- •Види трудового договору.
- •Зміна умов трудового договору.
- •Припинення трудового договору: поняття та види.
- •1. Поняття трудового договору та його відмінність від цивільно-правових угод про працю
- •2. Сторони трудового договору
- •3. Форма та зміст трудового договору
- •4. Гарантії прав і обмеження прав особи при укладенні трудового договору
- •5. Випробування при прийнятті на роботу
- •6. Прийняття на роботу і юридичне оформлення трудового договору
- •7. Види трудового договору
- •7.1. Трудовий договір на невизначений строк (безстроковий)
- •7.2. Трудовий договір на певний строк (строковий трудовий договір)
- •7.3. Контракт – особливий вид трудового договору
- •7.4. Трудовий договір про тимчасову роботу
- •7.5. Трудовий договір про сезонну роботу
- •7.6. Трудовий договір з трудящим-мігрантом
- •7.7. Трудовий договір про сумісництво
- •7.8. Трудовий договір про суміщення професій і посад
- •7.9. Трудовий договір про тимчасове заступництво керівника підприємства
- •7.10. Трудовий договір з працівниками про тимчасове виконання обов’язків за вакантною посадою
- •7.11. Трудовий договір про надомну роботу
- •7.12. Трудовий договір з державним службовцем
- •7.13. Трудовий договір з молодим спеціалістом
- •7.14. Порядок укладення трудового договору з роботодавцем-фізичною особою
- •8. Зміна умов трудового договору
- •Зміна істотних умов праці.
- •8.1. Поняття переведення та переміщення на іншу роботу
- •8.2. Види переведення на іншу роботу
- •8.3. Тимчасові переведення з ініціативи власника
- •8.4. Переведення з ініціативи працівника
- •8.5. Зміна істотних умов праці
- •9. Припинення трудового договору: поняття та види
- •9.1. Припинення трудового договору з ініціативи працівника
- •8.9.5. Розірвання трудового договору з ініціативи власника
- •2. Невідповідність працівника займаній посаді або виконуваній роботі внаслідок недостатньої кваліфікації або стану здоров’я, які перешкоджають продовженню даної роботи (п. 2 ст. 40 кЗпП)
- •4. Прогул (у тому числі відсутність на роботі більше 3 годин протягом робочого дня) без поважних причин (п. 4 ст. 40 кЗпІі)
- •6. Поновлення на роботі працівника, який раніше виконував цю роботу (п. 6 ст. 40 кЗпП)
- •7. Поява на роботі в нетверезому стані, у стані наркотичного або токсичного сп’яніння (п. 7 ст. 40 кЗпП)
- •8.9.7. Розірвання трудового договору з ініціативи третіх осіб
- •2. Направлення працівника за постановою суду до лікувально-трудового профілакторію (ст. 37 кЗпП)
- •4. Розірвання трудового договору на вимогу профспілкового органу (ст. 45 кЗпП)
- •8.9.9. Порядок звільнення працівників з ініціативи власника і третіх осіб
- •8.9.10. Оформлення звільнення і проведення розрахунку
- •8.9.11. Відсторонення від роботи
- •8.9.12. Трудові книжки
7.6. Трудовий договір з трудящим-мігрантом
У зв’язку з активними міграційними процесами, діяльністю спільних підприємств значного поширення набула практика укладення трудових договорів з іноземними громадянами.
При працевлаштуванні іноземних громадян потрібно мати на увазі, що згідно зі ст. 2 ЗУ «Про правовий статус іноземців» іноземці мають такі ж права і свободи та несуть ті ж обов’язки, що і громадяни України, якщо інше не передбачено Конституцією та іншими законами України, а також міжнародними договорами України.
Порядок оформлення іноземцям та особам без громадянства дозволу на працевлаштування в Україні, затверджений постановою КМУ від 1 листопада 1999 р. № 2028, із змінами від 17 травня 2002 р. № 649, передбачає, що дозвіл на працевлаштування оформляється іноземному громадянинові або особі без громадянства, які мають намір займатися в Україні трудовою діяльністю, за умови, що в країні (регіоні) відсутні працівники, які можуть виконувати цей вид роботи, або є достатні обґрунтування доцільності використання праці іноземних фахівців, якщо інше не передбачено міжнародними договорами України. Дозвіл видається Державним центром зайнятості Міністерства праці та соціальної політики України або, за його дорученням, центрами зайнятості АРК, областей, міст Києва та Севастополя, для робіт на підприємстві, в установі, організації, які запросили іноземця на певну посаду (за фахом).
Це положення поширюється також на іноземців, які направлені закордонним роботодавцем в Україну для виконання певного обсягу робіт або послуг на основі контрактів, укладених між українськими й іноземними суб’єктами господарської діяльності. Дозвіл на працевлаштування не потрібний іноземним громадянам, які постійно проживають в Україні, та іншим іноземцям у випадках, передбачених законами та міжнародними договорами України. Дозвіл, як правило, видається на період до одного року. Цей термін може бути продовжено, для чого роботодавцю слід звернутися до відповідного центру зайнятості не пізніше ніж за місяць до закінчення попереднього терміну дії перебування в Україні.
7.7. Трудовий договір про сумісництво
Згідно з ч. 2 ст.21 КЗпП працівник має право реалізувати свою здатність до продуктивної і творчої праці шляхом укладення трудового договору на одному або одночасно на декількох підприємствах, в установах, організаціях, якщо інше не передбачено законодавством, колективним договором або угодою сторін.
Сумісництвом вважається виконання працівником, крім своєї основної роботи, іншої регулярно оплачуваної роботи на умовах трудового договору у вільний від основної роботи час на тому ж або на іншому підприємстві, в установі, організації або у громадянина (підприємця, приватної особи) за наймом.
Правове регулювання роботи за сумісництвом на державних підприємствах здійснюється за постановою КМУ від 3 квітня 1993 р. № 245 «Про роботу за сумісництвом працівників державних підприємств, установ і організацій, а також Положенням про умови роботи за сумісництвом працівників державних підприємств, установ і організацій, затвердженим наказом Міністерства праці України, Міністерства юстиції України, Міністерства фінансів України від 28 червня 1993 р. Новий правовий режим роботи за сумісництвом більше відповідає ринковим відносинам і значно розширює права учасників трудових відносин.
Для роботи за сумісництвом згоди власника за основним місцем роботи не потрібно. Водночас, якщо при укладенні трудового договору сторони досягли згоди про обмеження сумісництва для працівника, він не може скористатися цим правом. Керівники державних підприємств, установ і організацій спільно з профспілковим комітетом можуть встановлювати обмеження на сумісництво для працівників окремих професій і посад, зайнятих на важких, шкідливих і небезпечних роботах, додаткова робота яких може призвести до несприятливих наслідків для стану їх здоров’я і безпеки виробництва. Обмеження поширюються також на осіб до 18 років і вагітних жінок. Не мають права працювати за сумісництвом керівники державних підприємств, їх заступники, керівники структурних підрозділів державних підприємств, їх заступники, за винятком наукової, викладацької і творчої діяльності.
При наймі на роботу за сумісництвом на інше підприємство, в установу, організацію працівник зобов’язаний пред’явити власнику або уповноваженому ним органу паспорт. При прийнятті на роботу, що вимагає спеціальних знань, власник або уповноважений ним орган має право вимагати від працівника пред’явлення диплома або іншого документа про отриману освіту або професійну підготовку.
Оплата праці сумісників здійснюється за фактично виконану роботу. За загальним правилом отримана за роботу за сумісництвом заробітна плата не враховується при обчисленні середнього заробітку за основною роботою. Однак з цього правила є винятки. Так, заробітна плата на всіх місцях роботи враховується при обчисленні середнього заробітку вчителям і викладачам всіх навчально-освітніх і вищих навчальних закладів, педагогічним працівникам навчально-виховних закладів; медичним і фармацевтичним працівникам; сестрам милосердя організацій Червоного Хреста і Червоного Півмісяця України.
До 31 серпня 1996 р. у законодавстві не було обмежень стосовно норм робочого часу при роботі за сумісництвом. Однак постановою КМУ і НБУ № 1033 «Про заходи по залученню додаткових надходжень до бюджету і підвищенню ефективності витрачання бюджетних коштів для забезпечення фінансування соціальних виплат населенню» викладено в новій редакції п.2 постанови КМУ від 3 квітня 1993 р «Про роботу за сумісництвом працівників державних підприємств, установ і організацій». Передбачено, що тривалість роботи за сумісництвом не може перевищувати 4 годин у день і повного робочого дня у вихідний день.
Загальна тривалість роботи за сумісництвом протягом місяця не повинна перевищувати половини місячної норми робочого часу.
Слід звернути увагу на те, що постанова КМУ № 245 стосується лише підприємств, установ і організацій державної форми власності. На підприємствах інших форм власності такі обмеження не застосовуються.
Відпустка на роботі за сумісництвом надається одночасно з відпусткою за основним місцем роботи на загальних підставах. Відповідно до ст. 10 ЗУ «Про відпустки» щорічні відпустки повної тривалості до закінчення 6-місячного терміну безперервної роботи в перший рік роботи на даному підприємстві за бажанням працівника надаються, в тому числі сумісникам, одночасно з відпусткою за основним місцем роботи. Відпустка на роботі за сумісництвом також оплачується.
Звільнення з роботи за сумісництвом проводиться на підставах, передбачених КЗпП України, а також у разі прийняття працівника, що не є сумісником, або встановлення обмеження сумісництва у зв’язку з особливими умовами і режимом праці без виплати вихідної допомоги (п. 8 Положення про умови роботи за сумісництвом працівників державних підприємств, установ, організацій).
Запис до трудової книжки відомостей про роботу за сумісництвом може здійснюватися за бажанням працівника за місцем основної роботи. Згідно з чинним законодавством основною роботою вважається та робота, де зберігається трудова книжка працівника. На осіб, що працюють за сумісництвом, трудові книжки ведуться тільки за місцем основної роботи (п. 1.1 Інструкції про порядок ведення трудових книжок на підприємствах, в установах і організаціях, затвердженої наказом Міністерства праці України, Міністерства юстиції України, Міністерства соціального захисту України від 29 липня 1993 р. № 58 (зі змінами, внесеними наказами від 26 березня 1996 р. № 29, від 8 червня 2001 р. № 259/ 34/ 5).
У Додатку до Положення про умови роботи за сумісництвом працівників державних підприємств, установ, організацій міститься Перелік робіт, які не вважаються сумісництвом. До них належать такі: літературна робота, яка оплачується з фонду авторського гонорару; технічна, медична, бухгалтерська та інша експертиза з разовою оплатою праці; педагогічна робота з погодинною оплатою праці в обсязі не більше 240 годин у рік; робота без зайняття штатної посади на тому ж підприємстві; інша робота, яка виконується в тому випадку, коли на основній роботі працівник працює неповний робочий день і у зв’язку з цим отримує неповний оклад (ставку), якщо оплата його праці на основній та іншій роботі не перевищує повного окладу (ставки) за основним місцем роботи, та ін.
Не є сумісництвом робота, що виконується за цивільно-правовими договорами доручення, підряду та ін.
Трудові спори сумісників розглядаються в порядку, передбаченому законодавством про трудові спори.
