Банківські ресурси, їхні види та класифікація.
Ресурси банку - це сукупність грошових коштів, що перебувають у його розпорядженні і використовуються для виконання певних операцій. Ресурси поділяють на три групи:
1) власні;
2) залучені;
3) позичені.
Рис. Класифікація банківських ресурсів.
Власні ресурси банку утворюють його власний капітал, до складу якого входять: статутний, резервний та інші фонди банку, що створюються для забезпечення фінансової стійкості, комерційної і господарської діяльності, а також нерозподілений прибуток поточного та минулих років.
Власний капітал банку виконує переважно захисну функцію, тобто за його рахунок здійснюється страхування інтересів вкладників і кредиторів та покриття поточних збитків від банківської діяльності. Власний капітал банків поділяється на основний і додатковий.
До основного капіталу належать статутний і резервний фонди та нерозподілений прибуток минулих років. Додатковий капітал складається із загальних резервів за активними операціями і поточних доходів.
Залучені ресурси банку - це сукупність коштів клієнтів, що акумулюються банком на депозитах. Депозити - це грошові кошти, що розміщуються на зберігання у банку від імені юридичних і фізичних осіб на договірній основі.
Банки залучають грошові кошти шляхом здійснення депозитних операцій, тобто у процесі залучення коштів клієнтів на різні види депозитних рахунків. Усі вони можуть бути умовно поділені на дві групи:
1) до запитання;
2) строкові.
Депозити до запитання - це кошти клієнта, що розміщуються на поточному рахунку в банку і призначені для здійснення розрахунків та платежів виробничого і споживчого характеру. На вимогу клієнта кошти з його поточного рахунка в будь-який час можуть вилучатися готівкою або використовуватися у безготівковій формі для оплати різних платіжних документів. Банківський процент за цими рахунками або не виплачується зовсім, або виплачується у мінімальному розмірі.
Строкові депозити - це кошти клієнта, які розміщуються на рахунку в банку на певний визначений договором термін і які можуть бути зняті з цього рахунка тільки після закінчення даного терміну або після попереднього повідомлення банку. За цими депозитами сплачується вищий процент, рівень якого звичайно диференціюється залежно від тривалості строку розміщення коштів, суми внеску, а також загальної динаміки кон’юнктури грошового ринку.
Позичені ресурси банку - це грошові кошти, акумульовані банком шляхом отримання кредитів від інших комерційних банків, центрального банку, а також розміщення позик на грошовому ринку, тобто через випуск власних боргових цінних паперів. Акумульовані у такий спосіб банківські ресурси дають змогу оперативно підтримувати ліквідність банку в разі неможливості отримання належних обсягів коштів у результаті здійснення інших видів пасивних операцій.
Залежно від місця мобілізації банківських ресурсів їх поділяють на ті, які мобілізуються самим комерційним банком, і ті, які придбані в інших банків. На місці комерційними банками мобілізується велика частина ресурсів, наприклад, внески громадян та депозити підприємств і організацій. Для оперативного задоволення додаткових потреб у коштах комерційні банки залучають ресурси, мобілізовані іншими банками.
Ресурси комерційного банку розрізняють також за можливістю прогнозування їхнього розміру. При цьому виділяють ресурси, що
піддаються прямому і непрямому прогнозуванню. До ресурсів прямого прогнозування належать фонди банку й нерозподіленого прибутку. Непрямому прогнозуванню підлягають кошти в розрахунках, залишки тимчасово вільних коштів на розрахункових рахунках підприємств і організацій, деякі інші джерела банківських ресурсів.
Залежно від часу використання банківські ресурси поділяють на постійні і тимчасові. Постійні - це кошти, чия динаміка або оборотність комерційним банком може бути прогнозована й використана для здійснення активних операцій. Тимчасові банківські ресурси формують кошти, які утворюються періодично в результаті здійснення деяких банківських операцій і динаміку яких важко спрогнозувати.
Формування ресурсів комерційними банками здійснюється практично щодня у процесі їхньої взаємодії з клієнтами за різними видами операцій. При цьому зміна ресурсів відбувається у бік як збільшення, так і зменшення, залежно від того, які операції проводяться. Проте основою для цих операцій, без якої неможливо розпочати діяльність банку щодо залучення коштів клієнтів, є формування власного капіталу.