Інноваційні технології навчання Конспект лекцій для викладачів внз

Навчання у співробітництві

1. Загальнотеоретичні положення

2. Дидактичні особливості навчання у малих групах

3. Методика проведення занять в малих групах

Ключові словосполучення

Особисто-орієнтована освіта. Парадигма освіти. Диференційований підхід до навчання. Інтелектуальний рівень розвитку студента. Суспільство інформаційних технологій. Малі групи. Інформаційні технології. Індивідуальний стиль навчання. Інтелектуальні (творчі) здібності. Індивідуальна праця в команді. Ігрова діяльність. Індивідуальна відповідальність за загальний результат. Уміння працювати у співдружності. Способи стимулювання спільної навчальної діяльності. Індивідуальний стиль навчання.

Слухачі повинні знати:

• головну ідею навчання у співробітництві;

• сутність поняття «Навчання у співробітництві»;

• його особливості;

• варіанти реалізації цієї технології;

• сутність командно-ігрової діяльності;

• принципи організації навчання у співробітництві;

• організацію навчання у малих групах та сферу використання цього методу;

• різницю між навчанням у малих групах та традиційним груповим навчанням;

• технологію проведення занять з використанням малих груп.

1. Загальнотеоретичні положення.

Ідеї особисто орієнтованого навчання використовували ще Жан Жак Руссо, Г. Песталоцці, М. Монтессорі, К.Д. Ушинський і інші видатні педагоги 17-20 сторіччя. Їх поєднувала ідея зробити учня центром уваги педагога, надати йому можливість активної пізнавальної діяльності через творчість, через самостійну доцільну діяльність. «Мої учні, – писав Г. Песталоцці, – будуть пізнавати нове не від мене; вони будуть відкривати це нове самостійно. Моє головне завдання – допомогти їм розкритися, розвити особисті ідеї».

Сучасне навчання в межах академічної групи у складі, як правило, 25-30 студентів, передбачає головним чином фронтальні види діяльності, при використанні яких сильний студент знаходиться у виграші: він швидше «схоплює» новий матеріал і швидше його засвоює. Педагог при роботі з усією групою у більшій мірі спирається саме на нього. А слабкий студент раз від разу стає ще слабкішим, оскільки йому не вистачає часу, щоби зрозуміти навчальний матеріал. Йому також не вистачає характеру, щоби задати педагогу запитання з незрозумілого фрагменту навчального матеріалу. Він не може швидко і правильно відповісти на запитання педагога і тільки «гальмує» ритмічний рух усієї навчальної групи до загального успіху.

А можна вчитися по іншому, коли поряд з тобою знаходиться товариш, у якого можна запитати те, що не зрозумів при поясненні педагога, або детально обговорити варіанти розв’язання навчальної задачі з усіма подробицями, які є не обов’язковими для сильних студентів. А якщо успіх усієї навчальної групи залежить від тебе особисто, то ти не можеш не усвідомлювати відповідальність і за свої особисті успіхи, і за успіхи своїх товаришів. Саме з урахуванням цього побудовано навчання у співробітництві. Практика свідчить, що разом вчитися не тільки легше та цікавіше, але й значно ефективніше.

Навчання у співробітництві розглядається у світовій педагогіці як найбільш успішна альтернатива традиційним методам навчання. При цьому використовується ефект соціалізації, у студентів відбувається формування комунікативних вмінь. Практично усі педагоги, які використовували у своїй практиці навчання у співробітництві, відмічають, що студенти стають друзями не тільки під час виконання загальних завдань. Їх доброзичливе відношення один до одного зберігається поза навчальним закладом, становиться якістю особистості. Головна ідея навчання у співробітництві – вчитися разом, а не просто разом виконувати навчальне завдання.

Розглянемо окремі варіанти реалізації цієї технології.

Навчання в команді. Групові цілі навчання можуть бути досягнуті внаслідок самостійної роботи кожного члена групи (команди). Група має 3-5 студентів і зветься «малою». Вона виконує, наприклад, завдання, пов’язане з якимись розрахунками. Мета кожного студента – учасника цієї команди (малої групи) полягає не тільки в тому, щоб виконати ці дії разом, а й засвоїти разом методику їх здійснення. Тобто необхідно, щоби кожний член команди оволодів необхідними знаннями та вміннями. При цьому важливо, щоби уся команда (мала група) знала, чого досяг кожний її учасник.

При спільному навчанні треба обов’язково забезпечити вимоги:

• група одержує одну спільну нагороду на підставі захисту виконаної роботи одним з членів команди, якого вибірково призначає педагог-керівник заняття;

• індивідуальна відповідальність кожного студента – члена команди за успіх усієї групи. Це стимулює слідкувати за діяльністю кожного, і у разі виникнення навчальних утруднень усією командою приходити на допомогу своєму товаришу. Студенти повинні пам'ятати, що інтереси групи при перевірці використаної роботи може представляти будь-який її учасник, враховуючи і того, який мав найбільші утруднення при засвоєнні навчального матеріалу;

• рівні можливості кожного студента в досягненні успіху означають, що кожний приносить своїй групі бали або очки на підставі поліпшення своїх особистих попередніх результатів. Порівняння, таким чином, здійснюється не з результатами інших студентів, а з особистими, які були досягнуті раніш. Це надає рівні можливості усім учасникам (незалежно від особистих навчальних успіхів) приносити для команди відповідну кількість балів. Стараючись поліпшити свої попередні результати, слабкий студент може принести своїй команді стільки ж балів, що і сильний. Це дозволяє слабким студентам бути рівноправними членами команди та стимулює їх бажання підіймати вище свою персональну «планку». Окрім того, заохочення успіху, досягнутого по відношенню до раніш одержаних результатів, є більш ефективним, ніж заохочення студентів у порівнянні одного з одним. Це відбувається тому, що у цьому випадку студенти чітко розуміють, що треба прагнути до поліпшення особистих результатів на благо усієї групи.

На цій підставі розроблені чотири варіанти навчальної діяльності у складі команди.

1й варіант. Формуються малі групи з 4-5 учасників, в які входять сильні, середні та слабкі студенти. Педагог пояснює новий матеріал, а потім пропонує студентам в межах малих груп його закріпити та поглибити, тобто сформувати орієнтовну основу діяльності (ООД). Якщо в академічній групі 25 студентів , то доцільно сформувати п’ять малих груп по 5 чоловік, куди, наприклад, увійдуть два сильних студента, один середній та два слабких.

Кожній малій групі видається однакові завдання. Наприклад, поглибити поняття «методи навчання» і визначити параметри, з урахуванням яких вони обираються.

Одержавши завдання, кожна з них починає працювати. Завдання в межах малої групи може виконуватися усіма одночасно або бути розподілено між її членами на окремі фрагменти. У середині малої групи навчальні дії відбуваються в такій послідовності.

Сильні студенти, швидко і якісно засвоївши навчальний матеріал, починають допомагати слабким та середнім: пояснюють його суть, відповідають на запитання, контролюють й перевіряють рівень його засвоєння. Наслідки таких дій: сильні студенти, пояснивши вголос засвоєний навчальний матеріал, становляться ще сильнішими (теорія поетапного формування розумових дій П.Я. Гальперина). Середні (а особливо слабкі) задають їм будь-які навчальні запитання, не соромлячись виявитися некомпетентними або дурнями.

Внаслідок таких дій в межах малої групи кожен її член розуміє і засвоює навчальний матеріал на своєму рівні. Після виконання завдання усіма малими групами педагог організує його перевірку. Він викликає для захисту виконаної роботи однакових представників усіх малих груп (тільки слабких, тільки середніх або тільки сильних). Та мала група, представник якої найбільш повно та аргументовано відповів на основні та додаткові запитання, одержує найбільшу кількість балів і стає переможцем.

2й варіант – командно-ігрова навчальна діяльність.

Педагог, як і у попередньому випадку, пояснює новий матеріал, організує групову працю з формування ООД. Кожний тиждень він проводить змагальні турніри між малими навчальними групами. Змагаються учасники малих груп, які є рівними за навчальними успіхами: сильний з сильним, слабкий зі слабким і т. ін. Завдання обов’язково диференціюються за складністю. Переможець кожного столу приносить своїй команді однакову кількість балів незалежно від «планки» стола. Це означає, що слабкі студенти, змагаючись з рівними їм по силам, мають однаковий шанс на успіх для своєї команди. Та команда (мала група), яка набирає найбільшу кількість балів, оголошується переможцем турніру з відповідним нагородженням.

3й варіант – індивідуальна праця в команді (малій групі). Студенти на підставі раніш визначеного рівня знань одержують індивідуальні за складністю завдання, і далі навчаються у особистому темпі, виконуючи своє індивідуальне завдання. Члени команди (малої групи) при виконанні цих завдань допомагають один одному, відмічаючи у спеціальному журналі успіхи кожного. Підсумкові тести проводяться також індивідуально і оцінюються студентами, яких обрали самі члени команди (малої групи). Кожен тиждень педагог визначає кількість засвоєних студентами тем, рівень їх засвоєння на занятті і поза аудиторії, відмічаючи успіхи окремих студентів.

4й варіант – парна робота. Кожна команда (мала група) розподіляється на пари, в яких один студент задає запитання іншому, допомагає напарнику краще зрозуміти і засвоїти навчальний матеріал. Потім педагог за допомогою тестів визначає індивідуальні успіхи окремих студентів.

Своєрідний підхід до організації навчання у співробітництві був розроблений в 1978 році проф. Еллітоном Аронсоном і має назву «пила, машинна ножівка». Академічна група розподіляється на малі групи у складі 5-6 студентів. Навчальний матеріал розкладається на окремі фрагменти (логічні або смислові блоки). Кожен з членів малої групи засвоює свою частину інформації. Потім студенти, які вивчають одне й теж питання, але входять в різні групи, зустрічаються та обмінюються між собою набутою інформацією як експерти з даного питання. Це зветься «зустріччю експертів». Далі вони повертаються у свої групи і навчають інших членів малої групи всьому новому, що пізнали самі. Ті у свою чергу доповідають про свою частину завдання (начебто зубці однієї пилки).

Студенти заінтересовані в тому, щоб їх товариші сумлінно виконали свою частину завдання тому, що наприкінці педагог може запропонувати будь-якому студенту відповісти на будь-яке запитання з даної теми.

Виникає запитання: при виконанні яких навчально-пізнавальних дій може бути використаний метод малих груп Відповідь така: на будь-яких видах практичних занять, при виконанні лабораторних (лабораторно-практичних) робіт, при проведенні консультацій або заліків.

1.2 Дидактичні особливості навчання у малих групах

Технологія навчання в малих групах передбачає використання ідеї співробітництва (а не суперництва). Індивідуальна відповідальність означає, що успіх усієї команди (малої групи) залежить від вкладу кожного її учасника. Використовується взаємодопомога членів команди. Рівні можливості означають, що будь-який студент повинен поліпшувати свої особисті досягнення, що кожен вчиться в силу своїх можливостей, здібностей, і тому має шанс бути оціненим нарівні з іншими. Якщо сильний та слабкий студенти витрачають максимум зусиль, то будуть справедливо оцінені однаково.

Психологи, які вивчають такий підхід, відмічають, що коли оцінюються зусилля, які витрачають студенти для досягнення загального результату, то мотивація у всіх набагато вища, ніж при традиційному навчанні.

Метод малих груп має суттєвий позитив у порівнянні з груповим навчанням. Він полягає в тому, що:

а) присутня взаємозалежність і взаємовідповідальність між членами малої групи;

б) спостерігається відповідальність кожного члена групи за свої та успіхи своїх товаришів;

в) відбувається соціалізація навчальної діяльності;

г) здійснюється формування та поглиблення комунікативних вмінь.

Для ефективної праці студентів в межах малих груп необхідно додержуватися таких умов.

• По-перше, створювати атмосферу реальної взаємозалежності успіху студентів один від одного.

• По-друге, передбачати педагогічно ефективні способи стимулювання спільної діяльності, які повинна бути значущими для усієї групи.

• Існує декілька варіантів взаємозалежності учасників спільного навчання:

• Залежність студентів від загальної мети, загального завдання, яке можна розв’язати тільки спільними зусиллями (при виконанні комплексного завдання, курсового або дипломного проекту).

• Залежність від джерел інформації, коли кожен із студентів володіє тільки своєю частиною інформації.

• Залежність від спільного обладнання, яке використовується при виконанні завдання (одна демонстраційна установка, один лабораторний стенд і ін.).

• Залежність від заохочення, яка є загальним для усієї групи.

• Уміння працювати у співробітництві студенти набувають не відразу, а поступово. Це повинно бути однією з стратегічних цілей педагога – керівника занять. Можна запропонувати такий алгоритм оволодіння цим умінням:

• Допомогти студентам зрозуміти, де та яким чином сформовані уміння та навички будуть необхідні у їх майбутній професійній діяльності.

• Пояснити структуру кожного уміння і окремих дій, з яких воно складається.

• Постійно стимулювати допомогу студентів один одному.

• Створювати такі педагогічні ситуації, в яких студенти обов’язково одержують позитивні результати.

Виникає і таке запитання: склад малих груп повинен мінятися чи бути постійним?

У відповідності з рекомендаціями [1] спочатку доцільно сформувати малі групи для виконання тільки одного навчального завдання. Якщо педагог побачить, що праця є ефективною, можна зберегти склад груп на декілька занять. В інших випадках склад малих груп слід міняти до тих пір, доки в них не налагодиться активна та ефективна праця. Разом з тим, якщо студенти спрацювалися і досягли гарних результатів, то за краще буде склад цих груп залишати постійними до того часу, коли педагог побачить зміни до гіршого.

Іноді буває доцільним сформувати малі групи, які складаються тільки із сильних, середніх або слабких студентів. У цьому випадку із слабкими групами працює сам педагог. Сильні студенти самостійно одержують додаткові знання (але у межах навчальної програми), які вони потім будуть використовувати при праці у складі змішаних груп.

На завершення слід відмітити, що заохоченню підлягають не тільки навчальні успіхи груп, але й психологічні аспекти внутрішньогрупового спілкування студентів: вміння слухати і розуміти один одного, бути доброзичливим і поважати думки своїх товаришів; бажання у будь-який час прийти на допомогу, поділитися зі своїми товаришами знаннями і іншою навчальною інформацією.

Навчання у співробітництві з використанням малих груп може використовуватися як самостійно, так і разом з іншими інноваційними технологіями: проблемного, евристичного навчання, при використанні ігрових технологій і ін. Але про це мова буде далі.