2.2 Аналіз структури капіталу банку

Власний капітал комерційного банку становить одне з головних джерел ресурсів банку. За рахунок власного капіталу банки покрива­ють близько 20—25% загальної потреби в ресурсах. Від розміру капіталу банку істотною мірою залежать:

• фінансовий стан банку;

• забезпеченість ресурсами, потрібними для роботи банку;

• створення бази для подальшого зростання і розширення;

• захист банку від ризиків;

• довіра до банку клієнтів, зокрема інвесторів.

Капітал комер­ційного банку — це сукупність внесених власниками — учасниками капіталу — власних коштів, які зростають у результаті ефектив­ної банківської діяльності у процесі капіталізації прибутку, а також за рахунок додаткових надходжень з боку учасників.

Основні завдання аналізу власного капіталу комерційного банку такі:

• оцінка стану капіталу комерційного банку;

• вивчення змін у структурі власного капіталу банку;

•характеристика ефективності використання власного капіталу ком. банком.

Джерелами інформації для аналізу капіталу банку є:

• балансовий звіт;

• звіт про достатність капіталу;

• звіт про прибутки та збитки;

• дані аналітичного обліку;

• різноманітні позаоблікові матеріали.

Математична формула капіталу в обліку відповідно до міжнарод­них стандартів така:

Капітал = Активи - Зобов'язання

Отже, капітал банку — це залишковий інтерес банку в активах за вирахуванням зобов'язань.

Для аналізу реального капіталу та для розрахунку економіч­них нормативів слід визначити чистий, або регулятивний, капітал. Регулятивний капітал є одним із найважливіших показників діяль­ності банків, основним призначенням якого є покриття негативних наслідків різноманітних ризиків, які банки беруть на себе в процесі своєї діяльності, та забезпечення захисту вкладів, фінансової стійкості й стабільності діяльності банків.

Регулятивний капітал банку обчислюється за формулою

РК=ОК+ДК-В,

де РК — регулятивний капітал банку; ОК — основний капітал (капітал І рівня); ДК — додатковий капітал (капітал II рівня); В — відвернення.

Основний капітал вважається більш незмінним, тобто таким, що не підлягає передаванню, перерозподілу та повинен повністю покри­вати поточні збитки.

До складу основного капіталу (капіталу І рівня) входять:

• фактично сплачений зареєстрований статутний капітал (за підсумками року на основі фінансової звітності розмір статутного ка­піталу коригується на індекс девальвації чи ревальвації гривні за раху­нок і в межах валових доходів або валових витрат банку відповідно до методики, визначеної НБУ);

• розкриті резерви, створені або збільшені за рахунок нерозподі­леного прибутку (резерви, оприлюднені банком у фінансовій звітності);

• дивіденди, спрямовані на збільшення статутного капіталу;

• емісійні різниці (емісійний дохід) — сума пере­вищення доходів, отриманих банком від первинної емісії (ви­пуску) власних акцій та інших корпоративних прав над номіналом та­ких акцій (інших корпоративних прав);

• резервні фонди, що створюються згідно із законами України;

• загальні резерви, що створюються під невизначений ризик при проведенні банківських операцій:

• прибуток минулих років;

• прибуток минулих років, що очікує на затвердження.

Ці складові включають до капіталу 1-го рівня лише за умови, що вони відповідають таким критеріям:

• відрахування до резервів і фондів здійснено з прибутку після оподаткування або з прибутку до оподаткування, скоригованого на всі потенційні податкові зобов'язання;

• призначення резервів та фондів і рух коштів за цими резервами і фондами окремо розкрито в оприлюднених звітах банку;

• фонди мають перебувати в розпорядженні банку з метою необме­женого і негайного їх використання для покриття збитків;

• будь-яке покриття збитків за рахунок резервів та фондів прово­диться лише через рахунок прибутків та збитків.

При цьому необхідно враховувати те, що загальний розмір основ­ного капіталу визначається з урахуванням очікуваних (можливих) збитків за невиконаними зобов'язаннями контрагентів та зменшується на суму:

• недосформованих резервів під можливі збитки: за кредитними операціями; операціями з цінними паперами; дебіторською заборго­ваністю; простроченими понад 30 днів та сумнівними до отримання нарахованими доходами за активними операціями; коштами, розмі­щеними на кореспондентських рахунках у банках (резидентах і нере­зидентах), які визнані банкрутами або ліквідовуються за рішенням уповноважених органів або які зареєстровані в офшорних зонах;

• нематеріальних активів за вирахуванням суми зносу;

• капітальних вкладень у нематеріальні активи;

• збитків минулих років, що очікують на затвердження;

• збитків поточного року.

Додатковий капітал має менш постійний характер, його розмір піддається змінам.

Додатковий капітал (капітал II рівня) складається з таких еле­ментів:

• резерви під стандартну заборгованість інших банків;

• резерви під стандартну заборгованість клієнтів за кредитними операціями банків;

• результати переоцінки статутного капіталу з урахуванням індек­су девальвації чи ревальвації гривні;

• результати переоцінки основних засобів (відображають результати індексації основних засобів);

• прибуток поточного року;

• субординований борг, що враховується до капіталу (субординований капітал).

Субординований капітал включає кошти, залучені від юридичних осіб — резидентів і нерезидентів, як у національній, так і в іноземній валюті на умовах субординованого боргу.

Субординований борг — це звичайні незабезпечені боргові капі­тальні інструменти (складові елементи капіталу), які відповідно до угоди не можуть бути взяті з банку раніше ніж через п'ять років, а у разі банкрутства чи ліквідації повертаються інвестору після погашен­ня претензій усіх інших кредиторів. Сума таких коштів, включених до капіталу, не може перевищувати 50 % розміру основного капіталу з щорічним зменшенням на 20 % від його первісної вартості протягом п'яти останніх років дії угоди.

Залучення коштів на умовах субординованого боргу з метою ураху­вання цих коштів до капіталу банку може здійснюватися у вигляді кредитів (депозитів) від банків та депозитів інших юридичних осіб (небанківських установ).

Мінімальна сума залучених коштів на умовах субординованого бор­гу для врахування цих коштів у розрахунок капіталу банку становить 100 тис. грн.

Якщо на умовах субординованого боргу кошти залучені строком на 5 років, то сума субординованого боргу включається до капіталу банку з щорічним зменшенням розміру цих коштів на 20 % від їх пер­вісного розміру на кінець кожного річного періоду за графіком, поданим у табл. 2.1:

Таблиця 2.1 – Графік розрахунку суми субординованого боргу

Строк дії угоди	Сума, що включається до капіталу, %
Від 5 до 4 років	100
Від 4 до 3 років	80
Від 3 до 2 років	60
Від 2 до 1 року	40
Менше ніж 1 рік	20

Кошти, залучені на умовах субординованого боргу строком понад 5 років, включають до розрахунку суми капіталу банку в період, що перевищує 5 років, — у повній сумі, в останні п'ять років дії угоди — за графіком, наведеним в табл. 2.1.

Для визначення реального розміру регулятивного капіталу банку, що перебуває в його господарському обороті, загальний розмір капіта­лу першого і другого рівнів додатково зменшується на балансову вартість відвернень, тобто таких активів:

• акцій та інших цінних паперів з нефіксованим прибутком у пор­тфелі банку на продаж та інвестицій, випущених банком;

• інвестицій у капітал (що не консолідуються) інших банків та фінансових установ у розмірі 10 % і більше їх статутного капіталу та в дочірні установи;

• коштів, вкладених в інші банки на умовах субординованого боргу.

На наступному етапі аналізується характеристика змін у структурі капіталу його складових.

В аналогічному порядку аналізують зміни у структурі сукупного і регулятивного капіталу.