- •Наслідки порушення правил підсудності. Передача справи з одного суду до іншого
- •8. Поняття й ознаки сторін
- •9 .Процесуальна співучасть
- •ПРоцесуальне правонаступництво
- •Заміна неналежного відповідача, залучення співвідповідачів
- •12 .Треті особи, які заявляють самостійні вимоги щодо предмета спору
- •Треті особи, які не заявляють самостійні вимоги щодо предмета спору
- •14 .Порядок залучення до участі у цивільній справі третіх осіб, які не заявляють самостійних вимог щодо предмета спору
- •15. Правова допомога у цивільному судочинстві
- •16 Види представництва у цивільному процесі
- •17 Призначення або заміна законного представника судом
- •18 Повноваження представника в суді
- •Участь у цивільному процесі органів та осіб, яким законом надано право захищати права, свободи та інтереси інших осіб
- •20. Участь у справі органів та осіб, яким законом надано право захищати права, свободи та інтереси інших осіб, для подання висновків на виконання своїх поноважень
- •21 Загальна характеристика інших учасників цивільного процесу
- •22 Загальна характеристика процесуального статусу експерта у цивільній справі
- •23 Загальна характеристика процесуального статусу спеціаліста у цивільній справі
- •24 Загальна характеристика процесуального статусу перекладача у цивільній справі
- •Доказові презумпціі та фікції у розподілі обов"язків із доказування
- •Предмет доказування. Підстави звільнення від доказування
- •27 Поняття та етапи доказування у цивільному процесі
- •28 Висновок експерта
- •29 Поясненя сторін, третіх осіб та їх представників
- •30 Забезпечення доказів
- •31 Зупинення, поновлення та продовження процесуальних строків
- •32. Проблеми судових витрат у цивільному процесі.
- •33. Витрати на правову допомогу.
- •34. Розподіл судових витрат між сторонами
- •35. Повернення судових витрат
- •36. Звільнення від сплати судових витрат
- •37. Процесуальні наслідки невиконання обов’язку з оплати судових витрат
- •38. Поняття і види заходів процесуального примусу
- •39. Право на судовий захист у позовному провадженні
- •40. Заперечення відповідача проти позову
- •41. Зустрічний позов
- •42. Основні положення вчення про позов
- •43. Поняття і підстави забезпечення позову
- •44. Види забезпечення позову
- •45. Особливості забезпечення позову до подання позовної заяви
- •46. Види забезпечення позову
- •47. Сутність провадження у справі до судового розгляду
- •48 Попереднє судове засідання
- •49 Процесуальні дії суду та учасників процесу щодо врегулювання спору до судового розгляду
- •50 Порядок судового розгляду
- •51 Зупинення провадження у справі
- •52 Закриття провадження у справі
- •53 Залишення заяви без розгляду
- •54 Фіксування цивільного процесу
- •55 Наслідки неявки в судове засідання особи,яка бере участь у справі
- •56 Моделі заочного розгляду справи
- •57 Умови заочного розгляду справи
- •58 Порядок заочного розгляду справи, перегляду та оскарження заочного рішення
- •59 Поняття та види судових рішень
- •60 Законна сила судового рішення та його здійсненність
- •61 Усунення недоліків судового рішення судом, який його ухвалив
- •62. Додаткове рішення суду
- •63. Роз’яснення рішення суду
- •64. Загальна характеристика наказного провадження
- •65. Окреме провадження
- •66. Суть та значення апеляційного провадження в цивільному судочинстві. Модель апеляції
- •67. Межі розгляду справи апеляційним судом
- •68. Повноваження судів апеляційної інстанції
- •69. Відмова від апеляційної скарги, зміна і доповнення апеляційної скарги під час апеляційного провадження
- •70. Суть та значення касаційного провадження
- •71. Межі розгляду справи судом касаційної інстанції
- •72. Повноваження суду касаційної інстанції
- •73. Ухвали та рішення суду касаційної інстанції
- •74. Умови і підстави перегляду судових рішень у зв"язку з нововиявленими обставинами
- •75. Відкриття провадження за нововиявленими обставинами
- •76. Загальна характеристика перегляду судових рішень
- •77. Строк подання заяви про перегляд всу судових рішень
- •78. Порядок розгляду справи Верховним Судом України
- •79. Порядок звернення судових рішень до виконання
- •80. Поворот виконання
- •81. Негайне виконання судових рішень
- •82. Заміна сторони виконавчого провадження
- •83. Вирішення питання про тимчасове обмеженняу праві виїзду за межі України
- •84. Судовий контроль за виконанням судових рішень
- •85. Оскарження рішення третейського суду
- •86. Підстави для скасування рішення третейського суду
- •87. Підстави для відмови у видачі виконавчого листа на примусове виконання рішення третейського суду
- •88. Вимоги до клопотання про надання дозволу на примусове виконання рішення іноземного суду
- •89. Підстави для відмови у задоволенні клопотання про надання дозволу на примусове виконання рішення іноземного суду
- •90. Виконання в Україні судових доручень іноземних судів
22 Загальна характеристика процесуального статусу експерта у цивільній справі
Експерт — це особа, яка має необхідні знання, якій в порядку, встановленому ЦПК., доручається дати висновок з питань, що виникають під час розгляду справи і стосуються спеціальних знань цієї особи, шляхом дослідження матеріальних об'єктів, явиш і процесів, що містять інформацію про обставини у справі.
Відповідно до ст. 143 ЦПК для з'ясування обставин, що мають значення для справи і потребують спеціальних знань у галузі науки, мистецтва, техніки, ремесла тощо, суд може призначити експертизу.
Особи, які беруть участь у справі, мають право подати суду питання, на які потрібна відповідь експерта. Кількість і зміст питань, за якими має бути проведена експертиза, визначаються судом. Суд повинен мотивувати відхилення питань осіб, які беруть участь у справі.
Законодавець у ст. 1 Закону України від 25 лютого 1994 р. "Про судову експертизу" розкриває поняття судової експертизи: це дослідження експертом на основі спеціальних знань матеріальних об'єктів, явищ і процесів, які містять інформацію про обставини справи, що перебуває у провадженні органів дізнання, досудового та судового слідства.
Судовими експертами можуть бути особи, які мають необхідні знання для надання висновку з досліджуваних питань. Як експерт може залучатися особа, яка відповідає вимогам, встановленим Законом "Про судову експертизу". Експерт має бути внесений до Державного реєстру атестованих судових експертів. Реєстр є офіційною автоматизованою системою обліку експертів.
Судовими експертами державних спеціалізованих установ можуть бути фахівці, які мають відповідну вищу освіту, освітньо-кваліфікаційний рівень не нижче спеціаліста, пройшли відповідну підготовку та отримали кваліфікацію судового експерта з певної спеціальності. Судовий експерт здійснює свою діяльність на підставі свідоцтва про присвоєння кваліфікації судового експерта, виданого Міністерством юстиції України.
До проведення судових експертиз, крім тих, що проводяться виключно державними спеціалізованими установами, можуть залучатися також судові експерти, які не є працівниками цих установ, за умови, що вони мають відповідну вищу освіту, освітньо-кваліфікаційний рівень не нижче спеціаліста, пройшли відповідну підготовку в державних спеціалізованих установах Міністерства юстиції України, атестовані та отримали кваліфікацію судового експерта з певної спеціальності у порядку, передбаченому Законом "Про судову експертизу".
Статтею 7 Закону "Про судову експертизу" передбачено коло суб'єктів судово-експертної діяльності. Так, судово-експертну діяльність здійснюють державні спеціалізовані установи, а також у випадках і на умовах, визначених цим Законом, судові експерти, які не є працівниками зазначених установ. До державних спеціалізованих установ належать:
науково-дослідні установи судових експертиз Міністерства юстиції України;
науково-дослідні установи судових експертиз, судово-медичні та судово-психіатричні установи Міністерства охорони здоров'я України;
експертні служби Міністерства внутрішніх справ України, Міністерства оборони України, Служби безпеки України та Державної прикордонної служби України.
Виключно державними спеціалізованими установами здійснюється судово-експертна діяльність, пов'язана з проведенням криміналістичних, судово-медичних і судово-психіатричних експертиз.
Для проведення деяких видів експертиз, які не здійснюються виключно державними спеціалізованими установами, за рішенням особи або органу, що призначили судову експертизу, можуть залучатися крім судових експертів також інші фахівці з відповідних галузей знань.
Не можуть залучатися до виконання обов'язків судового експерта особи, визнані у встановленому законом порядку недієздатними, а також особи, які мають судимість.
Експерт має право на оплату виконаної роботи та на компенсацію витрат, пов'язаних з проведенням експертизи і викликом до суду. На підставі ст. 13 Закону "Про судову експертизу" експерт має право одержувати винагороду за проведення судової експертизи, якщо її виконання не є службовим завданням.