57 Умови заочного розгляду справи

Відповідно до ч. 1 ст. 224 ЦПК у разі неявки в судове засідання відповідача, який належним чином повідомлений і від якого не надійшло заяви про розгляд справи за його відсутності або якщо повідомлені ним причини неявки визнані неповажними, суд може ухвалити заочне рішення на підставі наявних у справі доказів, якщо позивач не заперечує проти такого вирішення справи.

Таким чином, для заочного розгляду справи та ухвалення заочного рішення необхідні певні умови, які зазначені в законі. Виходячи зі змісту ч. 1 ст. 224 ЦПК, можна виділити такі умови, за наявності якихможе бути винесене заочне рішення:

1) Неявка відповідача у судове засідання є визначальною умовою заочного розгляду справи. Неявка — це фактична, дійсна відсутність сторони.

2) Умовою заочного розгляду справи також є належне повідомлення відповідача при тому, що від нього не надійшла заява про розгляд справи за його відсутності. Тобто заочне рішення може бути постановлене тільки після того, як суд переконається, що відповідача належним чином повідомлено про час і місце розгляду справи.

3) Наступною умовою заочного розгляду справи є відсутність поважних причин неявки відповідача. У разі неявки в судове засідання сторони або будь-кого з інших осіб, які беруть участь у справі, повідомлених у встановленому порядку про час і місце судового розгляду, якщо вони повідомили про причини неявки, які судом визнано поважними, суд відкладає розгляд справи (п. 2 ч. 1 ст. 169 ЦПК).

4) Для заочного розгляду справи суд повинен отримати згоду позивача. У випадку неявки без поважних причин належним чином повідомленого відповідача суддя повинен оз'яснити позивачу його право на заочний розгляд справи, звернути увагу на особливості такого розгляду та пояснити, які правові наслідки тягне винесення заочного рішення.

58 Порядок заочного розгляду справи, перегляду та оскарження заочного рішення

Порядок перегляду заочного рішення.

Особливістю заочного рішення є специфічний (спрощений) порядок його перегляду за ініціативою пасивної сторони. Як зазначалося, такий порядок притаманний усім моделям заочних рішень. Спрощений порядок перегляду заочного рішення характеризується тим, що він можливий за ініціативою відсутньої на усному судовому розгляді сторони та суб'єктом перегляду виступає суд, який ухвалив заочне рішення.

Відповідно до ч. 1 ст. 228 ЦПК заочне рішення може бути переглянуте судом, що його ухвалив, за письмовою заявою відповідача.

Закон встановлює десятиденний строк на подання заяви про перегляд заочного рішення після отримання його копії відповідачем (ч. 2 ст. 228 ЦПК). У даному випадку цей строк обчислюється не за загальними правилами обчислення процесуальних строків щодо типових процедур перегляду судових актів, тобто не з дня винесення заочного рішення, а з дня отримання відповідачем його копії.

Строк на подання заяви на перегляд заочного рішення є процесуальним, тому відповідач може звернутися з клопотанням про поновлення пропущеного строку. Питання про поновлення строку може вирішуватися за відсутності сторін.

Задоволення заяви про перегляд заочного рішення можливе за наявності таких обставин: суд встановить, що неявка сторони викликана поважними причинами, а про причини неявки сторона не мала змоги своєчасно повідомити суд; сторона надасть докази, які можуть вплинути на зміст прийнятого рішення.

Закон встановлює вичерпний перелік повноважень суду при розгляді заяви про перегляд заочного рішення.

Оскарження заочного рішення.

Відповідно до ч. 4 ст. 231 ЦПК у разі залишення заяви про перегляд заочного рішення без задоволення заочне рішення може бути оскаржене в загальному порядку. У цьому разі строк на апеляційне оскарження рішення починає відраховуватися з дати постановления ухвали про залишення заяви про перегляд заочного рішення без задоволення.

Незважаючи на те, що в ЦПК не згадується про право відповідача оскаржити заочне рішення в загальному порядку без звернення із заявою про його перегляд до суду першої інстанції, право на апеляцію у нього є. Виходячи з наявної моделі заочного рішення, послідовний порядок перегляду для відповідача заочного рішення є в принципі обґрунтованим і доктринально, і практично з огляду на існуючу в процесуальному законодавстві форму апеляції. Оскільки суд при ухваленні заочного рішення здійснює неформальну оцінку доказів і по суті розглядає справу за загальними правилами, можливість апеляції на таке рішення є доречною з точки зору інстанційності (інстанційних періодів розгляду справи) і функцій суду першої та апеляційної інстанцій.

Що стосується початку перебігу строку оскарження заочного рішення позивачем, то він, як і у випадку його визначення для відповідача, визначається системою юридичних процесуальних фактів.

Стаття 232 ЦПК передбачає можливість оскарження позивачем та відповідачем у загальному порядку так званого повторного заочного рішення. Про повторне заочне рішення йдеться лише у даній статті.

Заочне рішення набирає законної сили відповідно до загального порядку, встановленого ЦПК (ст. 233 ЦПК). Заочне рішення, яке набрало законної сили, має всі ознаки рішення, що визначають його правову дію: незмінність, виключність, преюдиційність, обов'язковість, виконавчість.