4. Залежно від позиції щодо свого попередника:

• заміщуючі нововведення (їх запроваджують замість конкретного застарілого засобу). Де них належать театральні, художні студії, спортивні секції, школи балету і ганців тощо;

• скасовуючі нововведення (суть їх полягає у припиненні діяльності певних органів об'єднання, у скасуванні форми роботи, програми без заміни їх іншими, якщо вош неперспективні з огляду на. потреби розвитку навчального закладу або гальмують його);

• відкриваючі нововведення (передбачають освоєння нової програми, нового виду освітніх послуг, нової технології тощо). Наприклад, комп'ютеризація освітнього процесу, перехід до нових інформаційних технологій;

• ретровведення (освоєння в навчально-виховному закладі нового, яке існувало в педагогічній практиці раніше). Як правило, воно тривалий час не використовувалося, колись було відмінено помилково чи втратило сьою актуальність у тодішніх умовах. Такими ретровведеннями можна вважати вивчення у сучасних школах історії різних релігій, запровадження курсів логіки, психології, риторики, давніх мов тощо.

5. Залежно від місця появи:

• нововведення в науці (оновлення педагог ічної теорії);

• нововведення в практиці (оновлення педагогічної практики).

6.Залежно від часу появи:

• історичні нововведення (відродження історико-педагогічної спадщини в нових умовах);

• сучасні нововведення (інновації сьогодення).

7.Залежно від рівня очікування, прогнозування і планування:

• очікувані (планові) нововведення;

• неочікувані (незаплановані) нововведення.

8.Залежно від галузі педагогічного знання:

• виховні нововведення (у галузі виховання);

• дидактичні нововведення (у галузі навчання);

• історико-педагогічні нововведення (у галузі історії педагогіки) тощо.

3. Системні інноваційні педагогічні технології.

Системні технології удосконалюють весь педагогічний процес освітнього закладу.

Кожна з них має засновану на конкретному філософському вченні теоретичну модель, якій відповідають засоби і методи практичного застосування.

Жодна системна педагогічна технологія не може претендувати на утвердження в усій сфері освіти і, зважаючи на свою унікальність, бути ізольованою від суспільства.

«Будинок вільної дитини» М. Монтессорі

«Йєна-план-школа» П. Петерсена

Антропософські школи Р. Штейнера

«Школа успіху і радості» С. Френе

«Школа для життя, через життя» Ж.-О. Декролі

Пошуки і відкриття Ж.-О. Декролі

«Школа діалогу культур» В. Біблера

Технології розвивального навчання

Історико-педагогічні засади проблеми розвитку

Технологія розвивального навчання Л. Занкова

Технологія особистісно-розвивального навчання Ельконіна — Давидова

4. Характеристика окремих технологій навчання і виховання:

– Особистісно-орієнтовані технології навчання.

– Технологія організації групової навчальної діяльності.

– Технології формування творчої особистості.

– Технологія навчання як дослідження.

– Проектна технологія.

– Інтерактивні технології навчання.

– Нові інформаційні технології навчання.

– Сугестивна технологія.

– Технологія колективної творчої діяльності.

– Психолого-педагогічне проектування соціального розвитку учнів загальноосвітніх навчальних закладів.

– Технологія майстерень.

– Творчі учнівські об’єднання за інтересами.

Особистісно орієнтована технологія навчання

Центром особистісно орієнтованого навчання є особистість дитини, її самобутність, самоцінність. У процесі його спочатку розкривається суб'єктивний досвід кожного, а потім узгоджується зі змістом освіти.

Метою особистісно орієнтованого навчання є процес психолого-педагогічної допомоги дитині в становленні її суб'єктивності, культурної ідентифікації, соціалізації, життєвому самовизначенні.

Головними завданнями особистісно орієнтованої технології є:

• розвиток індивідуальних пізнавальних здібностей кожної дитини;

• максимальний вияв, ініціювання, використання індивідуального (суб'єктивного) досвіду дитини;

• допомога особистості у пізнанні себе, самовизначенні та самореалізації, уникнення формування попередньо заданих, якостей:

• формування в особистості культури життєдіяльності, яка дає змогу продуктивно вибудовувати своє повсякденне життя, правильно визначати його лінію.

Особистісно орієнтована технологія навчання має відповідати таким вимогам:

• убезпечення виявлення навчальним матеріалом змісту суб'єктивного досвіду учня, в тому числі й досвіду попереднього навчання;

• спрямованість викладених у підручнику (вчителем) знань не тільки на розширення ї> обсягу, структурування, інтегрування, узагальнення предметного змісту, а й на постійна перетворення набутого суб'єктивного досвіду кожного учня;

• постійне узгодження у процесі навчання суб'єктивного досвіду учнів з науковим змістом отриманих знань;

• активне стимулювання учнів до самоошниої освітньої діяльності, зміст і форми яко' повинні забезпечувати їм можливість самоосвіти, саморозвитку, самовираження під час оволодіння знаннями;

• конструювання та організація навчального матеріалу з орієнтацією на те, щоб учні м:алі> змогу обирати його зміст, вид та форму виконання завдань тощо;

• виявлення та оцінка способів навчальної роботи, якими користується учень самостійно стійко, продуктивно;

• забезпечення контролю й оцінювання не тільки результату, але передусім процесу учіння;

• забезпечення у процесі навчальної діяльності учня рефлексії, оцінювання учіння я* суб'єктивної діяльності.

Особистісно орієнтована технологія навчання складається з ланок - особистіше орієнтованих ситу ацій, опинившись в яких, дитина повинна шукати сенс, пристосувати їх де своїх інтересів, створити образ чи модель свого життя, обрати творчий момент, дата критичну оцінку. Для вирішення такого завдання недостатньо наявних знань, потрібн: пізнавальні пошуки.

Особистісно орієнтоване навчання забезпечує перетворення учня з пасивного спостерігача, який засвоює знання та досвід, на активного співрозмовника та співробітника, суб'єкте навчально-виховної діяльності, продуктивної праці.

Технологія групової навчальної діяльності школярів Важливість групової організації навчальної праці полягає » Психолого-педагогічні підходи до організації освітнього процесу

• За традиційної підготовки

• За особистісно орієнтованої підготовки

Освіта - процес передавання знань, формування умінь та навичок учня

Освіта - процес формування індивідуально неповторної і водночас гармонійно розвинено'

особистості учня

Учень - об'єкт навчання, виховання та управлінської діяльності Учень - суб'єкт самоосвіти, самопізнання та самовиховання

Роль вчителя інформаційна, виховна. Роль вчителя консультативна, гака, що активізує процес самоосвіти та самовиховання учнів. Управлінська діяльність у навчальному заклад орієнтована на підвищення рівня успішності учнів та поліпшення їх поведінки Управлінська діяльність у навчальному закладі орієнтована на забезпечення пронесу особистішого розвитку учнів і педагогів у створенні нею можливостей для співпраці, налагодженні міжособистісних стосунків, спільному пізнанні навколишнього світу групова навчальна діяльність - форма організації навчання В об’єднаних загальною навчальною метою малих групах учнів за опосередкованого керівництва вчителем і його співпраці з учнями.

За групової організації навчальної праці вчитель мас змогу керувати навчальною роботою кожного учня опосередковано, через завдання, які він пропонує групі, та які регулюють діяльність учнів. Стосунки між ним та учнями набувають характеру співпраці, оскільки на запитання, які виникають в учнів, він відповідає, безпосередньо втручаючись в роботу груп. Крім того, під час групової діяльності учні спілкуються між собою, допомагають один одному, співпрацюють.

Групова навчальна діяльність сприяє активізації і результативності навчання учнів, вихованню гуманних стосунків між ними, самостійності, уміння доводити і відстоювати свою точку зору, прислухатися до думки товаришів, культури ведення діалогу, відповідальності за результати своєї праці. Навчання в групі формує й організаторські якості, адже учні вчаться розподіляти обов'язки, спілкуватися між собою, вирішувати конфлікти, які виникають у спільній діяльності.

За групової форми навчальної діяльності учні протягом одного і того самого часу виконують значно більший обсяг роботи, ніж за інших форм, виявляють високу результативність у засвоєнні знань і формуванні вмінь, передусім уміння співпрацювати. Більш продуктивними є формування мотивів навчання, розвиток гуманних стосунків між дітьми, а також таких елементів навчальної діяльності, як планування, рефлексія, самоконтроль, взаємоконтроль.

Технологія розвивального навчання

Ця технологія ґрунтується на уявленні про розвиток дитини як суб'єкта діяльності. Відповідно головною метою навчання вважається забезпечення розвитку дитини.

Розвивальне навчання - спрямованість змісту, принципів, методів і прийомів навчання на досягнення найбільшої ефективності розвитку пізнавальних можливостей школярів (сприймання, мислення, пам'яті, уяви та ін.).

Головною його метою є формування активного, самостійного, творчого мислення учня, поступового переходу на цій основі до самостійного навчання.

Передумовами розвивального навчання є можливість учнів самостійно або з допомогою вчителя осмислювати матеріал, творчо використовувати його в нестандартних умовах, свідомо запам'ятовувати для подальшого навчання.

Важливим компонентом навчальної діяльності за розвивального навчання є навчальне завдання. Працюючи над ним, учень має знати, для чого він виконує завдання, які дії необхідні для його розв'язання, за яких умов їх можна виконувати, якими засобами при ньому послуговуватися.

З огляду на особливості технології розвивального навчання, пропонується типологія адекватних структурі навчальної діяльності уроків, яка схоплює:

а) уроки на формулювання навчального завдання. їх компонентами є оцінка можливостей учня, створення ситуації успіху через особистісну мотивацію; практичне завдання, доступне для виконання кожним учнем; рефлексія способу дії, обговорення того, що зроблено.

Під час цих уроків навчальне завдання постає лише наприкінці заняття, а протягом усьогс уроку учень осмислює те, чого не знає;

о) уроки моделювання. Завдання, що постало на попередньому уроці, виконує роль моделі зумовлює необхідність нового способу дій. Цінність такої прані полягає в тому, ще результати є надбанням учня на все життя і ніколи не забудуться;

н) урок контролю. Передбачає усвідомлення учнями ролі перевірки й оцінювання знань дш піднесення якості їх навчально-пізнавальної роботи;

г) урок оцінювання дій. Урок спонукає учнів сумлінно виконувати свої навчальні завдання, сприяє виробленню у них уміння аналізувати свою роботу, критично оцінювати і" результати, виховує почуття обов'язку і відповідальності.

Роботу з класом він починає зі стартової діагностики з предмета, визначення типів завдань для різних груп учнів.

Ефективність розвивань ного навчання підвищується внаслідок використання на уроц: проблемного викладу навчального матеріалу, частково-пошукового і дослідницького методи навчання. Сприяють розвиткові учнів самостійна робота, робота з книжкою, приладами, самостійне виконання письмових вправ, написання творів, розв’язування задач спостереження тощо.

Для реалізації розвивачьного навчання вчитель мас: враховувати у своїй навчальнії* діяльності характерні особливості розвитку пізнавальної діяльності учнів різного віку, пробуджувати у них інтерес до свого навчального предмета, формувати мотиви навчально- пізнавальної діяльності, виховувати культуру розумової праці, вміння самостійне регулювати розумову діяльність.

Технологія формування творчої особистості

Творча особистість володіє високим рівнем знань, потягом до нового, оригінального, вміє відкинути звичайне, шаблонне, їй притаманні творчі здібності, які відповідають творчій діяльності та є умовою її успішного здійснення.

Формуванню творчої особистості сприяє дотримання вчителем під час організації навчальної діяльності таких принципів:

• ітриинип розвитку (передбачає врахування вікових та індивідуальних особливостей учнів);

• принцип самодіяльності (має на меті діяльнісний підхід, за якого учні відчувають себе співучасниками навчального процесу, а ідеї вчителя повністю оволодівають ними);

• принцип самоорганізації (передбачає спонукання учнів до організації свого робочого місця, планування роботи по виконанню навчального завдання, здійснення самоперевірки).

У процесі реалізації цієї технології важливо не регламентувати діяльність учня організовуючи процес навчання так, щоб у ньому були елементи творчості, які передбачають комбінування, аналогізування, універсалізацію, випадкові видозміни. Стимулюють творчу діяльність учнів вдалий підбір творчих завдань, використання ігрових моментів та ін. Розвитку продуктивної діяльності учнів сприяє використання такої технологічної схем к уроку; на підготовчому етапі вчитель розподіляє матеріал на блоки, до кожного блоку готує 4-5 головних проблемних питань, а щодо кожного питання - опорні, конспекти (не більше однієї сторінки). Кожний конспект містить, як правило, 3-4 ключові слова-поняття. Уророчинають з рейтингового опитування (на основі нових понять), яке триває п'ять хвилин. Оцінюють відповідь за п'ятибальною системою. Максимум балів під час такого опитування - Відповіді мають бути миттєвими, короткими. За опанування матеріалу блоку виставляють оцінку. Кожен урок має таку структуру:

1) стартовий рейтинг (5 хв.);

2) оголошення теми, мети, плану уроку;

3) надання учням опорних конспектів, які вивчають у групах (10хв.);

4) дискусія за змістом вивченого матеріалу за допомогою опорних конспектів, головних понять (20 хв.);

5) самостійна робота з теми (протягом часу, який залишився).

Організація навчально-пізнавальної діяльності учнів за такими технологіями дає змогу кожному працювати самостійно, опанувати узагальнені прийоми розумової діяльності, розвивати свої творчі здібності. Забезпечити таку навчальну діяльність учнів може вчитель, який налаштований на творчий пошук, впровадження нових методик навчання, нестандартних прийомів активізації п ізнавальної діяльності учнів Технологія навчання як дослідження

Дослідницький метод у навчанні - метод залучення учнів до самостійних пошуків, на основі яких вони встановлюють зв'язки між предметами, явищами і процесами об'єктивної дійсності, роблять висновки, пізнають закономірності.

Метою застосування дослідницьких технологій в навчанні є набуття учнями досвіду дослідницької роботи в пізнавальній діяльності, об'єднання розвитку їх. інтелектуальних здібностей, дослідницьких умінь і творчого потенціалу, формування на цій основі активної, компетентної, творчої особистості.

Використання дослідницької технології забезпечує вирішення таких завдань:

• використання дослідниці,ких методів у вивченні учнями навчальних предметів;

• застосування досліджень під час ознайомлення школярів з окремими фактами, явищами, процесами;

• допомога учням у засвоєнні дослідницьких засобів, формування їхніх дослідницьких умінь і навичок;

• прищеплення учням інтересу до навчальних і наукових досліджень;

• формування у школярів розуміння того, що їхнє навчання наближається до наукового

• пізнання;

• розвиток дослідницької складової у світогляді учнів;

• формування у школярів уявлень про дослідницьку стратегію в пізнавальній діяльності;

• забезпечення творчих спроможностей учнів на основі формування їхнього дослідницького досвіду;

• вивчення й аналіз індивідуальних особливостей формування дослідницького досвіду учнів, його впливів на інтелектуальний розвиток: і виховання;

• освоєння вчителем дослідницького підходу до розкриття змісту навчальної програми з предмета, розподілу часу на вивчення окремі« тем і розділів передбаченого програмою матеріалу, встановлення міжпредметних зв'язків, вибору доцільної методики організаці' л ос л і дни цько-пізнавальної ціяль ності учнів.

У цьому процесі необхідно враховувати особливості пізнавальних інтересів учнів, ї> інтелектуальних здібностей, рівень знань, умінь і навичок та інших якостей особистості, як визначають схильність і рівень підготовленості до дослідницької діяльності.

Для реалізації технології навчання як дослідження погрібно чітко визначити зміст навчальних досліджень, завдання, які необхідно вирішувати, характер дослідницько' діяльності учнів.

Як правило, навчально-дослідницька, діяльність розгортається у такій послідовності ознайомлення з літературою; вивчення проблеми; постановка (формулювання) проблеми з'ясування незрозумілих питань; формулювання гіпотез; планування навчальних дій збирання даних (фактів, спостережень, доказів); аналіз і синтез зібраних даних; зіставлень даних і умовиводів; підготовка до написання повідомлень; виступи з підготовленими повідомленнями; переосмислення результатів під час відповідей на запитання; перевірю гіпотез; побудова нових повідомлень; побудова висновків і узагальнень.

Нові інформаційні технології (НІГ) навчання

Концепція програми інформатизації загальноосвітніх навчальних закладів, комп'ютеризаці' сільських шкіл окреслює такі пріоритетні напрями її реалізації:

1. Оснащення навчальних закладів сучасними засобами інформаційних технологій.

2. Інформатизація навчально-виховного процесу загальноосвітньої школи.

3. Подальше вдосконалення вивчення інформатики.

4. Створення та розвиток національної інформаційної інфраструктури, інформаційнш ресурсів навчальних закладів.

5. Пріоритетність функціонування української мови у сфері інформаційних технологій.

6. Інформатизація системи управління навчальними закладами.

7. Удосконалення системи підготовки, перепідготовки та. підвищення кваліфікаці' педагогіч них кадрів.

8. Участь у міжнародних освітніх проектах.

Нові інформаційні технології навчання - методологія і технологія навяально-виховногс процесу з використанням новітніх електронних засобів, передусім ЕОМ.,

Метою HIT навчання є підготовка учнів до повноцінного життя та діяльності в умова* інформаційного суспільства. Вони покликані забезпечити реалізацію таких педагогічний завдань:

• інтенсифікація всіх рівнів навчально-виховного процесу, підвищення його ефективності ТЕ якості;

• формування відкритої системи освіти, що забезпечує кожній дитині і дорослому власну траєкторію самоосвіти;

• системна інтеграція предметних галузей знань;

• розвиток творчого потенціалу учня, його здібностей до комунікативних дій;

• розвиток експериментально-дослідницької діяльності та культури навчальної діяльності;

• формування інформаційної культури учнів;

• реалізація соціального замовлення, обумовленого інформатизацією сучасного суспільства, підготовка фахівців з інформатики і обчислювальної техніки, користувачів засобів нових інформаційних технологій.

Важливим засобом HIT навчання є комп'ютер.

За допомогою комп'ютера як засобу навчання можна реалізувати програмоване і проблемне навчання. Використання комп'ютера в процесі навчання сприяє підвищенню інтересу й загальної мотивації навчання завдяки новим формам роботи і причетності до пріоритетного напряму науково-технічного прогресу; активізації навчання завдяки використанню привабливих і швидкозмінних форм подання інформації, змаганню учнів з машиною та самих із собою, прагненню отримати вищу оцінку; індивідуалізації навчання - кожен працює в режимі, який його задовольняє; розширенню інформаційного і тестового "репертуарів", доступу учнів до "банків інформації", можливості оперативно отримувати необхідні дані в достатньому обсязі; об'єктивності перевірки й оцінювання знань, умінь і навичок учнів. Інтерактивне навчайня

Навчання відбувається шляхом взаємодій всіх, хто навчається. Це спілкування (колективне, кооперативне, навчання у співпраці), у якому і вчитель, і учні є суб’єктами. Учитель виступає лише в ролі координатора, організатора процесу навчання.

Інтерактивне навчання найбільше відповідає особистісио-орієнтованому підходу до навчання. Моделюються реальні життєві ситуації, пропонуються проблеми для спільного розв’язання, застосовуються рольові ігри.

Сучасна методика має багатий арсенал прийомів інтерактивного навчання від найпростіших («Робота в парах», «Карусель», «Мікрофон») до складних («Мозаїка», «Мозковий штурм», «Аналіз ситуації»), а також імітаційні ігри, дискусії, дебати.

Використання інтерактивних технологій не самоціль, а засоби створення атмосфери доброзичливості й порозуміння, зняття з душі дитини почуття страху, зробити її розкутою, навіяти впевненість у своїх силах, налаштувати на успіх, виявити здібність до творчості. Сугестивна технологія.

Основою сугестопедичного методу стала гіпотеза про неусеідомлювану психічну активність, яка, на думку Г. Лозанова, в безпосередньому зв'язку з усвідомлюваною активністю особистості є носієм не тільки найтемніших інтенсивних тенденцій, а й вторинно- автоматизованої діяльності, що зумовлює будь-яке навчання та будь-який розвиток людини. Сугестивні засоби - авторитет, інфантилізація, дволлановість, інтонація, ритм і концертна псевдопасивність •• спрямовані на розкриття резервних можливостей особистості, основу якої становить неусвідомлювана психічна активність. Застосування сугестивних засобів у педагогічній практиці може бути спрямоване на гри етапи педагогічного процесу: підготовчий етап, етап засвоєння навчального матеріалу, етап активного відтворення засвоєних знань.

У технології сугестопедії підготовчий етап - так само як етап сугестивно-психологічної підготовки, етап засвоєння навчального матеріалу, і активного відтворення засвоєних знань,та етап активізації, мають кожен своє самостійне значення, тобто можна визначити найбільи можливі сфери застосування в педагогічній практиці.

Психологічні бар'єри засвоєння навчального матеріалу й активізації засвоєних знань Формування позитивних настанов на навчання.

І Іроцес працездатності - втоми, релаксації.

Енергетична активність мозку.

І Ісихофізіологічні механізми насичення та активізації. Формування надпам’яті - гіпермнезії. Технологія колективно -творчої діяльності - це система філософії, умов, методів, прийомії і організаційних форм виховання, забезпечують формування і творчий розвиток колективу дорослих і дітей на принципах гуманізму. Її мета - розкріпачення особистості, формуванні громадянської самосвідомості, розвиток його здібностей до соціальної творчості, вихоганн» суспільно-активної творчої особистості, здатної примножити суспільну культу ру, зробите внесок у побудову правового демократичного суспільства.

Принципи технології колективної творчої діяльності:

• вчення без примусу, пріоритет успішності учня («Кожна дитина талановита»);

• мажорність у спілкуванні та навчанні:

• облік суб'єктності (самості) особистості дитини (право дитини на помилку, вільний вибір власну точку зору);

• поєднання колективного та індивідуального виховання та ін;

• пріоритет етичних цінностей над інформованістю (головні орієнтири: доброта, любов працьовитість, совість, гідність і т. д.);

• перетворення школи Знання в школу Виховання.

Можна говорити про деякі принципи організації колективної справи як творчої. Це принципи змагальності, ігри, імпровізації, які працюють тому, що вони спираються т глибокі психологічні підстави: потреби людини в самоствердженні, самовираженні спілкуванні.

Інтерактивні технології навчання

Сутність інтерактивного навчання полягає в тому, що навчальний процес відбувається ЗЕ умов постійної, активної взаємодії всіх учнів. Це співнавчання, взаємонавчання (колективне групове, навчання в співпраці), де учень і вчитель є рівноправними, рівнозначними суб’єктами навчання. Педагог виступає в ролі організатора процесу навчання, лідера групи Організація інтерактивного навчання передбачає моделювання життєвих ситуацій використання рольових ігор, спільне розв’язання проблем. Воно ефективно слриж формуванню цінностей, навичок і вмінь, створенню атмосфери співпраці, взаємодії, да< змогу педагогу стати справжнім лідером учнівського колективу.

Проектна технологія.

Метод проектів — освітня технологія, спрямована на здобуття учнями знань у тісному зв'язку з реальною життєвою практикою, формування в них специфічних умінь і навичоь завдяки системній організації проблемно-оріснтованого навчального пошуку, і. Дослідницькі проекти Потребують чітко продуманої структури, визначеної мети актуальності проекту для всіх учасників, соціальної значимості, продуманих методів роботи.

ворчі проекти Зазвичай не мають чітко продуманої структури, вона розвивається, підпорядковуючись інтересам учасників проекту Оформлені результати можуть бути у вигляді збірника, сценарію, програми свята тощо.

3. Ігрові проекти Структура таких проектів залишається відкритою до їхнього закінчення Учасники беруть на себе певні ролі Результати можуть визначатися на початку проекту або до його завершення Наявним високий ступінь творчості.

4. Інформаційні проекти Спрямовані на збір інформації, її аналіз та узагальнення фактів Потребують чіткої структури, можливостей систематичної корекції під час проектної діяльності.

До обов'язкових структурних елементів належатимуть: • мета проекту-результат (стаття, реферат, доповідь, відеоматеріали тощо); • предмет інформаційного пошуку — поетапність пошуку з визначенням резудьтатів-аналітична робота над зібраними фактами — висновки — корекція, у разі потреби подальший пошук інформації -аналіз нових даних -висновки — оформлення результатів.

5. Практично орієнтовані Відзначаються чітко визначеним із самого початку результатом діяльності учасників проекту, який зорієнтований на соціальні інтереси самих учасників роботи (газета, документ, відеофільм, спектакль, програма дій, проект закону, довідковий матеріал тощо) Потребують продуманої структури, навіть сценарію діяльності учасників із визначенням функції кожного Дуже важливо добре організувати координаційну роботу через обговорення, корекцію спільних дій, презентацію отриманих результатів та можливих способів використання їх на практиці, зовнішню оцінку проекту.

Технологія майстерень.

Сутність нової системи виражається в наступних основних положеннях:

Особистість з новим менталітетом. Це особистість «самостійна, соціально відповідальна і конструктивно озброєна», здатна надавати позитивний вплив на своє життя і навколишній світ.

Всі здатні. Кожна дитина має здібності практично до всіх видів людської діяльності: до оволодіння природним і гуманітарним знанням, образотворчим мистецтвом, музикою і т.д. Справа тільки в тому, які методи будуть застосовуватися в процесі його утворення.

Інтенсивні методи навчання та розвитку особистості. Для методів характерні:

а) ставлення вчителя до учня, як до рівного собі;

б) не просте повідомлення знань як незаперечних істин, а самостійне «будівництво» знання учнями, критично ставиться до інформації, і самостійного вирішення творчих завдань;

в) плюралізм думок, підходів, шанобливе ставлення до думки, варіанту іншого.