Добавил:
Upload Опубликованный материал нарушает ваши авторские права? Сообщите нам.
Вуз: Предмет: Файл:
Філософія. Конспект лекцій Андрусів Л.З..docx
Скачиваний:
0
Добавлен:
01.07.2025
Размер:
377 Кб
Скачать
☆

5. Антропологічний матеріалізм л. Фейєрбаха.

Людвіг Фейєрбах – німецький філософ, матеріаліст і гуманіст. Ввійшов в історію як критик ідеалізму Гегеля. На думку Фейєрбаха, «філософія Гегеля – це раціональна містика», «спекулятивна філософія», котра є безпідставною. Основні філософські твори Л. Фейєрбаха «До критики філософії Гегеля», «Про начала філософії», «Сутність християнства», «Основні положення філософії майбутнього», та ін. Сутність основних положень філософії Фейєрбаха можна звести до таких:

1. Природа, буття, матерія – основа, реальність, котра з необхідністю породжує мислячий дух, розум. Природа, матерія існує незалежно від мислення, свідомості та будь-якої філософії. Свідомість є продуктом матерії, а не навпаки.

2. Природа – основа, на якій діє людина як частина природи.

3. Природа – джерело усіх наших знань. Якби не було природи, то наше пізнання не мало б ні спонукань, ні матеріалу, ні змісту. Початок пізнання – відчуття – «моє відчуття суб’єктивне, але його основа або причина об’єктивна». Пізнання цим не закінчується – «відчуттями читаємо ми книгу природи, але розуміємо її не відчуттями, а розумом». Людське пізнання є безмежне –«Те, чого ми ще не пізнали, пізнають наші нащадки».

4. Не «абсолютний дух» повинен бути предметом філософії, а «людина, включаючи і природу. Це – єдиний, універсальний і вищий предмет філософії».

5. Релігія є помилкою людини. («Божественна сутність є не чим іншим як людською сутністю, яка об’єктивується і розглядається як окрема сутність». «Людина об’єктивує свою сутність і в цьому полягає таємниця, сутність релігії». «Бог є відособлена, виділена, суб’єктивна, своєрідна сутність людини». «Бог – це відокремлене від людини його Я». «Людина втілює в релігії свою власну потаємну сутність».

6. Релігію необхідно подолати. У результаті подолання релігії необхідно: на місці віри поставити – невіру; на місце релігії – освіту; на місце Біблії – розум; на місце неба – Землю, на місце Христа – людину. Однак Фейєрбах не ставить питання про подолання релігії як форми свідомості. Він намагався надати філософії характер релігії, тобто створити нову релігію, але без Бога.

Таким чином, гуманізм Фейєрбаха виявляється у постановці питання про необхідність освіченості людини, набутті нею знань, щоб потіснити віру; у перетворенні самої філософії в релігію, де б у центрі стояв не Ісус Христос, а людина. Такі основні положення і принципи філософії Людвіга Фейєрбаха. Його вчення стало одним з теоретичних джерел марксистської філософії.

Питання для самоконтролю

1. Що таке класична філософія?

2. Назвіть представників німецької класичної філософії.

3. Які досягнення І. Канта в «до критичний період»?

4. В чому полягає сутність «Коперніканського перевороту» здійсненого І.Кантом?

5. Обґрунтуйте сутність діалектики Г.Гегеля.

6. В чому полягає сутність вчення Й.Фіхте про «Я» та «не-Я»?

7. Яку роль відіграє естетика у філософії Ф. Шеллінга?

Рекомендована література

Основна:

  1. Бичко А.К., Бичко І.В., Табачковський В.Г. Історія філософії: Підручник. - К.: Либідь, 2001. – 408 с.

  2. Захара І. С. Лекції з історії філософії. – Львів: Видавництво ЛБА, 1997.

  3. Кондзьолка В.В. Філософія і її історія. – Львів, 1996. – С. 3-89.

  4. Татаркевич В. Історія філософії. – У 3-х т. – Львів, 1997.

Додаткова:

  1. Гегель Г.В.Ф. Лекции по истории философии. – СПб, 2001. – Кн.1. – С. 69-158.

  2. Кант, Критика чистого розуму. – К ., 2000.

  3. Сучасна зарубіжна філософія. Течії і напрямки. Хрестоматія: Навч.посібник. – К., 1996.

  4. Татаркевич В. Історія філософії. – Львів, 1999. – Т. 3 – С.5-42; 84-98; 118-122.

Лекція 7.ОСОБЛИВОСТІ РОЗВИТКУ

НЕКЛАСИЧНОЇ ФІЛОСОФІЇ ХІХ – поч. ХХ ст.

План лекції

1. Основні напрямки та риси некласичної філософії.

2. Філософські ідеї А. Шопенгауера.

3. Ідея «надлюдини» у філософії Ф. Ніцше.

4. Сутність позитивізму та основні етапи розвитку.

5. Марксистська філософія.

Основні поняття: ірраціоналізм, волюнтаризм, «воля до життя», «воля до влади», емпіріокритицизм, позитивізм, неопозитивізм, постпозитивізм, матеріалізм.

1. Основні напрямки та риси некласичної філософії.

Філософія пройшла тривалий і складний шлях розвитку зародившись в трьох культурах одночасно – індійській, китайській і античній. Певним результатом її розвитку є класична німецька філософія, у якій майже всі філософ­ські проблеми минулого досягли найвищого рівня розвитку. Засновником класичної філософії вважається Платон, а останнім яскравим представником – Гегель.

Класична філософія виходила із головного принципу раціоналізму – з визнання розуму основою пізнання та поведінки людини, яка за своїми внутрішніми нахилами та здібностями є розумною істотою й, усвідомлюючи власні можливості, організовує своє життя на раціональних засадах. Більшості представників класичної філософії властиві пізнавальний оптимізм та впевненість у можливості вирішити за допомогою розуму всі ті проблеми, які стоять перед людством. Філософія ХІХ – поч. ХХ ст. дуже різноманітна (О. Конт, А. Шопенгауер, С. К’єркегор, Ф. Ніцше та ін.). Визначити її головні особливості не так легко, як це було стосовно більш ранніх епох. Проте серед визначальних її рис частіше називають некласичність. Цим намагаються підкреслити її істотну відмінність насамперед від німецької класичної філософії.

Що таке некласична філософія? До неї можна віднести філософію, яка не вірить у всесильність людського розуму та акцентує увагу на ірраціональних методах пізнання (інтуїція, воля), підкреслює роль людини та її суб’єктивності та ін.

Хто є засновником некласичної філософії? Це питання досить спірне, проте традиційно засновником некласичного філософування є Артур Шопенгауер.

Основні ідеї філософії ХІХ ст.:

– на перший план у людській психіці нерозумні або поза розумні чинники які перевершують розум;

– розум нездатний опнувати нерозумні чинники, він тільки сприяє гармонізації людського життя.

Особливості філософії ХХ ст:

– відбулась досить радикальна переоцінка ідей, уявлень та цінностей, філософія відмовилась від абсолюті

– філософії ХХ ст не існує заборонених тем, їй властива велика різноманітність.

– чітко оформилась у своїх проявах як некласична.

У рамках філософських дискусій навколо цих питань виділилися два основних напрямки, що у загальному можна віднести не тільки до філософії, але і ще ширше – до духовної культури взагалі.

Перший напрямок, що досить умовно називають сцієнтизмом, орієнтує своїх прихильників на користь науки. Соціальні проблеми, думають вони, можна вирішити, належним чином розвиваючи і раціонально застосовуючи науку. Науково-технічний прогрес – це не зло, а благо,треба тільки розумно користатися його плодами. Раціоналізм сцієнтистів відбився й у їхній гносеологічній установці на те, що наукове знання є вищим типом знання.

Другий, антропологічний напрямок (його також називають антисцієнтистським) займає в цих питаннях протилежну позицію. Прихильники цього напрямку стверджують, що в труднощах та стихійних лихахсучасного суспільства винні насамперед наука, науково-технічний прогрес. Наука і техніка усе більш віддаляються від людини. Людство все частіше зіштовхується з феноменом відчуження. Наукове знання втрачає «людський вимір»; у гонитві за об’єктивною істинністю і логічною строгістю воно цілком знеособлюється.

Сцієнтизм в історії філософії знайшов своє яскраве вираження в таких філософських концепціях (системах), як позитивізм, що має чотири етапи своєї еволюції – ранній позитивізм, емпіріокритицизм, нео- та постпозитивізм. Крім позитивізму, до сцієнтистського напрямку у філософії XX ст. належать прагматизм, аналітична філософія, структуралізм, філософія лінгвістичного аналізу та інші. Відповідно до філософського антисцієнтизму (антропологічного напрямку у філософії ХХ ст.) можна віднести такі філософські системи (концепції), як феноменологію, екзистенціалізм, філософську герменевтику.