248 Банківські операції

Внутрішній факторинг передбачає, що постачальник, покупець і фактор перебувають під юрисдикцією однієї* країни. У разі зов-нішнього факторингу суб'єкти факторингової угоди перебувають під юрисдикцією різних країн. Щоразу, коли грошові вимоги, пе-ревідступлені згідно з договором факторингу, випливають з до-говору купівлі-продажу товарів (послуг) між постачальникота боржником, які здійснюють господарську діяльність на території різних держав, застосовується Конвенція УНІДРУА про міжна-родний факторинг. Закон про приєднання України до цієї Конвен-ції був прийнятий Верховною Радою України у січні 2006 р Згідно з Конвенцією договір факторингу означає договір, укладе ний між однією стороною (постачальником) та іншою стороною (фактором), відповідно до якого:

а) постачальник перевідступає або може перевідступати фак тору право грошової вимоги, яке випливає з договорів купівлі продажу товарів, укладених між постачальником та його покуп цями (боржниками), крім договорів купівлі-продажу товарнв, придбаних передусім для їх особистого, сімейного або домаш- нього використання;

б) фактор має виконувати принаймні дві з таких функцій:

• фінансування постачальника, у тому числі надання позики та здійснення авансових платежів;

• ведення обліку (головної бухгалтерської книги) щодо дебі торської заборгованості;

• пред'явлення до сплати грошових вимог;

• захист від несплат боржників;

в) боржники мають бути повідомлені про перевідступлення права грошової вимоги.

Залежно від того, чи повідомляються дебітори клієнта про перевідступлення ним прав вимоги боргу, факторинг може бути конвенційним (відкритим) та конфіденційним (закритим). Якщо факторинг відкритий, дебіторам клієнта повідомляється про укладення договору факторингу і пропонується здійснювати платежі безпосередньо фактору. Закритий факторинг не перед бачає повідомлення дебіторів, ніхто з них не знає про перевід ступлення постачальником прав вимоги боргу, і тому кошти пе-реказуються постачальникові, який розраховується з фактором самостійно.

Залежно від характеру взаємовідносин між фактором і поста-чальником, що складаються у разі відмови покупця від оплати боргових вимог, розрізняють факторинг з правом регресу та фа-кторинг без права регресу. У першому випадку постачальник

249

Особливості операцій із надання і погашення...

бере на себе ризики за борговими вимогами, які придбав у нього

фактор. Ідеться про те, що факторинг з правом регресу дає змо-

гу фактору повернути постачальникові неоплачені покупцем боргові вимоги і вимагати від нього повернення грошових кош-

тів фактору. Факторинг без права регресу означає, що фактор

бере на себе ризик щодо одержання грошових коштів від покупцівп

За набором послуг, що включає факторинг, він може бути

з повним набором послуг та з частковим набором послуг. Повне

факторингове обслуговування передбачає надання постачальни-

кові, крім суто факторингових послуг, також низки інших:

аудиторських, юридичних, управління заборгованістю за нада-

ними кредитами тощо. Факторинг з частковим набором послуг

передбачає оплату фактором лише рахунків-фактур постачальника

Залежно від охоплення факторингом перевідступлення по-стачальником боргових вимог розрізняють факторинг із перевід-

ступлення усіх боргів або лише певної їх частки. Перевідступ-

лення фактору постачальником боргів усіх своїх дебіторів дає

змогу йому уникнути ведення подвійного обліку й управління

кредитом за окремими борговими вимогами, що не були перевід-

ступлені.

Залежно від порядку оплати боргових вимог розрізняють: факторинг з попередньою оплатою, що передбачає негайну

оплату розрахункових документів постачальника, як тільки їх бу-

де надано фактору. Фактично фактор здійснює кредитування по-стачальника;

факторинг без попередньої оплати означає, що фактор зо-

бов'язується оплатити передані йому постачальником розрахун-

кові документи на визначену, зафіксовану у договорі дату, як

правило, у день оплати документів боржниками. Оскільки зафік-

сований у договорі строк — це середня величина, то цілком нор-

мально, що окремі покупці здійснять платіж раніше обумовлено-

го терміну, а інші — пізніше. Перевага для постачальника

полягає в тому, що він знає точну дату одержання коштів і тому

може відповідно планувати свою діяльність.

Зміст та послідовність здійснення факторингової операції зо-бражено на рис. 10.1.

За здійснення факторингових операцій фактор стягує з по-

стачальника відповідну плату. Розмір плати, зокрема, залежить

від виду факторингу, кредитоспроможності постачальника, роз-

міру процентної ставки за кредит, рівня ризиків, які несе фак-

250

тор, а також від строку перебування ресурсів фактора в роз-рахунках з покупцем. Плата за факторингове обслуговування-включає:

Рис. 10.1. Змісті послідовність здійснення факторингової операції

1 — відвантаження постачальником покупцеві товарів (робіт, послуг);

2 — акцепт покупцем боргових вимог за товари (роботи, послуги); 3 -виставлення постачальником боргових вимог фактору з метою їх пере-відступлення; 4 — вивчення фактором кредитоспроможності постачаль-ника і, у разі позитивного результату, укладення з ним договору факто-рингу; 5 — переказування постачальникові коштів у розмірі 70—90 % суми боргових вимог, придбаних фактором; 6 — виставлення фактором боргових вимог для оплати їх покупцем; 7 — оплата покупцем вистав лених на нього фактором боргових вимог; 8 — після отримання платежeу від покупця фактор переказує постачальникові залишок коштів (30--10 %) за вирахуванням плати за факторингове обслуговування.

—комісію за послуги у розмірі визначеного договором преце-нта від загальної суми придбаних фактором боргових вимог;

—процент за кредит, наданий фактором постачальникові.

Факторингові операції вигідні як постачальникові, так і фак-тору.

Використання факторингу постачальником дає йому змогу, зокрема:

—прискорити одержання грошових коштів за відвантажені товари (роботи, послуги);

—зменшити ризик появи сумнівних боргів;

—поліпшити процес інкасування боргів;

—оперативно одержати від фактора кредит;

—зменшити витрати, пов'язані з обліком та інкасацією боргів

Недоліком факторингу для постачальника є вища вартість цієї операції порівняно зі звичайним кредитом.

251

Здійснення факторингових операцій дає змогу фактору, зок-рема поліпшити обслуговування клієнтів та залучити нових, збі­льшити і диверсифікувати джерела доходів. Основним недоліком фактоингу для фактора є високий ризик цієї операції. Для міні-мізації ризику фактор здійснює лімітування кредитної заборгова-ності постачальника, установлює ліміти відвантаження товарів конкретному платникові, страхує окремі угоди тощо. Форфейтинг — це придбання у кредитора боргу, вираженого в оборотному документі, на безповоротній основі. Це означає, що Покупець боргу (форфейтер) бере на себе зобов'язання (форфей-

тинге) відмовитися від свого права регресної вимоги до кредито-

ра у разі неможливості одержання грошових коштів від боржни-

ка. Фактично форфейтер (комерційний банк або спеціалізована

компанія) бере на себе такі ризики, як ризик неплатежу, ризик

переказування коштів, валютний, процентний ризик та ін.

Основними документами, які застосовуються у разі викорис-

тання форфейтингу, є векселі. Однак об'єктом форфейтингу мо-

жуть бути інші види цінних паперів (але вони обов'язково повин­ні містити абстрактне зобов'язання) або рахунки дебіторів та розстрочки платежів, що є наслідком використання акредитивної форми розрахунків. Пріоритетне використання векселів пов'я-зане з простотою їх оформлення, а також із давнім використан­ням як інструментів фінансування міжнародної торгівлі. Ініціатором форфейтингової операції є, як правило, експортер чи його банк. Це пов'язано з тим, що для дисконтування пода-ються або переказні векселі, виписані експортером, або прості векселі, одержувачем коштів за якими він є.

Удаючись до форфейтингу, експортер дістає можливість до-датково мобілізувати кошти та скоротити дебіторську заборгова-ність. Звернення експортера до форфейтера відбувається, зокре-ма в таких випадках:

власне фінансове становище експортера не дає йому змоги надовго вилучати власні кошти зі свого обороту; Імпортер, тобто зовнішньоторговельний контрагент експор-тера, недостатньо кредитоспроможний;

експортеру не вдається отримати першокласної гарантії. Здійснюючи придбання боргових вимог, форфейтер може збе-

рігати у себе, у цьому разі витрачені ним грошові кошти можна

вважати інвестиціями. Якщо форфейтер не бажає тримати своїх

коштів у такій формі, він може продати ці інвестиції іншій особі,

котра також стає форфейтером. Унаслідок такого наступного пе-розпродажу боргів виникає вторинний форфейтинговий ринок.

252 Банківські операції

Форфейтингу властиві такі характерні ознаки:

—взаємозв'язок із зовнішньоторговельними операціями;

—договори форфейтингу укладаються переважно у вільно конвертованих валютах;

—основними документами, що застосовуються при здійснен-ні форфейтингових операцій, є векселі — прості та перекази і;

—кредитування експортера здійснюється через купівлю век-селів або інших боргових вимог на дисконтній основі;

—кредитування здійснюється на середньостроковій основі, як правило, на строк від шести місяців до п'яти років, а в деяких ви падках — до семи років;

—дисконтування відбувається на основі фіксованої процент-ної ставки;

—здебільшого форфейтинг пов'язаний з реалізацією машин, обладнання та інших товарів інвестиційного призначення.

Форфейтингові операції здійснюються у такий спосіб. Експор тер, банк експортера або імпортер є ініціаторами договору. Екс-портер, який хоче скористатися форфейтингом, знаходить зарe-біжного покупця (імпортера), котрий, у свою чергу, хоче отрима-ти середньостроковий кредит для фінансування угоди з експор-тером. При цьому імпортер може виявити бажання оплатити чаc-тку вартості товарів відразу, а залишок регулярно оплачувати-протягом узгодженого терміну (наприклад, п'яти років). Імпортер повинен оформити серію простих векселів або акцептувати серію переказних векселів. Якщо імпортер має добру кредитоспромож-ність, то експортер може не вимагати, щоб переказні векселі були гарантовані. Однак у більшості випадків, особливо коли імпортер не є першокласним позичальником, від нього вимагають знайти банк, котрий гарантував би або авалював зазначені векселі.

Експортер, у свою чергу, мусить знайти форфейтера. Як пра-вило, експортер може звернутися до кількох форфейтерів, нами гаючись виявити найвигідніші пропозиції. Для форфейтера важ ливо знати: загальну суму операції; строк; валюту; назву експор тера та імпортера, країну, яку вони представляють; чим оформ лена заборгованість (прості чи переказні векселі); форму забсзпе-чення (аваль, гарантія); суму та строк погашення; процентну ста-вку; предмет та ціну товару; строк та кількість поставок; місце-платежу.

Після того як форфейтер отримає відповіді на зазначені вище-питання, він здійснює кредитний аналіз. Форфейтер може відмо-витися від укладення угоди з експортером або дати згоду на її укладення. Якщо експортер уклав угоду про форфейтинг до під

253

. Особливості операцій із надання і погашення...

писання контракту з покупцем, він матиме можливість зробити точний розрахунок ціни товару з урахуванням реальних витрат щодо залучення коштів.

Експортер відвантажує товари, отримує векселі, які потім продає форфейтеру зі скидкою та на безповоротній основі.

Загальна схема організації форфейтингу має такий вигляд (рис. 10.2).

Рис. 10.2. Зміст і послідовність здійснення форфейтингової операції

І — експортер та імпортер домовляються про поставку товарів та Порядок їх оплати; 2 — експортер шукає форфейтера; 3 — імпортер Оформляє серію векселів та знаходить банк, який гарантує або авалює зазначені векселі; 4 — направлення в банк експортера гарантованих або авальованих векселів; 5 — поставка товарів; 6 — дозвіл на передання векселів експортеру; 7 — надання векселів експортеру; 8 — продаж век-селів експортером форфейтеру; 9 —надходження коштів від проданих

векселів.

Застосовуючи форфейтинг, експортер має такі переваги:

• можливість одержання грошових коштів відразу після від-вантаження продукції або надання послуг, що поліпшує ліквід-ність експортера;

• при купівлі векселів застосовується фіксована облікова ста-вка, тобто дисконт є визначеною сумою і протягом усього термі-