Тема 2. Організація – як система управління.

План

1. Організація як система управління

2.Основні підсистеми організації.

3.Специфіка управління на кожній стадії життєвого циклу організації

1. Організація як система управління

Розвиток любої фірми та рівень її конкурентоспроможності залежить наскільки правильно та вдало організоване її управління виробничими ресурсами.Саме в цьому полягає основна задача операційного менеджменту, тобто операційний менеджмент займається розробкою організаційних систем, які забезпечують максимально ефективне використання матеріалів, людських ресурсів, обладнання та виробничих площ в процесі виготовлення продукції або надання послуг та управлінні ними. Операційний менеджмент –це наука для тих, хто приймає безпосередню участь в процесі виготовлення продукції або наданні послуг, тобто -це сфера діяльності, в якій наука управління людьми пов’язана з різними способами використання новітніх технологій для фізичної зміни стану продукту.Для нормального виживання фірми в ринкових умовах їй необхідно забезпечити високий рівень конкурентоспроможності.

Операційний менеджмент- це діяльність, яка пов’язана із розробкою систем на основі яких виготовляють основну продукцію або надають послуги компанії.

Операційний менеджмент – це всі види діяльності підприємства, які пов’язані з перетворенням (трансформацією) ресурсів та інформації в готовий продукт чи послуги.(таб.1)

Операційний менеджмент полягає як в ефективному так і в раціональному управлінні любими операціями.

Ефективність може бути визначена як досягнення поставленої перед підприємством мети , тобто в загальному розумінні ефективність –це задовільнення потреб споживачів .

Раціональність –це досягнення мети або задовільнення потреб при мінімальному використанні ресурсів.

Любе підприємство існує за рахунок отримання прибутку , який примітивно може бути виражений , як (прибуток = доход –витрати), тобто операційний менеджмент повинен забезпечити таке проведення операцій, щоб задовільнити потреби споживачів, тобто надавати такі послуги або виготовляти таку продукцію , яка необхідна споживачам. Таким чином, підвищення ефективності збільшує дохів за рахунок конкурентоспроможності організації, підвищення раціональності -скорочує витрати, але це не повино бути в ущерб ефективності.

Спеціаласти, які будуть займатися управлінням на різних рівнях(нищому, середньому ) повині бути знайомі із основами управління товарно-матеріальними запасами, вміти оцінювати використання виробничих потужностей свого підприємства і виконання норм праці для різних процесів. Це дозволить правильно визначати собівартість продукції або послуг, проводити та готувати фінансові звіти, прогнозувати потоки грошових коштів і управляти оборотними активами своїх компаній.Крім того спеціалісти зможуть прогнозувати і прийматирішення відносно закупівлі та виготовлення певних комплектуючих, а також вирішувати питання відносно розширення виробництва або розміщення місця його розташування.

Виробничі системи і їх сучасний розвиток

Любе підприємство – може бути представлене як відкрита замкнута система на яку постійно впливають фактори зовнішнього середовища.

Система - це комплекс елементів (колекгив, технічні засоби), які призначені для розв'язання складних організаційних, економічних і технічних задач. Системний підхід до вивчення економічних явищ - це комплексне дослідження організаційно-економічного процесу як єдиного цілого з позицій системного аналізу.Формування виробничих систем передбачає системний підхід до виробництва і класифікацію виробничих систем. Основою операційного менеджменту є управління виробничими системами, які передбачають чисто виробничу систему, організаційну, економічну, технічну та соціальну системи.

Виробнича система – це система , яка використовує операційні ресурси підприємства для перетворення або трансформації «Входу» (персонал, заводи, матеріали та комплектуючи, процеси , системи планування та управління ) у «Вихід» тобто готову продукцію або послуги, або виробнича система- це сукупність засобів виробництва, матеріальних і трудових ресурсів, зумовлених виробничою технологією перетворювати матеріали і комплектуючі у кінцевий продукт господарської організаціі.

До елементів виробничої системи належать :

персонал -робоча сила, безпосередньо зайнята у виробництві продукції чи послуг , заводи чи фабрики – виробничи та сервісні підрозділи компанії, на яких виготовляється продукція чи надаються послуги,

матеріали та комплектуючи – предмети праці, які проходять перетворення у виробничих системах,

процеси – засоби виробництва , які охоплюють обладнання та етапи виготовлення продукції та надання послуг,

системи планування та управління –це процедури та інформація, які використовуються менеджерами в процесі експлуатації виробничої системи.

Організаційна система - це зв'язок людей, предметів та знарядь праці у процесі розробки, виробництва і реалізації продукції.

До основних принципів побудови організаційних систем, як підсистем управління підприємством, належать комплексність, іерархічність, спрямованність, цілісність.

Технічна система – як сукупність економічних важелів і технологій виготовлення продукціі. а)- підсистеми технічної підготовки виробництва- включає функції науково-експериментального пошуку, конструкторського розроблення і технологічного проектування та освоєння нових конкурентоспроможніх виробів,

б) –підсистема технічного обслуговування виробництва – передбачає виготовлення робочого та вимірювального інструменту та оснащення, проведення ремонтних робіт та модернізацію устаткування, виконання транспортних та складських операцій.

Економічна система – це сукупність економічних важелів і стимулів для підвищення кінцевих результатів діяльності підприємства, забезпечення його рентабельної роботи та досягнення фінансової стабільності. Система передбачає управління оборотом , запасами , основними фондами, поточними витратами, доходами та прибутками, управління обіговими активами , встановлення ціни та стимулювання через ціну випуску необхідної продукції

Соціальна снстсма – це сукупність засобІв і методів виховання та розвитку громадської активності працівників, підвищення іх освітнього рівня. Передбачає стосунки між менеджерами та підлеглими, організацію праці та її стимулювання. Система включає соціальні плани ( умови для відпочинку працівників, організації побуту, медичного обслуговування ) та моральні стимули (нагородження медаллю, грамотами, присвоєння звань ). Соціально-психологічна система передбачає застосування методів соціального впливу в колективі, параметри соціального прогнозування (статеві зміни, зміни кваліфікаційного рівня працівників, зміни в матеріальному забезпеченні та побутових умовах робітників).

Таким чином – підприємства чи об'єднання, які самостійні у правовому відношенні, являють собою цілісну організаційну систему, що включає взаємозв”язок людей предметів та знарядь праці у процесі розробки, виробництва і реалізаіці продукціі.

Таблиця 1

Взаємозв’язок “вхід –трансформація –вихід “ на типових виробничих системах

Система	“Вхід”	Ресурси	Функція трансформації	“Вихід”
Лікарня	Пацієнти(хворі	Лікарі,медсестри,медикамен-ти, обладнання	Медична допомога(фізіологічні перетворення)	Здорові люди
Ресторан	Голодні відвідувачи	продукти, повара,офіціа-нти, оформ-лення зали	смачні страви, гарна зала,правильно сервировані блюда	Задоволені відвідувачи
Університет	випускники шкіл,абітурієн-ти	викладачи,аудиторії,підручни-ки	передача знання та вмінь(інформаційне перет-ворення)	Випущені спеціалісти
Завод	Матеріали, комплектуючи	Станки,облад-нання,робітни-ки	Монтаж та збирання автомобілей або виробів (фізичне перетворення)	Якісні автомобілі чи вироби
Універмаг	Покупці	Вітрини, запаси товару,продав-ці	реклама товару, залучення покупців,вико-нання замов-лення	Задовільнення попиту покупців

Види, цілі та сутність функціонування промислових підприємств

Підприємство - основна організаційна ланка народного господарства Украіїни. Це самостійних господарюючий уставний суб'єкт, який має права юридичної особи та здійснює виробничу, науково-дослідницьку та комерційну діяльність з метою отримання прибутку.

Підприємство має самостійний баланс, розрахунковий рахунок у закладах банку, печатку зі своїм найменуванням, а промислове підприємство – товарнний знак. Воно здійснює будь які не заборонені законодавством України види діяльності які відповідають цілям, що передбачені статутом підприємства. Окремими видами діяльності підприємство може займатися лише на підставі ліцензії.

Характерними ознаками підприємства є :

1.-проведення підприємницької діяльності, тобто самостійна, ініціативна, систематична діяльність на власний ризик з виробництва продукції, виконання робіт, надання послуг та їх реалізація з метою отримання прибутку.

2.наявність статуту юридичної особи, ознаками якої є відокроемлене майно, можливість від свого імені набувати майновиз та особистих немайнових прав і нести обов’язки, бути позивачем і відповідачем у суді.

У відповідності із Законом України “Про підприємства “ підприємство може самостійно :

-планувати свою діяльність та визначати перспективи її розвитку, виходячи з попиту на свою продукцію (послуги), рівня конкурентоспроможності, а також необхідності забезпечення виробничого та соціального розвитку організації та підвищення доходів,

-здійснювати матеріально-технічне постачання власного виробництва та капітального будівництва через систему прямих угод (контрактів) з постачальниками та посередницькими організаціями , на товарних біржах

-реалізувати свою продукцію, інші матеріальні коштовності на основі прямих угод із споживачами, на основі бартерних угод, державного замовлення, через товарні біржі, мережу власних торгових підприємств та інше,

-самостійно або на договірній основі встановлювати ціни на свою продукцію , послуги, майно, крім випадку державного регулювання цін на особливо значущі види продукції,

• визначати чисельність та структуру робітників, обирати форми і системи оплати та стимулювання іхньої праці, розміри фонду оплати праці, враховуючи встановлені мінімальні соціальні гарантії та співвідношення між темпами росту оплати праці та випуску продукції,

• обирати банківську установу для здійснення розрахункових та касових операцій,

• здійснювати зовнішньоекономічну діяльність, отримувати та використовувати валютну виручку, а при необхідності і кредити від інвесторів,

• проводити різноманітні операції із цінними паперами,

• визначати напрям та обсяги отриманого прибутку.

Таким чином, основними вимогами, що ставляться до діяльності підприємства в сучасних умовах є:

1.Самоокупність, рентабельність і самофінансування свого розвитку

2.Матеріальна відповідальність за результати господарювання

3.Законослухняність у діяльності.

Якщо говорити про промислове підприємство , то воно складається із трьох основних частин -

1. продаж-маркетинг (ринок )- дослідження ринку, визначення ціни на продукцію, просування та реклама продукції, укладання договорів та контрактів на реалізацію продукції та інші види діяльності.

2. фінанси (облік) – отримання кредитів, оплата рахунків, управління грошовими потоками, потреба в капіталовкладеннях, випуск акцій, облігацій та інше.

3. виробництво (операції)- конструювання обладнання, планування цехів, визначення виробничої потужності, обслуговування та ремонт, управління виробничими запасами, постачання матеріалів, виробниче проектування ефективності використання виробничих площ та потужностей, монтаж обладнання та інші види робіт.

Критерії розміщення виробничих об’єктів

На вибір місця під розташування підприємства впливають багато факторів.

Наприклад, для промислових підприємств рахується обов’язковими факторами –доступність джерел енергії, запасів води та близкість до сировини, транспортні витрати, для підприємств сфери обслуговування - зручність для клієнтів , близ-кість до ринків .

Багато підприємств при створенні і прогнозуванні своєї діяльності розглядають проблему - вибору місця розташування , вони шукають таке місце , яке зможе розширити їм ринок збуту продукції. При цьому враховується і сировинна база, трудові ресурси, транспортування працівників до підприємства, додаткові вит-рати на транспортування сировини, матеріалів, вартість землі або за аренду та інші. Основними факторами є :

1. Регіональні фактори – включають сировину, ринки та трудові ресурси

Сировина. Підприємство розташовують близько до джерел сировини через три причини – необхідність, строк зберігання, транспортні витрати. Наприклад , доб-вання корисних копалин, фермерське та рибне господарство повині розташову-ватися виходячи з першої причини- необхідності, тобто такі виробництва пови-нні розташовуватися близько до сировини. Підприємствап які виконують виго-товлення консервів, переробляють молочні продукти, виготовляють хлібобулочні вироби розташовуються виходячи з причини - строк зберігання.

Транспортні витрати важливі для тих підприємств , в технології яких при обробці сировини значна частина іде на відходи, тому транспортування готових виробів виходить дешевше , ніж сировини(наприклад, виробництво алюмінію, виготовлення паперу, виготовлення сиру ).

Розміщення ринків. Комерційні підприємства та підприємства роздрібної торгів-лі слід розміщувати блище до ринків, які вони обслуговують(підприємства гро-мадського харчування із системою самообслуговування, станції техобслуго-вування або супермаркети) досить часто товари цих підприємств дуже подібні на товари їх конкурентів, тому доводиться надіятися на зручність розміщення, при виборі місця розміщення розраховуються на щільність населення або інтенсив-ність руху транспорту. Некомерційні підприємства розміщують виходячи із зруч-ностей для споживачів.Фактор конкуренції розміщення також важливий при роз-міщенні банків,готелів,авторемонтних майстерень, аптек, парихмахерських тощо. Лікарі, дантисти, адвокати, косметичні салони обслуговують клієнтуру, яка про-живає в межах певного району. Деякі підприємства повинні розміщуватися близь-ко до ринків збуту черех малій строк зберігання(пекарні, магазини квітів).

Наприклад, японські автомобільні компанії розмістили свої підприємства в США, які є ринком збуту їх продукції.Одна з причин є те, що японські вироб-ники заволоділи трудовими ресурсами , тобто працівниками американських авто-мобільних компаній ,які були звільнені, і відповідно, японські компанії надали роботу американським працівникам автомобільної промисловості, які тепер пра-цюють на них.

Трудові фактори. Для успіху бізнесу необхідним джерелом є робоча сила , яка має певні навики та професійні здібності . Місцеве джерело робочої сили є завж-ди дешевшим, ніж спеціально завозити робітників.