- •Види трудового договору.
- •Зміна умов трудового договору.
- •Припинення трудового договору: поняття та види.
- •1. Поняття трудового договору та його відмінність від цивільно-правових угод про працю
- •2. Сторони трудового договору
- •3. Форма та зміст трудового договору
- •4. Гарантії прав і обмеження прав особи при укладенні трудового договору
- •5. Випробування при прийнятті на роботу
- •6. Прийняття на роботу і юридичне оформлення трудового договору
- •7. Види трудового договору
- •7.1. Трудовий договір на невизначений строк (безстроковий)
- •7.2. Трудовий договір на певний строк (строковий трудовий договір)
- •7.3. Контракт – особливий вид трудового договору
- •7.4. Трудовий договір про тимчасову роботу
- •7.5. Трудовий договір про сезонну роботу
- •7.6. Трудовий договір з трудящим-мігрантом
- •7.7. Трудовий договір про сумісництво
- •7.8. Трудовий договір про суміщення професій і посад
- •7.9. Трудовий договір про тимчасове заступництво керівника підприємства
- •7.10. Трудовий договір з працівниками про тимчасове виконання обов’язків за вакантною посадою
- •7.11. Трудовий договір про надомну роботу
- •7.12. Трудовий договір з державним службовцем
- •7.13. Трудовий договір з молодим спеціалістом
- •7.14. Порядок укладення трудового договору з роботодавцем-фізичною особою
- •8. Зміна умов трудового договору
- •Зміна істотних умов праці.
- •8.1. Поняття переведення та переміщення на іншу роботу
- •8.2. Види переведення на іншу роботу
- •8.3. Тимчасові переведення з ініціативи власника
- •8.4. Переведення з ініціативи працівника
- •8.5. Зміна істотних умов праці
- •9. Припинення трудового договору: поняття та види
- •9.1. Припинення трудового договору з ініціативи працівника
- •8.9.5. Розірвання трудового договору з ініціативи власника
- •2. Невідповідність працівника займаній посаді або виконуваній роботі внаслідок недостатньої кваліфікації або стану здоров’я, які перешкоджають продовженню даної роботи (п. 2 ст. 40 кЗпП)
- •4. Прогул (у тому числі відсутність на роботі більше 3 годин протягом робочого дня) без поважних причин (п. 4 ст. 40 кЗпІі)
- •6. Поновлення на роботі працівника, який раніше виконував цю роботу (п. 6 ст. 40 кЗпП)
- •7. Поява на роботі в нетверезому стані, у стані наркотичного або токсичного сп’яніння (п. 7 ст. 40 кЗпП)
- •8.9.7. Розірвання трудового договору з ініціативи третіх осіб
- •2. Направлення працівника за постановою суду до лікувально-трудового профілакторію (ст. 37 кЗпП)
- •4. Розірвання трудового договору на вимогу профспілкового органу (ст. 45 кЗпП)
- •8.9.9. Порядок звільнення працівників з ініціативи власника і третіх осіб
- •8.9.10. Оформлення звільнення і проведення розрахунку
- •8.9.11. Відсторонення від роботи
- •8.9.12. Трудові книжки
7. Поява на роботі в нетверезому стані, у стані наркотичного або токсичного сп’яніння (п. 7 ст. 40 кЗпП)
Поява на роботі працівника в нетверезому стані, у стані наркотичного або токсичного сп’яніння дає власнику право на його звільнення, якщо такий стан підтверджений певними доказами: медичним висновком, актом, складеним представниками власника і громадських організацій, свідченнями свідків та ін. За загальним правилом вважається незаконною поява працівника в такому стані у робочий час на своєму робочому місці. Але для працівників, які несуть дисциплінарну відповідальність за статутами про дисципліну (підприємства зв’язку, залізничного транспорту та ін.), порушенням трудової дисципліни вважається також поява в нетверезому стані, стані наркотичного і токсичного сп’яніння не тільки безпосередньо на своєму робочому місці, а й на території підприємства і в неробочий час. Для працівників з ненормованим робочим днем час перебування на роботі понад встановлену тривалість є робочим.
З цієї підстави можуть бути звільнені з роботи працівники за появу на роботі в нетверезому стані, у стані наркотичного або токсичного сп'яніння в будь-який час робочого дня, незалежно від того, чи були вони відсторонені від роботи або продовжували виконувати трудові обов’язки.
На відміну від загального порядку засвідчення стану алкогольного сп’яніння, стан наркотичного сп’яніння встановлюється за спеціальними правилами. Ст. 12 Закону України «Про заходи протидії незаконному обігу наркотичних засобів, психотропних речовин і прекурсорів та зловживанню ними» передбачає, що «встановлення наявності стану наркотичного сп’яніння внаслідок незаконного вживання наркотичних засобів або психотропних речовин є компетенцією лише лікаря, на якого покладено обов’язки щодо проведення медичного нагляду (обстеження), а діагноз «наркоманія» встановлюється лікарсько-консультаційною комісією». Згідно з Інструкцію про порядок виявлення та постановки на облік осіб, які незаконно вживають наркотичні засоби або психотропні речовини, особи, щодо яких встановлено незаконне вживання ними наркотичних засобів або психотропних речовин, підлягають направленню на медичний огляд. Підставою для направлення на медичний огляд осіб, залежних від вказаних речовин, є інформація, яка надійшла від підприємств, організацій, установ, засобів масової інформації або окремих громадян про те, що зазначені особи незаконно вживають наркотичні засоби або психотропні речовини чи перебувають у стані наркотичного сп’яніння. При надходженні до органів внутрішніх справ таких матеріалів працівники міліції забезпечують видачу таким особам направлення на медичний огляд з одержанням від них розписки та направляють контрольне повідомлення про направлення на медичний огляд. На підставі медичного огляду лікар-нарколог встановлює стан сп’яніння або приймає рішення про необхідність стаціонарного обстеження, про що складає письмовий висновок та видає направлення на обстеження. Особи, які ухиляються від добровільного медичного огляду чи обстеження, за сповіщенням про неявку особи до наркологічного закладу на медичний огляд та на підставі постанови органу внутрішніх справ про привід з метою примусового медичного обстеження (огляду), підлягають примусовій доставці до наркологічного закладу працівниками органів внутрішніх справ.
8. Вчинення за місцем роботи розкрадання (в тому числі дрібного) майна власника, встановленого вироком суду, що набрав законної сили, чи постановою органу, до компетенції якого входить накладення адміністративного стягнення або застосування заходів громадського впливу (п. 8 ст. 40 КЗпП)
Факт розкрадання як підстава для звільнення має характеризуватися такими умовами:
а) бути вчиненим за місцем роботи працівника, тобто в організації, з якою працівник перебуває у трудових відносинах, а також в організації, в якій він виконує роботу на основі цих трудових відносин;
б) бути встановленим вироком суду, що набрав законної чинності, або постановою органу, до компетенції якого входить накладення адміністративного стягнення або застосування заходів громадського впливу.
Звільнення у зв’язку з розкраданням за місцем роботи проводиться не пізніше як за 1 місяць від дня набрання чинності вироком, постановою або рішенням компетентного органу, без Урахування часу перебування у відпустці та звільнення від роботи у зв’язку з тимчасовою непрацездатністю.
