28. Нетрадиційні банківські операцій та послуги.

Банківська послуга - це кінцевий результат діяльності банку, спрямований на оптимальне забезпечення потреб клієнтів й отримання прибутку банком. Фактично банківська послуга є формою вираження взаємин між клієнтом і банком, представленою комплексом банківських операцій.

Успіх діяльності будь-якого банку залежить від широти асортименту операцій та послуг, які він здійснює. Розрізняють традиційні і нетрадиційні банківські операції та послуги.

До традиційних банківських операцій відносять операції та послуги, пов'язані з формуванням банківських ресурсів, їх розміщенням в активи та здійснення розрахунків між клієнтами.

До нетрадиційних послуг належать такі:

• фінансовий інжиніринг;

• трастові (довірчі) послуги;

• послуги зі збереження цінностей із наданням клієнтам у розпорядження сейфів та з прийняттям цінностей клієнта на збереження без їх доступу;

• консультаційні та інформаційні послуги зі створення певної міжбанківської бази даних;

• гарантійні та посередницькі послуги

Банківської гарантії полягає в тому, що банк (гарант) дає на прохання другої особи (принципала) письмове зобов’язання сплатити кредитору принципала (бенефіціару) грошову суму при поданні останнім письмової вимоги до оплати.

Поручительство - це договір з односторонніми зобов’язаннями. Функція поручительства полягає в тому, що воно створює для кредитора більшу вірогідність реального задоволення його вимоги до боржника за забезпеченим поручительством зобов’язанням у разі невиконання цього зобов’язанння. Більша вірогідність повернення боргу досягається завдяки тому, що при поручительстві відповідальною перед кредитором стає поряд з боржником ще й інша особа - поручитель. При цьому поручитель повинен мати бездоганну платоспроможність та не викликати сумнівів щодо обсягу юридичної обґрунтованості гарантованих ним зобов’язань.

Факторинг - це банківська операція, суть якої полягає в придбанні банком (фактором) у постачальника (продавця) права вимоги у грошовій формі на дебіторську заборгованість покупців за відвантажені їм товари (виконані роботи, надані послуги), з прийняттям ризику виконання такої вимоги, а також приймання платежів.

У здійсненні факторингової операції беруть участь три сторони:

1. Фактор - посередник, у ролі якого може виступати комерційний банк або спеціалізована факторингова компанія.

2. Постачальник.

3. Покупець.

Типовий механізм факторингу охоплює кілька етапів.

Перший етап - продавець здійснює постачання товару покупцю на умовах відстрочення платежу.

Другий етап - продавець переуступає банку право грошової вимоги до покупця за поставлений товар.

Третій етап - після отримання документів про постачання товарів (послуг) банк виплачує продавцю до 95% від суми платежу за поставлений товар або вартості наданої послуги. Решту суми боргу банк тимчасово отримує у зв’язку з прийняттям ризику непогашення боргу. Боржник одержує від продавця (перед першою операцією, надалі від банку) письмове повідомлення про відступлення права грошової вимоги банкові.

Четвертий етап - боржник сплачує за поставлені йому товари або надані послуги на умовах відстрочення платежу шляхом переказування коштів на спеціальний рахунок банку. Отримана сума йде на погашення відступленої клієнтом на користь банку заборгованості.

П’ятий етап - банк залишок платежу спрямовує на рахунок продавця.

На сьогодні не існує будь-яких обмежень щодо встановлення вартості факторингу. Проте, як правило, крім відсотків власне за позикою, клієнт платить комісію у розмірі 0,5 - 1% від обігу залежно від суми боргу та терміну відстрочення платежу.

Розрізняють кілька видів факторингу, а саме:

- внутрішній факторинг, який характеризується тим, що постачальник, покупець та фактор знаходяться в одній країні;

- міжнародний факторинг, який передбачає, що сторони знаходяться в різних країнах;

- відкритий, або конвенційний, факторинг, який є найбільш поширеним і передбачає повідомлення боржникам про участь банку й того, що всі платежі спрямовуються на адресу банку;

- закритий, або конфіденційний, факторинг. При ньому ніхто з контрагентів постачальника не сповіщається про посередництво банку. Вартість закритих операцій факторингу є вищою, ніж відкритих;

- факторинг з правом регресу, який означає, що банк має право зворотної вимоги до постачальника відшкодувати сплачену суму, тобто постачальник несе кредитний ризик;

- факторинг без права регресу. Договір такого факторингового обслуговування укладається дуже рідко, оскільки вважається, що він є виправданим лише тоді, коли можливість появи суперечливих моментів або настання неплатоспроможності платника зведена до мінімуму. Цей договір повністю убезпечує постачальника від будь-яких ризиків неплатежу або втрати прибутку, на відміну від факторингу з правом регресу, яким лише знижується ризик постачальника. Таким чином, гарантоване та своєчасне надходження грошових коштів постачальнику забезпечується при використанні факторингу без права регресу.

Форфейтинг - це придбання у кредитора боргу, вираженого в оборотному документі, на безобіговій основі. Це означає, що покупець боргу (форфейтер) бере на себе зобов’язання відмовитися (форфейтинге) від свого права регресної вимоги до кредитора у разі неможливості одержання грошових коштів від боржника. Фактично форфейтер (комерційний банк або спеціалізована компанія) бере на себе такі ризики, як ризик неплатежу, ризик переказування коштів, валютний, процентний ризик та ін.

Форфейтингу властиві такі ознаки:

• взаємозв’язок із зовнішньоторговельними операціями;

• договори форфейтингу укладаються преважно у вільно конвертованих валютах;

• основними документами, що застосовуються при здійсненні форфейтингових операцій, є векселі - прості та переказні;

• кредитування експортера здійснюється шляхом купівлі векселів або інших боргових вимог на дисконтній основі;

• кредитування здійснюється на середньостроковій основі;

• дисконтування відбувається на основі фіксованої процентної ставки;

• здебільшого форфейтинг пов’язаний з реалізацією машин, обладнання та інших товарів інвестиційного призначення.

Суб’єктами форфейтингової операції є:

- експортер (продавець);

- імпортер (покупець);

- форфейтер (банк);

- гарант.

Основними форфейтинговими інструментами є вексель та інші боргові і товарні документи, які виникають з товарних поставок.

Форфейтинг застосовується у двох видах операцій:

- у фінансових операціях - з метою швидкої реалізації довгострокових фінансових зобов’язань;

- в експортних операціях - для сприяння надходженню готівки експортеру, який надав кредит іноземному покупцю.

Трастові послуги – це послуги, які базуються на довірчих правовідносинах, коли одна особа - довіритель - передає майно у розпорядження іншої особи - довірительного власника - для управління в інтересах третьої особи - бенефіціара, при цьому бенефіціаром може бути і сам довіритель майна.

Якщо у трастових відносинах бере участь банківська установа, яка виступає у ролі довірительного власника, то трастові послуги – це вид діяльності банків з управління майном, що передається банку за домовленістю з клієнтом або за рішенням суду, в результаті чого між сторонами угоди складаються взаємовідносини, коли одна сторона передає, а інша бере на себе відповідальність за управління майном.

У трастовій операції беруть участь три сторони:

- засновник - принципал, клієнт, який довіряє свій капітал;

- управитель - трастова компанія (відділ банку), який отримав право на управління капіталом;

- бенефіціар - третя сторона, в інтересах якої надаються довірчі послуги.

Трастові послуги класифікуються за різними ознаками. Залежно від того, кому надаються ці послуги, виділяють:

а) трастові послуги для фізичних осіб (персональні трастові послуги);

б) трастові послуги юридичним особам;

в) трастові послуги траст-відділів банку благодійним компаніям, фондам та іншим організаціям.

Найбільш поширеними є персональні трастові послуги, які надаються фізичним особам. Вони поділяться на такі види:

- передача майна у спадщину;

- розпорядження спадщиною, тобто розпорядження майном клієнта після його смерті відповідно до письмового заповіту чи за розпорядженням суду, так званий заповідальний траст. У цьому разі банк (довірена особа) розпоряджається майном і розподіляє прибуток між призначеними його одержувачами;

- управління майном клієнта за довіреністю, яке охоплює прижиттєвий та страховий траст. Сутність прижиттєвого трасту полягає в тому, що будь-яка особа передає цінності в управління банку і доручає йому виплачувати прибуток протягом життя, а після смерті - його спадкоємцям. Страховий траст виникає у разі, якщо власник призначає траст - відділ банку довіреною особою за страховим полісом і доручає йому виплачувати страхову суму після його смерті одному зі спадкоємців;

- управління майном за дорученням і порядком здійснення опікунських функцій над неповнолітніми, недієздатними особами;

- виконання агентських функцій. Траст-відділи банків можуть виконувати для фізичних осіб окремі агентські послуги, пов’язані зі збереженням активів, управлінням власністю і юридичним обслуговуванням. Ці операції відрізняються від повного трасту тим, що при виконанні функцій агента право власності зберігається за довірителем майна.

Важливе місце в діяльності банків займають трастові послуги юридичним особам, передусім фірмам, компаніям і підприємствам. Для них траст-відділи банків можуть здійснювати такі операції:

- передача довіреній особі права розпорядження майном, що є забезпеченням облігаційної позики;

- випуск облігацій;

- створення фондів погашення заборгованості за основним боргом, нарахованими процентами, дивідендами;

- тимчасове управління справами компанії, що реорганізується чи перебуває у стані ліквідації;

- розпорядження активами;

- агентські послуги.

У результаті надання цих послуг банки при роботі з юридичними особами створюють такі види трастів:

- корпоративний траст;

- інституційний траст;

- траст найманих працівників;

- комунальний траст.

Корпоративний траст утворюється у формі майна, що заставляється в банку для забезпечення випуску облігацій компанії.

Інституційний траст створюють вищі навчальні заклади і передають банку на довірче управління.

Траст найманих працівників може мати форму пенсійного фонду або участі в прибутку.

Комунальний траст засновує група осіб, які проживають у певній місцевості в банку трасту на користь місцевої громади (міської, сільської).

Посередницькі послуги - це послуги, у наданні яких бере участь третя сторона, що виступає посередником між замовником і виконавцем.

Консультаційні (консалтингові) послуги банку можна визначити як вид інтелектуальної діяльності, пов’язаний з аналізом, дослідженням і видачею інформації та рекомендацій з широкого кола питань як у галузі банківської діяльності, так і поза нею.

До консультаційних послуг належать:

• консультування клієнтів з питань здійснення операцій з валютою і цінними паперами, а також застосування законодавчих актів, що регулюють господарську діяльність;

• підготовка господарських договорів та зовнішньоекономічних контрактів;

• консультації з питань фінансового планування і контролю, організації й ведення бухгалтерського обліку;

• консультації з питань ведення бізнесу - збільшення капіталу, реорганізації, злиття, придбання інших компаній;

• надання інформації про поточну ринкову кон’юнктуру та прогнозні оцінки щодо їхніх змін.