3.1 Аналіз структури та ефективності використання зобов’язань банку

Аналіз зобов'язань банку починають із визначення їх суми за балан­сом шляхом складання залишків за визначеними рахунками на підставі балансу комерційного банку. На цьому ж етапі аналізу дається характе­ристика змін суми зобов'язань банку в динаміці, а також у їх структурі.

У процесі аналізу зобов'язань банку їх структуру можна проаналізувати:

• за джерелами формування;

• за групами клієнтів;

• за строками.

При аналізі зобов'язань банку використовують:

• нормативні акти уряду, Верховної Ради України і НБУ;

• баланс комерційного банку;

• дані про обороти та залишки на рахунках;

• дані за оборотами про суми та процентні ставки за кредитами та депозитами;

• звіт про суми і процентні ставки за депозитами;

• звіт про кредитний портфель та залишки за депозитами;

• звіт про залишки за депозитами;

• звіт про залишки за депозитними зобов'язаннями клієнтів — ре­зидентів України (у розрізі галузей економіки та форми власності);

• звіт про залишки за депозитами — зобов'язаннями (класифіка­ція за видами економічної діяльності);

• звіт про залишки за депозитними зобов'язаннями клієнтів — рези­дентів України (в розрізі видів економічної діяльності та форм власності);

• різноманітні позаоблікові матеріали та ін.

Для оцінки ефективності використання банком своїх зобов'я­зань застосовують такі показники:

• ступінь використання сукупних зобов’язань:

Квз= *100% ,

де ДА – дохідні активи, СЗ – сукупні зобов’язання.

Банк ефективно використовує зобов’язання, якщо наведений показник буде не менше ніж 50%.

• норматив загальної ліквідності який розраховується за такою формулою:

Лз= *100% ,

де Лз — показник загальної ліквідності; СП— сукупні пасиви банку; СЗ — сукупні зобов'я­зання банку.

Нормативне значення названого показника має становити не менше як 100 %

• ефективність використання платних пасивів визначають за такою формулою:

Епп= *100%,

де Епп — ефективність використання платних пасивів; ДА — доходні активи; ПП — платні пасиви.

Норматив використання платних пасивів має становити не менше ніж 90 % .

• ефективність використання сукупних зобов'язань:

Есз= *100%

де Есз — ефективність використання сукупних зобов'язань банку; ДА — дохідні активи; СЗ — сукупні зобов'язання.

Вважається, що банк ефективно використовує в господарському обороті сукупні зобов'язання, якщо наведений показник буде не мен­ше ніж 75 - 80 %.

Наведені показники аналізують у динаміці, а також шляхом по­рівняння фактичних показників з їх нормативними значеннями. Для розрахунку впливу факторів на показники ефективності використан­ня зобов'язань банку використовують повний спосіб ланцюгових під­становок.

Для оптимальної діяльності комерційного банку необхідне ефектив­не використання не тільки платних ресурсів, а й усіх сукупних зобо­в'язань.

3.2 Аналіз структури депозитної бази комерційних банків

Більшість зобов'язань банку формується в процесі проведення цим банком депозитних операцій.

Об'єкти аналізу депозитних операцій — вкладення, які на певний строк осідають на рахунках у комерційному банку.

При аналізі обсягу депозитів банку важливою є як їх кількісна, так і якісна оцінка. Збільшення сум депозитів банку свідчить про зростан­ня депозитної бази банку. Чим вища частка депозитів клієнтів банку, залучених на довгостроковій основі, тим ви­ща стабільна частина ресурсів комерційного банку, що позитивно впли­ває на його ліквідність і зменшує його залежність від міжбанківських позик.

Строкові депозити є найбільш стабільною частиною покупних ре­сурсів, що дає банку можливість здійснювати кредитування на більш тривалі строки і, отже, під вищий процент. Оптимальний рівень стро­кових депозитів у ресурсній базі має становити не менш як 50 % .

Зростання частки строкових депозитів позитивно впливає на ліквідність балансу та сприяє стійкості та надійності ресурсної бази банку.

Аналіз строкових депозитів проводиться зо допомогою таких показників:

• оборотність депозитних вкладень (N) характеризує кількість оборотів, що здійснюють депозити за певний період і визначається за формулою:

N= ,

де Овв – оборот з видачі вкладів (дебетовий), Зв – Залишок вкладів середній;

• тривалість одного обороту депозитних вкладень у днях (t) показує в динаміці стабільність вкладів

t= ,

де N – оборотність депозитних вкладів, Д – кількість днів у періоді.

Чим більший цей показник, тим стабільніша ресурсна база.

• рівень осідання депозитних вкладів (Росід):

Росід= ,

де Зк – залишок на кінець, Зп – залишок на початок, Онв – оборот з надходження депозитів (кредитовий оборот)

• коефіцієнт нестабільності депозитів (Кнест) характеризує рівень достроково вилучених строкових депозитів:

Кнест= ,

де ∑двд – сума достроково вилучених депозитів, Зсд – загальна сума депозитів

• відносна витратність депозитів (Вв) показує скільки банк витрачає коштів на кожну гривню залучених ресурсів у вигляді строкових депозитів:

Вв= ,

де Пв – процентні витрати за депозитними вкладами, Зд – залишки депозитних вкладень середні

Обслуговування поточних рахунків — найдешевший ресурс для банку, проте поточні рахунки — найбільш непередбачений інструмент, тому висока їх частка знижує ліквідність банку. Оптимальною вважається частка поточ­них рахунків у ресурсній базі на рівні 30 % .

Показники розвитку клієнтської бази:

• коефіцієнт плинності клієнтів:

;

• коефіцієнт постійності клієнтів:

;

• коефіцієнт залучення клієнтів:

;

• коефіцієнт закріплення (розширення клієнтської бази):

Для аналізу депозитів до запитання використовують такі показники:

• оборотність коштів на поточних рахунках клієнтів (N):

N= ,

де Овкпр – оборот з видачі коштів з поточних рахунків клієнтів, Зкпр – залишок коштів середній на поточних рахунках клієнтів

• тривалість одного обороту депозитів до запитання у днях (t):

t= *Д ,

де Зкпр – залишок коштів на поточних рахунках клієнтів середній, Овк – оборот з видачі коштів.

• рівень осідання коштів на поточних рахунках (Росід):

Росід= ,

де Зк – залишок на кінець, Зп – залишок на початок, Онв – оборот з надходження коштів

• коефіцієнт нестабільності депозитів (Кнест):

Кнест= ,

де Взпр – середнє абсолютне відхилення залишків на поточних рахунках від їх середньої величини, Зпр – середній залишок на поточних рахунках в аналізованому періоді.