27.3. Опишіть заходи пожежної профілактики на об’єкті господарювання.

Білет№28

28.1Розломи,їхні елементи та класифікація.

Розломи – це деформації верств г. порід з порушенням їх суцільності, яка виникає у випадку перевищення межі міцності порід. Елементи: 1. площина розриву, або зміщувач. 2. Крила розлому.

Важливим параметром розлому є його амплітуда – відстань від підошви, або покрівлі пласта в лежачому крилі, до підошви, чи покрівлі пласта у висячому крилі по площині розриву.

Класифікація розломів відносно площини зміщувача: 1. скид – це розривне порушення, зміщувач, якого нахилений в бік опущеного крила. Утворюється в зонах розтягу, пов’язаний з крихкими деформаціями.

• За кутом нахилу: пологі ( до 30º), круті ( 30º-80º), вертикальні (>80º).

• По відношенню до залягання порід: а). Повздовжні (простягання співпадає з заляганням шарів порушених порід). б). Діагональні (під кутом). в). Поперечні (перпендикулярні).

• По відношенню до нахилу зміщувача: а) згідні і б) незгідні.

• За напрямком крил: а) прямий (коли зміщується опущений блок), б) обернений (коли зміщується підняте крило), в) шарнірний (коли крила повернені в різні боки), г) циліндричні (рух відбувається по дузі навколо центру обертання, який розміщений збоку від площини зміщувача).

• За взаємним розташуванням скидів: паралельні, радіальні, пірясті,

• За часом утворення: консидементаційні, постсидементаційні (накладені).

2. підкид – це розривне порушення зміщувач, якого нахилений у бік піднятого крила, утворюється в умовах стиску, на що вказує характерне перекриття одного крила іншим.

Насув – це розривне порушення, кут падіння зміщувача менший 45º.

Система скидів і підкидів, у результаті чого утворюється східчастий скид – грабен (опущений блок обмежений розломами) і горст(піднятий блок між двома розломами). При цьому в умовах розтягнення Земної кори грабени і горсти обмежені скидами, а в умовах стиснення підкидами.

28.2 Материкові зледеніння в історії Землі, причини зледенінь.

Протягом геологічної історії Землі, різні ділянки сучасних континентів, певний час знаходилися під потужними крижаними покривами. Такі періоди називалися періодами зледенінь. Відомі древні льодовикові відклади – тіліти (викопні морени) приурочені до утворень венду V, PZ, MZ, періодів, Четвертинні зледеніння.

До кембрійські зледеніння (тіліти, викопні валуни) виявлені в Норвегії, не півночі Уралу, Білорусії. Вік 570- 670млн.р. охоплювало Пн. Півкулю Європа пн. Америка.

Є ще одна епоха зледеніння на межі O-S. Розвивалося в пд. Півкулі. Пов’язане з міграцією пд. Полюсу (пн.-зх. Африка, Бразилія, Пд. Америка і Пд. Африка.)

O-S зледеніня це таконська фаза Каледонської складчастості.

Верхньо ордовикське похолодання відбувалося в кліматичних умовах планети, звузився тропічний пояс, поширилася юридизація. При цьому скоротилася площа карбонатного накопичення, більш інтенсивним стало теригенне осадконакопичення, збідніли комплекси палео біоти.

S – на континенті, ще панували прохолодні умови, гірські льдовикі ще існували в болівії, на Пн.Аргентини, на Сх.. Бразилії, де виявлені флювіогляціальні відклади, Канада – морські льодовикові утворення.

Збільшення температури і Зменшення гіпсометричного рівня Гондвани сприяли зникненню долинних льодовиків, поява теплолюбивих асоціацій палео біоти.

Епоха С-Р.

С.- на теренах гондванського супер континенту протягом пізнього С.- покривне зледеніння, з яким пов’язане виникнення тундроподібної флори Пд. Півкулі льодовикипоширилися до 45-60º, Пд. Широти. Тіліти різного складу –валуни з слідами крижаного полірування і штрихування “Баранячі лоби”.

Р.- панував холодний клімат. На початку пермі в Гондвані та на північному сході Азії. Q- найкраще вивчені. Дослідження розрізу цих відкладів в межах Європи дозволило встановити слід трьох останніх епох зледеніння: Валдайське, Дніпровське, Лихвинське.

Виділяють такі епохі зледеніння: 1. дунайське 2. гюнцське – березнинське (Q1 2000-500 тис.р.) 3. міндельське – окське (270-180 тис.р.) 4. риське, мах.- Дніпровське, (Антарктида, Гренландія-500-120 тис.р. (Q2)). 5. вюрмське – валдайське (Q3 120-10 тис.р.)

На континентах виникали широкі перегляціальні зони з тундровим і степовим ландшафтом. Формувалися леси. Протягом етапів похолодань, границі географічних поясів зміщувалися на Пд., так, як і екватор.

Причини (зовнішні):

1. космічні (астрономічні):

• зменшення активності сонця;

• проходження сонця через туманність, яка змінює сонячну енергію, яка проходить на землю (ротаційні, пов’язані з періодичною зміною ротаційного пад. Землі)

2. зміна екліптики. Кут екліптики, цекут між площиною орбіти і площиною екватора. Варіації ексцентриситету Земної орбіти – відстань від геометричного центру орбіти Землі і Сонця. Перегелій найблища відстань землі від сонця. Апофелій мах.

3. кліматичні (екзогенні)- зміна складу атмосфери, зміна вмісту СО2, що призводило до парникового ефекту. Причина вулканізм, промені відбивалися від Землі і затухають в морі вуглекислого газу.

• зміна рівня світового океану та течій, які несуть тепло від екватора до полюсів.

• (внутрішні) ендогенні.

• тектонічні, які призводять до процесу орогенезу (співпадають з зледеніннями), горизонтальне переміщення метериків, відносно полюсу.

Зледеніння наступало після епох гороутворення і які супроводжувалися активною вулканічною діяльністю, збільшувався вміст СО2.