- •Афо новонародженої дитини
- •2.Характеристика та ознаки, фізіологічні стани новонароджених.
- •3. Характеристика та ознаки недоношеної дитини. Функціональні особливості органів і систем недоношеної дитини. Вигодовування та зігрівання.
- •4 Періоди дитячого віку та їх х-ка. Фізичний розвиток дітей.
- •5. Афо. Нервової системи. Нервово – психічний розвиток дитини.
- •Характеристика природного вигодовування. Переваги грудного вигодовування. Протипоказання й утруднення під час грудного вигодовування. Види й строки введення підгодовування.
- •7. Характеристика змішаного вигодовування. Гіпогалактія та її профілактика.
- •8. Характеристика штучного вигодовування. Молочні суміші.
- •10. Анатомо-фізіологічні особливості шкіри.
- •9.Харчування дітей старших однорічного віку. Контроль за харчуванням у дитячому дошкільному закладі
- •№11 Захворювання шкіри новонародженої дитини. Етіологія, класифікація, м/с процес – везикулопустульоз, пухирчатка.
- •12. Хвороби пупка. Етіологія. Медсестринський процес під час омфаліту.
- •13. Сепсис новонароджених. Етіологія. Медсестринський процес при сепсисі.
- •14. Гемолітична хвороба новонароджених. Етіологія. Медсестринський процес.
- •15. Асфіксія новонароджених. Етіологія. Медсестринський процес.
- •16. Пологові травми Гіпоксично-травматичне ураження цнс , етіологія.
- •17.Анатомо-фізіологічні особливості кісткової системи.
- •№18 Гіповітаміноз. Рахіт: Етіологія, Класифікація, м/с процес при рахіту.
- •19. Гіпокальціємічний синдром. Етіологія. Медсестринський процес у разі гіпокальціємічного синдрому.
- •20. Гіпервітаміноз. Медсестринська діагностика.
- •21.Екскудативно-катаральний діатез. Етіологія. Медсестринськийпроцесу разідіатезів.
- •22. Нервово-артритичний та лімфатико-гіпопластичний діатез
- •23. Анатомо-фізіологічні особливості органів травлення. Гострі розлади травлення у дітей раннього віку. Етіологія. Медсестринський процес.
- •24. Гіпотрофія. Етіологія. Медсестринський процес.
- •№ 25. Стоматит: Етіологія, класифікація, м/с процес.
- •26. Гострий гастрит. Гастроентерит. Хронічний гастрит. Етіологія. Класифікація. Медсестринський процес.
- •27. Виразкова хвороба шлунку та дванадцятипалої кишки. Етіологія. Медсестринський процес.
- •28.Хронічний холецистохолангіт,дискінезя жовчних шляхів,дуоденіт.Медсестринське обстеження та спостереження.
- •29. Гельмінтози – групазахворюва ньлюдини, спричиненихпаразитарнимичерв’яками – гельмінтами.
- •30.Пілоростеноз і пілороспазм. Медсестринський процес у разі пілоростенозу і пілороспазму
- •31.Афо органів дихання. Назофарингіт, стенозуючий ларинготрахеїт. Етіологія, клініка. Невідкладна допомога під час стенозуючому ларинготрахеїті.
- •№32 Тонзиліт.Отит – етіологія , класифікація, м/с процес.
- •33.Бронхіт. Етіологія. Класифікація. Медсестринський процес.
- •34. Пневмонія. Етіологія. Класифікація. Медсестринський процес.
- •35. Особливості перебігу пневмонії новонароджених і недоношених дітей. Невідкладна допомога в разі гіпертермії.
- •36. Бронхіальна астма. Етіологія. Медсестринський процес. Медсестринське обстеження та спостереження; невідкладна допомога під час нападу бронхіальної астми.
- •Н/д під час нападу бронхіальної астми
- •37. Гломерулонефрит
- •4.Нефротичний з гематурією і гіпертензією:
- •38.Анатомо-фізіологічні особливості сечових органів. Пієлонефрит. Етіологія. Класифікація. Медсестринський процес. Підготовка пацієнта до лабораторних та інструментальних методів обстеження.
29. Гельмінтози – групазахворюва ньлюдини, спричиненихпаразитарнимичерв’яками – гельмінтами.
Аскаридоз
Спричиняється аскаридами. Потрапивши в кишки людини, личинки звільняютьсявідоболонок, проникають через слизовуоболонку в кровоноснісудини – в русло ворітноївени, кровоноснісудинипечінки, звідти через нижнюпорожнисту вену потрапляють у праву половину серця і через легеневуартерію в легені. Личинки просвердлюютьстінки альвеол, мігрують у бронхіоли, бронхи, ізмокротиннямпотравляють у ротовупорожнину і проковтуються, потрапляють у шлунок, кишки де вониперетворюються на зріліформи. Цикл розвитку становить 2 – 2,5 міс. Протягом року аскаридиживутьу кишках. Післяцьоготерміну вони гинуть і виводяться з фекаліяминазовні.
Для лікування аскаридозузастосовують такі препарати:
Декаріс (левамізол) одноразово, комбантрин (пірантел) протягом 1-3 днів, вермокс (мебендазол) протягом 2 днів, нафтамон (алкопар) одноразово, медамін потягом 1-2 днів. Протягом 3 тижнівпісля курсу лікуваннязастосовуватинастій трав: пижма, золототисячник, безсмертник.
Ентеробіоз
Збудникоментеробіозу є гострик. Місцепаразитування: нижнійвідділтонкої та верхнійвідділтовстої кишки, червоподібнийвідросток, де через 12-14 дібгострикдосягаєстатевоїзрілості. Тривалістьжиттягострика становить 20-30- діб. Самка відкладаєяйця в персональних складках (10-12 тис), які через 4-5 годин стаютьінвазійними.Післявідкладенняяєць самка гине.
Для лікуванняентеробіозу:
Дотримуватисанітарно – гігієнічнихзаходів. Щоденніпідмиваннядитини 2 рази на добу з милом, частемиття рук, особливо піднігтями, постійнеперебуваннядитини в трусах, якіміняютьщодня, праннябілизни з кип’ятінням і обов’язковепрасування, коротко стригтинігтідитини. Перед нічним сном застосовуватиочисніклізми: 0,5 столової ложки натріюгідрокарбонату на 1 склянку води. Змащуватиділянкувідхідника і промежини 5% анестезиновоюмаззю. Проводитимедикаментознелікування: вермокс, пірантел.
Трихоцефальоз
Збудникомзахворювання є волосовоголовець. Місцепаразитування: сліпа кишка і червоподібнийвідросток, а аразімасивноїінвазії – вся товста кишка і дистальнийвідділтонкої. Живлятьсяволосоголовцікров’ю, тому їхвважаютьгематофагами. Тривалістьжиття – 5-6 років, інодібільше.
Для лікуваннятрихоцефальозу:
Застосовуютьтакімедикаментознізасоби: Вермокспротягом 6 днів, дифезилпротягом 5 днів, ефективністьлікуванняпідвищується, якщо провести 8-10 сеансівіндуктотерміїчидіатермії на ділянкусліпої кишки. Можназастосовуватикисневутерапію. Кисеньвводять у пряму кишку післяочисноїклізми у кількості 100-150 мл на коженрікжиттяпротягом 7 днів. Післяостанньоговведеннякиснюпризначитисольовепроносне та очиснуклізму.
30.Пілоростеноз і пілороспазм. Медсестринський процес у разі пілоростенозу і пілороспазму
Пілороспазм-це спазм воротаря шлунка. Він зумовлений сильнішим розвитком м’язів та іннервації воротарної частини шлунка у дітей перших місяців життя. В дитини виникає блювання в перші дні життя через 10-20 хв.після годування. Блювання часте,але в невеликій кількості ,що менше за об’єм одного годування. Спостерігають періодичний неспокій дитини,закрепи,сплощення кривої маси тіла. Пілороспазм є функціональним захворюванням,виліковується самостійно у віці 4-5 міс.
Пілоростеноз-це вада розвитку воротарної частини шлунка,що призводить до його непрохідності. Зустрічається переважно у хлопчиків. Дифузна гіпертрофія і гіперплазія гладеньких міоцитів астрального відділу шлунка,збільшення кількості сполучної тканини призводять до стовщення м’язового шару воротаря і звуження просвіту,що значно утруднює проходження їжі зі шлунка в кишки. Їжа затримується в шлунку,змішується з тією,що надходить під час наступного годування. Блювотні маси викидаються фонтаном,кількість їх перевищує об’єм одноразового годування. Розвивається зневоднення,зсув кислотно-основного стану крові в лужний бік,виснаження. Починається хвороба переважно на 3-4 тижні життя. Повторне щоденне блювання призводить до зниження маси тіла. Шкіра стає блідою,сухою,зморшкуватою. Під час огляду живота спостерігається перистальтика шлунка,що нагадує пісковий годинник.
При пілороспазмі лікування має бути спрямоване на урегулювання функції нервової системи. Для цього необхідні добрі гігієнічні умови, максимальне перебування дитини на повітрі, суворе дотримання режиму, регулярне годування грудьми. Їжа матері-годувальниці повинна бути збагачена вітамінами, особливо групи В.
При пілороспазмі можна використовувати і сегментарну терапію у вигляді еритемної дози кварцу на надчеревну ділянку.Обов’язковим для лікуваннях хворих на пілороспазм є включення в терапію тіаміну - по 0,005 г 3 рази на день протягом 10-15 дн.
