613. У скількох реченнях з пропущеними пунктуаційними знаками слова автора стоять перед прямою мовою?

1. Нене нене промовив Кармель а сам так ввесь і затрусивсь і затрепехавсь чи ж ти мені не рідная мати? (Марко Вовчок).

2. Говорить Кармель до своєї неньки хочу я нене одру-житися хочу взяти за себе наймичку Марусю (Марко Вовчок).

3. Здрастуйте діду сказав я знявши обома руками шапку і швидко пішов далі (О. Довженко).

4. Ми діждемось що прийдуть і напишуть

Тут був народ. Тут тік йому Дніпро (А. Горлач).

5. Сашечко останься дома благає мене мати там так страш-но в кущах (О. Довженко).

614. У котрому реченні з пропущеними пунктуаційними знаками слова автора стоять перед прямою мовою?

1. Уста говорять він навіки згинув

А серце каже ні він не покинув! (Леся Українка)

2. Я річку побачила раптом

Питаю а хто ж ти така? (Л. Костенко).

3. Мати почала його вговоряти й прохати не женися ти мій соколе на тій Марусі (Марко Вовчок).

4. Ми діждемось що прийдуть і напишуть

Тут був народ. Тут тік йому Дніпро (А. Горлач).

5. Говорить Кармель до своєї неньки хочу я нене одру-житися хочу взяти за себе наймичку Марусю (Марко Вовчок).

615. У скількох реченнях з пропущеними пунктуаційними знаками слова автора стоять у середині прямої мови?

1. Мабуть не почув подумав я треба вернутись назад і сказати ще раз голосніше (О. Довженко). 2. Діду здрастуйте сказав я йому спинившись (О. Довженко). 3. Та це ж ті каторжні Балаші Хіба ж ви їх не знаєте кричала Мотря до людей (І. Нечуй-Левицький). 4. Та це ж ті іродові Довбиші Хіба ж ви їх не знаєте репетувала баба Кайдашиха. Це ж вона того вовчого заводу з чортячими хвостами (І. Нечуй-Левицький). 5. Важка у вас мова сказав не туземець сусід. Я брався за неї, але не осилив як слід... (В. Омелянчук). 6. Мати почала його вговоряти й прохати не женися ти мій соколе на тій Марусі (Марко Вовчок).

616. У скількох реченнях з пропущеними пунктуаційними знаками слова автора стоять у середині прямої мови?

1. Ми діждемось що прийдуть і напишуть

Тут був народ. Тут тік йому Дніпро (А. Горлач).

2. Нене нене промовив Кармель а сам ввесь і затрусивсь і затрепехавсь. Чи ж ти мені не рідная мати? (Марко Вовчок).

3. Та йди ти під три чорти не дратуй мене розгнівався дід (О. Довженко).

4. Ох голубе Лисиця застогнала бодай би вже й не жить як отаке терпіть! (Л. Глібов).

5. Яка пак премудра не втерпіла баба Параска подивися лишень на себе (І. Нечуй-Левицький).

617. У скількох реченнях слова автора стоять після прямої мови?

1. Запитаймо у себе, відколи, з якої пори

Почали українці себе у собі забувати (В. Баранов).

2. Я до себе кажу, і до кожного з вас: – Говори!

Говорімо усі, хоч ми й добре навчились мовчати! (В. Ба-ранов).

3. – Я Альта, я Альта, я Альта! –

тонесенько плаче ріка (Л. Костенко).

4. Той, що висів ліворуч од Христа,

Дивився в небо й говорив скрушливо:

“Ти – Бог! Тобі я вірю! Доброта,

Що йде від тебе, – незбагненне диво” (Д. Павличко).

5. Тим, що пнуться і нині, і прісно

Проповідувать роки жахні,

Я звелю: – Не займай нашу пісню,

Бо життя укоротиш мені (С. Зінчук).

6. “Нене! Нене!” – промовив Кармель (Марко Вовчок).