- •Донецький національний університет економіки і торгівлі імені михайла туган-барановСьКого
- •За редакцією проф. Л.М.Нікітіна
- •I s b n © За редакцією л.М. Нікітіна, 2010
- •Тема 7. Держава в політичній системі суспільства . . . ……………………...71
- •Передмова
- •Модуль і. Предмет політології, історія ії становлення і розвитку
- •Тема 1. Політологія як наука
- •Тема 2. Основні етапи історії політичної думки
- •Тема 3. Історія політичної думки україни
- •Тема 4.
- •Практична частина. Модуль 1* контрольна частина : Модуль 1**.
- •Доказова частина: відповіді на тести Модуля 1.
- •Модуль 2. Політична система суспільства
- •Тема 5.
- •Тема 6.
- •Тема 7. Держава в політичній системі суспільства
- •Тема 8. Політичні режими
- •Тема 9. Вибори і виборчі системи
- •Переходячи до третього питання «Види виборчих систем» варто враховувати, що існують три виборчі системи: мажоритарна, пропорційна і змішана.
- •Тема 10. Партії, громадські організації і рухи
- •Тема 11. Політична свідомість
- •Тема 12. Політична культура
- •Практична частина. Модуль 2 контрольна частина : Модуль 2.
- •Проблемно-пошукова частина: Модуль 2.
- •Доказова частина:
- •Модуль 3. Політичні процеси і світова політика
- •Тема 13. Особистість і політика
- •Тема 14. Еліта і бюрократія в політичній системі суспільства
- •Тема 15. Політичні конфлікти і кризи
- •Тема 16. Формування сучасної національної ідеї
- •Тема 17. Міжнародні відносини і зовнішня політика
- •Тема 18. Проблеми інституту громадянства в європейських мультикультурних державах
- •Тема 19. Політична модернізація і прогнозування
- •Тема 20. Геополітичні концепції і феномен глобалізації
- •Практична частина. Модуль 3 контрольна частина : Модуль 3.
- •Проблемно-пошукова частина: Модуль 3.
- •Доказова частина: відповіді на тести Модуля 3.
- •Словник основних термінів курсу
- •Література
- •83050, М. Донецьк, вул. Щорса, 31
- •83023, М. Донецьк, вул. Харитонова, 10. Тел.: (0622) 97-60-50
Тема 11. Політична свідомість
Політична свідомість: сутність і основні функції.
Політична свідомість і її структура.
3. Типологія політичної свідомості.
При розгляді першого питання «Політична свідомість: сутність і основні функції» необхідно виходити з розуміння сутності поняття «політична свідомість» і актуальності проблеми. Політична свідомість є однією з найважливіших форм суспільної свідомості. Вона виникає разом з появою політичної влади і державності і відбиває політичне буття людей. Політична свідомість - це сукупність знань, ідей, поглядів, ориентаций і установок індивідів, соціальних общностей щодо політичної системи і їхнього місця в ній. Це психічне відображення політики і засвоєння політичної реальності з урахуванням соціальних інтересів, норм і інших поглядів людини, на які вона орієнтується і які використовує для адаптації до механізмів влади і виконання в політиці властивих їм функцій. У політичній свідомості формуються регулятори політичної поведінки й вибудовується мотиваційна база відносин і дій.
Політична свідомість безпосередньо детермінується політичним буттям (всією системою політичного життя, практики, політичних відносин), однак на її характер впливають соціально-економічні, історичні, національні й культурні особливості суспільства, а також глобальні загальнолюдські проблеми.
Політична свідомість не є пасивним відображенням політичного буття. По-перше, вона здатна випереджати практику, прогнозувати і моделювати розвиток політичних процесів. По-друге, вона впливає на політичне життя, а через нього - на економічні, духовні, культурні відносини. По-третє, визначає спрямованість політичної діяльності соціальних спільнот і індивідів.
У сучасній науці політична свідомість досліджується різними напрямками політичної думки. Так, прихильники біхевіористського підходу розглядають політичну свідомість як форму раціонального мислення людини, всю ту сукупність її поглядів і уявлень, які вона використовує при здійсненні своїх ролей і функцій у сфері влади. Іншими словами, з цього погляду політична свідомість з'являється як розгорнуте і ніби накладене на політику мислення людини. При такому підході відсутні будь-які спеціальні вимоги до вироблення людиною своїх їдейних позицій, оцінки політичних подій. А, отже, знімається й проблема формування політичної свідомості.
Прихильники аксіологічного підходу ставляться до політичної свідомості як до певного рівня соціального мислення. В цієї точки зору суть політичної відомості визначається здатністю і умінням людей виокремлювати свої групові інтереси, півставляти їх з іншими груповими інтересами, а також бачити шляхи і способи використання держави для їх реалізації. Тобто, політичну свідомість розуміють як рівень уявлень, на який може піднятися людина для оптимізації своєї політичної участі й виконання необхідних функцій у сфері влади.
Студенту важливо звернути увагу на те, що політична свідомість тісно пов'язана з іншими політологічними категоріями. Так, політична свідомість є похідним від політичної культури, її вищим рівнем, стрижневим компонентом. У співвідношенні з політичною поведінкою політична свідомість виступає як раціональна основа такої поведінки. Виділяють два блоки компонентів політичної свідомості: мотиваційні (політичні потреби, цінності, установки, почуття й емоції) і пізнавальні (знання, інформованість, інтерес до політики, переконання).
Величезне значення в політичній свідомості належить вольовому началу. Емоційно-вольове відношення людини пов'язане з активністю, цілеспрямованістю, рішучістю дій соціальних індивідів при досягненні цілей. Зміст політичної свідомості індивідів, соціальних спільнот, урядів реалізується, як правило, у їх конкретних політичних діях і вчинках, які залежать від наступних факторів: політичних потреб, інтересів, настроїв, традицій.
Формування й розвиток політичної свідомості залежить від ряду умов і вимог: 1) усвідомлення людиною своєї групової приналежності, ідентичності; 2) розуміння неможливості реалізації своїх групових інтересів без вступу в певні відносини з політичною владою; 3) визначення людиною своєї приналежності до певних політичних позицій, усвідомлення свого громадянського статусу як суб'єкта, наділеного правами, свободами, можливостями впливати на владу.
Студенту необхідно звернути увагу на функції політичної свідомості, тобто основні напрямки її впливу на політичну систему суспільства. До них відносяться:
Пізнавальна – політична свідомість є системою знань про навколишню політичну дійсність.
Когнітивна – пізнання політичної дійсності, завдяки чому формулюються політичні теорії, концепції, суб'єкти одержують певні політичні знання.
Прогностична – створює основу для передбачення змісту й характеру розвитку політичного процесу.
Моделююча – визначає способи, методи й форми змін в політичній системі суспільства або змін в самому суспільстві.
Регулятивна – дає орієнтири щодо участі в політичному процесі, активності й інтенсивності діяльності суб'єктів політики.
Інтегруюча – сприяє об'єднанню соціальних груп суспільства на базі спільних цінностей, ідей, установок, ідеалів.
Репрезентативна – представлення певних політичних інтересів, потреб і очікувань у політичній сфері.
Нормативна – створює загальноприйнятий образ майбутнього політичного устрою суспільства.
В практиці
управління суспільними процесами дуже
важливо враховувати стан політичної
свідомості як суспільства в цілому, так
і окремих соціальних верств, груп і
класів, прагнути до досягнення консенсусу
в політичних позиціях, сприяти формуванню
такої свідомості, яка б відповідала
потребам соціального прогресу країни.
При вивченні другого питання «Політична свідомість і її структура» необхідно враховувати, що політична свідомість є багатогранним, багаторівневим, неоднорідним, внутрішньо суперечливим утворенням, яке відображає ступінь інтеграції суб'єкта в політику й раціонального до неї відношення.
У політичній свідомості розрізняють два структурних елементи (сфери): політичну психологію і політичну ідеологію.
Політична психологія – це сукупність настроїв, почуттів, установок, емоцій, волі, , особистісних рис характеру індивідів і соціальних груп, як виражають їх відношення до політичних інститутів, здійснення влади. Зміст політичної психології індивідів і соціальних спільнот проявляється в їх політичній поведінці.
Політична психологія має певну структуру. Вона включає політичні потреби, інтереси, почуття, настрої, традиції. Політичні потреби є базовим елементом політичної психології. Це ті потреби, задоволення яких пов'язане зі здійсненням влади. Вони можуть тим або іншим чином ставитися до влади, а можуть проявлятися безпосередньо в прагненні до завоювання й здійснення влади. Політичні інтереси – це усвідомлені політичні потреби. Вони є реальними причинами дії учасників політичного процесу. Залежно від розбіжностей політичних інтересів одні і ті самі явища політичного життя можуть по-різному сприйматися його учасниками, що формує відповідні політичні почуття, настрої, емоції, а також відповідну політичну поведінку. Політичні настрої – це стан почуттів щодо політичних процесів і явищ. Настрої включають як емоційні, так і раціональні елементи й значно впливають на політичну поведінку людей. Вони більш динамічно й чуттєво відображають вплив економічних і соціальних факторів на політику. На відміну від настроїв політичні традиції найбільш стійкі складники політичної культури. Це усталені норми політичної поведінки, політичні цінності, ідеї, звичаї, які передаються від покоління до покоління. У традиціях концентруються ті елементи політичного досвіду, які об'єктивно відповідають інтересам і цілям суспільства, визнаються ним і закріплюються як нормативні настанови. Змінюються вони або поступово (у процесі тривалого суспільного розвитку), або швидко (у період корінних суспільних перетворень, коли на зміну усталеним приходять інші ідеї й цінності).
Другий найважливіший структурний елемент політичної свідомості – політична ідеологія. Політична ідеологія являє собою систему поглядів, ідей, інтересів, цілей, намірів і умонастроїв людей, соціальних груп, класів, партій, суб'єктів політики й влади тих або інших епох, поколінь і суспільних рухів. Вона виступає у вигляді систематизованих ідей, поглядів, уявлень тієї або іншої соціальної групи (спільності), які містять теоретичне (концептуальне) осмислення політичного життя і захищають інтереси і цілі певних соціальних спільнот.
Політична ідеологія характеризується повнотою і глибиною відображення політичної реальності, її відрізняє здатність до прогнозування, систематизації поглядів. Вона покликана виробити обґрунтовану політичну програму, спираючись на економічну і соціальну практику. Ідеологія націлена активно впливати на суспільну свідомість. У теоретичній політичній свідомості конкретні політичні погляди і інтереси класу або соціальної групи мають бути представлені у вигляді досить стрункої та переконливої теорії, придатної як для сучасного функціонування суспільства, так і на його перспективу. Прогресивна ідеологія здатна прискорити соціальний і економічний розвиток суспільства так само, як реакційна може гальмувати його. При цьому слід зазначити, що роль ідеології в суспільстві не повинна бути перебільшеною, тобто політична ідеологія не може йти попереду економіки.
Виробленням ідеології займаються фахівці (ідеологи), які присвятили себе політичній творчості й займаються осмисленням законів суспільного життя. При цьому слід зазначити, що на вироблення теоретичної політичної свідомості мають значний вплив особистісні якості самих авторів.
Пануюча політична ідеологія здатна суттєво впливати на суспільну свідомість в цілому, бо вона є не тільки системою поглядів, але й має державну силу, свою систему пропаганди, використовуючи при цьому науку, право, мистецтво, релігію, всі засоби масової інформації. Однак у сучасних умовах розвитку демократії і гласності необмежений і неконтрольований вплив пануючої ідеології поступово стає неможливим.
Важливою особливістю сучасного етапу соціального розвитку стало відновлення традиційних ідеологій, поява їх неокласичних форм: неомарксизму, неолібералізму, неоконсерватизму. Вони зберігають основні характеристики колишніх ідеологічних напрямків, але в оцінці економічної діяльності держави й деяких інших проблем життя соціуму здатні радикально перебудовуватися.
Взаємовідносини політики і ідеології характеризуються рядом особливостей. Обидві вони ґрунтуються на культурних і духовних процесах, які безпосередньо включені в соціальне життя суспільства. Ідеологія, як і політика, здатна охоплювати різні області знань, діяльності, поведінки і визначати їх напрямок, мету і засоби. Ідеологія вказує політиці систему ідеалів і цінностей, до яких та повинна прагнути, орієнтує на вибір певних цілей. Зважаючи на те, що в сучасному світі відбулася глобалізація політичної ідеології, цей вибір, як процес мислення й дії, є дуже складним, обумовленими багатьма обставинами. Суттєву роль при цьому віді грають види політики, яка може бути консервативною, ліберальною, прогресивною або реакційною.
Ідеологія є своєрідною духовною підвалиною політики. Вчасно сформульовані ідеї, ідеологічні доктрини дозволяють розробляти адекватні підходи до оцінки соціальних процесів, до визначення поточних і перспективних цілей політики. Політика невіддільна від ідеології в тому розумінні, що являє собою по своїй суті прагнення керувати, контролювати в ім'я певної ідеї, тих або інших інтересів, цілей і потреб. Разом з тим існують певні межі взаємопроникнення ідеології в політику, за якими політика стає нездатною вирішувати суспільно важливі завдання. Виникає проблема політичних, а не ідеологічних рішень, що породжує тоталітарні режими, кризи й війни.
Запровадження ідеології в масову політичну свідомість і її перехід у переконання - процес індивідуальний, заснований на політичній і соціальній практиці суб'єкта. У зв'язку із цим студенту необхідно більш докладно ознайомитися з наступними рівнями функціонування політичної ідеології:
Теоретико-концептуальний, в основі якого лежить формулювання основних положень, що розкривають цінності, ідеали, бачення світу певного етносу, групи, класу, народу.
Програмно-політичний, на якому соціальні принципи й ідеали переводяться в гасла, програми й вимоги політичних еліт, спрямовані на прийняття управлінських рішень і орієнтацію політичної поведінки громадян.
Актуалізований, який характеризує ступінь освоєння громадянами принципів і цілей ідеології та виражається в політичній участі.
Політична психологія
й політична ідеологія перебувають у
взаємодії і єдності. Особливістю цієї
взаємодії є те, що обидві вони відображають
інтереси одних і тих же соціальних
спільнот, але з різним ступенем глибини
й узагальнення. Якщо політична психологія
відбиває політичне буття безпосередньо,
то політична ідеологія – опосередковано,
через політичну психологію й систему
соціально-економічних відносин. Політична
ідеологія спирається на політичну
психологію, інакше вона перетворилася
б у відірвану від життя систему ідей.
Політична свідомость функціонує на двох рівнях: емпіричному (повсякденному) і теоретичному (науковому).
Студенту необхідно розібратися в змістовних відмінностях цих рівнів. Першим щаблем духовного відображення політичного життя є емпірична політична свідомість, у якій фіксується безпосередній практичний досвід суб'єкта. Її часто ототожнюють із повсякденною свідомістю. Повсякденна політична свідомість – це масові уявлення про політику, які характеризуються низкою специфічних властивостей: несистематизованістю, розмитістю, уривчастістю, емоційністю, стихійністю становлення і розвитку під впливом побутових уявлень про політику. Одночасно, вона характеризується стійкістю й нераціональністю впливу на політичну поведінку. Як і емпірична свідомість, повсякденна представляє сукупність ідей, уявлень і поглядів, які виникають безпосередньо з буденної практики того або іншого соціального класу або групи людей, індивідів. Вона не зводиться тільки до емпіричної, тому що в її зміст привносяться ідеологічні і теоретичні компоненти.
Емпірична (або повсякденна) політична свідомість, як прийнято вважати, відображає переважно поверхневі процеси політики, не проникаючи в їхні сутнісні характеристики. У цій свідомості тісно взаємодіють емоційне і раціональне, досвід і традиції, настрої і стереотипи. Вона нестабільна, залежить від конкретних умов життя, емоцій і мінливого досвіду. Повсякденна свідомість коректується, шліфується і перевіряється практичним життям. У ній відображається відношення суб'єктів до державної влади, вона визначається рівнем економічного і соціального життя. Повсякденна політична свідомість цінна тим, що вона характеризується цілісністю життєсприйняття і, піддаючись творчій обробці, є основою для теоретичної політичної свідомості. Носіями повсякденної свідомості є всі члени суспільства, і вона виконує масштабну роль, відбиваючись у масових політичних настроях.
Повсякденна політична свідомість тісно пов'язана з політичною психологією й характеризується яскраво вираженими соціально-психологічними рисами: почуттями, настроями, емоціями, імпульсивністю, гостротою сприйняття політичних процесів, подій і рішень. Безпосередній зв'язок із практикою і соціально-психологічна оформленість надає цьому рівню політичної свідомості особливої динамічності, рухливості, гнучкості, здатності чутливо реагувати на політичні умови, що змінилися, часом досить істотно, а іноді і здійснювати вирішальний вплив на хід політичного процесу. У повсякденній свідомості особливо цінними є реалістичність суджень, здоровий глузд і перевірені часом аксіоми народної мудрості. Свідомість на цих рівнях має певну пізнавальну цінність, може служити одним із джерел теоретичної й ідеологічної свідомості. Вона забезпечує безпосередню орієнтацію діяльності в процесі практичного вибору рішення. У той же час у цій свідомості немає прогнозів, теоретичних узагальнень. Це свідомість багато в чому статична. Її стереотипи заважають гнучкості мислення.
Емпіричний рівень політичної свідомості яскраво проявляється в поведінці індивідів у юрбі - стихійно утворюваної, нестійкої спільності людей, дії якої часто непередбачені й нерідко піддаються маніпулюванню з боку організованих політичних сил.
Більш високий рівень політичної свідомості представляє політико-теоретична свідомість, що ґрунтується на сукупності ідей, поглядів, вчень, які виникають на основі наукового дослідження політичних відносин, процесів, інструментів, проникнення в їхню сутність, глибинні взаємозв'язки й протиріччя, закономірності розвитку.
На теоретичному рівні зміст політичної свідомості закріплюється у формі наукових понять і категорій, а також соціально-політичних теорій, вчень, концепцій, доктрин.
Теоретична свідомість є стрижнем політичної ідеології, однак вони не тотожні. Якщо теоретичне знання ґрунтується, насамперед, на фактах, то ідеологія - на цінностях, які відбивають інтереси того або іншого класу.
Основні відмінності між емпіричною (повсякденною) і теоретичною свідомістю полягають у їхніх пізнавальних можливостях. На теоретичному рівні розширюється сфера достовірних політичних знань, науковий аналіз дає можливість з'ясувати глибинні причини політичних явищ і процесів, закономірності їх розвитку. Повсякденна свідомість сприймає політику поверхово, отримані нею знання мають кон'юнктурне, особистісне забарвлення.
Студентам важливо усвідомити розбіжності між науковим і ідеологічним рівнями політичної свідомості. Якщо наука, відбиваючи об'єктивну істину, дає знання про предмети і явища дійсності, про властиві їм закономірності, то ідеологія не тільки несе знання, але і виражає відношення до предмету знання. Це відношення обумовлене соціальними інтересами тих груп або класів, з позиції яких здійснюється в ідеології відображення дійсності. Ідеологія завжди упереджена, наукова теорія - навпакии, безстороння, принаймні, зобов'язана бути такою. Вона не має права підлаштовуватися під смаки і настрої, це закон її існування, порушення якого тягне за собою виродження наукового знання.
Політична поведінка більшості громадян тих або інших країн визначається не стільки теоретичною, скільки повсякденною свідомістю, а іноді і напівусвідомленими мотивами, що негативно впливає як на політику, так і на долю самих громадян. Тому особливо важливою є проблема формування високого рівня їх політичної свідомості.
Переходячи до третього питання «Типологія політичної свідомості» варто враховувати, що в політології існують різні критерії для типологізації політичної свідомості.
Типологія політичної свідомості здійснюється за наступними критеріями:
Залежно від пропонуємих суспільних ідеалів і цінностей:
ліберальна – висуває в політиці як пріоритетний принцип свободи індивіда; консервативна – спрямована на збереження традиційних суспільних підвалин і цінностей; соціалістична – орієнтується на пріоритет у політиці принципів колективізму, соціальної рівності й справедливості; інтернаціоналістська– спрямована на реалізацію, у першу чергу, спільних нтересів і цілей народів; націоналістична – спирається на переконання в перевазі однієї нації над іншими.
За характером відношення суб'єкта соціальної дії до держави як
політичного інституту:
етатистський тип політичної свідомості – орієнтується на активну участь держави в суспільних процесах, у тому числі в сфері економіки; анархістський тип, для якого характерна орієнтація на недержавне регулювання суспільних процесів, насамперед у сфері матеріального виробництва і розподілу.
Залежно від прихильності суб'єктів політики до тих або інших
форм політичного устрою суспільства виділяють: демократичний, авторитарний, тоталітарний типи політичної свідомості.
Залежно від соціально-класового складу учасників політики:
буржуазна, дрібнобуржуазна, пролетарська, та ін.
Залежно від характеру соціальної діяльності суб'єкта політики
політична свідомість може бути: радикальною – орієнтованою на корінні перетворення, іноді силовими методами; реформістською – орієнтованою на поступові соціальні перетворення шляхом реформ.
У чистому вигляді той або інший тип політичної свідомості зустрічається рідко. У свідомості і поведінці одного і того же суб'єкта політичних відносин можуть одночасно поєднуватися риси декількох типів.
Політичну свідомість розрізняють за її суб'єктом, виділяючи індивідуальну, групову й масову політичну свідомість.
Індивідуальна політична свідомість – це свідомість кожного окремого індивіда як учасника політичного процесу. У структурі індивідуальної свідомості виділяють наступні елементи: політичні знання, політичні оцінки і політичні установки. У процесі відображення різних політичних явищ індивід одержує певні відомості про політичну сферу суспільства або її окремі частини. У цілому ці відомості й становлять політичні знання особистості. Формування індивідуальної політичної свідомості є процесом і результатом політичної соціалізації, під якою розуміють процес входження індивіда в політичну сферу суспільства, послідовне засвоєння ним політичних знань і досвіду, традицій і стереотипів, втілення цих надбань у політичну поведінку, активну політичну діяльність.
Групова політична свідомість – свідомість різних соціальних спільностей людей (соціально-групових, етнічних, демографічних, професійних, територіальних).
Соціальну базу масової політичної свідомості становить маса як сукупність індивідів, які належать до різних соціальних спільнот і беруть участь у конкретних політичних процесах. За своїм змістом масова політична свідомість є сукупністю ідей, поглядів, уявлень, почуттів, настроїв, які відображають відомі масам політичні явища і процеси. Масова політична свідомість формується під впливом соціально-економічних і політичних факторів, а також за допомогою ідеологічних засобів. Однією з рис масової політичної свідомості є її динамізм - здатність до швидких змін під впливом різноманітних факторів, особливо агітації й пропаганди. Ця особливість служить підставою для маніпулювання масовою політичною свідомістю.
Масова свідомість породжена процесами масовізації в різних сферах життя суспільства, у тому числі в політичній сфері: зростання маси людей, які беруть участь в історичній дії; значне збільшення неоднорідності складу спільнот, які беруть участь у масових політичних процесах; суттєве примноження соціальних зв'язків і відносин різних типів суб'єктів політичного життя.
Слід зазначити, що політична свідомість суб'єктів політичної діяльності має реальну силу впливу на політичну практику, причому цей вплив може носити суперечливий характер.
Сьогодні масовій політичній свідомості українського суспільства властивий розкол фундаментальних цінностей, що пояснюється глибокою соціокультурною кризою, втратою стратегічних орієнтирів суспільства. Ментальний розкол, породжений різкою майновою диференціацією й колосальними індивідуальними розбіжностями в освоєнні нових стратегій і тактик, вимагає пристосування до нових ліберально-ринкових правил гри. З огляду на формування національно-державної ідентичності українського суспільства найбільш значимим і проблемним є розкол, обумовлений неоднорідністю геокультурних і геостратегічних пріоритетів української масової свідомості, невизначеністю пріоритетного стратегічного партнерства для України. Населення України по-різному уявляє собі кращого партнера: для одних - це членство в Європейському Співтоваристві, для інших - формування спілки з Росією і Білорусією.
Отже, політична свідомість виконує інтегруючу роль у соціумі. Вона пронизує всі форми суспільної свідомості. Разом з тем, політична свідомість може відчувати на собі вплив релігії, права і всієї соціокультурної сфери. Поняття „політична свідомість” допомагає усвідомити і наповнити життям всебічні зв'язки людей з інститутами влади і між собою із приводу участі в справах управління суспільством і державою.
Усвідомлення в сьогоднішньому, суперечливому світі глобальних загроз відбувається в процесі становлення глобалізованого, планетарного політичного мислення. Довгострокові інтереси людства вимагають врахування процесів глобалізації і включення положень і висновків, що випливають із них, в основу політичної ідеології сучасного світу.
* * *
У довідковій літературі з даної теми дивіться статті:
Политология. Словарь-справочник. – М., 2000. Ст.: «Сознание политическое», «Идеология политическая», «Психология политическая».
Политология. Энциклопедический словарь. – Спб., 2005. Ст.: «Политическое сознание», «Политическая психология».
Библиотека словарей. Политология. / Погорелый Д.Е. и др. – М., 2008. Ст.: «Идеология», «Глобалистика политическая», «Политика», «Политическое сознание», «Политическая психология».
Социологическая энциклопедия. В 2-т. – М.: Мысль, 2003. Ст.: «Идеология», «Политика», «Психология политическая», «Общественное мнение», «Сознание политическое».
Політологічний енциклопедичний словник. – К, 2004. Ст.: „Політична свідомість”, «Ідеологія політична»,, “Мислення політичне”, „Політична психологія”, “Ідеолого-політичні стереотипи”.
Короткий оксфордський політичний словник.- К., 2005. Ст.: „Політична психологія”, „Політична свідомість”, „Політична ідеологія”.
