Добавил:
Upload Опубликованный материал нарушает ваши авторские права? Сообщите нам.
Вуз: Предмет: Файл:
ОЭТ ЗАОЧН технари.doc
Скачиваний:
0
Добавлен:
01.07.2025
Размер:
2 Мб
Скачать
☆

Вправа 3. Визначте, яке з положень правильне, а яке помилкове

  1. Предметом економічної теорії є суспільство на різних стадіях його розвитку.

  2. Економічна теорія вивчає всі сфери життєдіяльності людини.

  3. В основі проблеми вибору лежить протиріччя між безмежністю потреб і взаємозамінністю ресурсів.

  4. Фізіократи вважали торгівлю джерелом багатства нації.

  5. Потреби мають незмінний характер.

  6. Найвищі запити людини можуть виступати на перший план тоді, коли не задоволені найнагальніші.

  7. Як правило, зростання потреб збігається з рівнем фактичного споживання.

  8. Зростання та розвиток потреб завжди випереджують можливості виробництва.

  9. Виробництво задовольняє наявні та створює нові потреби.

  10. Економічні інтереси суб’єктів економічних відносин спрямовані на максимізацію прибутку.

  11. Суперечлива взаємодія потреб та виробництва є рушійною силою соціально-економічного розвитку.

  12. Блага – це засоби задоволення людських потреб.

  13. Матеріальну основу задоволення потреб складає обмін.

  14. За характером виникнення розрізняють первинні та нематеріальні потреби.

  15. За формою задоволення виділяють кінцеві і проміжні потреби.

  16. В основі піраміди потреб за А.Маслоу знаходяться соціальні потреби.

  17. Основною властивістю економічних ресурсів є обмеженість.

  18. Гіпотеза – попереднє судження, яке потребує перевірки на фактах.

  19. Якщо гіпотеза підтверджена практично, то використані в ній теоретичні судження завжди правильні.

  20. Абстрагування – навмисне спрощення досліджуваного об'єкта.

  21. Виховна функція економічної теорії не сприяє формуванню життєвих принципів громадян.

  22. Економічна політика, здійснювана з успіхом в одних умовах, може бути помилковою в інших.

  23. Між економічними законами та законами природи немає ніяких відмінностей.

  24. Економічні закони і закони природи мають спільні риси.

  25. Економічні закони на відміну від законів природи залежать від свідомості людей та їх діяльності.

  26. Економічні категорії – це об'єктивні стійкі, повторювані причинно-наслідкові зв'язки між економічними явищами.

Тема 2. Суспільне виробництво та його можливості

Задоволення потреб можливе тільки через споживання благ і послуг, які створюються людьми в процесі виробництва. Виробництво - процес створення благ, необхідних для задоволення різноманітних потреб людини. Третя тема вивчає такі питання як сутність виробництва та його основні фактори, сутність та основні форми суспільного продукту. Між виробничими силами суспільства та виробничіми відносинами існує протиріччя. Крім того в цій темі розглядається питання виробничих можливостей, економічного зростання та ефективності виробництва.

Існують дві форми виробництва: натуральне виробництво і товарне. У даній темі з!ясовуються сутніст та характерні риси натурального виробництва, а також умови та причини виникнення товарного. Тема розкриває властивості товару та суперечності товарного виробництва, суттєві риси, види та функції грошей.

Для самостійного вивчення цієї теми рекомендується література:

4, с.101-154, 338-341; 7, с.25-30, 68-73, 158-169; 9, с.138-194; 10, с.31-70; 13, с.108-143, 346-357; 21, с.46-52, 60-71.

При вивченні цієї теми студентам потрібно звернути увагу на те, що форма (спосіб) економічного ладу суспільства носить історичний характер. Це означає, що різним історичним епохам властиві суттєво різні економічні організації суспільного виробництва. В учбовій літературі переважно виділяються такі історичні форми економічної організації суспільства: натуральне виробництв та товарне виробництво.

Натуральне виробництво є історично первинним, базується на низькому рівні продуктивних сил за відсутністю, як правило, суспільного поділу праці. Визначальною ознакою натурального господарства є те, що продукти праці призначені для власного споживання в середині економічної одиниці. Продукти праці не обмінюються, а прямо поділяються між членами економічної одиниці.

У процесі історичного розвитку натуральне господарство поступається місцем товарному виробництву.

Приступаючи до вивчення товарного виробництва слід усвідомити, що воно є панівною формою організації виробництва майже в усіх країнах світу. Матеріальною основою виникнення товарних відносин є суспільний поділ праці та економічна відокремленість виробників.

Товарне виробництво – це така організація суспільного господарювання, за якої економічні відносини між виробниками виявляються через купівлю-продаж продуктів їх праці, тобто через ринок. Розрізняють просте та капіталістичне (розвинене) товарне виробництво. Просте товарне виробництво базується на особистій праці власників засобів виробництва, а капіталістичне – на використанні найманої праці.

Товар – це продукт праці, який призначений не для безпосереднього споживання там, де він виготовлений, а для обміну (купівлі-продажу на ринку).

Кожний товар – це насамперед річ, яка завдяки своїм властивостям задовольняє певні людські потреби що і надає йому споживчої вартості.

Мінова вартість – це властивість товару у відповідних пропорціях обмінюватись на інші товари. Товари можуть обмінюватись один на інший, бо всі вони є втіленням суспільної праці, затраченої на їх виробництво. Затрати суспільної праці на виготовлення товару формують його вартість.

При вивченні даної теми слід усвідомити, що гроші виступають категорією товарного господарства, а історія їхньої появи нерозривно пов’язана з появою товарообміну.

Після розгляду передісторії появи грошей доцільним є аналіз того, що являє собою сутність грошей. При розгляді цього питання слід усвідомити, що оскільки гроші виникли внаслідок розвитку обміну і є однією із його сторін, то відповідно вони самі є товаром, але товаром особливим, таким, який служить загальним еквівалентом вартості інших товарів. Якщо виходити з цього, то можна розкрити і функції грошей, які слугують способами реалізації їх сутності.

Гроші виконують функцію міри вартості. Її здійснення дістає прояв у категорії ціни як грошового вираження вартості товарів.

Проте гроші не просто вимірюють вартість, а представляють її в русі, переході від одного суб’єкта економічної діяльності до іншого, в оплаті товарів і послуг, у податкових платежах тощо, тобто є засобом платежу (засобом покриття певних зобов’язань).

Функція купівельного та платіжного засобів інтегрується у функцію засобу обігу. Адже через ці функції товари приводяться в реальний рух.

Гроші також виконують функцію засобу збереження вартості (засіб утворення скарбів, засіб заощадження, засіб нагромадження). Суть цієї функції – збереження у грошовій одиниці тієї купівельної сили, яка характеризує її як одиницю вартості, тоді, коли гроші тимчасово випадають з обігу.

Наступним кроком у розгляді проблеми грошей є вивчення основних етапів їхньої еволюції.

Виконуючи функцію засобу обігу, гроші безперервно переміщуються від одного суб’єкта економіки до другого. Такий рух грошей, що обслуговує реалізацію суспільного продукту, називається грошовим обігом. При цьому між процесами реалізації суспільного продукту та грошовим обігом існує внутрішній зв’язок, який отримав назву закону грошового обігу. Суть закону грошового обігу полягає у тому, що кількість грошей, які знаходяться у обігу, визначається сумою цін всіх товарів та послуг, що підлягають реалізації, та швидкістю обігу грошової одиниці. Цей зв’язок можна виразити формулою:

Де: Кгр – це кількість грошей, які знаходяться у обігу; Т – кількість товарів; Ц – ціни товарів; Шо – швидкість обігу грошової одиниці.

При цьому за умов існування кредитно-паперового грошового обігу, при перевищенні реальною кількістю грошей, які знаходяться у обігу, потреб у них суб’єктів економіки відбувається процес зростання цін. А це означає, що купівельна спроможність кожної окремої грошової одиниці буде зменшуватись, тобто на кожну грошову одиницю можна буде придбати все менше товарів.