- •Філософія. Специфіка філософських проблем. Праця в.Соловйова “На шляху до істинної філософії”.
- •2. Структура філософського знання.
- •3. Філософія і світогляд. Структура світогляду і його історичні форми.
- •4. Філософія і міфологія. Особливості міфологічного світогляду давніх слов’ян.
- •5. Філософія і релігійний світогляд. Світові релігії. Прийняття християнства в к.Р. Та його вплив на розвиток культури. Релігійне життя в сучасній Україні.
- •6. Філософія і наука. Методологічна роль філософії в науковому пізнанні
- •7. Давньоіндійська філософія: брахманізм, буддизм, індуїзм.
- •8. Філософія Давнього Китаю: даосизм та конфуціанство.
- •9.1. Антична філософія: характерні риси та основні періоди розвитку.
- •9.2.Діалектика Сократа. Порівняльний характер “західної” та “східної” філософських традицій.
- •10. Філософія Платона: теорія ідей, вчення про суспільство та державу.
- •11. Філософія Арістотеля: критика теорії ідей Платона, вчення про категорії, етика.
- •12. Філософія Середньовіччя: теоцентризм, реалізм, номіналізм.
- •13. Філософія доби Відродження: гуманізм та антропоцентризм, натуралізм, пантеїзм.
- •14. Особливості філософії Нового часу: емпіризм та раціоналізм. Проблема методу пізнання.
- •15. Філософія французького Просвітництва хvііі ст.: погляди на матерію, суспільство, релігію та людину.
- •1616. Філософія і.Канта: вчення про антиномії, теорія пізнання, етика.
- •17. Філософія Гегеля: принцип тотожності мислення та буття, діалектика. Розуміння історії.
- •18. Філософія Фейєрбаха: антропологічний принцип та вчення про релігію.
- •19. Філософія к. Маркса: матеріалістичне розуміння історії. Вплив марксизму на світову та філософію та соціальну практику.
- •20. Діалектика: її сутність, та основні історичні форми. Діалектичний матеріалізм як основна форма діалектики.
- •21. Зародження філософських ідей в Київській Русі.
- •22. Філософсько-етичні погляди г. Сковороди та їх вплив на українську та російську філософію.
- •23. Києво-Могилянська Академія як осередок української та слов’янської культур.
- •24. Російська релігійна філософія кінця хіх - початку хх ст.
- •25. Соціально-філософські мотиви у творчості Шевченка та їх значення для розвитку національної свідомості.
- •26.Соціально-філософські погляди Франка.
- •27. Релігійна філософія хх ст..
- •28. Антропологічний ренесанс в філософі хх ст..
- •29. Людське існування як головна тема філософії екзистенціалізму.
- •30. Герменевтика: проблема інтерпретації та розуміння, герменевтичне коло.
- •31. Комунікативна філософія: проблеми, представники, напрямки.
- •32. Проблема буття в історії філософії. Уявлення про структуру буття. Концепції монізму, дуалізму, плюралізму.
- •33. Буття, субстанція, універсум. Еволюція уявлень про матерію. Атрибути матерії.
- •34. Діяльність як спосіб буття людини в світі. Структура і форми діяльності. Поняття духовності.
- •35. Поняття культури. Культура як реалізація творчих сил людини. Культура і цивілізація. Масова культура, її роль в сучасному суспільстві.
- •В рамках цих моделей формуються такі підходи до визначення к
- •36. Модерн і постмодерн. Основні риси філософії постмодерну.
- •37. Проблема свідомості. Свідоме, несвідоме, підсвідоме. Свідомість людини і психіка тварин (марксизм, фрейдизм, Юнг). Проблема ідеального.
- •38. Свідомість як суспільний феномен. Колективне несвідоме (концепція архетипів Юнга). Свідомість і мова. Національна мова і національна свідомість.
- •39. Філософські категорії, їх специфіка, функції, історичний характер.
- •40. Категорії рух, простір, час, їх світоглядне та методологічне значення.
- •41. Категорії закон і хаос, їх значення в світорозумінні та сучасній науці. Основні ідеї синергетики, їх світоглядна роль.
- •42. Категорії сутність і явище. Роль в науковому пізнанні.
- •43. Принцип детермінізму та індетермінізму. Категорії детермінації: причина і наслідок, необхідність і випадковість, умова і обумовлене.
- •44. Категорії форма і зміст, структура і елемент, система і функція. Структуралізм і пост структуралізм.
- •45. Проблема пізнання. Суб’єкт та об’єкт пізнання. Діалектика суб’єкта і об’єкта в процесі пізнання. Еволюційна епістемологія.
- •46. Співвідношення абстрактного і конкретного в пізнанні.
- •47. Істина як гносеологічна та культурологічна категорія. Концепції істини. Проблема істини в постмодерній філософії.
- •48. Чуттєве та раціональне, теоретичне та емпіричне в пізнанні. Сенсуалізм та раціоналізм. Роль емоцій у пізнанні. Проблема інтуїції.
- •49. Поняття науки. Критерії наукового знання. Ідеали та норми наукового знання.
- •50. Поняття методології та наукового методу. Методи теоретичного та емпіричного рівнів пізнання.
- •51. Основні форми наукового пізнання: науковий факт, проблема, гіпотеза, концепція, теорія.
- •52. Наука і гуманізм. Етика вченого: проблеми, дискусії, їх розв’язок.
- •53. Особливості технічного пізнання. Наука, технологія, культура: проблеми гуманізації та соціальної відповідальності.
- •54. Класична, некласична та посткласична наука.
- •55. Філософія позитивізму. Постпозитивіське тлумачення науки.
- •56. Соціальне буття як проблема єдності об’єктивного і суб’єктивного. Філософія історії: специфіка, головні проблеми.
- •57.Проблема типологізації історії: культура, цивілізація, формація, епоха.
- •58. Поняття традиційного, індустріального, постіндустріального суспільства. Ідея інформаційного суспільства.
- •59. Суспільство і природа: єдність і відмінність. Екологічні та демографічні проблеми.
- •60. Людина і суспільство. Проблема відчуження (пв).
- •61. Роль економіки в суспільстві. Історичні способи виробництва і закономірності їх розвитку. Історицизм і критика його Поппером.
- •62. Наука і техніка як чинники суспільного розвитку. Сцієнтиські та технократичні концепції історичного процесу та їх оцінка.
- •63. Духовний фактор в історії. Суспільні ідеали (воля, соціальна справедливість, солідарність та ін.), ідеології, соціальні міфи та утопії в житті суспільства.
- •64. Мораль як соціокультурний феномен. Категорії моралі. Мораль та право.
- •65. Політика і політична організація суспільства та роль їх у визначенні суспільних процесів. Структура політичної організації. Демократія і тоталітаризм.
- •67. Громадянське суспільство і держава. Проблеми становлення громадянського суспільства в Україні.
- •68. Соціальна структура і соціальні відносини. Роль інтелігенції в суспільному розвитку. Проблема формування національної еліти.
- •69. Історичні форми людських спільнот. Етнос і нація. Особливості формування української нації. Національна ідея.
- •70. Проблема суб’єктів історії: особа, народні маси, класи, нації.
- •71. Реформи і революції, війна і мир, конфлікти та консенсус як форми суспільних трансформацій.
- •72. Проблема сенсу та спрямованості історії. Основні концепції критеріїв суспільного розвитку.
- •77. Прогнози і перспективи розвитку сучасної цивілізації.
- •78. Глобальні проблеми сучасності, їх генеза та пошуки розв'язку.
- •Продовольча
59. Суспільство і природа: єдність і відмінність. Екологічні та демографічні проблеми.
Природа є необхідною умовою матеріального життя суспільства, фізичного і духовного життя людини, джерелом ресурсів, використовуваних у виробництві, і в той же час середовищем існування суспільства. Суспільство відбулося з природи і використовує її як комору необх. матеріалів для свого життя. Взаємод. суспільства і природи - матеріальне виробництво.
Географічна оболонка Землі складається з літо-, атмо-, гідро- і біосфери. Біосфера - сфера існування живих організмів. Людина не тільки пристосовується до умов природного середовища, але й активно впливає на неї.
Ноосфера - середовище взаємод. суспільства і природи, у до-рій чільна роль приділяється розуму, діяльності людини. Розум, праця, діяльність людини перетворюється в найбільший геологічний фактор. Термін увели Леруа і Тейар ДЕ Шарден у 20-і роки 20 століття. Ноосфера містить у собі географічне середовище, геосферу, біосферу і людську діяльність, людський розум у всіх формах його прояву.
Географічне середовище - сукупність предметів живої природи, втянутих на даному етапі розвитку суспільства в процес громадського життя, що, таким чином являються необхідними умовами існування і розвитку суспільства. У ГС входять: земна кора з корисними копалинами, ґрунт, луги, ліси, води, рослинний і тваринний світ, дороги, села, міста, нижня частина атмосфери, тобто та частина природи, що є об'єктом діяльності людини. З розвитком суспільства ГС розширюється, у її склад входить дно океанів, північний і південний полюси, космічний простір. Також вона змінюється якісно, людина постійно змінює й удосконалює ГС відповідно до потреб розвитку суспільства. ГС також істотно впливає на людину. Умови життя формують стиль і спосіб життя людей, їхню психологію, звичаї, традиції. У стародавності багато мислителів абсолютизували роль ГС і відокремлювали її елементом у житті суспільства. Монтеск'є - засновник географічного детермінізму - наприклад у філософії яке наполягає на верховенстві ГС у розвитку суспільства. Ідеї ГД розвивалися Анн Тюрго, Боклем, Мечников. Концепція ГД проникнули й у політику - поняття геополітики (ГП). ГП - політична доктрина, що абсолютизували роль ГС у житті держави. Засновник - Фрідріх Ратцель. Розглядаючи народи (держави) як живі організми, що щоб жити повинні звістки боротьбу за життєвий простір.
Екологічні проблеми: Забруднення землі, води й атмосфери, загроза глобального потепління, радіаційне забруднення, погіршення якісного складу природних ресурсів, утилізація відходів.
60. Людина і суспільство. Проблема відчуження (пв).
Відчуження - це ситуація, коли результати діяльності починають панувати над своїм творцем. Пв ставилася протягом історії. На думку Т.Гоббса, Ж.-Ж.Руссо, інших представ. теорії суспільного договору, Про виникає в наслідок добровільної передачі особистістю своїх прав державі. Гегель вважав істочн. ПВ і її суть процес об'єктивізації, матеріалізація духу. Фейєрбах бачив його джерела в психологіч. стані людини - почутті залежності, страхи і т.п. Маркс і Энг. - в інститутах поділу праці і приватної власності. Відповідно до Маркса, ПВ виникає внаслідок поділу праці, класового розподілу, у результаті чого людина не може вільно вибирати певний спосіб діяльності а підкоряється обставинам, що примусово нав'язують йому ін. люди. Змушений продавати свою працю, робітник попадає в повну залежність від господаря. Саме тому він відноситься до своєї праці, як до чогось чужого. Створений працівником продукт також не належить йому, тому що він є власністю господаря підприємства. Але адже в цьому продукті визначаються сутнісні сили робітника ! Вони також з'являються, як чужі, ворожі. Так відбувається відчуження людини від праці, своїх сутнісних сил, від родової сутності людини в цілому. Корінь зла лежить у приватній власності, ліквідація якої є осн. ланкою на шляху побудови соціально-справедл. суспільства. Ліквідацію Про Маркс зв'язує з революцією.
Теорії генетичного детермінізму пропонують вирішувати принципові питання соціального розвитку шляхом встановлення контролю над розумом і поводженням людини з метою підкорити їх волі тих, хто має владу. Макконен говорить, що людини можна змусити тільки того, чого хоче від нього суспільство.
Антропологіч. напрямок (Адорно, Маркузе, Фромм, Хабермас) вважає, що марксистську теорію відчуження потрібно об'єднати з фрейдизмом. У людську природу накрепко ввійшла потреба мати, володіти, використовувати і т.п., і ніякі політ. і эконом. зміни не можуть на це вплинути. Насамперед люди повинні змінитися самі, виключити зі своїх відносин елементи насильства й експлуатації. Тобто ліквідувати ПВ можна тільки шляхом вдосконалення внутр. природи людини.
Боротьба за подолання ПВ - це боротьба за соц. рівність і справедливість. Соц. рівність - це однакове положення людей у суспільстві. Справедливість містить у собі вимога відповідності між практич. роллю різних індивідів (соц. груп) у житті суспільства і їхнім соціальним станом, між їхніми правами і зобов'язаний., між діянням і воздаванням., працею і нагородж., злочином і покаранням, заслугами людей і їх сусп. визнанням.
Різні соціалістичні плини 19-20 ст. вимагали реалізації майнової, економічної рівності як основи соціальної справедливості. У сучасному світі намагаються максимально забезпечити рівність можливостей, залишаючи при цьому нерівність у розподілі результатів (благ).
Реформа і революція є формами рішення проблеми відчуження.
