- •Тема 1. Організація – як об’єкт управління
- •1. Загальні поняття про організацію
- •Загальні характеристики організації.
- •2.Системна модель управління організацією
- •3.Взаємозв’язок та взаємозалежність внутрішніх елементів організації та факторів зовнішнього середовища.
- •Внутрішнє середовище
- •4.Імідж організації
- •5. Учасники та показники діяльності підприємства
- •1. Організація як система управління
- •Тема 2. Організація – як система управління.
- •2.Відносини з міською владою.
- •2. Специфіка управління на стадіях життєвого циклу організації.
- •Специфіка управління на стадіях життєвого циклу організації
- •Тема 4. Особливості управління організаціями різних форм власності План
- •Характеристика організаційних форм підприємств України
- •Види господарських товариств :
- •3. Форми об’єднання підприємств в Україні
- •Тема 5. Управління фінансово-економічною підсистемою План
- •Оцінка фінансового стану підприємства
- •2.Фінансове планування на підприємствах
- •2)Інші надходження –включають :
- •Тема 6. Управління соціально-психологічною підсистемою План
- •1.Управління персоналом
- •Штатна структура. Розрахунок витрат на управління та чисельності персоналу.
- •4. Моральний клімат та соціальна відповідальність організації
- •Системи і форми оплати праці
- •Тема 7. Управління маркетинговою діяльністю План
- •1. Суть маркетингової політики.
- •2.Внутрішні та зовнішні фактори маркетингу
- •4. Основні завдання маркетинг- менеджменту
- •Тема 8. Кризові явища –як фаза життєвого циклу організації План.
- •Сутність та основні джерела виникнення кризових явищ.
- •Судовий розгляд у справі про неспроможність (банкрутство) підприємства.
- •Прийняття арбітражним судом рішення в справі про неспроможність (банкрутстві) підприємства.
- •6. Забезпечення задоволення претензій кредиторів за рахунок реалізації майна підприємства-банкрута.
- •2. Участь кредиторів у фінансовому оздоровленні боржника
- •Тема 9. Управління виробничою підсистемою
- •1. Управління виробництвом
- •1.Загальні поняття про оперативне управління.
- •3.Диспетчерування
- •Тема 10. Управління соціально-психологічною підсистемою
- •1.Управління персоналом
- •Персонал
2)Інші надходження –включають :
-депозитні суми – кошти , що надходять у тимчасове розпорядження організа-ції(наприклад, кошти хворих які перебувають на лікуванні )
-доброчинна допомога –громадських організацій та громадян у вигляді мате-ріальних та нематеріальних цінностей, за умов, що особи які внесли ці внески не визначили їх цільового призначення
- кошти, отриманні в результаті задоволення судових позовів до організацій та окремих осіб щодо відшкодування нанесених державній установі збитків.
3) Інші власні надходження- це
-кошти , що надходять від діяльності закладів громадського харчування, які нале-жать державним установам (спрямовані на покриття витрат даних закладів)
-кошти , які отримують установи від реалізації путівок на бази відпочинку в пансіонати та профілакторій ( спрямовані на утримання таких закладів )
-кошти за харчування працівників за місцем роботи
Тема 6. Управління соціально-психологічною підсистемою План
1.УправлІння персоналом
2.Розпорядча діяльність менеджера
3.Організація праці та її стимулювання.
4.Моральний клімат та соціальна відповідальність в організації
1.Управління персоналом
Персонал – особовий склад установи підприємства, фірми, або частина цього складу, віділена за ознакою характеру виконуваної роботи ( управлінська, медична, наукова ).
Ринок – сукупність існуючих та потенційних продавців та покупців товару. Існує декілька моделей ринку : 1)ринок чистої конкуренції – сукупність продавців та покупців, що здійснюють угоди зі схожою продукцією, коли жоден окремий учасник не має суттєвого впливу на рівень поточних цін. Характеризується наступним : -є велика кількість фірм , що конкурують одна з другою у наймі конкурентного виду праці, -свій труд пропонують незалежно один від другого чисельні працівники, що мають рівну кваліфікацію, -ані фірми , ані працівники не контролюють і не диктують ставки заробітної плати
2)Ринок монополістичної конкуренції – являє собою ринок, де угоди більшості покупців та продавців відбуваються не за єдиною ринковою ціною, а в широкому діапазоні цін. 3)Олігополістичний ринок – складається з невеликої кількості продавців, що досить чуттєві до політики ціноутворення та маркетингових стратегій своїх суперників, які торгують з широким загалом покупців.4) Монопсонічний ринок праці- ринок із монополією одного покупця характеризується наступними рисами : -працівники, що зайняті певними видами праці сконцентровані на одній фірмі, -даний вид праці у силу географічних або інших факторів не має альтернатив, тобто працівник не може знайти інше місце роботи за своєю спеціалізацією та кваліфікацією, -заробітну плату диктує фірма , але ставка заробітної плати безпосередньо залежить від кількості найманих працівників.
РИНОК ПРАЦІ – невід’ємна частина ринкової економіки, що представляє собою сукупність економічних відносин, що складаються в сфері обміну. Він визначає пропорційність розподілу робочої сили в залежності від структури суспільних потреб і рівня технологічного базису, забезпечує підтримку рівноваги між попитом на працю і пропозицією робочої сили. Функціонування ринку праці можна характеризувати , як : 1)сукупність економічних відносин між попитом та пропозицією робочої сили, 2) місце працевлаштування, перехрестя різних економічних та соціальних функцій, 3) з позицій підприємця –це поле взаємовідносин його співробітників, 4) –механізм, що забезпечує погодження ціни та умов праці між роботодавцями та працівниками.
Складовими частинами ринку праці є: -сторона ринкових відносин – роботодавці та особи, які шукають роботу
-правові акти, що регламентують відношення суб’єктів ринку праці
-кон’юнктура ринку – співвідношення попиту та пропозицій праці, рівень зайнятості населення та певні ставки заробітної плати на конкретні види праці
-центри служби зайнятості населення
-інфраструктура ринку праці – служби профорієнтації та перепідготовки працівників, фонди зайнятості
-система соціальних виплат та гарантій для тих, хто переводиться на нове місце роботи або безробітних
-конкуренція – наявність значної кількості покупцій і продавців на ринку праці та їх можливість виходити на ринок або його залишати.
Основною функцією ринку праці є – забезпечення через сферу оберту перерозподілу робочої сили у відтворювальному комплексі економіки країни, при цьому необхідно дотримуватися : -сприяння вирішення питань зайнятості населення, - організовувати зустріч покупців та продавців робочої сили,
-забезпечувати конкурентне оточення на ринку, -здійснювати соціальну підтримку безробітних, -встановлювати рівноважні
Ринок праці- сфера формування попиту і пропозицій на робочу силу-це сукупність соціально-економічних відносин між державою, роботодавцями та працівниками з питань куплі-продажу робочої сили, навчання працівників та використання їх в процесі виробництва. Через ринок праці власник продає на певний строк свою здатність до праці, яка в ринкових умовах є специфічним товаром.
Ринок робочої сили включає соціально-економічні відносини зайнятих та незайнятих працівників, тобто все активне населення країни ( тобто, включаючи і безробітних).
Ринок трудових ресурсів – включає сукупність соціально-економічних відносин по поводу найму, навчання та використання трудових ресурсів (зайнятих. незай-нятих та учнів ).
Трудові ресурси – „населення обох статей в працездатному віці ( від 16- до 54 для жінок та 16-59 років для чоловіків) за виключенням інвалідів 1 та 2 груп.
Економічно активне населення – (робоча сила ) – це частина населення , яка забезпечує пропозицію робочої сили для виробництва товарів та послуг( чисельність нараховує зайнятих та безробітних).
Зайняті – це особи , які виконували роботу по найму за винагороду при умові повного чи неповного робочого дня, або тимчасово були відсутні черех хворобу, відпустку) .
Ринок зайнятості –показник, який характеризує стан використання трудових ресурсів і визначається відношенням кількості зайнятих до загальної кількості працездатних.
Безробітні- це особи старше 16 років, які в розглядаємий період не мали роботи (дохідного зайняття ), займалися пошуком роботи через центри зайнятості.
Рівень безробіття – показник, який характеризує стан ділової активності і визначається відношенням кількості безробітних до загального числа зайнятих у господарстві.
Основними компонентами ринку трудових ресурсів – є:
-сукупний попит або загальна потреба економіки в найманій робочій силі
-сукупна пропозиція, яка включає всю найману робочу силу з числа активного населення,
-вартість ( ціну ) робочої сили,
- конкуренцію між працівниками та роботодавцями,
- резервування робочої сили.
Класифікація персоналу за категоріями
Кадри – це штатні кваліфіковані працівники з певною професійною підготовкою, які мають спеціальні знання, трудові навички чи досвід роботи у вибраній сфері.Термін персонал є найбільш доцільним на рівні організації, який праціює за наймом і характеризується певними ознаками:
трудові взаємовідносини з роботодавцями оформляються трудовими договорами або контрактами,
володіння певними якісними характеристиками, поєднання особистих та організаційних цілей.
Персонал – є основний , постійний штатний склад кваліфікованих працівників, який формується і змінюється під впливом як внутрішніх так і зовнішніх факторів.
Персонал – об’єднує складові частини трудового колективу підприємства, який виконує виробничі або управлінські операції і зайняті переробкою предметів праці з використанням засобів праці . Персонал організації – це основний ресурс організа-ції, який складається з окремих робітників, що діють для досягнення цілей фірми.
Персонал організації характеризується кількістю, структурою, професійною придатністю та компетентністю. Кількість персоналу визначається характером, масштабами, складністю, трудомісткістю виробничих процесів. Ці фактори визначають нормативну кількість працюючих, а в осносному , характеристикою кількості працівників вважається середньоспискова кількість ( ті , що на данний момент працюють на підприємстві). У складі спискової кількості виділяють три категорії працівників : а) -постійні, які працюють у даній організації більше одного року, б) -тимчасові – на 2-4 місяці , в) - сезонні –на виконання сезонних робіт до 6 місяців. У спискову кількість працівників не включають осіб, які працюють за сумісництвом, запрошених на разові і спеціальні роботи, направлених на навчання з відривом від виробництва.
Трудовий колектив – сукупність працівників підприємства, об’єднаних загальною метою досягнення певних кінцевих результатів своєї спільної діяльності.
Персонал
Виробничий персонал Управлінський персонал
основні робітники, Службовці:
- керівники
- допоміжні - спеціалісти
обслуговуючі
Управлінський персонал – це працівники, які виконують трудову діяльність в процесі управління виробництвом із значною долею розумової праці і поділяється :
1) Керівники – які спрямовують, координують та стимулюють трудову діяльність,розпоряджаються ресурсами організації, мають юридичне право приймати управлінські рішення -поділяються : - лінійні – приймають рішення за всіма функціями управління.
- функціональні - реалізують окремі функції управління.
- вищого рівня, - середнього рівня та- низового рівня
Спеціалісти – поділяються на три групи :
-функціональні спеціалісти управління – результатом діяльності якиї є управлінська інформація (референти, економісти, фінансисти, маркетологи, бухгалтера),
- спеціалісти – інженери, результатом діяльності яких є конструкторсько- техно-логічна або проектна інформація з техніки та технології виробництва (технологи,
конструктори, будівельники),
-технічні спеціалісти (службовці) (машиністка, оператор, офіціанти, комірники )- надають технічну та інформаційну допомогу апарату управління (збір, обробка, збереження і передача інформації ).
Якісний склад персоналу характеризується професійною віковою структурою та стажем роботи.
Структуру персоналу за стажем можна розглядати як в плані загального стажу , так і стажу роботи в даній організації . Загальний стаж групується за такими періодами : до 16 років, 16-20 , 21-25, 26-30,3132,33,34,35,36,37,38,39,40 і більше. Стаж роботи в даній організації характеризує закріплення персоналу, статистика виділяє такі періоди для розрахунку цього показника : до 1 року, 1-4, 5-9, 10-14,15-19, 20-24, 25, 30 і більше.
Структура персоналу за освітнім рівнем передбачає виділення працівників за -вищою, - середньоспеціальною,- незакінченою вищою та - середньою освітою.
Управління персоналом - це наука яка формує організаційний та управлінський горизонт членам групи, можливості його ефективної співпраці з іншими членами групи, культуру його ділового спілкування.Управління персоналом є безперерв-ним процесом , спрямованим на цільову зміну мотивації людей з метою отриман-ня від них максимально високої віддачі, підвищення продуктивності праці, визна-чення необхідної чисельності працівників, розробка та реалізація політики добо-ру та розстановки персоналу, розробка правил прийому та звільнення персоналу, вирішення питань підвищення кваліфікацїї.
Управління персоналом пов’язане з принципом ефективного використання особи-стого потенціалу людини, а саме : - кваліфікаційний потенціал(професійні знання), - психо-фізіологічний потенціал (працездатність ), -освітній потенціал (інте-лектуальні здібності ) , - творчий потенціал, комунікативний потенціал (здатність до співпраці, взаємодії, колективізму ). Тому керівники повинні правильно управляти персоналом та проводити кадрову політику.
Основними функціями управління персоналом є : - керівництво персоналом, пла-нування та розвиток організаційної культури, - планування персоналу та визначення потреби, - формування персоналу ( підбір та відбір і оцінка праців-ників ), -навчання персоналу, - мотивація та стимулювання персоналу, - управління витратами на персонал, - організація робочого місця, - кадрове діловиробництво, контроль за персоналом, управління конфліктами, соціальне забезпечення працівників, -формування стабільного та гнучкого колективу, - забезпечення безпеки та охорона праці працівників.
Методи управління персоналом – це система управлінських прийомів, які забезпечують високу ефективність діяльності організації. Розрізняють економічні, адміністративні та соціально-психологічні методи управління персоналом.
Економічні методи – це елементи економічного механізму, за допомогою яких забезпечується розвиток трудового колективу. До них належить – складання техніко-економічних планів, економічне стимулювання працівників,мотивація трудової діяльності, оплата праці, страхування, кредитування, участь у прибуткаї та капіталі фірми,оподаткування тощо.
Адміністративні методи – це способи впливу на працівників, що базуються на а) адміністративному впливі – колективний договір, правила внутрішнього розп-орядження, штатний розпис, організаційна структура управління , устав органі-зації ; б) дисципліні- накази, розпорядження, вказівки, інструкції, нормування праці, контроль виконання ; в) матеріальній чи дисциплінарній відповідальності і доганах –штрафи, попередження, адміністративний арешт, виправні роботи, конфіскація майна , осудження тощо.
Соціально-психологічні методи –дозволяють встановити місце та роль праців-ника в колективі, виявити лідерів , визначити інтелект особистості, щоб направити внутрішній потенціал працівника на вирішення конкретних задач підприємства. Вони передбачають розробку заходів та програм по забезпеченню соціальної за-хищенності працівників – умови праці, введення спецодягу, корпоративні медич-ні оздоровчі заклади та будинки відпочинку, формування здорового мікроклімату в колективі, формування корпоративної культури в колективі тощо.
2.Кадрова політика підприємства.
Кадрова політика – це система роботи з персоналом, що об’єднує різні форми діяльності й має на меті створення згуртованого високопродуктивного колективу для реалізації можливостей підприємства та досягнення поствлених завдань. Кадрова політика –це система обгрунтованих правил та норм, які приводять людські ресурси у відповідність зі стратегією фірми. Основними елементами кадрової політики є : 1. політика зайнятості (створення привабливих умов праці, за-безпечення висококваліфікованим персоналом, створення можливостей просуван-ня по службі , 2.- політика навчання – створення можливостей для підвищення кваліфікації, професійне зростання, 3.-політика оплати праці – надання високої зарплати, яка б відповідала досвіду та здібностям працівника, 4.-політика добробуту – забез-печення широкого набору соціальних благ та пільг, створення привабливих для працівника умов, 5.- політика трудових відносин – передбачає встановлення певних процедур для попередження виникнення трудових конфліктів, правильний стиль керівництва.
Для того , щоб найняти працівника, керівництво повинно знати, які роботи той чи інший працівник буде виконувати, мати характеристику цих робіт.
Посадова інструкція – це організаційно-розпорядчий документ -, що регламентує роботу виконавця й визначає його компетенцію. Посадова інструкція включає нас-тупні розділи : 1) загальні положення , 2) функції, 3) обов’язки , 4)права , 5)відпо-відальність працівника, 6) взаємодія із співробітниками, 7) оцінка діяльності і сти-мулювання працівника.
Етапи професійного відбору персоналу
Набір персоналу – це процес залучення працівників до заповнення вакантних місць . Розрізняють внутрішні джерела відбору працівників , та зовнішні, при цьому працівникі влаштовуються по контракту або за трудовою угодою.
Трудовий договір – угода або контракт між працівником та підприємством, згідно з яким працівник зобов’язується виконувати роботу за певною спеціаль-ністю, кваліфікацією або посадою, а підприємство – виплачувати йому зарплату та забезпечувати умови праці, передбачені законодавством про працю, колективним чи трудовим договором.
Трудовий контракт – це договір , що укладається між наймачем та найманим працівником у письмовій формі на певний строк або на період виконання конк-ретної роботи. Права , обов’язки і відповідність сторін, умови оплати та організація праці встановлюються самостійно сторонами угоди. В контракті можуть бути передбачені пільги для створення додаткових стимулів до праці. Після закінчення терміну дії контракту він автоматично продовжується на невизначений строк, якщо жодна зі сторон не висунула вимоги зупинення трудових відносин.
Професійний відбір кадрів в організації є одним із найважливіших етапів вибору персоналу і включає етапи : - створення кадрової комісії, - формування вимог до робочого місця, -медичне обстеження працівника, -оцінка кандидатів на психо-логічну стійкість, - аналіз шкідливих звичок кандидатів, -комплекса оцінка канди-датів за рейтингом та оформлення кінцевого списку, -заключення кадрової комі-сії, - заключення контрактів, -оформлення та сдача у відділ кадрів кадрових до-кументів : -листок по кадрам, - заява, трудова книжка,рекомендаційний лист (або характеристика), копії документів про освіту, фотографії.
Після цього складається наказ на оформлення працівника , складається контракт, посадова інструкція, договір про матеріальну відповідальність ( для матеріально-відповідальних осіб ).
Порядок звільнення працівника : -особиста заява ( з мотивацією звільнення),
-рішення атестаційної комісії, -рішення профспілкового комітету, -акт прийняття робочого місця, або акт передачи матеріальних цінностей, -сдаються службові документи для керівника, - наказ про звільнення, - грошовий розрахунок з бухга-лтерією, -видається трудова книжка.
Якщо говорити про структури управління персоналом , то розрізняють - :
-організаційну структуру, функціональну структуру , соціальну структуру та штатну структуру.
Приклад . Етапи відбору кандидатів на посаду менеджера у фірмах США.
Раніше відбір персоналу на підприємствах вважався простою справою. Керівник сам проводив співбесіду і сам приймав рішення на основі інтуіції та симпатій.
Тепер створені певні методи відбору, щоб допомогти найкраще відібрати кандида-тури. Кожен претендент на посаду повинен пройти декілька етапів.
1. етап .Попередня бесіда для відбору кандидатів. Кандидати проходять її у відпо-відних відділах, при цьому перевіряється -освіта претендента, -оцінка зовнішнього виду, -оцінка особистих ділових якостей претендента.
2 етап. Написання бланку заяви та заповнення автобіографічної анкети.
Питання формулюються щодо минулої роботи та нейтрального характеру( про стан здоров’я, риси характеру, щодо відповідної думки претендента „Як ви думаєте.... „
3 етап. Проведення бесід про прийняття на роботу- бесіди проводяться з вико-ристання або стандартних бланків на якому даються конретні запитання, або пере-лік питань чи тем які цікавлять керівнцтво.Також може бути проведено тестування- оцінка особистості- розробляються тести психологом або спеціалістами по персо-налу для оцінки здібностей як професійних так і розумових.
4 етап – перевірка рекомендацій – керівник може попросити претендента надати рекомендації або відгук з попереднього місця роботи. При необхідності можна ви-користати телефонну розмову з керівником попереднього місця роботи, щоб обмі-нятися думками. Значна кількість роботодавців США не задовільняється листами, а ще використовує перевірку по телефону.
5 етап – медичний огляд- проводиться для запобігання недопуску заражених хво-рих на роботу, або щоб в майбутньому працівник не міг подати на фірму скарги з приводу компенсації за станом здоровя.
6 етап – прийняття рішень – підписується трудовий договір на основі тарифної угоди роботодавців і профспілки найманих працівників.
В сучасній теорії і практиці управління персоналом на фірмах домінують два діаметрально протилежних підходи- американський та японський. Американський передбачає початкове визначення професійно-кваліфікаційної моделі «посади» та «підтягування»(тобто модель «посада-працівник») .Особливостями системи управління в американських фірмах є наступне : персонал розглядається як основне джерело підвищення ефективності виробництва, підбір здійснюється за такими критеріями, як освіта, практичний досвід роботи, психологічна сумісність, уміння працювати в колективі, орієнтація на вузьку спеціалізацію менеджерів.Американські менеджери традиційно орієнтовані на індивідуальні цінності і результати. Вся управлінська діяльністьв американських кампаніях грунтується на механізмі індивідуальної відповідальності, оцінці індивідуальних результатів.
Характерними умовами праці за американською моделлю є :
-перехід на гнучкі форми оплати праці,-більш широкий перелік професій і посадових інструкцій, - зменшення обсягів роботи в центральних службах і скорочення адміністративного апарату. В Канаді та США підприємства дотримуються відкритої політики, процедура підбору кадрів проста, тому робітника можна звільнити або перемістити якщо це потрібно фірмі.
Японська модель передбачає початкове вивчення сильних і слабких сторін особистості працівника і підбір для нього відповідного робочого місця (система «працівник-посада».
Для японської моделі характерно :
-довга та перспективна робота на одному місці, - якість освіти та особистий потенціал робітника, - оплата праці визначається комплексно, з врахуванням віку, стажу, освіти та здібностей, - участь працівника у профспілках, що створюються в організації а не в галузі.
Основними принципами управління персоналу в японській моделі є : - переплетіння інтересів і сфер життєдіяльності фірмиі працівника, - висока залежність працівника від фірми, -надання йому значних гарантій в обмін на відданість фірмі , -атмосфера рівності між працівниками незалежно від їх посад( в Японії не існує традиції розподілу працівників на три категорії –висококваліфікован, малокваліфіковані та некваліфіковані, всі працівникі в час прийняття їх на роботу є некваліфікованими, а під час роботи на фіврмі вони підвищують свій рівень та кваліфікацію).
Підходи до управління персоналом
Підходи до управління персоналом |
Американська модель «посада-працівник» |
Японська модель «працівник-посада» |
1підхід «Людський капітал» |
1.Незначні вкладення фірми в навчання працівника 2.Працівника легше «купити» 3.Навчання за конкретною спеціалізацією та навиками |
1.Значні вкладення фірми в навчання працівників 2.Створити власні кадри .Пра-цівника необхідно «вирощува-ти», тобто постійно підвищу-вати його кваліфікаційний рівень 3.Проведення постійної загаль-ної підготовки та навчання в організації |
2підхід «Ринок трудових ресурсів» |
1.При відборі кадрів увага приділяється як зовнішнім факторам працівника, так і спеціалізованим знанням та професійним навикам 2.Найм працівника може бути короткостроковим 3.Просування працівника по службі (або по ієрархії управ-ління) виконується лише по вертикалі (тобто кар’єра мож-лива лише в тій галузі, в якій спеціалізується працівник) |
1.На першому місці внутрішні фактори, тобто не залучати або обмежити робочу силу із зовнішнього ринку 2.Довгостроковий (довічний) найм працівника 3.Просування працівника по службі можливо як по вертикалі так і по горизонталі
|
3 підхід «Відданість організації» |
1 Прямі контракти по найму 2.Зовнішні стимули 3.Індивідуальні робочі завдання 4.Жорстка модель службової кар’єри |
1.Контракти передвабають як матеріальні фактори (зарплата та інші економічні параметри) так і психологічні фактори (добросовінстоьпрацівника, визнаеність завдань) 2.Внутрішні стимули 3.Групова орієнтація в роботі 4.Складна драбина просування по службі («змія») |
