90 Банківські операції

ції. Тоді залучені з їх допомогою кошти переходять у власний капітал банку. Конвертованість облігацій дає змогу підвищити їх привабливість у покупців, оскільки останні можуть придбати ак­ції банку в найвигідніший момент. Власники облігацій ризику­ють менше, ніж власники акцій, бо у разі банкрутства банку кре­диторам кошти повертаються раніше, ніж звичайним акціонерам. Необхідно відрізняти кошти, мобілізовані банком за допомо­гою облігацій, від вкладів і депозитів. Якщо перші називаються в банківській практиці позичковими, або позиченими, то другі — залученими. При випуску облігацій банк відіграє активну роль, ініціатива випуску належить йому, тоді як при залученні вкладів роль банку пасивна.

До акціонерних банків, що випускають облігації, застосову­ються такі самі вимоги, як і щодо банків, які випускають акції. Емісія облігацій регламентується законами України «Про госпо­дарські товариства» і «Про цінні папери та фондову біржу», тоб­то тими самими законодавчими актами, що й випуск акцій.

Банк може випускати облігації для залучення позичкових ко­штів лише за умови повної сплати усіх випущених ним акцій. Ре­алізація облігацій може відбуватися або на основі їх продажу за договорами з покупцями, або через обмін на раніше випущені облігації та цінні папери. Погашаються облігаційні позики бан­ками після закінчення терміну обігу облігацій за їх номінальною вартістю. Банківські облігації в Україні не набули розвитку. Це пояснюється їх незабезпеченістю, нездатністю нових банків до­вести статутні капітали до розмірів мінімальних вимог НБУ, фі­нансовими труднощами, що виникли в більшості банків останнім часом, а також відсутністю вторинного ринку цінних паперів.

Одним із джерел поповнення ресурсів банку є міжбанківсь­кий кредит. Кредитними ресурсами торгують фінансово стійкі банки, у яких завжди є надлишок ресурсів. Ці банки для одер­жання прибутку прагнуть розмістити вільні ресурси в інших бан­ках. Крім фінансової вигоди, банки-кредитори одержують мож­ливість установлення ділових партнерських стосунків.

Банкам вигідно розміщувати кредитні ресурси в інших банках порівняно з кредитуванням суб'єктів господарської діяльності, оскільки перші вирізняються, як правило, вищою надійністю. Проте в Україні з другої половини 1994 р. у банківській системі склалася кризова ситуація, однією з причин якої було неповер­нення окремими банками міжбанківських кредитів. Тому нині банки дуже обережно підходять до вирішення питань про видачу міжбанківських кредитів.

•. Операції банків із позичення коштів q.

Терміни міжбанківських кредитів можуть бути різними — від одного дня до трьох-шести місяців. Процентна ставка за міжбан-ківськими кредитами, як правило, нижча, ніж за кредитами, на­даними господарникам, і пов'язана з обліковою ставкою НБУ.

Банки-позичальники залучають міжбанківський кредит для розширення своєї кредитної діяльності з клієнтами, а також у зв'язку з необхідністю регулювання банківської ліквідності. В Україні у зв'язку з упровадженням електронних розрахунків міжбанківське кредитування здійснюється через прямі контакти між банком-кредитором і банком-позичальником, на договірних умовах, на чітко визначений термін. Досить активно використо­вуються міжбанківські кредити терміном на один день, мета яких полягає у підтриманні поточної ліквідності банку.

У договорі про міжбанківське кредитування крім терміну обумовлюється сума кредиту, рівень процентної ставки, порядок погашення. Звичайно при порушенні терміну погашення міжбан-кївського кредиту банк-кредитор передбачає своє право на без-спірне списання боргу. Якщо банк, що позичив кредитні ресурси, не може їх повернути в установлений термін, то він купує гроші в

іншому банку.

Укладаючи договір про міжбанківський кредит, банк-пози-чальник мусить повідомити банку-кредитору значення своїх еко­номічних нормативів (платоспроможності, ліквідності).

Про розвиток міжбанківського кредитування в Україні свід­чать такі дані (табл. 5.1):

Таблиця 5.1

ВИМОГИ БАНКІВ ЗА КРЕДИТАМИ, НАДАНИМИ НА МІЖБАНКІВСЬКОМУ РИНКУ УКРАЇНИ НА КІНЕЦЬ РОКУ

(за 2006р. — на 01.11), мли гри

Показник	Рік
	1996	1997	1998	1999	2000	2001	2002	2003	2004	2005	2006
Усього кредитів	933	1369	949	1159	1854	1930	4348	6452	8494	80 860	16 678
Централі-зовані кре­дитні ре­сурси НБУ (рефінан­сування)	474	824	505	498	433	562	910	1756	3627	452	786
Кредити, надані бан­ками	459	545	444	661	1421	1368	3438	4696	4867	10408	15 893

Банківські операції

Купувати і продавати кредитні ресурси можуть не тільки бан­ки, а й їхні відділення та філії. Проте це право реалізується лише в системі одного банку, що має філійну мережу.

Для ефективного регулювання грошово-кредитним ринком, управління ліквідністю банківської системи, виконання функції кредитора останньої інстанції НБУ застосовує такі механізми ре­фінансування комерційних банків:

—проведення операцій на відкритому ринку; —надання стабілізаційного кредиту;

—здійснення біржових і позабіржових операцій з купівлі і продажу державних цінних паперів на відкритому ринку.

Операції на відкритому ринку НБУ проводить, здійснюючи короткострокове та середньострокове рефінансування банків че­рез кількісний або процентний тендер, а також через постійно діючу лінію рефінансування (кредит «овернайт»).

НБУ здійснює рефінансування банків через операції на від­критому ринку тільки під забезпечення державних цінних папе­рів, векселів суб'єктів господарської діяльності і векселів Держа­вного казначейства України, що враховані банком.

НБУ може кредитувати банки через відповідні механізми ре­фінансування, якщо вони дотримуються таких вимог:

—термін діяльності банку не може бути меншим ніж один рік; —банк має ліцензію НБУ на здійснення відповідних банків­ських операцій;

—банк має власні високоліквідні активи (цінні папери та інші цінності), які можуть бути прийняті в заставу;

—банк виконує вимоги щодо дотримання таких нормативів капіталу: капіталу банку (НІ), мінімального розміру статутного капіталу (Н2), платоспроможності (НЗ), достатності капіталу (Н4), у тому числі розмір зареєстрованого та сплаченого статут­ного капіталу не може бути меншим ніж розмір, що визначений кваліфікаційними вимогами;

— виконуються нормативи загальної ліквідності та відношен­ня високоліквідних активів до робочих активів банку;

—банком сформовано резерв для відшкодування можливих втрат за кредитними операціями відповідно до встановлених обсягів;

—банком здійснюється своєчасне погашення одержаних від НБУ кредитів;

—прострочені та сумнівні кредити в портфелі банку не пере­вищують 10 % від суми кредитного портфеля;

—кредити, що надані іншим банкам на міжбанківському рин­ку, не перевищують 5 % кредитного портфеля банку.

93

Операції банків із позичення коштів

НБУ здійснює рефінансування банків за допомогою операцій на відкритому ринку тільки для регулювання грошово-кредитного ринку та з метою підтримання ліквідності банківської системи, тому обсяги цих операцій такі, які потрібні для вирівнювання мо-нетарних параметрів та управління грошово-кредитним ринком.

короткострокове рефінансування банків за допомогою опера­цій на відкритому ринку здійснюється на строк до 14 днів, серед­ньострокове — до шести місяців, під забезпечення, через кількіс­ний або процентний тендер. Для забезпечення наданого кредиту використовуються державні цінні папери, строк погашення яких настає не раніше ніж через 10 днів після строку погашення кре­диту і які перебувають у власності банків, а також ураховані бан­ком векселі, строк пред'явлення яких до платежу настає не рані­ше ніж через 30 днів після строку погашення кредиту. Державні цінні папери приймаються під забезпечення кредиту за умови, що вони перебувають у власності банку — клієнта Депозитарію НБУ і не обтяжені ніякими зобов'язаннями.

Умовою для прийняття врахованих банками векселів під за-безпечення кредиту НБУ є наявність у банків-позичальників до-стовірного вексельного досьє на векселедавця та всіх зобов'я­заних за векселем осіб. Інформація щодо платоспроможності век­селедавця та зобов'язаних за векселем осіб повинна містити та­кож висновок останньої перевірки аудиторської організації і на­миватися банками відповідному територіальному управлінню НБУ в обов'язковому порядку.

Рефінансування банків через операції на відкритому ринку здійснюється під забезпечення державних цінних паперів або врахованих банком векселів у розмірі, що не перевищує 85 % від балансової вартості державних цінних паперів та 70 % від номінальної вартості врахованих векселів. Кредитування здійс­нюється за процентною ставкою, що не нижча від облікової ста­вки НБУ.

НБУ проводить тендери з короткострокового рефінансування банків за допомогою операцій на відкритому ринку в першу, другу та третю середу місяця, починаючи з першого повного тижня. Тендери із середньострокового рефінансування банків проводяться в четверту середу, починаючи з першого повного

тижня.

У повідомленні про проведення тендера НБУ зазначаються

такі умови:

—тип тендера (кількісний або процентний); —строк користування кредитом;

94

Банківські операції

—загальна сума кредиту, що пропонується НБУ (або без ого­лошення такої);

• мінімальна сума заявки для одного банку; —перелік забезпечення кредиту;

• інші умови (див. дод. 1).

Банк, який потребує підтримки своєї ліквідності, надсилає засоба­ми програмного забезпечення «ТЕНДЕР» до Департаменту монетар­ної політики НБУ заявку на участь у тендері (дод. 2 або 3), яка міс­тить перелік державних цінних паперів або врахованих банком векселів. Після перевірки наявності на депозитарному рахунку в бан­ку вільних від зобов'язань державних цінних паперів та строків їх по­гашення Департамент монетарної політики передає копію заявки до відповідного територіального управління НБУ для подальшої переві­рки фінансової надійності та юридичної дійсності забезпечення.

Банк може подати на участь у тендері тільки одну заявку. Під забезпечення кредиту банк може запропонувати тільки однорідну заставу (або державні цінні папери, або векселі).

Для участі у тендері приймаються заявки банків, які надійшли до 10-ої години у вівторок. Заявки, які надійшли пізніше зазначе­ного часу, не розглядаються.

Відповідні територіальні управління НБУ після розгляду копії заявки на участь у тендері, перевірки запропонованого забезпече­ння та дотримання вимог і умов тендерних торгів до 17-ї години у вівторок повідомляють Департамент монетарної політики НБУ (дод. 4) засобами програмного забезпечення «ТЕНДЕР» про мо­жливу участь банку в тендері та надійність (спроможність) за­пропонованого банком забезпечення.

У день проведення тендера (середу) заявки банків на участь у тендері розглядаються Департаментом монетарної політики НБУ з дотриманням таких вимог:

—один банк не може одержати більше як 50 % запропоно­ваного на тендері обсягу кредитів;

—сума заборгованості за кредитами НБУ, у тому числі за кредитами з урахуванням поданої заявки на тендер, не повинна перевищувати п'ятикратного обсягу капіталу банку, розрахова­ного за даними останнього балансу.

Для проведення кількісного тендера розподіл кредитів здійс­нюється згідно з поданими заявками до закінчення суми, яка за­пропонована на цей тендер. Якщо запропонованої на кількісний тендер суми недостатньо для задоволення всіх заявок банків, то кредитні кошти за однією тендерною ціною розподіляються між усіма банками пропорційно до поданих заявок.

Під час проведення НБУ процентного тендера банки самостій­но пропонують процентну ставку, за якою вони погоджуються одержати кошти, але не нижчу за облікову. На процентному тен-дері заявки задовольняються відповідно до зниження запропо­нованої в них процентної ставки, починаючи з найвищої, і надалі поступово знижуючи до закінчення запропонованого обсягу кре­дитів або задоволення всіх заявок банків.

Якщо неможливо задовольнити заявки всіх банків — учасни­ків процентного тендера, які пропонують однакову процентну Ставку, у зв'язку із недостатністю кредитів, кошти, що залиши-лися, розподіляються пропорційно між цими банками.

Про результати тендера повідомляються банки — учасники тендера і відповідні територіальні управління НБУ (дод. 5). Бан­ки, чиї заявки задоволені, укладають кредитний договір (дод. 8) і;і договір застави (дод. 9 або 10) з відповідним територіальним управлінням НБУ, яке має повідомити засобами програмного за­безпечення «ТЕНДЕР» (дод. 6) Департамент монетарної політики НБУ про укладення договору. Після цього Департамент монетар­ної політики та банки-позичальники здійснюють блокування дер­жавних цінних паперів під забезпечення кредиту.'Одержавши ін­формацію від Депозитарію про належне оформлення забезпечен­ня державними цінними паперами, а від відповідного територіа-льного управління НБУ — про враховані банківські векселі, Департамент монетарної політики забезпечує переказування ко­штів за наданими банкам кредитами, заявки яких задоволені від­повідно до результатів проведеного тендера.

Одержані за допомогою тендера кредити НБУ не можуть бути пролонговані й підлягають обов'язковому поверненню. Якщо банк-позичальник не повертає у визначений строк такі кредити, НБУ має право застосувати безспірне стягнення заборгованості, а за відсутності такої можливості зараховує цю заборгованість на рахунок прострочених кредитів і нараховує пеню в розмірі 0,5 % ВІД суми заборгованості за кожний день прострочки, але не біль­ше ніж за 10 днів. Протягом 10 днів з дня виникнення простроче­ної заборгованості НБУ має право реалізувати предмет застави або одержати по ньому платіж і спрямувати кошти на погашення простроченого кредиту.

У разі застосування безспірного порядку списання заборгова­ності за наданими кредитами з коррахунку банку Департамент монетарної політики НБУ повідомляє про це відповідне терито­ріальне управління НБУ, у якому відкрито кореспондентський рахунок банку-позичальника. Згідно з цим повідомленням тери-