5. Сутність і класифікація банківських операцій.

Усі банківські операції за економічним змістом та призначенням прийнято поділяти на три основні групи:

АКТИВ		ПАСИВ
Грошові активи	Кошти на корреспондентському рахунку в НБУ Кошти в касі Кошти на кореспондентських рахунках в інших банках (на рахунах НОСТРО) Депозити, розміщенні в інших банках	Статутний фонд Резервний фонд Страхових фонд Фонди економічного стимулювання Інші фонди спеціального призначення Нерозподілений прибуток	Власні ресурси
Кредитний портфель	Усі кредити, видані юридичним особам у національній та іноземній валютах (у тому числі прострочені та пролонговані) Усі кредити видані у національній валюті фізичним особам (у тому числі прострочені та пролонговані) Міжбанківські кредити видані у національній та іноземній валютах (у тому числі прострочені та пролонговані)	Кошти вкладників (юридичних та фізичних осіб) на рахунки на вимогу (поточних, бюджетних, депозитних) Кошти банків-кореспондентів на кореспондентських рахунках, відкритихх в даному банку (на рахунках ЛОРО) Кошти вкладників (юридичних та фізичних осіб) на строкових депозитних рахунках Кошти інших банків на строкових депозитних рахунках	Залучені ресурси
Цінні папери на продаж	Вкладення в державні та корпоративні цінні папери на продаж	Кредити отримані від інших банків Отримані кредити у НБУ Емісія та розміщення власних боргових цінних паперів банку	Позичені ресурси
Інвестиці-ний портфель	Вкладення в державні та корпоративні цінні папери на інвестиції. Вкладення в статутні фонди підприємств та організацій
Майно та нематеріальні активи	Вкладення в основні засоби. Вкладення в товарно-матеріальні цінності. Вкладення в нематеріальні активи

Пасивні операції - це операції, за допомогою яких банки формують свої грошові ресурси для проведення кредитних, інвестиційних та інших активних операцій. Усі пасивні операції банку враховуються на пасивних рахунках його балансу, що мають кредитове сальдо.

Активні операції - це операції, у процесі яких банки розміщують наявні у них власні, залучені і позичені ресурси у різні види активів з метою отримання прибутку і забезпечення своєї ліквідності. Активні операції обліковуються на активних балансових рахунках банку й мають дебетове сальдо. Отже активні операції передбачають розміщення банками сформованих ресурсів з метою отримання прибутку.

Усі активи можна поділити на чотири основні групи:

1. каса і прирівняні до неї кошти - це вкладення банку у безпосередньо ліквідні активи, що охоплюють: а) залишок касової готівки в самому банку, що забезпечує його платежі в готівковій формі; б) залишки коштів на кореспондентському рахунку в центральному банку та кореспондентських рахунках в інших комерційних банках, що забезпечує його платежі у безготівковій формі;

2. кредитний портфель, що охоплює сукупність усіх наданих комерційним банком позичок клієнтам з метою задоволення виробничих і невиробничих потреб. Як правило, кредитний портфель є джерелом основної частки доходів банку;

3. інвестиції - це вкладення ресурсів банку в різні види цінних паперів з метою отримання доходу у формі дивідендів та забезпечення належного рівня платоспроможності шляхом вкладення коштів у високоліквідні цінні папери;

4. інші активи, що являють собою розміщення банківських ресурсів у формі оплати земельної ділянки, приміщень, споруд та обладнання, необхідних для функціонування банку. Ці види вкладень здійснюються, як правило, за рахунок власного банківського капіталу.

Залежно від рівня ліквідності, активи банку можна класифікувати ще і у такий спосіб:

1) первинні резерви, тобто каса і прирівняні до неї кошти, що є джерелом коштів для підтримання ліквідності банку;

2) вторинні резерви, тобто високоліквідні цінні папери і позички до запитання, що є джерелом оперативного поповнення первинних резервів;

3) банківські кредити як основне джерело доходів банку;

4) інвестиції як джерело доходів або засіб підтримання ліквідності залежно від строків цінних паперів.

Основну частку в активах банків займає кредитування. Надання позичок як основний вид активних операцій комерційних банків може бути здійснене у вигляді таких основних форм банківських кредитів:

> окремі цільові кредити, що мають разовий характер і призначені на конкретні господарські операції;

> кредитна лінія, що передбачає надання кредитів протягом певного періоду часу в межах заздалегідь встановленого ліміту;

> контокорентний кредит, що надається з єдиного кредитно- розрахункового рахунка у разі розриву в платіжному обороті клієнта;

> кредит за овердрафтом, при якому в разі виникнення в клієнта потреби, банком допускається наявність дебетового сальдо на поточному рахунку;

> операції РЕПО - придбання у клієнта цінних паперів з обов’язковим їхнім зворотним викупом;

> врахування (дисконтування) векселів - дострокова оплата держателю векселя належної за цим векселем суми боргу з подальшим її стягненням з боржника;

> іпотечний кредит, що надається під заставу нерухомого майна;

> бланкові кредити, що надаються без забезпечення;

> споживчі кредити, що надаються населенню на задоволення споживчих потреб.

Комісійно-посередницькі операції - це операції, що проводяться банком за певну плату у вигляді комісії і супроводжуються не формуванням чи розміщенням ресурсів, а переміщенням уже наявних у банку коштів клієнта за його розпорядженням. До цих же операцій належать також усі інші банківські операції для клієнтів, не пов’язані з рухом грошей, - забалансові послуги. Основними видами комісійно-посередницьких операцій банку є такі: розрахунково-касове обслуговування; валютні операції; трастові послуги; консультаційно-інформаційні та інші види операцій.

1. Розрахунково-касові операції, що є системою операцій комерційних банків з обслуговування платіжного обороту його клієнтів у безготівковій та готівковій формах. Здійснюючи цей вид операцій, банк бере на себе зобов’язання проводити різні види розрахунків за дорученням клієнта і забезпечувати збереження усіх грошових коштів, що надходять на рахунок клієнта та їхнє повернення на першу вимогу клієнта, приймати від нього готівку, зараховувати її на банківські рахунки та видавати за вимогою клієнта.

2. Валютні операції - це операції банків, пов’язані з обміном однієї валюти на іншу, що передбачає купівлю і продаж банком іноземної валюти за національну. Комерційні банки, як правило, купують на внутрішньому валютному ринку іноземну валюту, що надходить у вигляді виручки від експортних поставок, та продають валюту тим суб’єктам господарювання, які здійснюють імпортні операції. Різниця в обмінних курсах купівлі та продажу валюти становить дохід комерційного банку (маржу).

3. Трастові операції - це операції банків, пов’язані з управлінням майном та виконанням інших послуг за дорученням і в інтересах клієнта на правах його довіреної особи. Вони можуть надаватися як фізичним, так і юридичним особам та передбачати управління майном клієнта за довіреністю; розпорядження спадщиною на основі заповіту; агентські послуги, при яких управління майном клієнта здійснюється відповідно до вказівок клієнта; обслуговування випуску і погашення облігацій та сплати процентів, зберігання різних цінностей; тимчасове управління справами підприємства в разі його реорганізації чи банкрутства.

4. Інформаційно-консультаційні та інші види операцій є сукупністю банківських послуг, до складу яких можна зарахувати:

а) консультування клієнтів з питань організації і ведення бухгалтерського обліку, застосування законодавчих актів, здійснення операцій з іноземною валютою та цінними паперами;

б) підготовка і правова експертиза господарських договорів, зовнішньоекономічних контрактів, установчих документів, бізнес- планів;

в) надання інформації про поточну ринкову кон’юнктуру, обмінні курси іноземних валют, стан ринку цінних паперів, новітні законодавчі і нормативні акти;

г) гарантійні послуги, що передбачають видачу банком поручительств, гарантій та інших зобов’язань, що виконуються у грошовій формі;

д) аудиторські послуги, що передбачають перевірку фінансово- господарської діяльності клієнтів;

е) маркетингові послуги, що передбачають пошук відповідних ринків для клієнта й оптимізацію його збутової політики;

ж) інженерно-економічна експертиза, що передбачає перевірку проектно-кошторисної документації і контроль за реалізацією відповідних проектів та ін.