2. Геохронологія. Її види та методи

Методи геохронології що їх застосовують у практиці геологічних досліджень можна поділити на дві групи. Перша об’єднує методи відносного літочислення які розробляються стратиграфією, а друга методи абсолютного літочислення, що базується на даних радіохімії.Методи відносного літочислення визначають лише відносний вік порід тобто встановлюють якка порода утворилася раніше, а яка пізніше.Методами абсолютного літочислення можна будувати геохронологію на абсолютній цифровій основі.

Методи визначення відносного віку порід. Для визначення відносного віку порід застосовують 4 основні методи: - стратиграфічний

- петрографічний( літологічний)

- палеонтологічний

- туктонічний

Стратиграфічний метод полягає в тому що в нормальному заляганні наверстувань кожна верства, яка лежить вище є молодшою від верстви , яка лежить нижче(для осадових і ефузивних порід- які зберегли горизонтальне залягання)

Петрографічний метод ґрунтується на порівнянніи речовинного складу, кольору, текстури і інших властивостей порід у різних розрізах (в одному відслоненні виходить вугілля глина та пісковики і такіж породи в такій послідовності відслонюються в сусідньому розрізі то вони можуть мати однаковий вік.

Палеонтологічний метод ґрунтується на принципі постійного і неповторного розвитку органічного життя, завдяки чому кожному стратиграфічному комплексові порід відповідає певний комплекс викопних тварин і рослин, які жили тільки під час його формування (використовуються організми які швидко еволюціонують)

Тектонічний метод ґрунтується на даних аналізу наслідків туктонічних рухів земної кори, які виражаються в геологічних розрізах у вигляді ерозійних та кутових незгідностей, які є надійними межами між осадовими товщами. Перерви в накопиченні відкладів завжди пов’язані з різкими змінами палеогеографічних умов і відповідають тим межам на яких відбувається зміна фауни і флори в суміжних товщах вертикального розрізу. Перерви є основними критеріями стратиграфічного розчленування осадових порід.Методи визначення абсолютного віку. Цей метод базується на явищі розпаду радіоактивних елементів.Головнв типи ядерного розпаду: - ? розпад

- ? розпад

- електронне захоплення

Характеристикою тривалості ядерних реакцій розпаду є період напіврозпаду. В геології використовують ізотопи з великими значеннями періоду напіврозпаду; для U він становить 4,51 млрд. років, для K- 1,3 млн. років. Для визначення віку наймолодших геологічних утворень використовують ізотоп вуглецю з періодом напіврозпаду 5750 років. Назву методу приймають за початковим чи початковим і кінцевим елементами ядерної реакції. Найпоширеніші:

калій - аргоновий

свинцевий

рубідій – стронцієвий

вуглецевий

Свинцевий метод. Тут використовують співвідношення ізотопів свинцю, урану , торію. Для визначення придатні мінерали із вмістом урану і торію понад 1 % ( уранініт, циркон, монацит, ортит та ін. )

Калій – аргоновий метод зараз є найпоширенішим; використовують співвідношення аргону до калію. Для аналізу придатні мінерали і породи з високим вмістом калію (граніти, сієніти, гнейси, мусковіт, калі шпат, глауконіт та інші)

Рубідій – стронцієвий метод – використовує співвідношення Rb:Sr. Рубідій не має власних мінералів, а ізоморфно входить у кристалічні гратки калієвих мінералів. Аналізують мономінеральні фракції калі шпату і слюд.

Вуглецевий метод ґрунтується на вивченні вуглецю 14С який утворюється в атмосфері під час реакції космічних частинок з азотом і який засвоюють рослини. Після відмирання рослин нестійкий ізотоп вуглецю розпадається. Оскільки період напіврозпаду вуглецю дуже малий (5750 років), то метод можна використовувати для об’єктів віком до 70 тис. років.