1. Буття як всеохоплююча реальність

Онтологія – це вчення про буття, розділ філософії в якому з’ясовуються фундаментальні проблеми існування, розвитку сутнісного, найважливішого. Зміст поняття «онтологія» складають основи, витоки, першоначала всього існуючого, найбільш загальні принципи буття світу, людини, суспільства.

Звичайне мислення сприймає терміни «бути», «існувати» як синоніми, тобто близькі за значенням. Філософія використовує терміни «бути», «буття» для позначення не просто існування, а того, що гарантує існування. Тому слово 2буття» отримує у філософії особливий смисл,зрозуміти який можна тільки звернувшись до розгляду філософської проблематики буття.

Одним з перших проблему буття розглядав у IV ст. до н.е. Парменід. Він ввів у філософську мову категорію «буття», а також представив першу теоретичну модель буття. Не речі, явища, а думки – от справжнє буття. «Одне і те ж є думка і те, про що думка існує,» – стверджував Парменід. Для нього буття – це те, що існуєпоза світом чуттєвих речей, що може бути предметом мислення, умоглядним. Надаючи буттю абсолютну значимість, Парменід думав, щобуття має такі властивості: єдине і неподільне; ідеальне і має справжню досконалість; самодостатнє, тобто не вимагає ніяких зовнішніх причин і основ; вічне.

Платон відстоював протилежний погляд. Зокрема, він говорив, що справжнє буття – це світ ідей, які є істинними й незмінними. Геракліт вважав, що буття існує в єдності з небуттям, воно є плинним і змінним (наприклад, як вогонь, що є основою світу). Але незважаючи на розбіжності тлумачення, філософи античності під буттям мали на увазі все, що істинно існує, що є вічним і незмінним, і має причину в самому собі (самопороджує себе). Середньовічні мислителі надавали онтології теологічного змісту – ототожнювали поняття буття та Бога.

У матеріалізмі ХVІІ-ХVІІІ ст. буття ототожнювалося з природою,що водночас заперечувало саму онтологію. Згідно з позицією І. Канта,не могло бути онтології як учення, незалежного від вчення про принципи пізнання, а це означало збіг онтології з пізнанням.

Наступні рішення філософських питань, пов’язаних з різними трактуваннями буття, привели до формування онтології (філософського вчення про буття), де «буття» – базова філософська категорія.

Буття – філософська категорія, що позначає: 1) все те, що ми бачимо, що реально існує; 2) все те, що ми не бачимо, але є у дійсності(наприклад, радіохвилі, іонізуюче випромінювання, електричне поле,внутрішня зміна тощо); 3) все те, що є уявним, нереальним (наприклад,уявлення про ідеальне, міфологічні образи); 4) реальність, яка існує об’єктивно, незалежно від свідомості людини (природа, об’єктивні закони); 5) загальний спосіб існування людини, суспільства.

Філософи, які визнають реальність буття, по-різному інтерпретують його сутність. Вчення, які стверджують первинність і справжність трансцендентного (потойбічного) буття (Бога, Абсолютної Ідеї, Логосу) називаються ідеалістичними. (Ідеалізм)

Вчення, які визнають єдино існуючим зовнішній світ, який чуттєво сприймається людьми, виражають матеріалістичну тенденцію в філософії. (Матеріалізм)