3. Філософські ідеї українського Ренесансу.

Соціокультурне та історичними життя ХІІІ-ХV ст. відзначається такими подіями як розпад Київської Русі та загарбання українських земель Литвою, Польщею і Угорщиною. Християнська релігія повністю домінує у суспільній свідомості. Особливості філософських ідей в культурі України ХІІІ-ХV ст.:

1. Філософські ідеї, поняття, уявлення переважно містяться в релігійних, а також публіцистичних і художніх текстах. (Тобто основний спосіб вивчення філософії даного часу – виявлення філософських ідей у нефілософських сферах духовного життя)

2. В історіографічних творах основною ідеєю стає (відхід від притаманного Київській Русі історичного оптимізму) перехід до глибокого песимізму щодо перебігу історичних подій. Зокрема, це глибоке безсилля людини перед непізнаваним рішення Божого провидіння, очікування всесвітньої катастрофи як відплати за колективні гріхи (твір «Галицько-Волинський літопис», «Житіє Бориса і Гліба»). Зовсім інший характер мають світоглядні уявлення відображені в епічних джерелах (билинах, думах), агіографічній літературі, в яких головне місце займає образ непереможності, могутності, нездоланності народу, подвижництво «святих людей».

3. Значного поширення набувають твори східної патристики, а через них – ідеї неоплатонізму. Поширенню неоплатонізму сприяв так званий ісихазм – містичне, ірраціональне вчення, що прийшло сюди через Болгарію з Візантії.

4. З ХV ст. в Україні поширюється раціоналістично-гуманістичних рух пов'язаний з діяльністю «ожидовілих» (які вперше ввели в українське оточення твори суто філософського змісту), а також з розповсюдженням єретичних вчень, зокрема богомільства, вільнодумства. Під впливом західноєвропейського протестантизму раціоналістична тенденція з ХVІ ст. зростає, створюючи ідейні передумови для формування світської науки і культури в Україні

Важливим етапом духовного розвитку України є ХVІ – поч. ХVІІ ст., яке М.Грушевський назвав українським культурно-національним відродженням. Передумовами такого відродження було:

1. Соціально-економічний прогрес, пов'язаний із зародженням товарного виробництва

2. Активне посилення міжнародного обміну культурними цінностями, зокрема зростання числа українських юнаків, що здобували вищу освіту в західноєвропейських університетах.

3. Збільшення кількості шкіл.

4. Як засіб протидії колонізації та покатоличення українського народу в кінці ХУІ ст. виникають релігійно-національні організації-братства: Львівське (1585-1586), Рогатинське (1589), Київське (1625), Луцьке (1617) та ін.

Особливості філософських ідей періоду українського ренесансу є ідеї гуманізму, які поширювались через діяльність братств, Острозького освітньо-культурного центру (1576-1636), а пізніше Києво-Могилянської академії. Найвизначнішими гуманістами ХV – ХVІ ст. були Юрій Дрогобич, Павло Русин, Станіслав Оріховський-Роксолан, Шимон Шимонович та ін. Вони розвивали філософські ідеї щодо людини та її свободи, спільного блага, морально-правових проблем та ін.

Розвиток реформаційних та гуманістих ідей пов'язаний із діяльністю також Ісайї Копинського, Віталія з Дубна, Rирила Транквіліона-Ставровецького, Касіяна Саковича, Герасима Смотрицького, Кирика Острозького, плеяди українських полемістів на чолі з Іваном Вишенським, Мелетія Смотрицього, Йова Княгиницького, Христофора Філалета, Стефана Зизанія, Захарії Копистенського та ін. У їхніх творах крім обґрунтування догм православ’я, критики католицизму, містяться ідеї філософського осмислення світу, насамперед проблеми «внутрішньої людини»та пов’язаної з нею проблеми самопізнання, ідеї всевладдя людського розуму, національних ідей.