35. Поняття культури. Культура як реалізація творчих сил людини. Культура і цивілізація. Масова культура, її роль в сучасному суспільстві.

Культура (К)- буття суспільства націлене на відтворення досвіду історії. Поняття К має довгу історію, виникає в давній філософії, в філософії Відродження усвідомлюється, що людина є творцем К, К розглядається в значенні освіти, вихованості людини. В 18 ст. формується натуралістична модель розуміння К: завдяки К людина утворює вищу ланку розвитку природи, ідеали людини обгрунтовуються, виходячи з її природних потреб. Класична модель К (19 ст.) передбачає, що людина є розумною істотою, творцем культури, формулюються принципи гуманізму, раціоналізму та історизму. В 20 ст. оформлюється некласична (модерністська) модель, яка розглядає К особистості, етносу, соціуму як такі, що сприймаються людиною в процесі переживання, а не раціональним усвідомленням. Для моделі характерні песимізм, ідея абсурдності світу, відчуття кризи людського буття. (Шпенглер)

Цивілізація розглядається як результат людської діяльності, вона орієнтована на соціально розширене відтворення необхідних засобів існування суспільства ;

Підходи до вивчення цивілізації: 1)унітарний (всесвітньо-історичний) розглядає цивілізацію, як ідеал розвитку людства, коли на певному етапі створюється феномен всесвітньої історії і в якості критерію обираються духовні або матеріальні фактори. К.Ясперс розглядає історію, як процес, що складається з прометеївської епохи, епохи великих історичних культур давнини, осьової епохи (початок всесвітньої історії), епохи науки та техніки

2)стадіальний – цивілізації розглядаються, як етапи прогресивного розвитку людства. В рамках цього підходу розвинулася методологія однолінійного прогресизму, до якої відносять, наприклад, теорію суспільно - економічних формацій Маркса. Цивілізація за ним - тип культурного розвитку, який здійснюється в формі класового панування (антична, середньовічна, буржуазна).

локально – історичний підхід вивчає цивілізації, як якісно різні унікальні історичні утворення. Тойнбі виділив 26 типів цивілізацій та серед них 5 існуючих (західне християнство, православне християнство, ісламська, індійська та далекосхідна цивілізації).

В рамках цих моделей формуються такі підходи до визначення к

а) аксіологічний (ціннісний) розглядає К як підсумок діяльності людини, сукупність матеріальних та духовних цінностей, результат реалізації ідеально - ціннісних цілей.

б) діяльний підхід розглядає К як діалектичний процес в єдності об’єктивних та суб’єктивних моментів, передумов та результатів. К стає “технологією” людської діяльності;

в) семіотичний підхід розглядає знаки та символи як засоби реалізації цінностей та змістів культури, вивчає комунікаційну природу культури.

д) соціологічний підхід розглядає її як соціальний інститут, що дає суспільству системну якість, дозволяє розглядати його як цілісність відокремлену від природи, механізм передачі соціального досвіду.

є) гуманітарний підхід представляє ціллю К удосконалення людини як духовного суб’єкта культури. К - міра людяності в людині, відтворення людиною своєї родової суті.

ж) неаксіологічний підхід передбачає, що культури уявляють собою сукупність способів регуляції і координації взаємовідносин індивідів між собою та зовнішнім середовищем, будь - який існуючий спосіб людської діяльності має бути визнаний культурним. (Є.Тейлор, Б.Маліновський)

К розглядається як сукупність соціальних елементів: К життєвих потреб, К процесу виробництва, К суспільних відносин, К суспільної свідомості, сферу свободи та творчості. Функції культури: змістоутворююча, соціалізуюча, породжуюча, транслююча, комунікативна

Антикультура - це те, що не створює цінностей, не виконуються функції культури.

Масова культура (виникнення зв'язано з появою масових технологій та відповідних масової свідомості та масових явищ)- не продукує справжньої духовності, що може надати зміст та склад людському існуванню, а відтворює породжені новими ситуаціями мотиви та інтереси існування, стилізуючи їх під старі зразки. Служить завданню примирення, адаптації людей до суспільства.

ХХ ст. характеризується масовими культурними феноменами (кіно, спорт), поширення масових партій, в т.ч. соціал-демократичних, що призвели до фашизму. Наслідки масової свідомості - табори смерті. Після 2-ї світової війни, крім Пн.Кореї і Куби немає феномену масових партій.

До середини 20 століття культурно песимістичні настрої стали виражатися через поняття "масове суспільство" і "масова культура".

Культурні цінності перестали бути елітарним надбанням і одержали эгалитарний порівняльний характер, що обумовило появу масової культури, тобто усередненої культури, створюваної засобами масової і тиражуємої за допомогою спеціальної, технічно високооснащенної індустрії. Масова культура має своєю історичною метою інформування широких шарів населення про можливості культури, про її мову, про навички, необхідних для сприйняття мистецтва, але масова культура не може замінити дотику до високого мистецтва. Однак на будь-якому рівні культура в її широкому змісті виявляє собою гуманістично орієнтовану цінність.

Масовість культури - це не обов'язково її низький рівень ніби-то для примітивно мислячих, а формальна характеристика - свого роду ринок мистецтва. Адже і широким народним масам моно і потрібно давати щось сьогодення, прагнучи піднімати їх до духовно високого, навіть до найбільших шедеврів культури. Для того щоб підвищувати культуру народу, треба звертатися до історії культури, до всієї культурної спадщини людства, а не намагатися тягти высокопоставлені шари суспільства вниз - до чого спрощеному.