- •1.Загальна характеристика західноєвропейської літератури Середньовіччя
- •2.Література латинською мовою.
- •3.Тематика та поетика ірландських саг. Образ Кухуліна.
- •4.Ісландська література. «Старша Едда». Поезія скальдів. Саги: тематика, художні особливості.
- •Давньогерманський героїчний епос. «Пісня про Гільдебранда». Англосаксонська «Поема про Беовульфа».
- •6.«Пісня про Роланда» як зразок французького героїчного епосу.
- •7.Особливості іспанського героїчного епосу. «Пісня про мого Сіда».
- •8.Особливості німецького героїчного епосу. «Пісня про Нібелунгів».
- •9.Загальна характеристика лицарської культури 12-13 ст.
- •10. Тематика та поетика лірики провансальських трубадурів.
- •11. Лицарський роман. Класифікація лицарського роману.
- •12.Сюжетні джерела та характеристика роману про Трістана та Ізольду.
- •13.Кретьєн де Труа та його роль у розвитку європейського роману.
- •Жанрова система міської літератури.
- •16.Загальна характеристика Відродження та Реформації
- •17.Періодизація італійського Відродження
- •18. Італійський Передренесанс. Данте. Іван Франко про Данте.
- •Творчість Франческо Петрарки.
- •Джованні Боккаччо та його «Декамерон»: жанрова своєрідність, тематика, художня майстерність.
- •Загальна характеристика Відродження у Німеччині
- •Творчість Еразма Роттердамського. Аналіз твору «Похвала глупоті»
- •Передренесанс у Франції. Творчість Франсуа Війона. С. Гординський як дослідник і перекладач поезії Франсуа Війона.
- •Загальна характеристика доби Відродження у Франції.
- •25. Гурток Маргарити Наварської, його роль у французькій літературі Відродження.
- •27. Діяльність «Плеяди». Трактат дю Белле «Захист і звеличення французької мови».
- •28. Творчість п’єра Ронсара.
- •29. Мішель де Монтень. «Проби»(«Досліди») як зразок есеїстики Відродження.
- •30.Загальна характеристика іспанського Відродження.
- •31.Іспанський роман доби Відродження: ренесансно-лицарський, пасторальний, шахрайський. Особливості композиції, еволюція, зразки.
- •32. Життя і творчість Сервантеса.
- •33. Роман Сервантеса «Дон Кіхот»: жанрова своєрідність, тематика, персонажі роману. «Дон Кіхот» в українській культурі.
- •34.Формування іспанської національної драми.
- •35.Творча спадщина Лопе де Веги.
- •36.Загальна характеристика англійського Відродження.
- •37.«Кентерберійські оповідання» Джефрі Чосера.
- •38.«Утопія» Томаса Мора. Жанрова своєрідність, побудова сюжету.
- •39.Життєвий і творчий шлях Шекспіра; періодизація творчості, «шекспірівське питання».
- •40.Тема дружби й кохання у сонетах Шекспіра.
- •41.Історичні хроніки Шекспіра «Річард ііі», «Генріх іv», «Генріх vііі».
- •42. Загальна характеристика комедій Шекспіра.
17.Періодизація італійського Відродження
Періоди історії італійської культури прийнято позначати назвами століть:
дученто (XIII ст.) — Протовідродження (Проторенесанс);
треченто (XIV ст.) — продовження Проторенесансу;
кватроченто (XV ст.) — Раннє Відродження (Ранній Ренесанс);
чінквеченто (XVI ст.) — Високе Відродження (Високий Ренесанс).
Хронологічні рамки століття не зовсім збігаються з певними періодами культур-ного розвитку. Так, проторенесанс датується кінцем XIII ст., Ранній Ренесанс закін-чується в 90-х pp. XV ст., а Високий Ренесанс вичерпує себе у 30-ті pp. XVI ст. Він триває до кінця XVI ст. лише у Венеції — саме до цього періоду найчастіше засто-совують термін «пізній Ренесанс».
Кінець XIII ст., дученто — прелюдія Відродження, доба звільнення селян відкріпосної залежності, послаблення могутності феодалів, поява антифеодальнихпрограм і конституцій на зразок «Встановлення справедливості» у Флоренції. Цестоліття Данте і Джотто. Громадяни виступили тоді єдиним фронтом проти дворян-ства, в якого були відібрані політичні права. Проторенесанс був початком ренесан-сної культури Італії. Він ще тісно пов'язаний із середньовіччям, з романськими, го-тичними та візантійськими традиціями.
Раннє Відродження, XIV ст., треченто — це доба пополанської демократії, рес-публіканських міст-держав. У цей період з'являються перші мануфактури. Це сто-ліття великого поета Франческо Петрарки, для якого найважливішим була «реаль-на, земна, внутрішньо вільна людина». У цю добу звичайна людина — купець,прядильник — стає героєм новел Джованні Бокаччо і Франко Саккеті — нової жит-тєстверджувальної літератури.
Кватроченто, XV ст. — це час розквіту образотворчого мистецтва Відродження.У політичній еволюції Італії з кін. XIV ст. починається новий період: придушеннянародних повстань, встановлення олігархії, і, нарешті, встановлення тиранії. У пе-ріод кватроченто ідеал народності поступається загальнолюдському ідеалові «все-бічно й гармонійно розвиненої особистості».
Останній період Відродження, XVI ст., чінквеченто — це доба небаченого роз-квіту мистецтва й філософії, доба Леонардо да Вінчі й Нікколо Макіявеллі. НікколоМакіявеллі писав у той час, коли культура італійського Відродження досягла най-вищого піднесення, а стиль ренесанс поширився максимально широко й перетнувАльпи. Разом із тим це час великих потрясінь в економічному й політичному життіІталії. Країна вступила у смугу глибокої політичної й економічної кризи, що прові-щала занепад і рефеодалізацію XVII ст.
У цей період гармонійна цілісність класичного стилю розпадається. У 20—50 pp. XVI ст. у свідомості італійців відбуваються певні зміни. Після 1532 p., коли батьківщина класичного ренесансу Флоренція перетворилася на столицю феодаль-ного герцогства, у культурному житті не тільки Італії, а й інших країн Європипочинається якісно нова доба, яку називають «добою маньєризму», або «контр-ренесансом» чи «антивідродженням». До цієї доби належать такі вчені й письмен-ники, як П'єтро Аретино, Торквато Тассо, Джордано Бруно.
У літературі й образотворчому мистецтві виникає новий стиль — маньєризм.Індивідуалізм витісняється суб'єктивізмом, ідеалізація людини — спіритуалізацієюабо підкресленим інтересом до окремої, характерної риси; свобода волі придушу-ється, а розум витісняється почуттями, навіть інстинктом як останнім притулком«природної» свободи. Поетові й художникові-маньєристу все у світі починає здава-тися ненадійним, плинним, у тому числі й він сам. У маньєризмі ми знову бачимо розщеплення людсь-кої істоти на дух і плоть.
