Висновки до розділу

У цьому розділі виконано проектування планового та висотного обґрунтування для кадастрового знімання на карті масштабу 1:10000 дотримуючись вимог інструкції з топографічного знімання.

За допомогою програмного комплексу Credo виконано оцінку точності мереж. Проаналізувавши отриманий результат, можна зробити такий висновок, що максимальна СКП серед ОПВ була запроектована на ОПВ-1 і сягає 0,218 мм, мінімальна на пункті 1 сягає 0,022 мм.

Розділ 4 зрівноваження мережі полігонометричних ходів

4.1 Зрівноваження мережі полігонометричних ходів 4 класу

способом послідовних наближень

4.1.1 Побудова схеми та укрупненої схеми мережі полігонометричних ходів за вихідними даними

Схему мережі полігонометричних ходів будують так:

1) Складають саму схему, де підписують назви (номери) всіх пунктів (точок), а також номери ходів;

2) У вузлах відображають фіктивні напрями, назви кінців яких утворюються, як правило, із назв вузлових пунктів з додаванням букви а (наприклад напрям 3-3а). Сам напрям утворюється шляхом додавання до всіх кутів вузла будь-якої кількості градусів, яка не рівна жодному виміряному куту вузла (наприклад 30°);

3)Виписують виміряні кути (позначаються дугами) та довжини ліній (горизонтальні прокладення).

На укрупненій схемі мережі вказують (рис. 5.1):

1) Назви (номери) вихідних та вузлових пунктів (точок) та напрямів;

2) В стовпчик записують такі дані: номер ходу, сума виміряних приростів, нев'язки, довжина ходу, кількість кутів;

3) Стрілки, що показують напрями ходів (як правило, від вихідних до вузлових точок).

Рис. 4.1Укрупнена схема мережі полігонометричних ходів 4 класу

4.1.2 Зрівноваження мережі та оцінка точності отриманих результатів

Обчислення починаємо із розрахунку дирекційних кутів вихідних напрямків. За координатами вихідних пунктів знаходимо румби: r = arctg

Формули для вирахування дирекційних кутів за румбами наведені в (табл.4.1).

Таблиця 4.1

Знаходження дирекційного кута за румбами

№ чверті	Знаки приростів	Формули
І		α = r
ІІ		α= 180˚- | r |
ІІІ		α= 180˚+ r
ІV		α=  360˚- | r |

Далі вираховуємо суми кутів в кожному ході. Далі способом послідовних наближень зрівноважуємо дирекційні кути вузлових напрямків Б-А та В-Г (табл.4.2) в наступній послідовності. Спочатку заповнюємо графи 1-6 таблиці 4.2. Далі вираховуємо вагу кожного ходу за формулою: p_α= і записуємо в графу 7. Значення дирекційного кута вузлового напрямку Б-А отримуємо двічі з ходів 4 та 5, використовуючи формулу: α_к= α_п+Σβ_л -180˚(n+1)

Ця формула справедлива для лівих виміряних кутів. Перше наближення дирекційного кута Б-А отримуємо як середнє вагове із значень, вирахуваних з ходів 4 та 5. Перше наближення дирекційного кута В-Г отримуємо як середнє вагове із значень, вирахованих з ходів 1, 2, 3. Для вирахування дирекційного кута В-Г з ходу 1 використовується не кут Б-А, отриманий в першому наближенні, а зворотний йому А-Б.

Після виконання першого наближення переходимо до другого, дирекційні кути вузлових напрямків обчислюємо в тій самій послідовності. Друге наближення дирекційного кута Б-А отримуємо вже як середнє вагове із значень, вирахуваних із ходів 1, 4, 5. При вирахуванні в другому та наступних наближеннях дирекційного кута Б-А з ходу 1, напрямок ходу змінюється на протилежний, отже виміряні кути β будуть правими і дирекційний кут буде вираховуватись за формулою: α_к= α_п-Σβ_п +180˚(n+1)

Далі визначаємо поправки υ_βі на кожен хід як різницю між кінцевим значенням і отриманим з і-го ходу в останньому наближенні: υ_βі =α - α'

Отримавши зрівноважені значення дирекційних кутів вузлових напрямків переходимо до зрівноваження координат вузлових точок. Для цього знаходимо практичні суми приростів ходів, які вираховуємо у відомості вирахування полігонометричних ходів (табл. 4.5). Зрівноваження координат вузлових точок теж виконуємо способом послідовних наближень окремо для абсцис та ординат. Зрівноваження виконуємо у такому порядку:

Заповнюємо графи 1-6 таблиць 4.3, 4.4. Далі вираховуємо ваги суми приростів для кожного ходу за формулою:

p_x = p_y=

Значення абсциси та ординати вузлової точки Б в першому наближенні вираховуємо з ходів 4 і 5 за формулами:

X_к= X_п +ΣΔx

Y_к= Y_п +ΣΔy

Значення координат вузлової точки В у першому наближенні вираховуємо з ходів 1, 2 та 3, використовуючи для першого ходу абсциси та ординати точки Б, отримані в першому наближенні.

Далі переходимо до другого наближення, вираховуючи абсциси і ординати вузлових точок в тій самій послідовності. За вихідні при кожному наступному вирахуванні приймають значення координат, отриманих з попередніх наближень. Закінчують вирахування тоді, коли значення двох останніх наближень не будуть відрізнятись між собою (в міліметрах).

Вираховуємо поправки υ_х та υ_у на кожен хід як різницю між кінцевим значенням і отриманих по ходу в останньому наближенні:

υ_х = X - X'_i

υ_у = Y - Y'_i

Отримавши зрівноважені значення координат вузлових точок записуємо їх у відомості вирахування координат точок полігонометричних ходів (табл. 4.5). Далі знаходимо теоритичну суму приростів, вираховуємо нев’язки та вводимо поправки у виміряні прирости. Отримуємо виправлені прирости і розраховуємо координати усіх точок полігонометричних ходів. Всі розрахунки наведені в таблиці 4.5.

Виконуємо оцінку точності польових вимірів та зрівноважених значень дирекційних кутів вузлових напрямків та оцінку точності координат вузлових точок.