- •Загальні правила
- •Запобіжні заходи
- •Перша допомога при нещасних випадках
- •Лабораторна робота 1 методи очистки речовин
- •Перекристалізація
- •Перекристалізація речовин із органічних розчинників
- •Перегонка
- •Перегонка при атмосферному тиску
- •Дослід 1.1 Перекристалізація бензойної кислоти
- •Дробна (фракційна) перегонка
- •Дослід 1.2. Перегонка суміші бензолу і ксилолу
- •Контрольні запитання
- •Лабораторна робота 2 визначення основних фізичних констант органічних речовин
- •1. Визначення температури плавлення
- •2. Визначення температури кипіння
- •3. Визначення густини рідкої речовини
- •Маса води в об’ємі пікнометра при 4 с(х) 1
- •Маса 1 мл води при 4с(х) 1
- •4. Визначення показника заломлюваності
- •Дослід 2.1. Визначення температури плавлення
- •Контрольні запитання
- •Лабораторна робота 3 якісний елементний аналіз органічних сполук
- •Дослід 3.1. Визначення вуглецю пробою на обвуглювання
- •Визначення вуглецю і водню спаленням речовини з оксидом міді (II)
- •Дослід 3.2. Визначення азоту сплавленням речовини з металічним натрієм
- •Хімізм процесу:
- •Дослід 3.3. Визначення сірки сплавленням речовини з металічним натрієм
- •Хімізм процесу:
- •Дослід 3.4. Визначення хлору за зеленим забарвленням полум’я (проба Бельштейна)
- •Хімізм процесу:
- •Контрольні запитання
- •Лабораторна робота 4 насичені вуглеводні Будова, ізомерія, номенклатура, властивості
- •Гомологічний ряд
- •Дослід 4.1. Синтез метану та вивчення його властивостей
- •Хімізм процесу:
- •Хімізм процесу:
- •Реакція метану на бромну воду і перманганат калію
- •Дослід 4.2. Бромування насичених вуглеводнів
- •Хімізм процесу:
- •Окислення парафінів
- •Дослід 4.3. Окислення алканів
- •Контрольні запитання
- •Лабораторна робота 5 алкени Будова, ізомерія, номенклатура, властивості
- •Дослід 5.1. Отримання етилену і його горіння
- •Хімізм процесу:
- •Дослiд 5.2. Приєднання до етилену брому
- •Хiмiзм процесу:
- •Дослiд 5.3. Взаємодiя з окислювачами
- •Хiмiзм процесу:
- •Контрольнi запитання
- •Лабораторна робота 6
- •Будова, iзомерiя, номенклатура I властивостi
- •Дослiд 6.1. Отримання ацетилену I його горiння.
- •Хiмiзм процесу:
- •Дослiд 6.2. Приєднання брому до ацетилену
- •Хiмiзм процесу:
- •Дослiд 6.3. Реакцiя ацетилену з окислювачами
- •Дослiд 6.4. Утворення ацетиленiду срiбла
- •Хiмiзм процесу:
- •Дослiд 6.5. Утворення ацетиленiду мiдi
- •Хiмiзм процесу:
- •Контрольнi запитання
- •Лабораторна робота 7 ароматичнi сполуки Будова, iзомерiя, номенклатура I властивостi
- •Дослiд 7.1. Синтез бензолу iз бензойнокислого натрiю
- •Хiмiзм процесу:
- •Дослiд 7.2. Синтез нiтробензолу
- •Хiмiзм процесу:
- •Дослiд 7.3. Дiя бромної води на бензол
- •Дослiд 7.4. Дiя перманганату калiю на бензол
- •Дослiд 7.5. Окислення гомологiв бензолу
- •Контрольнi запитання
- •Лабораторна робота 8 галогенопохiднi вуглеводнi Будова, iзомерiя, номенклатура I властивостi
- •Дослiд 8.1. Синтез хлористого етилу
- •Хiмiзм процесу:
- •Дослiд 8.2. Синтез йодоформу з етилового спирту
- •Дослiд 8.3. Отримання бромбензолу
- •Хiмiзм процесу:
- •Контрольнi запитання
- •Лабораторна робота 9 спирти I простi ефiри Будова, iзомерiя, номенклатура I властивостi
- •Дослiд 9.1. Утворення I гiдролiз алкоголятiв
- •Хiмiзм процесу:
- •Дослiд 9.2. Окислення етилового спирту оксидом мiдi (II)
- •Хiмiзм процесу:
- •Дослiд 9.3. Окислення етилового спирту перманганатом калiю
- •Хiмiзм процесу:
- •Дослiд 9.4. Синтез дiетилового ефiру
- •Хiмiзм процесу:
- •Дослiд 9.5. Взаємодiя глiцерину з гiдроксидом мiдi (II)
- •Хiмiзм процесу:
- •Контрольнi запитання
- •Лабораторна робота 10 феноли Будова, iзомерiя, номенклатура I властивостi
- •Дослiд 10.1. Реакцiя фенолу з хлоридом залiза (III)
- •Дослiд 10.2. Отримання трибромфенолу
- •Хiмiзм процесу:
- •Дослiд 10.3. Сульфування фенолу
- •Хiмiзм процесу:
- •Дослiд 10.4. Кольоровi реакцiї багатоатомних фенолiв
- •Контрольнi запитання
- •Лабораторна робота 11 альдегіди і кетони Будова, iзомерiя, номенклатура I властивостi
Визначення вуглецю і водню спаленням речовини з оксидом міді (II)
Принцип методу полягає в тому, що при прожаренні речовини, змішаної з чорним порошком оксиду міді (II) CuО, вуглець, згоряючи за рахунок кисню, дає оксид вуглецю (IV), а водень речовини утворює воду. Оксид міді (II) при цьому частково відновлюється до металічної міді.
Схематично процес можна виразити таким чином:
(С...Н...) + 3CuО CO2 + H2O + 3Cu
Практично завжди беруть надлишок оксиду міді для того, щоб речовина повністю згоріла і не було нестачі вуглецю у вигляді оксиду вуглецю (II), який не утворює осаду з баритовою водою.
Для встановлення наявності СО2 використовують відому реакцію з баритовою водою, яка дає білий осад карбонату барію при пропусканні крізь неї оксиду вуглецю (IV):
Для визначення присутності води використовують безводний сульфат міді. Білий порошок безводного сульфату міді CuSO4 синіє при попаданні на нього води, яка перетворює його в синій кристалогідрат
CuSO4+ 5Н2О = CuSO4 5Н2О (мідний купорос)
білий синій
Для проведення експерименту в пробірку (рис. 3.1) насипають чорний порошок оксиду міді на висоту близько 10 мм. Додають лопаточку сахарози і ретельно перемішують, енергійно струшуючи пробір-ку. В верхню частину пробірки 1 вводять у вигляді проб-ки невеликий жмутик вати, на яку насипають тонкий шар білого порошку - зневодненого мідного купо-росу. Закривають пробірку 1 пробкою з газовідвід- ною трубкою. При цьому кінець трубки повинен майже впиратися у вату з CuSO4. Нижній кінець трубки вмі- |
Рис. 3.1. Візначення вуглецю і водню |
щують у пробірку 2, попередньо наливши в неї близько 5 мл баритової води.
Пробірку 1 нагрівають на полум’ї пальника. Якщо пробка щільно закриває про-бірку, то через декілька секунд із газовідвідної трубки почнуть виходити бульбашки газу. Як тільки баритова вода стане каламутною внаслідок виділення білого осаду BaCO3, пробірку 2 слід вийняти. Тримаючи за газовідвідну трубку, продовжують нагрівати пробірку 1 по всій довжині до вати, доки пари води не досягнуть білого порошку зневодненого мідного купоросу, який знаходиться на ватному тампоні і не викличуть посиніння його внаслідок утворення кристалогідрату CuSO4 5H2O. Якщо взяти дуже великий шматок вати, вона поглине пари води, які виділяються, і по-синіння може не відбутися.
Встановивши наявність СО2 і Н2О, визначають в розчині вуглець і водень. Вказані елементи не містилися в добавленому оксиді міді, а отже, вони могли знаходитись тільки в органічній речовині, яку брали для аналізу.
Цей же принцип лежить в основі кількісного елементного аналізу органічних речовин з тією різницею, що береться певна наважка досліджуваної речовини і, крім того, визначається маса утворених СО2 і Н2О. На основі отриманих даних роз-раховують спочатку процентний вміст вуглецю і водню в речовині, а потім, після визначення молекулярної маси, виводять найпростішу, так звану елементну формулу речовини.
