- •1.Загальна характеристика західноєвропейської літератури Середньовіччя
- •2.Література латинською мовою.
- •3.Тематика та поетика ірландських саг. Образ Кухуліна.
- •4.Ісландська література. «Старша Едда». Поезія скальдів. Саги: тематика, художні особливості.
- •Давньогерманський героїчний епос. «Пісня про Гільдебранда». Англосаксонська «Поема про Беовульфа».
- •6.«Пісня про Роланда» як зразок французького героїчного епосу.
- •7.Особливості іспанського героїчного епосу. «Пісня про мого Сіда».
- •8.Особливості німецького героїчного епосу. «Пісня про Нібелунгів».
- •9.Загальна характеристика лицарської культури 12-13 ст.
- •10. Тематика та поетика лірики провансальських трубадурів.
- •11. Лицарський роман. Класифікація лицарського роману.
- •12.Сюжетні джерела та характеристика роману про Трістана та Ізольду.
- •13.Кретьєн де Труа та його роль у розвитку європейського роману.
- •Жанрова система міської літератури.
- •16.Загальна характеристика Відродження та Реформації
- •17.Періодизація італійського Відродження
- •18. Італійський Передренесанс. Данте. Іван Франко про Данте.
- •Творчість Франческо Петрарки.
- •Джованні Боккаччо та його «Декамерон»: жанрова своєрідність, тематика, художня майстерність.
- •Загальна характеристика Відродження у Німеччині
- •Творчість Еразма Роттердамського. Аналіз твору «Похвала глупоті»
- •Передренесанс у Франції. Творчість Франсуа Війона. С. Гординський як дослідник і перекладач поезії Франсуа Війона.
- •Загальна характеристика доби Відродження у Франції.
- •25. Гурток Маргарити Наварської, його роль у французькій літературі Відродження.
- •27. Діяльність «Плеяди». Трактат дю Белле «Захист і звеличення французької мови».
- •28. Творчість п’єра Ронсара.
- •29. Мішель де Монтень. «Проби»(«Досліди») як зразок есеїстики Відродження.
- •30.Загальна характеристика іспанського Відродження.
- •31.Іспанський роман доби Відродження: ренесансно-лицарський, пасторальний, шахрайський. Особливості композиції, еволюція, зразки.
- •32. Життя і творчість Сервантеса.
- •33. Роман Сервантеса «Дон Кіхот»: жанрова своєрідність, тематика, персонажі роману. «Дон Кіхот» в українській культурі.
- •34.Формування іспанської національної драми.
- •35.Творча спадщина Лопе де Веги.
- •36.Загальна характеристика англійського Відродження.
- •37.«Кентерберійські оповідання» Джефрі Чосера.
- •38.«Утопія» Томаса Мора. Жанрова своєрідність, побудова сюжету.
- •39.Життєвий і творчий шлях Шекспіра; періодизація творчості, «шекспірівське питання».
- •40.Тема дружби й кохання у сонетах Шекспіра.
- •41.Історичні хроніки Шекспіра «Річард ііі», «Генріх іv», «Генріх vііі».
- •42. Загальна характеристика комедій Шекспіра.
7.Особливості іспанського героїчного епосу. «Пісня про мого Сіда».
Історія Іспанії має важливе значення для розуміння своєрідності іспанської культури.
У 711 р. починається навала в Іспанію- сюди вторгаються африканські маври й араби. Процес відвоювання іспанцями своєї території називається реконкіста. У процесі реконкісти склалась іспанська держава, сформувався народний характер.
На розвиток іспанської культури раннього середньовіччя великий вплив мали античність та християнство. Велику роль у житті Іспанії відіграла також розвинута на той час арабська культура. Зокрема, вона послабила вплив католицької церкви, яка була неспроможною здійснити сильний натиск на розумове життя країни, як це було у сусідній Франції та в деяких інших європейських країнах.
Ранньосередньовічна народна поезія не збереглась, оскільки іспанське духовенство вважало її не гідною запису. Перші пам'ятки іспанською мовою (акти, збірки законів та ін.) належать до IX-X ст. Судячи з пам'яток, що збереглися, в іспанській народній поезії до XIV ст. домінував героїчний епос, творцями і носіями якого були хуглари.
Центральною постаттю іспанського героїчного епосу є Сід, якого народ любовно називав «мій Сід», додаючи - «у добрий час народжений». Це особа історична. Руй (Родріго) Діас де Бівар (близько 1043-1099 pp.) належав до кастільської знаті й був начальником військ у короля Кастілії Санчо II. За військову доблесть він отримав прізвисько Кампеадор (ратоборець, войовник). Маври, які боялися і водночас поважали іспанського полководця, називали його Сідом, що по-арабськи означає «пан». Після загибелі Санчо II його брат Альфонс VI незлюбив Сіда і за намовами придворних вигнав з країни. Спочатку Сід з дружиною перебував на службі то в іспанських, то в мавританських правителів, але, відвоювавши в маврів багату область Валенсію, став самостійним і помирився з Альфонсом. Руй Діас був видатним діячем реконкісти, він і звільнив від маврів значну частину Іспанії. Особисті риси Сіда - твердий характер, розсудливість, демократизм, талант полководця і державного діяча - сприяли його популярності серед народу. Він по праву вважається національним героєм Іспанії.
З великого епічного матеріалу про Руй Діаса збереглися близька до історичних фактів поема «Пісня про Сіда», поема «Родріго» (XIV ст.), що розповідає про молодість героя (у ній значне місце посідає вимисел).
«Пісня про Сіда» - перлина іспанської культури. Створена в XII ст.,вона дійшла до нас у списку 1307 р. в неповному і частково перекрученому вигляді. Поема складається з 3735 віршів і має три частини. Окремі деталі в змісті, зокрема географія твору, дають вченим підставу стверджувати, що «Пісня» створена в південно-східній частині Кастілії.
Початок першої частини («Вигнання») загублений. Про причину сварки Сіда з королем Альфонсом відомо з інших іспанських джерел. Починається список з вигнання Сіда. Обливаючись гарячими сльозами, Сід прощається з рідним домом, з дружиною і малолітніми дочками, яких він мусить залишити під захистом монастиря, і за суворим наказом короля під страхом смерті їде на чужину. Довідавшись про вигнання Сіда, до нього сходяться «люди усякого роду, звідусіль»: селяни, ремісники, збіднілі рицарі, всі готові виступити на боротьбу з ненависними маврами. Спочатку важко доводиться Сіду. Він заглиблюється в мусульманські землі і з часом здобуває немало перемог. Не раз велика здобич потрапляє до його рук. Частину її Сід добровільно відправляє королю Альфонсу, бажаючи примирення з ним в ім'я спільної боротьби з маврами.
Зміст другої частини «Заміжжя доньок Сіда» становить розповідь про те, як Сід, здобувши велике місто Валенсію, посилає королю 100 добірних коней. Король готовий помиритися зі своїм тепер могутнім васалом і дозволяє йому взяти до себе дружину і дочок. Знатні інфанти де Карріон, спокусившись багатством Сіда, вирішили одружитися з його дочками. Сам король виступає в ролі свата, вважаючи цей шлюб великою честю для Сіда. Неохоче погоджується Сід на заміжжя дочок, не до душі йому знатні женихи. Але він не хоче відмовити королю, до якого, забувши минулі образи, ставиться з великою пошаною. Сід запрошує до себе в Валенсію інфантів і урочисто святкує весілля.
Третя частина («Безчестя в дубовому лісі Кор-пес») тематично різноманітна. Інфанти де Карріон недовго прожили у згоді з Сідом. У доблесному оточенні Сіда вони виявились нікчемами і боягузами. Не витерпівши насмішок васалів Сіда, зяті вирішили помститися. Вони просять дозволу поїхати в Карріон, щоб показати своїх молодих дружин родичам. Тяжко на душі в Сіда, але він благословляє дочок, віддає їм придане і щедро обдаровує зятів, вручивши кожному з них по бойовому мечу, що вважалось найбільшою честю. Інфанти тільки чекали нагоди помститися за свою ганьбу на дочках Сіда. Як тільки вони в'їхали у володіння Кастілії, в дубовому лісі Корпес зіскочили з коней, і тут, у гущавині, прив'язавши молодих дружин до дерев, побили їх бичами і острогами майже до смерті. Сід скаржиться королю. «Це король присватав моїх дочок, і моє безчестя є безчестям мого сеньйора»,- каже скривджений батько. Король збирає кортеси, куди неохоче з'являються інфанти в супроводі численної рідні. Передусім Сід вимагає повернення своїх мечів, потім приданого дочок, яке зяті встигли пустити на вітер. І зрештою, захищаючи свою честь, Сід викликає їх на поєдинок. У битві в долині Карріон, в землях інфантів, Сід з дружиною перемагає кривдників і прилюдно називає їх зрадниками. Переможець Сід знову віддає дочок заміж, вже за королів Наварри і Аррагона.
«Поема про Сіда» В поемі героїчне не відокремлене від повсякденного, тут подано різноманітний життєвий фон і домінує оптимістичне світосприйняття.
Зміст поеми дуже близький до історичної основи. Поемі властива реалістична манера зображення подій та психології дійових осіб. Опис повсякденного буття невідомий хуглар супроводжує величезною кількістю подробиць і деталей. Поема дає чітке уявлення про озброєння іспанських та мавританських воїнів, про тактику битв, військову термінологію.
Але є й відхід від історичних фактів. Так, спостерігається певна демократизація та ідеалізація образу Сіда. Всупереч історичному прототипу Сід показаний інфансоном, тобто рицарем, який не належить до придворної знаті. Хуглар також замовчував негативні моменти в біографії та поведінці Сіда, наприклад його службу у мавританських правителів.
Важливе місце у поемі займає сімейно-побутова тематика. Сід не лише доблесний воїн і вірний васал, а й ніжний чоловік і батько. Розлучений з сім'єю, у вигнанні він увесь час думає «про любиму і вірну дружину», піклується, щоб вона і діти не знали нестатків. Так, Сід просить Дружину Химену та дочок, щоб вони з високої башти спостерігали бій, який він буде вести, захищаючи Валенсію.
Іспанська поема відрізняється від «Пісні про Роланда» відсутністю релігійної екзальтації і фанатизму. На відміну від французького епосу, в іспанській поемі немає релігійної нетерпимості чи ненависті до іновірців. Людину тут оцінюють не за її релігійною приналежністю, а за особистими якостями.
Стиль поеми позбавлений будь-якої пишномовності та манірності. В основному тон розповіді стримано-енергійний, часом у ньому відчутні інтимні інтонації (у родинних сценах), гумор (у побутових епізодах), епічний розмах і сила (у батальних картинах). Порівняно з французькою поемою «Пісня про Сіда» бідніша на зовнішні прикраси - метафори, поетичні порівняння.
