2. Структура філософського знання.

У стр-рі філософії розрізняють наступні розділи:

Онтологія - проблеми буття, його сутності, форм буття, фундаментальних принципів і категорій буття. Велика увага проблемам матерії, руху, простору, часу, категоріям і з-нам діалектики.

Гносеологія (теорія пізнання) - природа пізнання, закономірності пізнавальної діяльності людини, її пізн. можливості і здатності, умови, способи і форми пізнання, віднош. знання до дійсності, закони його функціонування, умови і критерії істинності і вірогідності.

Соціальна Ф. (Ф. історії) – вивчає суспільство, розглядає як єдність різноманіття соц. явищ. Проблеми походження. і розвитку суспільства, сусп. стр-ри, взаємовідносин суспільства і природи, положення людини в суп-ві.

Аксіологія - навчання про цінності, які визначаються вибором людини напр. їх діяльністю, хар-ром їхніх учинків. Проблеми природи цінностей, способи їхнього буття і функціонування.

Праксеология - вивчення проблеми людської діяльності.

Ф. науки - проблеми саме наукового пізнання, проблеми розвитку науки

3. Філософія і світогляд. Структура світогляду і його історичні форми.

Філософія, форма суспільної свідомості, навчання про загальні принципи буття і пізнання, про відношення людини до світу; наука про загальні закони розвитку природи, суспільства і мислення. Філософія виробляє загальну систему поглядів на світ і місце в ньому людини; вона досліджує пізнавльне, ціннісне, соціально-політичне, моральне і эстетичне відношення людини до світу. Вона активно впливає на суспільне буття, сприяє формуванню нових ідеалів і культурних цінностей.

Світогляд (С) - цілісне духовне утворення, яке здійснюється як вища форма самосвідомості соціального суб'єкта і явл. способом духовно-практич. освоєння світу. Представляє собою сукупність знань і переконань, цінностей і оцінок, ідеалів і норм, волі й емоцій, надій і вірувань, поглядів на зміст і ціль життя, які визначають розуміння людиною навкол. світу, свого місця в ньому, свого відношення до світу і до самого себе, хар-р вчинків і дій людини й у відпов. з цим формує певну життєву позицію. Завдяки своєї цілістності С. полегшує людині задачу пізнання навк. світу, допомагає орієнтуватися в ньому, регулює поводження в тієї чи іншій життєвій ситуації, дає можливість усвідомити мета і зміст свого життя. У С. у концентрованій формі представлений весь людський досвід, завдяки чому воно служить засобом об'єднання людей у соціальні групи, підтримує й укреп-ляет зв'язку усередині груп і між ними. У С. виділяють історичні типи: міфологія, релігія, наука і філософія. В міру розвитку суспільства, установлення людиною певних закономірностей, удосконалювання пізнавального апарату з'явилася можливість нової форми освоєння дійсності. Це філософське С., яке носить не тільки духовно-практич. (як міфологія і релігія), але і теоретич. хар-р. Ф. зароджується як спроба вирішити основні проблеми С. за допомогою розуму, тобто мислення, що спирається на поняття і судження, що зв'язуються один з одним по певним логічн. значенням. Для Ф. характерно абстрактно-понятійне, а не чутливо-образное освоєння дійсності. Ф. - це С. - сис-ма загальних теоретич. поглядів на світ у цілому, місце в ньому людини, з'ясування особистих форм віднош. людини до світу, людини до людини. Значеннєвим центром Ф. є відношення "людина-світ", яке розгляд. з погляду природи і сутності світу, природи і людини, його місця у світі, відношення до нього, можливостей його пізнання і перетворення, а також з погляду побудови світу, його загальної стр-ри і стану, у якому він знаходиться. Ф. - це теоретич. рівень С. Ф. - це форма пізнання загальних основ буття. На відміну від науки Ф. бачить свою задачу в синтезі різноманітних людських знань, у формуванні єдиної картини світу.

Світогляд ґрунтується в таких формах: поняття, судження, умовивід, проблема, гіпотеза, концепція, теорія, ідея. Структура світогляду: ідеї, ідеали, теорії, оцінки, почуття, переконання, вірування. Структура світогляду підрозділяється на рівні: -світовідчуття, світосприйняття, світоуявлення - чуттєва сторона; -світорозуміння; світотлумачення; світобачення – раціональна сторона Філософія надає світоглядній свідомості теоретичну форму. Філософія - це теорія світогляду. У світогляді одне з головних питань – це питання життя, у філософії – це питання буття. Світоглядна свідомість вбудована в життєвий процес і виражає свою позицію в регулюванні життя, а філософія думає суттєвостями, проблемами. Світоглядна свідомість вирішує – тут і зараз, філософія – запитує. Світоглядна свідомість стає переконаннями, а філософія – є переконання, знання.