Уточнення дрібниць

До нової редакції Регламенту ІСС також було внесено певні стилістичні та лінгвістичні правки. Наприклад, до статті 3.2 нових правил, яка стосується надання письмового повідомлення та комунікації, було введено норму про можливість застосування електронної форми листування.

Також зміни торкнулися назви Голови трибуналу, який за правилами 1999 року був президентом, що, на мою думку, є більш правильною назвою посади.

Цікаве правило щодо незалежності арбітрів. Раніше в правилах було вказано, що арбітри мають бути тільки незалежними. На практиці, коли арбітр стверджував, що він уповноважений розглядати певний спір, вказував, що він не тільки незалежний, але й неупереджений у цій справі. Тепер у правилах прописано, що арбітри обов’язково мають бути і незалежними, і неупередженими, а отже, сторони можуть оскаржувати участь арбітра, який не є ані незалежним, ані неупередженим.

Нову редакцію правил ІСС не можна вважати кардинальною реформою, але вони спрямовані на поліпшення процедури розгляду спору під егідою ІСС, пришвидшення строків їх розгляду та винесення рішень. Однак навіть у новій редакції залишається чимало механізмів та інститутів, які дозволять затягувати арбітражний процес. Подальша робота з удосконалення правил, як арбітражними практиками, так і самим ІСС, є дуже важливою для усунення наявних недоліків.

Суттєві зміни

Арбітражний Регламент МТП 2012 є спробою МТП зробити арбітражний механізм вирішення спорів більш гнучким, привести його у відповідність вимогам та потребам міжнародної бізнес-спільноти. Нова редакція регламенту містить багато змін, однак найсуттєвішими, на мій погляд, є такі: введення інституту надзвичайного арбітра, зміна ролі національних комітетів, надання складу арбітражного трибуналу повноважень прий­мати рішення, спрямовані на збереження конфіденційності арбітражного процесу.

Теоретично Інститут надзвичайного арбітра покликаний розв’язати проблему отримання заходів забезпечення позову до формування складу арбітражного трибуналу. Регламент, зокрема, зазначає, що рішення надзвичайного арбітра, який може бути призначений з моменту подання прохання про арбітраж, є обов’язковим для виконання сторонами. Раніше, з моменту подання прохання про арбітраж і до моменту формування трибуналу проходило декілька місяців, за цей час недобросовісний відповідач мав безліч можливостей здійснити заходи, спрямовані на виведення активів, дезорганізацію арбітражного процесу тощо.

Окремо зупинюся на зменшенні ролі національних комітетів МТП з метою призначення арбітрів. Раніше, у разі неможливості або небажання сторони здійснити таке призначення, Суд здійснював призначення із кандидатів, запропонованих національним комітетом МТП. У випадку, коли Суд вирішував не приймати кандидатури національного комітету МТП, національний комітет не пропонував жодного кандидата, або у відповідній країні не було національного комітету — Суд здійснював призначення самостійно, на власний розсуд. Відтепер перелік підстав, коли Суд може призначати арбітрів напряму (без участі національних комітетів), значно розширений. Зокрема, такими випадками є: 1) коли одна чи більше сторін є державною установою; 2) коли Суд вважає доцільним призначити арбітра з країни чи території, де немає національного комітету; 3) коли є обставини, які, на думку Президента Суду, роблять пряме призначення арбітрів необхідним. Таким чином, Суд став більш незалежним у питаннях призначення арбітрів. На мій погляд, нововведення дозволить Суду уникати затримки та знаходити рішення щодо виходу із тупикових ситуацій з питань призначення арбітрів.

Варто наголосити, що новий регламент містить нову норму щодо конфіденційності процесу. Мало хто знає, що більшість арбітражних регламентів не містять вимоги щодо збереження сторонами конфіденційності процесу та змісту поданих документів. Нещодавно така ситуація була повною мірою характерна і для Регламенту МТП. Однак з прийняттям нової редакції Регламенту ситуація змінилася на краще. Так, новим Регламентом склад арбітражного трибуналу був наділений, за умови подання відповідного клопотання стороною, безпосереднім правом приймати рішення, спрямовані на збереження конфіденційності.

У цілому я вважаю, що зміни, внесені МТП, є позитивною тенденцією, спрямованою на розвиток арбітражної інституції МТП та арбітражу загалом. Новий Регламент закладає основу, певні базові норми задля вдосконалення процесу. Однак для того, щоб арбітраж був справді ефективним механізмом вирішення спорів на практиці, необхідне також забезпечення виконання цих норм на рівні національних законодавств. Наприклад, з огляду на українське законодавство, виконання наказу надзвичайного арбітра у примусовому порядку навряд чи є можливим. Таким чином, необхідною умовою задля ефективності всієї системи є не лише внесення змін до арбітражного регламенту, але й розуміння та підтримка цих змін на рівні держави.

Серед особливостей арбітражу ІСС варто відзначити такі:

1. Тerms of reference (стаття 23 Регламенту). Цей документ визначає процесуальну домовленість сторін щодо істотних умов арбітражного провадження — від контактних даних сторін до переліку спірних питань, які має бути вирішено арбіт­ражем. Terms of reference підписуються арбітрами, а також сторонами спору. Саме тут криється можливе протиріччя: сторона, що зацікавлена у затягуванні розгляду справи, намагатиметься саботувати підписання terms of reference. Цей документ може пройти декілька зайвих ітерацій, аж поки сторони не дійдуть згоди за всіма пунктами, що в результаті спричинить невиправдану затримку розгляду справи.

2. Перевірка проекту арбітражного рішення Міжнародним арбітражним судом (стаття 33). Ця стадія відрізняє арбіт­раж ІСС від, скажімо, LCIA, де рішення підписується арбіт­рами і не перевіряється самою арбітражною інституцією. Звичайно ж, така перевірка має забезпечити прийняття більш якісних рішень. З іншого боку, вона неминуче додає кілька місяців до загальної тривалості процесу.

3. Авансування арбітражних витрат позивачем у повному обсязі (стаття 36). Зважаючи на порівняно високий рівень адміністративних та арбітражних зборів ІСС (у спорі на 10 мільйонів доларів США розмір зборів сягне 300 тисяч доларів), ця особливість може зробити звернення з позовом до ІСС досить некомфортним.

Як результат збереження цих особливостей у новій редакції регламенту, арбітраж ІСС зберіг і свої традиційні вади: високу вартість і відносно довгу тривалість. Але, за великим рахунком, ці недоліки є зворотним боком незмінно високого рівня якості арбітражу ІСС.

Загалом зміни, внесені до Арбітражного регламенту ІСС, нова редакція якого набула чинності з 1 січня 2012 року, є суттєвими та численними. Разом із тим, вони не торкаються будь-яких принципових засад роботи Міжнародного арбітражного суду ІСС. Посадові особи Міжнародного арбітражного суду ІСС неодноразово запевняли, що метою змін є винятково підвищення ефективності арбітражного розгляду. Наразі немає підстав не погоджуватися з такими твердженнями. Принаймні багато змін у Регламенті справді відображають практику вирішення тих чи інших питань, яка вже склалася в Міжнародному арбітражному суді ІСС.

Найцікавішими змінами, яких зазнав Регламент, є запровадження низки заходів, що, на думку Міжнародного арбітражного суду ІСС, мають підвищити ефективність розгляду справ. Наприклад, рекомендації щодо організації розгляду, поправки, які дадуть можливість скоротити кількість письмових заяв сторін, уникнути втрат часу для уточнення реквізитів сторін тощо. Також важливими є зміни в порядку призначення арбітрів, зміни, пов’язані з проведенням арбітражу за участю більш ніж двох сторін або на підставі більш ніж одного контракту, а також вирішення питання термінового застосування проміжних або забезпечувальних заходів шляхом включення до Регламенту положень про надзвичайного арбітра.

З набуттям чинності новою редакцією Регламенту Міжнародного арбітражного суду ІСС полегшено розгляд спорів, спорів за участю декількох сторін при багатосторонньому та багатоконтрактному арбітражі, у тому числі об’єднання арбіт­ражних проваджень, а також формалізовано практику арбіт­ражу в спорах за участю держав та державних суб’єктів.