Тема 10. Баланс матеріальних ресурсів підприємства

Матеріальний баланс – баланс, який фіксує джерела й масштаби надходжень і витрат матеріальних ресурсів та відповідність їх обсягів.

Матеріальні баланси – система показників і розрахунків, які характеризують джерела формування матеріальних ресурсів і напрями їх використання, важливий інструмент забезпечення збалансованості натурально-речових пропорцій у розвитку економіки. Разом з фінансовими балансами і балансами праці матеріальні баланси є основою системи економічних балансів, дають змогу найточніше визначити народногосподарську потребу кожного виду матеріальних ресурсів і ув'язати цю потребу з можливостями її покриття.

Головним завданням органів забезпечення підприємства є своєчасне й оптимальне забезпечення виробництва необхідними матеріальними ресурсами відповідної комплектності і якості.

Вирішуючи цю задачу, працівники органів постачання повинні вивчати і враховувати попит та пропозицію на всі споживані підприємством матеріальні ресурси, рівень і зміна цін на них і на послуги посередницьких організацій, вибирати найбільш економічну форму руху товарів, оптимізувати запаси, знижувати транспортно-заготівельні і складські витрати.

Зміст функцій органів постачання філії «Снятинський райавтодор» включає три напрямки:

1. Планування:

- вивчення зовнішнього і внутрішнього середовища підприємства;

- оптимізацію виробничих запасів;

2. Організація:

- збір інформації про потрібну продукцію;

- аналіз всіх джерел задоволення потреби в матеріальних ресурсах з метою вибору найбільш оптимального;

- висновок з постачальниками господарських договорів;

- одержання й організацію завезення реальних ресурсів;

- організацію складського господарства, щодо складу органів постачання;

- забезпечення робочих місць необхідними матеріальними ресурсами;

3. Контроль і координація роботи, до складу яких входять:

- контроль за виконанням договірних зобов'язань, виконання термінів ремонту доріг;

- контроль за витрачанням матеріальних ресурсів у виробництві;

- вхідний контроль за якістю і комплектністю надходять матеріальних ресурсів;

Матеріальні баланси складаються з двох частин: ресурси і розподіл ресурсів за призначенням. У ресурсній частині матеріального балансу зазначають всі джерела надходження одного виду продукції виробництво (видобуток, заготівлі), імпорт, інші надходження, залишки ресурсів у споживачів і постачальників на початок планового періоду. Основними статтями видаткової частини матеріального балансу є виробничо-експлуатаційні потреби, капітальне будівництво, спеціальні потреби, ринковий фонд, державні резерви, експорт, інші потреби, залишки чи запаси на кінець планового періоду у постачальників і споживачів. Схема матеріального балансу окремих видів продукції може різнитися від типової схеми.

Головною проблемою при розробці матеріального балансу є збалансування ресурсів кожного виду матеріалу з їх розподілом за потребами. Потребу в матеріально-технічних ресурсах у матеріальному балансі визначають за допомогою різних методів, вибір яких залежить від періоду і стадії планування, виду й призначення ресурсів, характеру їх використання. Такими основними методами є нормативний статистичний, методи прогнозування, а в деяких випадках – метод екстраполяції чи експертної оцінки потреб. Необхідний обсяг матеріально-технічних ресурсів на виробничо-експлуатаційні потреби розраховують на основі планових обсягів виробництва і норм витрат конкретного ресурсу, а також враховуючи завдання щодо зниження матеріальних витрат. Потребу в матеріальних ресурсах на капітальне будівництво визначають окремо по всіх джерелах фінансування згідно з нормами витрат ресурсів на одиницю кошторисної вартості будівельно-монтажних робіт. Обсяг ринкових фондів залежить від платоспроможного попиту населення, співвідношення доходів і видатків населення та ін. Обсяги державних матеріальних ресурсів планують на основі затверджених нормативів. Обсяг експорту визначають з урахуванням його економічної ефективності, виконання зовнішньоторговельних угод, збалансованості валютного плану. Обсяги виробництва матеріальних ресурсів розраховують на основі визначеної народногосподарської потреби і наявних виробничих потужностей. Обсяг імпорту матеріально-технічних ресурсів визначають на основі їх економічної ефективності з урахуванням народногосподарської потреби, виконання зовнішньоторговельних угод і збалансованості валютного плану. До інших надходжень відносять використання вторинних ресурсів, збільшення місцевих ресурсів, розбронювання й оновлення державних резервів, застосування обмінних і позичкових операцій та ін. Формування ресурсної частини матеріального балансу здійснюється за допомогою методів прямих планових розрахунків і прогнозування.

Служба матеріально-технічного постачання визначає:

1. Об'ємні показники.

2. Якісні показники (див. додаток Ж).

3.Економічні показники, в тому числі:

-ліміти на утримання штату (див. додаток Й);

-фонд оплати праці (див. додаток Й);

-експлуатаційні витрати, включаючи витрати на капітальний ремонт основних фондів;

-контрольні цифри по продуктивності праці;

-завдання за темпом зростання продуктивності праці.

Аналіз роботи матеріальних складів здійснюються за техніко-економічними показниками, які характеризують експлуатаційну роботу. Планування складської роботи має бути спрямоване на забезпечення своєчасного і безперебійного матеріально-технічного постачання підприємств залізниць. При цьому витрати звернення не повинні бути високими. Показники виконання та вартості перевезень власним транспортом представлені в додатку З.

Витрати на виконання робіт зазначаються у кошторисі проекту. Загальновиробничі витрати розраховуються відповідно до установлених показників. При складанні розрахунку інших витрат приймають такі нарахування:

- показник витрат на покриття ризику, пов’язаного з проектною документацією;

- кошти на покриття витрат, пов’язаних з інфляційними процесами, визначені з розрахунку закінчення будівництва;

- прогнозний рівень інфляції;

- усереднений показник для визначення розміру кошторисного прибутку;

- усереднений показник для визначення розміру адміністративних витрат.

Кошторис затверджує начальник або головний інженер.

Отже, економічне значення матеріально-технічного забезпечення підприємства заключається в тому, щоб забезпечити: безперебійне забезпечення підприємства необхідними засобами виробництва; оптимізацію господарських зв'язків між підприємством та постачальником; створення економічно обґрунтованих матеріальних запасів та маневрування матеріальними ресурсами; застосовування прогресивних шляхів та засобів транспортування вантажів з метою прискорення та здешевлення процесу обміну; раціональне і економічне використання засобів виробництва у виробництві.