3. Викладач в інтерактивному навчанні

Хороші вчителі створюють хороших учнів.

М.Остроградський

Грузинський педагог Ш. Амонашвілі висловлював таку думку: «Учитель мусить обирати для себе високу мету, тому що тільки тоді він матиме змогу піднести своїх учнів і піднесеться сам. Така мета зробить учителя оптимістом, романтиком, він буде завжди в пошуці і буде здатним створити неможливе».

"Легке" за формою інтерактивне навчання надзвичайно важке для викладача, адже добитись дисципліни й уваги за рахунок "сидіть тихо!" неможливо. Окрім того, потрібно спланувати впровадження, робити його поступово.

Ефективність інтерактивних технологій залежить від уміння викладача:

• давати завдання студентам для попередньої підготовки: прочитати, обміркувати, виконати самостійні підготовчі завдання;

• відбирати для заняття такі інтерактивні вправи, які дали б студентам «ключ» до засвоєння теми;

• під час інтерактивних вправ давати студентам час подумати над завданням, щоб вони сприйняли його серйозно, а не механічно або «граючись» виконали його;

• на одному занятті використовувати одну-дві інтерактивні вправи, а не їх калейдоскоп;

• здійснювати спокійне глибоке обговорення за підсумками інтерактивної вправи, зокрема акцентуючи увагу й на іншому матеріалі теми, прямо не порушеному в інтерактивній вправі;

• проводити швидкі опитування, самостійні домашні завдання з різноманітних матеріалів теми, не пов'язаних з інтерактивними завданнями.

Викладач в інтерактивному навчання та вихованні – порадник, проектувальник і консультант. Він повинен виступати лише як керівник розумової діяльності студентів, спрямовуючи її, допомагати, послуговуючись фактами, дійти певних висновків. Залучаючи студентів до діяльності, скеровувати їх на пізнання світу і себе в ньому, реалізовуючи важливий постулат виховання: “Допоможи мені, щоб я зробив це сам”.

Основний принцип, якого слід дотримуватися - це «принцип власного прикладу». Якщо викладач хоче, аби дискусія вдалась, то повинен брати у ній участь, аби студенти почали грати в гру, стати самому учасником і т.д. Особливу увагу слід приділити тим студентам, яких називаємо «слабенькими», тим, котрі соромляться, адже використовуючи нові технології навчання ми хочемо допомогти їм позбавитися комплексів,глибше зрозуміти літературу, перемогти себе. Можливо, їм важко буде представляти думки групи, відповідати на провокативні питання, але часто вони прекрасно виконують проекти і пишуть творчі завдання.

Не кожен учень стане поетом чи письменником. Але викладачу й не слід вважати це своїм недоопрацюванням. Адже його основне завдання — навчити своїх вихованців творчо мислити, хоч ким би вони стали у майбутньому, полюбити сам процес творення. Бо від цього процесу — уміння творити нові ідеї, нові підходи, себе, врешті – решт, залежить їхнє майбутнє.

 

4. Окремі інтерактивні методи при вивчені літератури

Учителю, будь сонцем, що випромінює людське тепло, і будь благодатним ґрунтом для розвитку людських почуттів; сій знання не лише в пам’яті й свідомості твоїх учнів, а передусім у їхніх душах і серцях.

Ш Амонашвілі.

Питання про використання інтерактивних технологій на занятті літератури нині є дискусійним. З одного боку, інтерактивне навчання є сучасною вимогою, бо кожна людина прагне модерного, нового вимагає й суспільство. З іншого боку, слід знати міру у використанні інтерактивних методів на занятті, щоб не загубити мету і завдання заняття у "калейдоскопі методів і прийомів".

Пропонуємо розглянути такі інтерактивні методи:

• "мікрофон",

• незакінчені речення

• "мозковий штурм",

• "дерево рішень",

• дискусія,

• метод проектів,

• літературна гра,

• метод інсценування,

• «шість капелюшків»,

• сенкан,

• «аукціон».

1.„Мікрофон”. Один із видів колективного навчання, який дає можливість кожному окремому студенту висловити свою думку. Студенти мають можливість по черзі відстояти свою позицію та аргументувати її. Викладач, уважно слухаючи, аналізує рівень засвоєння теми. Також викладач може висловити і свої міркування.

Для ефективної організації роботи академічної групи потрібно:

• поставити чітко сформульоване запитання чи проблему;

Наприклад, при вивчені теми «Поезія символізму» та творчості Ш.Бодлера можна поставити студентам такі питання : «Чи бувають квіти злими?», «Чому П.Верлена та А.Рембо називають «поетами із пекла?», «Чи кожен поет ясновидець?», «Чому збірку «Листя трави» називають ліричним романом у віршах?» та ін.

• запропонуйте групі якийсь предмет, який виконуватиме роль уявного мікрофона, який студенти передаватимуть один одному, по черзі беручи слово;

• надавайте слово тільки тому, хто отримує уявний мікрофон;

• запропонуйте студентам говорити лаконічно й швидко, не більше ніж 1-2 хвилини;

• не коментуйте і не оцінюйте подані відповіді;

• підведіть підсумок обговорення.

2. „Незакінчені речення”. Також один із вербальних методів, прийом навчання, який дає можливість ґрунтовніше працювати над формою думки та її організацією в реченні. Викладач розпочинає речення, це можуть бути і фактичні запитання, наприклад, Стендаль народився у місті…, Ф.Достаєвський написав такі романи…,Прототипом Анни Кареніни була…, На мою думку, Анна Кареніна…так й «ідейні запитання», наприклад, Жульєн Сорель міг уникнути смертної кари, якби…, Гобсек – найчесніша людина в Парижі…, зустріч Майстра і Маргарити була випадковою, фатальною чи щасливою, тому що…, Чи не занадто висока ціна за красу, яку заплатив Доріан Грей…та ін.

Такий метод відшліфовує вміння говорити, дає змогу здолати стереотипи, виступати по суті, коротко і лаконічно.

3.„Мозковий штурм”. Це відома інтерактивна технологія колективного обговорення, що широко використовується для прийняття рішень щодо розв’язання конкретної проблеми чи ситуації. Мозковий штурм (атака) спонукає студентів проявляти уяву та творчість, дає можливість їм вільно висловлювати свої думки, проявляти творчу фантазію.

Мета „мозкового шторму” полягає в тому, щоб зібрати якомога більше ідей щодо озвученої проблеми від усіх студентів протягом обмеженого періоду часу, визначеного викладачем.

Організувати роботу за цією технологією можна таким чином:

• після презентації проблеми чи ситуації та їх чіткого формулювання (краще записати на дошці).

Проблеми, які будемо вирішувати «мозковою атакою» можуть бути такими: «Аргументи на користь захисту Жульєна Сореля», «Історія Жульєна Сореля: трагедія чи моральна перемога?», «Альтернатива самогубству: інша доля Анни Кареніни», «У чому виражається «думка сімейна» Л.Толстого?», «Чим приваблює роман «Майстер і Маргарита» читачів ХХІ ст.?», «Чи справді твір «Старий і море» -це повість –притча про людину?», « Голден Колфілд: бунтівник чи мрійник-романтик?» та ін.

• Запропонуйте всім студентам висловити ідеї, коментарі, навести цитати, фрази чи ключові слова, пов’язані з цією проблемою.

При цьому потрібно зауважити, що ідеї або пропозиції можуть бути будь-які, навіть фантастичні.

• Запишіть усі ідеї та пропозиції на дошці в порядку їх надходження від студентів без зауважень, коментарів чи запитань.

Зверніть увагу на такі головні моменти:

1. Під час висування ідей чи пропозицій не пропускайте жодного, навіть, на перший погляд абсолютно безглуздого. Якщо ви будете критикувати їх під час висловлювання, студенти зосередять більше уваги на відстоюванні своїх ідей, ніж на спробах запропонувати нові і більш досконалі.

2. Необхідно заохочувати всіх до висування якомога більшої кількості ідей. Варто підтримувати й фіксувати навіть фантастичні ідеї. Якщо під час мозкового штурму не вдається одержати багато ідей, слід мотивувати студентів і записати декілька своїх власних ідей.

3. Спонукайте всіх студентів розвивати або змінювати ідеї інших. Об’єднання або зміна висунутих раніше ідей часто веде до висування нових, що перевершують первинні.

4 На закінчення обговоріть і оцініть запропоновані студентами ідеї.

4.„Дерево рішень”. Це один із варіантів інтерактивної технології навчання вирішення проблем, який допомагає студентам проаналізувати та краще зрозуміти проблеми, дати свої прогнози, прийняти рішення й аргументувати думки.

Організувати роботу академічної групи можна так :

1. Виберіть ситуацію, проблему чи дилему, що немає однозначного рішення. Вона може бути викладена в епізоді літературного твору чи біографії письменника, героя твору.

1. Можна використати такі питання для моделювання ситуації : «Партія, програна самому собі: злет і руїна кар’єри Жульєна Сореля.», «Бермудський трикутник Луїза – Жульєн – Матильда», «Шляхи збагачення Гобсека у ХХІ ст.», «Материнський інстинкт Анни Кареніни», «Принц Парадоксу- Оскар Вайльд», «Що робити Норі Хельмер?» та ін.

2. Підготуйте на дошці запис «Дерево рішень», і намалюйте дерево, де сама тема - це «стовбур дерева». «Листочки» - це прогноз.«Гілочки» - це аргументи, обґрунтування прогнозів.

5.„Дискусія”. Загальновизнано в середовищі педагогів-дидактів, що дискусія (широке публічне обговорення спірного питання) є важливим засобом пізнавальної діяльності, сприяє розвитку критичного мислення студентів, дає можливість визначити власну позицію, формує навички аргументації та відстоювання своєї думки, поглиблює знання з обговорюваної проблеми. Аби дискусія була вдалою і результати були високими викладач повинен самостійно обдумати тему, яка буде цікавити ту чи іншу групу студентів, питання, можливо навіть деякий роздатковий матеріал. Також для студентів хорошим прикладом стане те що викладач буде ведучим під час цієї дискусії.

Організувати роботу академічної групи за дискусійною технологією можна за сценарієм, який реалізується двома етапами

1. Планування дискусії.

• Оберіть тему дискусії. Вона має бути сформульована проблемно, щоб підходи до її висвітлення були різними.

Темою дискусії може бути: «Реалізм - фотографія суспільства або прагнення автора присвоїти чужу реальність?», «Чи може бути людина абсолютно вільною, згідно доктрини модернізму», «Специфіка творчої манери Стендаля:“2 в 1” – реаліст, що не перестав бути романтиком.», «Чи поділяєте ви точку зору молодого Бальзака на літературу як бізнес?», «Чим, відрізняється «Людська комедія» від сучасних бестселлерів?» , «Прочитання відкритого фіналу «Лялькового дому», «Поєдинок свободи і тиранії. Чия перемога?(за новелою Т.Манна «Маріо і чарівник»)», «Література і/чи кіно.» тощо.

• Дуже важливим елементом дискусії є її план. Він може пропонуватись студентам заздалегідь, напередодні дискусії. Студенти, маючи такий план, можуть підготуватись до обговорення: попрацювати з літературою, довідниками, Інтернетом, підготувати собі попередні нотатки тощо.

• Можна практикувати складання плану дискусії за заздалегідь відомою темою безпосередньо на початку обговорення. У такому випадку викладачеві доцільно залучити до складання плану самих студентів.

• Для того, щоб дискусія була відвертою, необхідно створити в аудиторії атмосферу довіри та взаємоповаги. Тому бажано вибрати правила культури ведення дискусії, які на початку викладач разом із студентами складають і записують на дошці, адже правила,які студенти самі для себе ввели, вони навряд чи порушать.

2. Хід дискусії.

• Уважно слухайте студентів, стежте за ходом обговорення, настроєм, поведінкою, не давайте відхилитися від теми.

• Не дозволяйте обговоренню перетворитись в гарячу суперечку, але й не гасіть усі прояви емоцій. Ставте конкретні запитання, щоб пробудити обговорення, й абстрактні, щоб остудити запал.

• Змініть формулювання проблем, що обговорюються, або застосуйте інший прийом пожвавлення думок, якщо дискусія вщухає.

• Щоб завершити обговорення, запитайте, наприклад: „Чи ніхто не хоче ще щось додати на завершення?”

• Виділіть досить часу для заключної частини і попросіть самих студентів підбити підсумки за такою схемою:

• які найбільш переконливі аргументи обох сторін? Перерахуйте їх.

• якщо під час обговорення виникли додаткові запитання, де можна отримати інформацію?

6.Метод проектів. В основу цього методу покладено ідею побудови навчання на активній основі, через самостійну і практичну діяльність студентів, з урахуванням їхніх особистих інтересів. Цей метод сприяє формуванню самостійної, творчої особистості і є безумовно, одним з інноваційних методів навчання. Метод проектів є методом пошуку. Він спрямований на розвиток наукового мислення.

Сучасна педагогіка розрізняє такі типи проектів:

1. Дослідницькі: в основі проекту знаходиться дослідження певних явищ та процесів.

2. Творчі.

3. Ігрові (імітаційні): в яких учасники проекту виконують визначені ролі.

4. Інформаційні: збір та аналіз інформації про певний об’єкт.

5. Практичні: безпосереднє впровадження у практику.

Робота над проектом включає:

1. Аналіз проблеми.

2. Усвідомлення та визначення мети проекту.

3. Розробку концепції проекту, організаційного плану здійснення проекту.

4. Конкретну практичну діяльність щодо його реалізації.

5. Підсумки у вигляді письмового звіту або презентацію.

Важливим, але часто не задіяним у процесі вивчення світової літератури є літературне краєзнавство. Саме методом проектів можна залучати студентів до дослідження причетності видатних митців слова до нашої країни. Саме тому можна запропонувати такі інформаційні, дослідницькі проекти: «А.Чехов в Україні», «Джеймс Олдрідж та Україна», «Українські корені Анни Ахматової» також вже хрестоматійною стала тема «Бальзак на українських землях».

За допомогою цього методу студенти вчаться самостійно знаходити та опрацьовувати необхідну літературу, визначати актуальність певних проблем, явищ тощо, презентувати власний досвід. Викладач може давати проектні завдання як групі, так і окремим студентам.

7.Літературна гра. Цей метод навчання вибору послідовних, оптимальних рішень в умовах, що імітують реальну практику. Гра – це форма відтворення предметного і соціального змісту майбутньої професійної діяльності спеціаліста, моделювання тих систем відносин, які характерні для цієї діяльності як єдиного цілого.

Головне, що навчає гра – психологічно і професійно грамотно реагувати на прототип реальної життєвої ситуації.

Для кожного викладача цей метод є вседозволеним в інтерпретації. Залежно від спеціальності навчального закладу, або специфіки групи можна організувати будь-яку гру. Також студенти можуть самі встановити правила гри.

Найпростіша гра «Ти мені - я Тобі». Передбачає роботу в групах. Групи отримують завдання опрацювати текст та підготувати запитання по змісту. Студенти обмінюються запитаннями, отримують вичерпні відповіді, самі виставляють оцінки членам групи опонентів.

Гра «Німе кіно» - студенти зображають героя твору за допомогою жестів, міміки. Інші - вгадують.

Ще одна гра «Таємничий герой». Група ділиться на команди. Найпростіший сценарій, який можна доповнювати, викладач або ведучий пропонує студентам впізнати літературного героя за його особистими прикметами.

Наприклад, при проведенні заняття з теми «Драматургія ХІХ ст» студенти впізнають героїв за такими характеристиками:

« Вона молода, непогана на вроду дівчина . Одягнена бідно. Потребує послуг дантиста. Заробляє на прожиття, продаючи квіти на вулиці. Має досить прямий, жорсткий характер , вміє відстояти свої інтереси. Розмовляє засміченою і грубою мовою «кокні». У неї є мрія- працювати в магазині квітів.»

(Еліза Дулітл з « Пігмаліона» Б. Шоу.)

« Вона – молода , вродлива жінка. Заміжня, має двох дітей. Її палко кохає чоловік , називає її « моя пташечка , мій жайворонок». На перший погляд, вона цілком щаслива жінка , але у неї є таємниця , яку вона ревно оберігає від усіх.»

( Нора з « Лялькового дому « Г.Ібсена )

8.Метод інсценування. Такий має багато спільного з театром, який викликає сильні почуття і, відповідно, впливає на емоційно-вольову сферу особистості. Дозволяє студентам проявити свою творчість, можливо розкрити талант. І бути у безпосередньому зв'язку із художнім твором. Предмет «Світова література» дає безмежну кількість матеріалу, котрий можна «поставити на сцені», використовуються як найбільш яскраві моменти епічного твору, так і цілі дії драматичних творів. Роль викладача у такому методі творча і креативна, він повинен бути і режисером, і суворим критиком.

Можна спробувати організувати не тільки міні-постановку певного уривку із драматичного або епічного твору, за законами театру. А й зробити конкурс кіносценаріїв за літературним твором. На занятті , розподілившись по групах, складаємо кіносценарій фільмів за вивченими творами або документальних фільмів за життєвим та творчим шляхом письменників. Обираємо режисера, оператора , художника по костюмах, відомих акторів на головні ролі, пишемо анонс реклами, можливий навіть плакат та ін.; придумуємо назву фільму, країну, де будуть проводитись зйомки . Кожна група представляє свій проект кіносценарію, серед яких обираємо найкращий.

9. “Шість капелюшків мислення” – це одна із відомих методик, яку розробив спеціаліст із психології та творчості Едвард де Боно. Це доволі простий для розуміння інструмент, де капелюшки різного кольору є так званими візуальними підказками. У методі «шести капелюшків» мислення ділиться на шість різних режимів, кожний з яких представлений капелюхом свого кольору.

Білий капелюшок – Факти. Яка у нас є інформація? Яка нам потрібна інформація?

Червоний капелюшок - Емоції. Які у мене з цього приводу виникають почуття?

Зелений капелюшок – Творчість. Різноманітні ідеї . Нові ідеї. Пропозиції. Яка альтернатива?

Чорний капелюшок - Критика, негативні сторони ситуації. Які недоліки? Що тут неправильно? Що б я змінив? Що було зайвим?

Жовтий капелюшок -Переваги. Чому це потрібно зробити? Які переваги? Чому це можна зробити? Чому це спрацює?

Синій капелюшок - Життєвий урок. Що корисного винесли Ви із роботи? Чому ви можете сказати, що ця тема важлива для Вас? Де, в яких ситуаціях Ви можете використовувати набутий досвід?

Технологія «Шість капелюхів мислення» Едварда де Боно дозволяє розвивати у студентів творче та критичне мислення, толерантність.

Використовуючи цю технологію можемо організувати заняття, де студенти розподіляються в групи і, готують вдома повідомлення - «Реалізм». Згідно принципу «шести капелюшків», розподіляємо групи:

«Науковці». Про наукові відкриття ХІХ ст. (еволюційна теорія Дарвіна, закон збереження і перетворення енергії, розвиток науково-технічного прогресу та ін.)

«Історики». Про історичні події (наполеонівські війни, повстання декабристів, громадянська війна у США, Паризька Комуна, відміна кріпосного права у Росії, розвиток капіталізму у країнах Європи, соціально-демократичні рухи і ін.)

«Філологи». Короткі відомості про письменників. Місце їхньої творчості у культурі ХІХ ст. Зв'язок з історичними та політичними подіями (Бальзак, Флобер, Діккенс, Джеймс, Достоєвський, Толстой, Чехов). Їх вклад у літературу та роль у літературному процесі ХІХ ст.

«Літературознавці». Називають головні літературознавчі терміни, характерні для того періоду у розвитку літератури і пропонують їх визначення.

«Мистецтвознавці». Знайомлять з розвитком живопису та музики у ХІХ ст. Називають найголовніші твори та їх авторів (Бетховен, Шуберт, Вагнер, Шопен, Россіні, Верді, Бізе, Берліон, Чайковський, Мусоргський, Глінка, Гойя, Рєпін, Пєров і ін.)

«Філософи». Коротка довідка про філософські течії і напрями, що вплинули на розвиток суспільної думки, творів мистецтва.

«Літературні критики». Розповідають про критичний реалізм, широку епічність, вплив реалізму на інші літературні напрями.

«Викладачі». Пропонують тезово і коротко, систематизовано записати найголовніші відомості про літературу ХІХ ст. Підбивають підсумки, роблять висновки, узагальнюють.

10.Сенкан — це вірш, що складається з п’яти рядків.

Слово ”сенкан” походить від французького слова ”п’ять” і означає вірш у п’ять рядків.

1. Слово – тема (іменник)

2. Два прикметники (означення теми)

3. Три слова – дієслова, що визначають дію, пов`язану з темою

4. Фраза з чотирьох слів (розуміння теми або ставлення до неї)

5. Слово-висновок (синонім до теми)

Використовується, як правило, в кінці заняття для підведення підсумків. Надає викладачеві яскраву картину сприйняття чи несприйняття студентами нового матеріалу.

Приклади сенканів:

***

Анна Кареніна

Красива, нещасна

Жила. Любила .Страждала.

Всі родини однаково щасливі, але нещасні по-різному

Поїзд

***

11. “Аукціон”. Вимагає попередньої підготовки студентів. Отримують завдання детально ознайомитися з біографією письменника , скористатися додатковою літературою , підготувати цікаві повідомлення по «лотах аукціону».

Наприклад ,при вивченні біографії Л М. Толстого пропонуємо «лоти» :

• дитячі роки в Ясній Поляні ;

• «університети « Толстого ;

• участь в Кримській війні ;

• початок творчої діяльності ;

• реформаторська діяльність у Ясній Поляні ;

• найкращі твори Толстого;

• світогляд Толстого , відношення до церкви , релігії ;

• останні роки життя.

Найвищий бал отримують студенти, які підготували найповніші та найцікавіші повідомлення і «викупили» декілька лотів.