4.2 Аналіз структури і якості активних операцій банку

Оцінка якості активів — важливий показник для визначення сту­пеня надійності банку та ефективності його діяльності.

Для досягнення названої мети аналіз активних операцій почина­ють з визначення змін у їх структурі.

Аналіз структури активних операцій банку становить аналіз на­прямів використання його ресурсів. Зміни в структурі активних операцій можна проаналізувати за до­помогою вертикального і горизонтального аналізу.

Вертикальний і горизонтальний аналіз активних операцій дає змогу виявити зміни в розподілі агрегованих статей балансу як у динаміці, так і у внутрішній структурі активних операцій балансу банку і визначити, за рахунок яких операцій зросла (зменшилася) прибутковість (збит­ковість), виявити зміни (збереження пріоритетів) у банківській діяльності.

При аналізі структури розміщення банківських ресурсів засто­совують метод групувань.

Види групувань активів банку залежать від поставленої мети ана­лізу. Групування активів банку здійснюють за такими ознаками:

• за видами операцій:

1) готівка і прирівняні до неї кошти;

2) інвестиції;

3) кредитні операції;

4) розрахункові операції;

5) споруди і обладнання.

• за строками розміщення:

1) поточні активи — це активи до запитання, які повертаються за першою вимогою кредитора.

2) строкові активи — це кошти, розміщені банком на певний строк.

3) квазістрокові активи — кошти, які не мають визначеного строку повернення і не можуть бути повернені за першою вимогою. Їх повер­тають тільки за певних умов.

• за ступенем ліквідності:

1) високоліквідні активи (або первинні резерви) — це всі касові ак­тиви, кошти комерційних банків на кореспондентському рахунку в Національному банку України.

2) ліквідні активи (або вторинні резерви) — це активи, які прино­сять комерційному банку дохід, а саме:

- усі надані кредити;

- депозити в інших банках;

- цінні папери;

- вкладення в асоційовані та дочірні компанії.

3) низьколіквідні активи — пролонгована та дебіторська заборго­ваність.

4) неліквідні активи складаються з простроченої та сумнівної до по­вернення заборгованості за кредитами.

5) недохідні активи становлять:

- основні засоби та нематеріальні активи;

- капіталовкладення;

- товарно-матеріальні цінності.

6) квазіактиви:

- нараховані доходи (витрати) банку, пов'язані з залученням коштів;

- прострочені нараховані доходи та інші активи. Із класифікації активів за ліквідністю можна зробити такі узагаль­нюючі висновки:

- високоліквідні активи мають становити відносно робочих активів щонайменше 20 % , а в сукупних активах — 15 % ;

- лише ліквідні активи приносять банку дохід. Їх оптимальна част­ка у структурі активних операцій — 61—70 % .

• за ступенем ризику:

Активні операції банку є високоризиковими. Залежно від рівня ризику активів та ймовірності втрати частини їхньої вартості всі активи банку поділяють на п'ять груп:

• І група — 0 % ,

• II група — 10 % ,

• III група — 20 % ,

• IV група — 50 % ,

• V група— 100 %.

• за впливом на рівень дохідності банку:

1) робочі активи

- кошти на коррахунку;

- касові активи;

- кошти, вкладені у майно;

- кошти, розміщені в інших банках;

- кошти, вкладені в цінні папери;

- надані кредити;

- інші активи, що дають дохід.

2) неробочі активи:

До неробочих активів належать рахунки, що не приносять дохід банку:

- кошти в розрахунках;

- резерви;

- дебітори;

- відвернення за рахунок прибутку;

- видатки і збитки.

У зв'язку з цим продуктивність використання активів банку (Па) можна охарактеризувати коефіцієнтом відношення дохідних, робочих активів до загальної суми активів і визначається за формулою

Па= *100%,

де Ра – робочі активи, За - загальна сума активів

Коефіцієнт якості активів визначається як:

На подальших етапах аналізу активних операцій комерційного бан­ку здійснюють аналіз ефективності використання активів за такими показниками:

• дохідність активів – показник ефективності використання активів, що визначається відношенням чистого прибутку до середньорічної суми активів;

• дохідність активів за рахунок кредитних операцій – розраховується діленням прибутку від кредитних операцій на середню суму активів;

• оборотність активів (кількість оборотів) – розраховується діленням доходу банку на середньорічну суму активів;

• тривалість одного обороту активів (кількість днів) – розраховується множенням відношення середньорічної суми активів до доходу на кількість днів у періоді;

• показник віддачі активів – відношення загальних доходів банку до його дохідних активів.

ТЕМА 5

АНАЛІЗ КРЕДИТНИХ ОПЕРАЦІЙ БАНКУ

5.1 Аналіз кредитної діяльності банку

5.2 Аналіз структури кредитного портфеля банку

5.3 Аналіз якості кредитного портфеля банку

5.4 Аналіз ефективності кредитної діяльності банку