Тема 3. Типи економічних систем. Відносини власності

Дана тема розлядає сутність, основні структурні елементи та типи економічних систем. Невід!ємною складовою виробничих відносин є відносини власності. У темі вивчаються фактори, які обумовлюють відносини власності, форми власності та основні тенденції змін у відносинах власності на сучасному етапі.

Для самостійного вивчення цієї теми рекомендується література:

4, с.371-384; 7, с.19-25; 9, с.73-114; 10, с.72-104; 13, с.472-507; 21,с.88-104.

Дана тема в курсі економічної теорії посідає центральне місце, тому можна сказати, що її вивчення створює можливість засвоїти ключові поняття та категорії всієї дисципліни, її теоретичні основи.

Вивчення теми необхідно починати з засвоєння сутності такого узагальненого поняття як економічна система. Слід мати на увазі, що економічна система - це сукупність взаємопов‘язаних і відповідним чином упорядкованих елементів економіки, що утворюють певну цілісність, економічну структуру суспільства.

Далі, необхідно звернути увагу ще на такі складові елементи, що включає економічна система. Це, перш за все, продуктивні сили, виробничі відносини і механізм господарювання.

Продуктивні сили - це сукупність, особистих і речових факторів виробництва в їх взаємодії і взаємозв‘язку. Виробничі відносини - це відносини між людьми з приводу виробництва, розподілу, обліку і споживання матеріальних та нематеріальних благ. Механізм господарювання складається із сукупності форм і методів регулювання економічних процесів та суспільних дій господарюючих суб'єктів на основі використання економічних законів, економічних важелів, правових норм та інституційних утворень.

Найважливіша функція господарського механізму – забезпечення динамічної рівноваги в суспільному виробництві й насамперед між виробництвом та споживанням, попитом і пропозицією.

Особливу увагу при вивченні цієї теми студентам слід звернута на такі типи економічних систем: ринкова економічна система, централізовано – планова та змішана економічні системи. А також акцентувати увагу на особливостях та характерних рисах кожної з них.

1. Традиційна економіка - це тип економічної системи, в якій виробництво є замкненим, локальним, обмеженим завданнями самозабезпечення і підтримання господарства у незмінній формі, тому вибір та прийняття основних економічних рішень зумовлені панівними традиціями, звичаями, суспільними і груповими інстинктами.

2. Ринкова економіка. У цьому типі економіки координація і регулювання господарської діяльності, прийняття основних економічних рішень відбувається на основі дії ринковою механізму. Роль держави обмежена сферою забезпечення нормативно - правової бази, захисту приватної власності, підтримання і розвитку конкурентного устрою ринкового господарства.

3. Змішана економіка. Для неї характерне поєднання індивідуального прийняття рішень приватного підприємництва і конкуренції з економічним контролем суспільства і приватних інститутів. У змішаній економіці значно розширена сфера державного контролю і регулювання на основі державних витрат, державної власності, перерозподілу податків, програм соціального забезпечення та ін.

4. Централізовано - планова економіка - це економічна система, в якій основні економічні рішення приймаються державою і яка бере на себе функції організатора економічної діяльності суспільства. Централізовано - планова економіка має у своїй основі суспільну (державну) власність на всі виробничі ресурси, засоби виробництва.

Проблема власності є однією з найважливіших в курсі економічної теорії. Її значення і роль при вивченні економічної діяльності суспільства полягає в тому, що пануючі відносини власності визначають економічну структуру і політичний лад цього суспільства. А, отже, вони мають охоплювати собою весь спектр суспільних економічних відносин і служити загальною характеристикою їх.

Особливістю революційних чи реформаторських перехідних епох є те, що свідома і часто примусова зміна форм власності веде до формування нової економічної системи.

Власність як економічна категорія – це відносини між людьми щодо привласнення речей та інших умов життєдіяльності людей: засобів виробництва, предметів особистого використання, грошей, тощо. Як економічна категорія власність має свої ознаки, що визначають її економічний зміст. Проте у людському суспільстві, яке організоване у державу, власність завжди виступає у певній юридичній формі. Тому, щоб зрозуміти глибинну суть категорії власність, потрібно добре усвідомити економічний зміст і юридичну форму її.

Привласнення – процес, що виникає у результаті поєднання об'єкта і суб'єкта привласнення, тобто це конкретно - суспільний спосіб оволодіння річчю.

Студентам необхідно звернути увагу на існуючі шляхи привласнення: силовими методами, досягненням угоди, юридичними нормами.

Привласнення певного об'єкта власності одним суб'єктом одночасно означає відчуження його від іншого суб‘єкта. Відчуження - це позбавлення суб'єкта права на володіння, користування і розпорядження тим чи іншим об'єктом власності.

З виникненням держави відносини власності набули юридичного змісту та відповідної йому правової форми як юридичні норми (закони), якими оформлюються відносини володіння, використання та розпорядження.

Необхідно звернути увагу на основні правочинності - володіння, користування і розпорядження.

По формі привласнення об'єктів власності її можна поділити на індивідуальну власність, колективну власність та державну. По формі права власності, власність поділяють на приватну власність та державну власність.

Приватна власність відображає такі відносини, коли виключне право на володіння, користування і розпорядження об'єктом власності та отримання доходу належить приватній (фізичній чи юридичній) особі. Приватна власність виступає як сукупність індивідуальної трудової, партнерської, акціонерної власності тощо.

Державна власність - це така система відносин, за якої абсолютні права на управління і розпорядження власністю здійснюють органи (інститути) державної влади. Державна власність поділяється та загальнодержавну і муніципальну (комунальну).