59. Суспільство і природа: єдність і відмінність. Екологічні та демографічні проблеми.

Природа є необхідною умовою матеріального життя суспільства, фізичного і духовного життя людини, джерелом ресурсів, використовуваних у виробництві, і в той же час середовищем існування суспільства. Суспільство відбулося з природи і використовує її як комору необх. матеріалів для свого життя. Взаємод. суспільства і природи - матеріальне виробництво.

Географічна оболонка Землі складається з літо-, атмо-, гідро- і біосфери. Біосфера - сфера існування живих організмів. Людина не тільки пристосовується до умов природного середовища, але й активно впливає на неї.

Ноосфера - середовище взаємод. суспільства і природи, у до-рій чільна роль приділяється розуму, діяльності людини. Розум, праця, діяльність людини перетворюється в найбільший геологічний фактор. Термін увели Леруа і Тейар ДЕ Шарден у 20-і роки 20 століття. Ноосфера містить у собі географічне середовище, геосферу, біосферу і людську діяльність, людський розум у всіх формах його прояву.

Географічне середовище - сукупність предметів живої природи, втянутих на даному етапі розвитку суспільства в процес громадського життя, що, таким чином являються необхідними умовами існування і розвитку суспільства. У ГС входять: земна кора з корисними копалинами, ґрунт, луги, ліси, води, рослинний і тваринний світ, дороги, села, міста, нижня частина атмосфери, тобто та частина природи, що є об'єктом діяльності людини. З розвитком суспільства ГС розширюється, у її склад входить дно океанів, північний і південний полюси, космічний простір. Також вона змінюється якісно, людина постійно змінює й удосконалює ГС відповідно до потреб розвитку суспільства. ГС також істотно впливає на людину. Умови життя формують стиль і спосіб життя людей, їхню психологію, звичаї, традиції. У стародавності багато мислителів абсолютизували роль ГС і відокремлювали її елементом у житті суспільства. Монтеск'є - засновник географічного детермінізму - наприклад у філософії яке наполягає на верховенстві ГС у розвитку суспільства. Ідеї ГД розвивалися Анн Тюрго, Боклем, Мечников. Концепція ГД проникнули й у політику - поняття геополітики (ГП). ГП - політична доктрина, що абсолютизували роль ГС у житті держави. Засновник - Фрідріх Ратцель. Розглядаючи народи (держави) як живі організми, що щоб жити повинні звістки боротьбу за життєвий простір.

Екологічні проблеми: Забруднення землі, води й атмосфери, загроза глобального потепління, радіаційне забруднення, погіршення якісного складу природних ресурсів, утилізація відходів.

60. Людина і суспільство. Проблема відчуження (пв).

Відчуження - це ситуація, коли результати діяльності починають панувати над своїм творцем. Пв ставилася протягом історії. На думку Т.Гоббса, Ж.-Ж.Руссо, інших представ. теорії суспільного договору, Про виникає в наслідок добровільної передачі особистістю своїх прав державі. Гегель вважав істочн. ПВ і її суть процес об'єктивізації, матеріалізація духу. Фейєрбах бачив його джерела в психологіч. стані людини - почутті залежності, страхи і т.п. Маркс і Энг. - в інститутах поділу праці і приватної власності. Відповідно до Маркса, ПВ виникає внаслідок поділу праці, класового розподілу, у результаті чого людина не може вільно вибирати певний спосіб діяльності а підкоряється обставинам, що примусово нав'язують йому ін. люди. Змушений продавати свою працю, робітник попадає в повну залежність від господаря. Саме тому він відноситься до своєї праці, як до чогось чужого. Створений працівником продукт також не належить йому, тому що він є власністю господаря підприємства. Але адже в цьому продукті визначаються сутнісні сили робітника ! Вони також з'являються, як чужі, ворожі. Так відбувається відчуження людини від праці, своїх сутнісних сил, від родової сутності людини в цілому. Корінь зла лежить у приватній власності, ліквідація якої є осн. ланкою на шляху побудови соціально-справедл. суспільства. Ліквідацію Про Маркс зв'язує з революцією.

Теорії генетичного детермінізму пропонують вирішувати принципові питання соціального розвитку шляхом встановлення контролю над розумом і поводженням людини з метою підкорити їх волі тих, хто має владу. Макконен говорить, що людини можна змусити тільки того, чого хоче від нього суспільство.

Антропологіч. напрямок (Адорно, Маркузе, Фромм, Хабермас) вважає, що марксистську теорію відчуження потрібно об'єднати з фрейдизмом. У людську природу накрепко ввійшла потреба мати, володіти, використовувати і т.п., і ніякі політ. і эконом. зміни не можуть на це вплинути. Насамперед люди повинні змінитися самі, виключити зі своїх відносин елементи насильства й експлуатації. Тобто ліквідувати ПВ можна тільки шляхом вдосконалення внутр. природи людини.

Боротьба за подолання ПВ - це боротьба за соц. рівність і справедливість. Соц. рівність - це однакове положення людей у суспільстві. Справедливість містить у собі вимога відповідності між практич. роллю різних індивідів (соц. груп) у житті суспільства і їхнім соціальним станом, між їхніми правами і зобов'язаний., між діянням і воздаванням., працею і нагородж., злочином і покаранням, заслугами людей і їх сусп. визнанням.

Різні соціалістичні плини 19-20 ст. вимагали реалізації майнової, економічної рівності як основи соціальної справедливості. У сучасному світі намагаються максимально забезпечити рівність можливостей, залишаючи при цьому нерівність у розподілі результатів (благ).

Реформа і революція є формами рішення проблеми відчуження.