15. Предмет соціології в. Парето.

В. Парето - італійський соціолог. Народ. в Парижі.Його теорія : Соціологія та її метод. Соціологія має розвиватися за зразками точних наук. Емпірична обгрунтованість соціол. знання. Очищення соціології від абстрактних філосовських концепцій.

Представник психологізму в соціології. Увага до інстинктів, емоцій і тд. Основний метод - логіко-експерементальний.

Звернення до фактів. Соціологія має бути наукою без філософських думок., не змінюючи суспільство, а вивчаючи його обєктивно.

Предмет соціології - нелогічні дії. Люди діють логічно і нелогічно. Переважно нелогічно. Природа людини ірраціональна - нерозумна.

Суспільство перебуває в стані рівноваги. Резедуї - залишки, осад. Те, що завжди є. Це фундамент людських почуттів. Деривації - похідні слова. Вторинне. Гасла. Релігійні погляди., політичні программи.

Резедуї мають 6 класів:

1. Інстинкт комбінації.

2. Постійність агрегатів.

3. Потреба передавати почуття в зовнішніх діях

4. Резедуї соціальності.

5. Резедуї цілісночті індивідів.

6. Сексуальні.

Теорія циркуляції еліт:

Народ - це еліта + масса.

Еліта - кращі у своєму роді діяльності.

Компетентність, авторитет, прозорість, легитимність. Еліта не постійна. Її можна змінювати. Лисиці - наділені інстинктом комбінації (пропаганда, гнучкість, обіцяння., продажність). Леви - Наділені постійністю агрегатів. (мужність, непримиренність,сила, тверді в діях) Черчиль. Де голь. Еліта не існує не оновлюючись.Італійський соціолог і економіст В.Ф. Парето був яскравим представником так званого психологізму в соціології. Характерна особливість цієї соціологічної орієнтації — концентрація уваги на психологічних, переважно ірраціональних аспектах соціального життя: почуттях, інстинктах, емоціях, гіпнозі, лібідо та ін. За допомогою такого роду психічних факторів прихильники психологізму інтерпретували соціальні процеси, намагаючись дати останнім власне несоціальне редукціоністське тлумачення.

Предметна царина соціології: нелогічні дії

У центрі уваги італійського соціолога перебувають дії "людських молекул". На його думку, ці дії корисно поділити на два типи: логічні й нелогічні. Логічні дії відповідають зразкам наукової діяльності, в межах якої чітко простежується логічний взаємозв'язок поставленої мети і засобів досягнення її. Такими є дії не тільки вченого, а й інженера, економіста, спекулянта. Усі вони знають мету своєї діяльності, а досягти її намагаються прийнятними для цього засобами.

Нелогічні дії — це дії людини, якими керує не раціональне знання про факти і зв'язки між ними, а віра, що випливає у кінцевому підсумку з почуттів та інстинктів. Саме цей тип дій, запевняє В.Ф. Парето, становить предметну царину соціології, її головний інтерес як науки.

У суспільстві, вважає вчений, нелогічні дії переважають. Логічні дії, раціональна мотивація дії поширені в суспільстві незначною мірою. Роль їх об'єктивно обмежена і не може бути визначальною для суспільного розвитку. Таке співвідношення логічних і нелогічних дій у загальній структурі вчинків людей не випадкове* Домінування нелогічних дій, їх ірраціональної мотивації — невід'ємна родова ознака "людських молекул". І хоч останні постійно виправдовують свої нелогічні дії, намагаючись репрезентувати їх як логічні, ірраціональний характер людської поведінки змінити неможливо. Ця ірраціональність досить стала, оскільки випливає з незмінної, ірраціональної природи самої людини.

Нелогічним діям не властиве раціональне логіко-експериментальне мислення. Співвідношення мети і засобів тут або не усвідомлюється, або його просто не беруть до уваги, або воно взагалі відсутнє. У будь-якому разі адаптація засобів до мети в нелогічній дії досягається іншим способом, ніж у логічній. Як приклад нелогічної дії італійський соціолог наводить поведінку людини, яка, входячи до салону, знімає капелюха, верхній одяг, залишає їх у гардеробі та вітає присутніх. У цьому разі людина діє, на думку вченого, не на підставі логіки, а тому, що такий звичай.