Лекція № 16 Документація керну і шламу

Для забезпечення схоронності і послідовності керна, що відповідає розрізу порід у свердловині, необхідно його витягати з колонкової труби з дотриманням максимальної обережності. Витягання керну здійснюється при похилому положенні колонкової труби і відстані від підлоги не більше 10-15 см, ретельно зберігаючи порядок розташування шматків у керноприймачі. Керн відмивається від частинок м’якої породи, шламу і складається в спеціальні кернові ящики; керн пухких або розчинних порід очищається від забруднення без промивання.

Кернові ящики повинні забезпечувати надійні умови для збереження і транспортування керна. Ящики виготовляють з дерева або інших щільних матеріалів розміром 1х(0,5-0,6)х0,1 м. З торцевих боків вони повинні мати ручки для зручного перенесення і вантаження. Висота стінок і кількість відділень у ящиках повинні відповідати діаметру керна. Буріння свердловин за відсутності кернових ящиків забороняється.

Укладення керна роблять зліва направо у кожному відділенні кернового ящика. Зверху, на бічних стінках і подовжніх перегородках наносять зліва направо стрілки, що вказують порядок укладення керна. Укладення керна в ящики «змійкою» не допускається. Керн слід класти щільно без проміжків між окремими шматками, строго дотримуючись розташування шматків відповідно розрізу свердловини. Шматки розбитого керна з’єднують відповідно до площин розколу. Дрібні шматочки, точне місце розташування яких в інтервалах не встановлено, загортають у щільний обгортковий папір або поліетиленову плівку і кладуть у верхній частині інтервалу. Зразки зруйнованого або сипучого керна поміщають у поліетиленові або щільні тканинні мішечки й у тому самому порядку укладають у відділення кернових ящиків. Керн корисних копалин, які швидко вивітрюються або розкладаються, зберігають парафінуванням, у капсулах, герметичних посудинах тощо.

Шлам при відборі упаковують у поліетиленові або щільні тканинні мішечки і укладають у кінці відповідного інтервалу буріння.

У кінці кожного інтервалу, що відповідає одному рейсу, з якого піднятий керн, бурильник ставить дерев’яну бірку і розділяє керн сусідніх інтервалів. Місце розташування бірки позначають на перегородках поперечним затісуванням і нанесеною олівцем стрілкою.

На бірці простим чорним олівцем чітко зазначають інтервал глибин (від – до) і довжину інтервалу в метрах з точністю до 0,01 м. До бірки додають етикетку на витягнутий керн за формою 27, що відповідає уніфікованій геологічній документації. Бірку вкладають також після зібраного шламу, але в цьому випадку в етикетці замість довжини керна відзначають у грамах масу відібраного шламу

Ящики, заповнені керном, повинні бути закриті щільними кришками і знаходитися в приміщенні бурової вишки. Збереження на вишці більше 5 (для повільно буримих порід) або 10 (для швидко буримих порід) заповнених керном ящиків не допускається. Кришки заповнених керном ящиків перед транспортуванням прибивають цвяхами. На кришці і торці кожного ящика незмивною фарбою чітко зазначають такі дані: найменування ділянки й організації, що проводила буріння, номер свердловини, глибину (від – до) у метрах, рік проведення робіт.

Заповнені керном ящики вивозять у кернозбірні або керносховища для детальної геологічної обробки керна і передають працівникові, відповідальному за керносховище, з оформленням передачі в спеціальному реєстраційному журналі. Для свердловин, віддалених від баз партій і розташованих у важкодоступних ділянках, керн може зберігатися на буровій до закінчення буріння.

Відповідальність за вихід керна, правильне його витягання з колонкової труби, укладання в кернові ящики, написання етикеток, маркування і збереження на буровій несуть майстер і бурильник, а за постачання керновими ящиками і за своєчасне вивезення керна в керносховище відповідає буровий майстер.

Обробка і зберігання керну здійснюються в спеціальних приміщеннях – керносховищах, обладнаних полицями за розміром кернових ящиків. На стінках ящиків, звернених до проходу між рядами полиць, масляною фарбою виписують назву родовища, номер свердловини, пробурений інтервал та номер ящика. У таких сховищах на тривалий час поміщається керн опорних свердловин, тобто таких, які найповніше характеризують геологічний розріз родовища і найважливіші його особливості. Керн інтервалів, пройдених по корисній копалині, зберігається повністю, навіть якщо керн вміщаючих порід скорочений по однотипних свердловинах.

Скорочення керну проводиться після встановлення геологічного розрізу, коли достатньою мірою добре вивчені типові породи, фаціальні переходи і контакти, розривні порушення і пов’язані з ними зміни порід. Після відбору еталонних і музейних зразків при систематичному перегляді керна по однорідних його інтервалах відбираються на зберігання зразки керна завдовжки 10-20 см і укладаються в кернові ящики. На шматках керна пишуть номер свердловини та інтервал, який він повинен характеризувати. Аналогічні дані виносять на дерев’яні плашки, що розділяють сусідні шматки керна. Зразки керна, що залишилися, повинні забезпечувати можливість складання детального розрізу по свердловині і, таким чином, представляється можливість контролювати бурові колонки.

Скорочений керн закопують в землю. У випадку, якщо буріння проводиться на віддалених ділянках, звідки доставка керна на базу неможлива, поховання керна проводиться на місці буріння. Для цього неглибока (до 0,3-0,5 м) яма вистилається толлю і зміцнюється дошками. Укладений керн перекривається толлю і дошками і засипається землею. Місце поховання керна прив’язується до топооснови. Про спосіб і місце поховання керна складається акт.

Ліквідація керна проводиться у випадку, якщо він повністю втрачає наукове і виробниче значення, що зазвичай відбувається в результаті проходки гірських розвідувальних і експлуатаційних виробок, які більш повно характеризують геологічну будову об’єкту, ніж керн свердловин. Знищення керна здійснюється за рішенням спеціальної експертної комісії.

Питання для самоперевірки:

1 Що таке обробка керна?

2 Як ліквідовують керн?

3 За якою формою документують керн.

4 Схарактеризуйте правила зберігання керна і шламу