Добавил:
Upload Опубликованный материал нарушает ваши авторские права? Сообщите нам.
Вуз: Предмет: Файл:
Білети з нету.docx
Скачиваний:
0
Добавлен:
01.07.2025
Размер:
99 Кб
Скачать
☆

2. Періодизація тренувального процесу як основа формування ефективної підготовки гімнаста до змагань

Доцільне використання тренувальних навантажень, адекватних природно-біологічним закономірностям розвитку і функціонування організму спортсменів є одним з головних факторів ефективності багаторічної підготовки.

Специфічні особливості змагальної діяльності в різних видах спорту об'єктивно впливають на формування довгострокової адаптації і викликають розбіжності в багатьох параметрах, починаючи з оптимального віку початку занять спортом, оптимального віку досягнення вищих спортивних результатів, організації і побудови підготовки в різних структурних утвореннях.

Варіанти тренувальних програм зорієнтовані на різне співвідношення спрямованості розвиваючих засобів тренування в річному циклі, залежно від індивідуальних особливостей спортсменів: (1) при рівномірному розвитку аеробних і анаеробних можливостей спортсменів, що перебувають на рівні середніх величин; (2) аеробні й анаеробні можливості спортсменів перевищують модельні значення; (3) при вираженому відставанні аеробних і анаеробних можливостей відповідно модельних значень; (4) при переважному розвитку аеробних можливостей при недостатньо розвинутих анаеробних можливостях відповідно модельних значень; (5) при переважному розвитку анаеробних можливостей при недостатньо розвинутих аеробних можливостях відповідно модельних значень.

3. Лінійне програмування підготовки гімнаста на перекладині (р/в брусах). Зміст програми профілюючих елементів та методика навчання

Одним із найважливіших моментів у підготовці висококваліфікованих гімнастів є спеціалізована технічна підготовка, побудована на послідовному засвоєнні локальних компонентів змагальних вправ. Найефективнішими для формування технічної підготовки на поперечині є ті вправи, які являють собою відносно автономні, біомеханічно доцільні локальні компоненти, що близькі за структурою до відповідних частин цілісних вправ.

Основним технічним елементом підготовчої стадії є спад. Вивчення техніки спаду дозволяє вважати, що найраціональнішим є спад із збереженням прямої лінії між руками й тулубом і згинаннями в кульшових суглобах до 160 . Цей показник у кваліфікованих гімнастів є короткотривалим і ледь помітним. Його призначення обумовлено підготовкою рухового апарату до більш потужних, акцентованих наступних рухів.

В основній стадії переміщення гімнаста з нижнього в більш високе положення відбувається переважно або за рахунок згинально-розгинальних рухів у кульшових або плечових суглобах. Дії гімнаста при згинально-розгинальних рухах у кульшових суглобах є модифікацією, яка ділиться на дві групи:

– відносно плавні згинально-розгинальні рухи, збільшення механічної енергії яких здійснюється внаслідок зменшення моменту інерції у результаті зміни конфігурації тіла;

– "хльостоподібно-кидковий" спосіб махового переміщення гімнаста. У ньому недостатність механічної енергії компенсується через зменшення моменту інерції, і завдяки механізму перерозподілу швидкостей.

Екзаменаційний білет № 10

1. Формування рухових уявлень як перший етап опанування елементом

Основна мета цього етапу полягає у вивченні основ техніки рухової дії. Перед викладачем стоять декілька завдань:

– створити попередню уяву про вправу;

– правильно й доступно поставити перед учнем рухове завдання;

– допомогти учневі створити програму дій, тобто полегшити пошук основного варіанту вирішення завдання;

– навчити виконувати частини (фази, елементи) техніки основної дії, котрі не були засвоєні раніше;

– сформувати загальний ритм рухової дії;

– попередити або усунути непотрібні рухи і грубі викривлення (спотворення) техніки руху.

Вирішуючи завдання, що полягає в створенні попередньої уяви про вправу, слід враховувати, що уява відіграє програмну функцію. Перш за все учитель повинен назвати вправу згідно термінології. Це дасть можливість зосередити увагу учнів на матеріалі, який вивчається. Термінологічна назва вправи передує її показові, встановлює в пам’яті учня уяву, пов’язану з попереднім руховим досвідом, і готує його до зорового сприйняття елементу, який буде показаний. Назва вправи відображає істотну сторону техніки виконання вправи, її суть. Інформація, отримана від термінологічної назви, дає можливість учневі зрозуміти, як виконувати ту чи іншу вправу, дає перші уявлення про характер дій, які необхідно виконати.

Назва вправи і постановка доступного завдання несуть першу і необхідну інформацію для створення загального образу вправи в свідомості учня і встановлення ведучого рівня побудови руху, визначення рухового складу. Наприклад, учитель сповіщає учням, що сьогодні на брусах паралельних ми будемо вивчати: з розмахування в упорі на передпліччях підйом махом вперед. У цьому випадку до учнів надходить інформація про умови опори, про переміщення в просторі, спосіб виконання і напрям рухів, а це є передумовою для створення першої, поки що неповної, програми руху на основі початкових уявлень про характер дій, які необхідно виконати.