7.4. Показники стану та ефективності використання основних засобів

Необхідною передумовою удосконалення формування, використання та відтворення основних фондів підприємства є проведення аналізу їх стану, руху та ефективності використання. Аналіз здійснюється за допомогою системи фінансових показників, яка включає:

1. Показники стану основних фондів:

К-т зносу основних фондів (Кз)	Зоф / ПВоф	(7.2)
К-т придатності основних засобів	1 - Кз	(7.3)

де - Зоф – знос основних фондів, ПВоф – первісна вартість основних фондів

2. Показники руху (інтенсивності оновлення) основних фондів:

К-т оновлення основних фондів	ОФввед / ОФк	(7.4)
К-т вибуття основних фондів	ОФвиб / ОФп	(7.5)

де - ОФввед – вартість нових введених основних фондів, ОФк – вартість основних фондів на кінець звітного періоду

де - ОФвиб – вартість основних фондів, що вибули; ОФп – вартість основних фондів на початок звітного періоду

3. Показники ефективності використання основних фондів:

Фондовіддача	ОР / ОФ	(7.6)
Прибутковість основних фондів	ЧП / ОФ	(7.7)

де - ОР- обсяг реалізації продукції у звітному періоді, ОФ - середня вартість основних фондів у звітному періоді

де - ЧП – чистий прибуток підприємства від операційної діяльності у звітному періоді

4. Показники забезпечення підприємства основними виробничими фондами:

Фондомісткість	ОФв / Вп	(7.8)
Фондоозброєність	ОФв / Ч	(7.9)

де - ОФв – вартість основних виробничих фондів; Вп – вартість виробленої продукції

де - Ч – середньооблікова чисельність працівників

7.5. Сутність і склад капітальних вкладень та джерел їхнього фінансування

Капітальні вкладення – це кошти, що направляються на розширене відтворення основних фондів та об’єктів соціальної інфраструктури підприємства. Вони складаються із витрат на створення нових, розширення, реконструкцію, модернізацію та технічне переозброєння діючих основних фондів.

Шляхом капітальних вкладень може здійснюватись як просте, так і розширене відтворення.

До складу капітальних вкладень традиційно включають:

1. Вартість будівельно-монтажних робіт: підготовка території під забудову, саме будівництво будівель і зведення споруд, монтаж обладнання.

2. Вартість технологічного, енергетичного, підйомно-транспортного устаткування, а також інструментів, інвентарю, які включаються до складу основних фондів.

3. Витрати на проектно-пошукові роботи, вартість земельних ділянок, витрати на технічний нагляд, підготовку експлуатаційних кадрів, вартість придбаних ліцензій і патентів, інші витрати, пов’язані з підготовкою до будівництва та експлуатації об’єкта.

В залежності від класифікаційних ознак та напрямків використання капітальних вкладень розрізняють таку їх структуру:

1. Галузева – характеризує розподіл капіталовкладень по галузях та видах виробництв.

2. Територіальна – характеризує співвідношення їх розподілу по економічних районах, областях країни.

3. Технологічна – означає співвідношення між основними складовими частинами капітальних вкладень: будівельні роботи; монтаж обладнання; придбання обладнання, що потребує монтажу; придбання інструмента, інвентарю; проектно-пошукові роботи; інші витрати. Для підвищення ефективності виробництва покращення технологічної структури капіталовкладень має велике значення. Прогресивність технологічної структури визначається збільшенням у складі капітальних вкладень питомої ваги витрат на придбання активної частини основних виробничих фондів. В цьому криються резерви підвищення ефективності використання капітальних вкладень.

4. Відтворювальна характеризує співвідношення довгострокових витрат на нове будівництво, розширення, реконструкцію та технічне переозброєння, тобто між формами відтворення основних фондів.

Планування капітальних вкладень на підприємстві складається з двох етапів:

1. Визначення необхідного обсягу виробничих інвестицій на плановий період.

На цей обсяг впливає велика кількість факторів, серед яких визначальне місце займає ситуація на ринку (кон’юнктура), яка може характеризуватись такими рисами:

= ринковий попит на продукцію підприємства задовольняється повністю і це не вимагає нарощування обсягів виробництва. В цьому випадку можливе здійснення тільки простого відтворення основних фондів за рахунок амортизаційних відрахувань. Необхідний розмір капітальних вкладень в цьому випадку визначається на основі даних про потребу у новому устаткуванні, цін на нього з врахуванням вартості його монтажу.

= попит на продукцію підприємства зростає, тому існує доцільність нарощування обсягів виробництва з метою збільшення приросту прибутку. В цьому випадку можливе здійснення розширеного відтворення основних фондів у відповідних формах за попередньо розробленим проектом (бізнес-планом реальних інвестицій). Однією із складових бізнес-плану повинно бути обґрунтування загальної потреби підприємства в основних фондах на плановий період .

Для визначення необхідного обсягу капітальних вкладень в цій ситуації використовується метод прямого розрахунку на основі даних кошторису технічного переозброєння, реконструкції або розширення виробництва.

= попит на продукцію підприємства різко зменшився. В цьому випадку доцільна модернізація виробництва або організація випуску нової продукції. Розрахунок необхідного обсягу капіталовкладень проводиться аналогічно попередньому випадку, але при цьому слід враховувати, що значно збільшаться розміри капітальних витрат на маркетингові дослідження, можливу диверсифікацію виробництва.

Джерела фінансування капітальних вкладень підприємства-інвестора можуть формуватися за рахунок різних фінансових ресурсів, а саме:

• За рахунок власних фінансових ресурсів та внутрішньогосподарських резервів. Власні фінансові ресурси підприємства включають першопочаткові внески засновників та накопичення, що спрямовуються на фінансування капітальних вкладень за рахунок результатів господарської діяльності. Грошова частка внесків засновників одразу спрямовується на придбання основних фондів. Крім цього, на фінансування капітальних вкладень спрямовуються кошти амортизаційного фонду, які отримуються у складі виручки від реалізації товарної продукції, а також прибуток. На фінансування капітальних вкладень спрямовується частина прибутку, що залишається в розпорядженні підприємства після сплати податків та виплат власникам підприємства. Ця частина може формуватися у вигляді фонду накопичення на підприємстві або фонду виробничого розвитку.

Якщо підприємство здійснює капітальне будівництво господарським способом (тобто будівництво ведеться самим підприємством поряд із основною виробничою діяльністю власними силами та засобами), то у таких підприємств можливе утворення специфічних джерел фінансування капітальних вкладень (так звані внутрішньогосподарські резерви) у вигляді:

а) мобілізації внутрішніх резервів в будівництві – утворюється у випадках, коли на будівництві скорочується потреба в оборотних активах на плановий період. Або за рахунок приросту стійкої кредиторської заборгованості. Сума мобілізації (М) розраховується так:

М = (Ноб.акт. – Поб.акт.) + КЗ, (7.3)

де Ноб.акт. – очікувана наявність оборотних активів на початок планового періоду, Поб.акт. – планова потреба в оборотних активах на кінець планового періоду, КЗ – приріст (зниження) стійкої кредиторської заборгованості впродовж планового періоду;

б) планових накопичень по будівельно-монтажним роботам;

в) економії від зниження собівартості робіт.

• За рахунок позикових фінансових ресурсів. Вони можуть залучатися у вигляді :

= довгострокових банківських кредитів

= випуску облігацій

= фінансового лізингу.

Перші два джерела на теперішній час використовуються підприємствами дуже рідко. Особливою своєрідною формою кредитування відтворення основних фондів підприємства є фінансовий лізинг.

• Залучених фінансових коштів, які отримані від продажу акцій, пайових внесків членів трудового колективу;

• Коштів позабюджетних фондів;

• Коштів державного бюджету, які надаються у вигляді безповоротної допомоги та на умовах повернення. Фінансування за рахунок цього джерела здійснюється лише у тих випадках, коли об’єкти включені у затверджений перелік будівництв по цільових державних програмах.

• Коштів іноземних інвесторів. Слід зазначити, що на теперішній час іноземні інвестиції не займають домінуючого місця в джерелах фінансування капітальних вкладень підприємств. Така ситуація пояснюється нестабільністю фінансово-економічного клімату в державі, значною мінливістю законодавчої нормативної бази, яка регулює окремі аспекти здійснення інвестицій.

Підсумком визначення обсягу капіталовкладень та основних джерел і способів їх фінансування є розробка плану капіталовкладень та фінансування. Як правило цей план переглядається кожного року і в нього включається додатковий рік, щоб зберегти однакову довжину періоду прогнозування.