Висновки

1. Виробництво - процес створення благ, необхідних для задоволення різноманітних потреб людини. Створення матеріальних благ завжди є суспільним процесом. Це означає, що в процесі виробництва люди вступають у відносини не лише з природою, а й між собою. Ці відносини отримали назву виробничих або економічних відносин.

2. Структура виробничих відносин суспільства неоднорідна і включає в себе: соціально-економічні (виробництво, розподіл, обмін, споживання) і організаційно-економічні відносини (поділ праці, спеціалізація, кооперування, комбінування, орг-ція і управління). Будь-яке виробництво характеризується деякими спільними рисами. Воно має в основі єдині фактори: робочу силу людини, предмет праці і засоби праці.

3. Виробництво повинно безперервно повторюватися. Безперервне його повторення отримало назву відтворення. Розрізняють такі форми відтворення: просте, регресивне, розширене. Тільки розширене відтворення забезпечує постійне збільшення обсягів виробництва, тобто економічне зростання. Виокремлюють два основних типи економічного зростання: екстенсивний та інтенсивний. Ефективність виробництва – це категорія, яка характеризує віддачу, результативність виробництва. Вона свідчить не лише про приріст обсягів виробництва, а й про те, якою ціною, якими витратами ресурсів досягається цей приріст, тобто свідчить про якість економічного зростання.

4. Форма суспільного виробництва – це певний спісіб організації господарської діяльності. Історії відомі дві різні за своєю сутністю і змістом форми зв ‘язку між людьми у процесі виробництва: безпосередньо суспільна та речова, тобто опосередковано суспільна. Безпосередньо суспільна форма зв‘язку притамання натуральному, речова – товарному виробництву.

5. Натуральне виробництво – виробництво благ безпосередньо для задоволення власних особистих і виробничих потреб виробників, їх споживання в господарстві. Основою перетворення натурального виробництва на товарне стало виникнення суспільного поділу праці та приватна власність на засоби виробництва і продукти праці. Суспільний поділ праці – спеціалізація, стійке закріплення виробників за виготовленням певних продуктів або за певними видами діяльності чи виробничими операціями.

6. Основною категорією товарної форми виробництва є товар – продукт праці, призначений для продажу. Властивість товару задовольняти будь-яку потребу людини називається споживною вартістю. Ставши товаром, продукт повинен мати і другу властивість – спроможність обмінюватися на інші товари, бо інакше не відбудеться акт його продажу-купівлі. Ця властивість товару обмінюватися на інші товари отримала назву мінової вартості. Мінова вартість – це кількісна пропорція, в якій один товар обмінюється на інший.

7. В умовах розвинутої товарної (ринкової) економіки всі товари прирівнюються до грошей. Гроші являють собою загальну форму, в якій виражаються вартості всіх товарів. Гроші не є результатом суб’єктивних дій людей, державних органів. Вони виникли в процесі об’єктивного багатовікового розвитку форми прояву вартості – мінової вартості.

8. Грошова форма вартості означає появу загального еквівалента, який замінив усі інші товари – еквіваленти на гроші як благородні метали (золото і срібло). Таким чином, гроші – це особливий товар, який стихійно виділився з усіх інших товарів для виконання функції загального еквівалента. Сутність грошей виявляється в їх функціях: міри вартості, засобу обігу, засобу нагромадження, засобу платежу, світових грошей.

9. Рух грошей у готівковій і безготівковій формах, який обслуговує реалізацію товарів і нетоварні платежі в господарстві називається грошовим обігом. Загальний закон грошового обігу – сталий зв’язок між кількістю грошей, необхідних для нормального обігу товарів, сумою цін товарів і швидкістю обігу грошових одиниць. Процес руху грошей в умовах ринку зумовлює інфляцію – знецінення грошей, спричинене диспропорціями в суспільному виробництві і порушенням законів грошового обігу, яке виявляється у стійкому зростанні цін на товари та послуги.

Термінологічний словник

Виробництво - процес створення матеріальних і нематеріальних благ, необхідних для існування та розвитку людини.

Виробничі відносини - відносини між людьми у процесі суспільного виробництва, розподілу, обміну і споживання матеріальних благ та послуг.

Виробничі можливості - максимально можливий обсяг продукції, виробленої при повному та ефективному використанні наявних ресурсів.

Відтворення - безперервність процесу виробництва товарів та послуг, на основі якого відбувається оновлення елементів економічної системи.

Додатковий продукт - продукт, створюваний додатковою працею і який перевищує необхідний продукт.

Економічне зростання - збільшення обсягів національного виробництва в абсолютному вираженні або у розрахунку на душу населення за певний період.

Екстенсивне економічне зростання - збільшення обсягів виробництва шляхом кількісного приросту факторів виробництва за їх незмінних якісних характеристик.

Ефективність виробництва - категорія, яка характеризує віддачу, результативність виробництва і свідчить про якість економічного зростання.

Засоби виробництва - сукупність предметів та засобів праці.

Засоби праці - річ або комплекс речей, якими людина діє на предмет праці.

Інтенсивне економічне зростання - збільшення обсягів виробництва за рахунок удосконалення факторів виробництва та ефективнішого їх використання.

Необхідний продукт - частка суспільного продукту, необхідна для нормального відновлення фізичних і духовних здібностей працівника та членів його сім’ї.

Праця - доцільна свідома діяльність людини, спрямована на створення необхідних благ для задоволення потреб.

Предмет праці - об’єкти, на які спрямована праця людини; матеріальна основа майбутнього продукту.

Продуктивні сили - сукупність засобів виробництва і працівників з їх фізичними й розумовими здібностями, а також досягнення науки, технології, інформація, методи організації та управління виробництвом, що забезпечують створення матеріальних і духовних благ, необхідних для задоволення потреб.

Робоча сила - сукупність фізичних та інтелектуальних здібностей людини, які вона використовує в процесі праці; здатність людини до праці.

Суспільний продукт - сукупність створених матеріальних благ та послуг за відповідний період.

Гроші як економічна категорія - особливий товар, який виконує роль загального еквівалента, виступає посередником в обміні товарів і виражає економічні відносини між людьми щодо виробництва та обміну.

Грошовий обіг - рух грошей у готівковій і безготівковій формах, який обслуговує реалізацію товарів і нетоварних платежів у господарстві.

Економічне відокремлення виробників - відокремленість виробників, яка робить їх економічно самостійними товаровласниками. Вони самі, на свій страх і ризик, вирішують, що, де, коли і скільки виготовляти, з ким і на яких умовах здійснювати обмін.

Закон грошового обігу - стійкі внутрішні зв’язки між кількістю грошей в обігу та масою товарів, рівнем цін, швидкістю обороту грошей.

Інфляція - знецінення грошей, спричинене диспропорцією в суспільному виробництві та порушенням законів грошового обігу, яке виявляється у стійкому зростанні цін на товари і послуги.

Мінова вартість - певне кількісне співвідношення (пропорція), в якій споживні вартості одного роду обмінюються на споживні вартості іншого роду.

Натуральне господарство - тип організації господарства, за якого продукти виробляються для задоволення власних потреб (внутрішнього особистого або виробничого споживання).

Номінальна цінність грошей - цифрове значення на грошах.

Просте товарне виробництво - дрібне виробництво індивідуальних самостійних ремісників та селян, які працюють на ринок.

Реальна цінність грошей - кількість товарів та послуг, які можна придбати за грошову одиницю.

Розвинуте товарне виробництво - вищий ступінь товарної організації господарства, що базується на великій приватній власності, найманій праці та машинній індустрії.

Споживна вартість - здатність товару задовольняти будь-яку потребу людини.

Суспільний поділ праці - поділ праці, який породжує диференціацію (спеціалізацію) виробників на виготовленні певних продуктів або за певними видами діяльності.

Суспільно необхідна праця - уречевлена в товарі суспільна праця виробника.

Суспільно необхідний час - час, потрібний для виготовлення споживної вартості за наявних суспільно нормальних умов виробництва і при середньому в даному суспільстві рівні вмілості та інтенсивності праці.

Товар - економічне благо, що має суспільну споживну вартість та обмінюється на ринку.

Товарне господарство - форма організації суспільного господарства, за якої продукти виробляються не для власного споживання їх виробниками, а спеціально для обміну чи продажу на ринку.

Функція засобу нагромадження - здатність грошей виходити з обігу, тимчасово припиняти свій рух, нагромаджуватися і перетворюватися на скарб.

Функція засобу обігу - здатність грошей бути посередником в обміні товарів та забезпеченні їх обігу.

Функція засобу платежу - обслуговування грошима погашення різноманітних боргових зобов’язань між суб’єктами економічних відносин.

Функція міри вартості - здатність грошей як загального еквівалента вимірювати вартість усіх інших товарів, надаючи їй форму ціни.

Функція світових грошей - здатність грошей обслуговувати міждержавні економічні відносини, пов’язані з розрахунками за зовнішньоторговельні операції, надання кредитів та з іншими угодами.

ВПРАВИ

Вправа 1. Для кожного положення, що наводиться далі, знайдіть відповідний термін або поняття

1. Економічне благо, що має суспільну споживну вартість та обмінюється на ринку.

2. Збільшення обсягів виробництва за рахунок удосконалення факторів виробництва та ефективнішого їх використання.

3. Збільшення обсягів виробництва шляхом кількісного приросту факторів виробництва за їх незмінних якісних характеристик.

4. Здатність товару задовольняти будь-яку потребу людини.

5. Знецінення грошей, спричинене диспропорцією в суспільному виробництві та порушенням законів грошового обігу, яке виявляється у стійкому зростанні цін на товари і послуги.

6. Кількість товарів та послуг, які можна придбати за грошову одиницю.

7. Компоненти, залучені до виробничого процесу (праця, капітал, земля, підприємницькі здібності).

8. Особливий товар, який виконує роль загального еквівалента, виступає посередником в обміні товарів і виражає відносини між людьми щодо виробництва та обміну.

9. Оцінка ступеня корисності блага конкретною людиною.

10. Певне кількісне співвідношення (пропорція), в якій споживні вартості одного роду обмінюються на споживні вартості іншого роду.

11. Поділ праці, який породжує диференціацію (спеціалізацію) виробників на виготовленні певних продуктів або за певними видами діяльності.

12. Ступінь задоволення, яка одержує конкретна людина від споживання якого-небудь товару або послуги.

13. Тип організації господарства, за якого продукти виробляються для задоволення власних потреб (внутрішнього особистого або виробничого споживання).

14. Уречевлена в товарі суспільна праця виробника.

15. Форма організації суспільного господарства, за якої продукти виробляються не для власного споживання їх виробниками, а спеціально для обміну чи продажу на ринку.