Добавил:
Upload Опубликованный материал нарушает ваши авторские права? Сообщите нам.
Вуз: Предмет: Файл:
vidpovidi_na_teor_pitannya.docx
Скачиваний:
0
Добавлен:
01.07.2025
Размер:
513 Кб
Скачать
☆
  1. Емісійна діяльність банків на фондовому ринку.

Банки, як і будь-які суб’єкти господарської діяльності (юридичні особи), мають змогу здійснювати випуск цінних паперів для фінансування активних операцій.

Перше розміщення акцій банку в нашій державі (при створенні у формі відкритого акціонерного товариства) є винятково закритим (приватним) серед засновників.

Не пізніше, ніж через 60 календарних днів з дати державної реєстрації банку в НБУ банк повинен подати до ДКЦПФР документи для реєстрації звіту про результати розміщення акцій, у тому числі довідку, засвідчену підписом керівника та печаткою банку, що свідчить про повну оплату акцій, щодо яких прийнято рішення про розміщення.

Особливістю додаткових емісій акцій банківськими установами є те, що рішення загальних зборів акціонерів про відкрите (публічне) або закрите (приватне) розміщення акцій має містити строк та порядок реалізації акціонерами свого переважного права на придбання акцій, що випускаються додатково і передбачені до розміщення.

При відкритому (публічному) розміщенні акцій порядок реалізації акціонерами переважного права на придбання акцій, що випускаються додатково та передбачені до розміщення, встановлюється акціонерним товариством. При закритому (приватному) розміщенні акцій строк, протягом якого реалізується переважне право акціонерів на придбання акцій, передбачених до розміщення, не може бути менше, ніж 15 календарних днів.

Порядок збільшення розміру статутного капіталу банку за рахунок додаткових внесків у разі публічного розміщення акцій наведено .

Забороняється публічне розміщення акцій раніше, ніж через 10 днів після опублікування проспекту їхньої емісії.

Рис. 1. Процедура випуску акцій при створенні банку

Для залучення ресурсів на тривалий термін банки вдаються до емісії облігацій, які є дуже ліквідними і дохідними цінними паперами для інвесторів, а в деяких випадках надають їм можливість конвертувати облігації в акції банку-емітента.

Облігації - це цінні папери, що базуються на кредитних відносинах, тому кошти, отримані банком за розповсюджені облігації, відносять до позичених ресурсів.

Згідно із законодавством України облігації можуть випускатися:

• іменними;

• на пред'явника;

• процентними, дисконтними, безпроцентними (цільовими);

• з обмеженим або вільним колом обігу.

Облігації можуть випускати на суму, що не перевищує 25% від розміру статутного капіталу, і тільки після повної оплати всіх випущених раніше акцій.

Рис. 2. Процедура додаткового випуску акцій шляхом їхнього публічного розміщення.

Рішення про випуск облігацій приймається правлінням банку-емітента і оформляється протоколом, який містить інформацію про банк-емітент і умови випуску та погашення облігацій і сплату доходів за ними. Процедура випуску і реєстрації облігацій подібна на процедуру випуску акцій.

Сума позикового капіталу в банку залежить від певної кількості факторів, не останнім з яких є процент, що банк сплачує власникам облігацій. Під час зниження процентів на ринку банкові вигідно мобілізувати капітал за рахунок випуску акцій.

Перевагами цього методу є постійна вартість капіталу впродовж певної кількості років, звичайно, якщо за облігаціями пропонується фіксована процентна ставка.

Недоліком випуску облігацій є те, що процент, який сплачується власникам облігацій, - це витрати, які банк несе щороку, і, крім цього банк може мати ускладнення в ті роки, коли в нього очікуються невисокі прибутки.

Банки України вдаються до мобілізації капіталу шляхом випуску довготермінових облігацій ще досить рідко.

Банківські установи мають право емітувати також іпотечні сертифікати й облігації, законодавчі механізми випуску яких розкриті в Законі України «Про іпотечне кредитування, операції з консолідованим іпотечним боргом та іпотечні сертифікати» та в Законі України «Про іпотечні облігації».

Іпотечний сертифікат - це іпотечний цінний папір, забезпечений іпотечними активами або іпотеками. Для випуску іпотечних сертифікатів банк здійснює реформування іпотечних активів, тобто об’єднання зобов’язань за договорами про іпотечний кредит у неподільну цілісність зобов’язань - консолідований іпотечний борг, та одночасне об’єднання відповідних іпотек за іпотечними договорами в іпотечний пул.

Ощадний (депозитний) сертифікат - це письмове свідоцтво банку про депонування грошових коштів, яке засвідчує право власника сертифіката або його правонаступника на одержання після закінчення встановленого строку суми вкладу (депозиту) та процентів, встановлених сертифікатом, у банку, який його видав.

Ощадні (депозитні) сертифікати можуть випускатися за ініціативою банку: одноразово або серіями; іменними або на пред’явника; на вимогу або на строк. Ці інструменти мають бути емітовані тільки у паперовій (документарній) формі. Депозитними сертифікатами на пред’явника, номінованими як у національній, так і в іноземній валюті, оформляються лише вклади (депозити) на строк більше, ніж 30 днів.

Депозитні сертифікати поділяють на:

- безкупонні депозитні сертифікати - це сертифікати, які не мають окремих відривних купонів, проценти сплачуються разом з поверненням суми депозиту;

- купонні депозитні сертифікати - це сертифікати, що мають окремі купони, на кожному з яких зазначено строк здійснення виплати процентної плати. У разі настання цього строку банк відриває купон і виплачує власнику сертифіката дохід згідно з визначеним процентом;

Емітентами депозитних сертифікатів можуть бути лише банки-юридичні особи, та їхній випуск не потребує реєстрації у ДКЦПФР.

Соседние файлы в предмете [НЕСОРТИРОВАННОЕ]