- •Орієнтовний перелік питань для підготовки до комплексного державного екзамену з дисципліни "Теорія держави і права"
- •Роль теорії держави і права в системі юридичних наук.
- •Поняття і особливості методології теорії права і держави.
- •Отже, функції держави - це основні соціально важливі напрями її діяльності на конкретному історичному етапі розвитку.
- •Поняття форми держави : зміст, основні складові, практичне значення.
- •Форма правління: поняття, основні різновиди.
- •Форма державного устрою: поняття, види.
- •Форма державно-правового режиму (види)
- •Правова держава: поняття, види, співвідношення із громадянським суспільством.
- •Апарат держави: поняття, елементи, принципи, організації та функціонування.
- •1. Природно-правовий (ідеологічний, аксіологічний).
- •2. Позитивістський (нормагивістський).
- •3. Соціологічний.
- •1. Правова система: поняття і різновиди
- •Правові відносини: поняття, структура, зміст.
- •Юридичні факти: поняття та види.
- •Поняття правосуб'єктності,її основні елементи.
- •Поняття джерела права їх співвідношення з поняттям форм права.
- •Принципи права та правова доктрина як специфічні джерела права.
- •Механізм правового регулювання: його основні складові.
- •Поняття юридичної відповідальності, її види та функції.
- •Підстави звільнення від юридичної відповідальності та умови, що її виключають.
Поняття правосуб'єктності,її основні елементи.
Правосуб'єктність — це передбачена нормами права здатність виступати учасником правовідносин. Це складна юридична властивість, яка складається з правоздатності, дієздатності і деліктоздатності разом узятих. Правосуб'єктність — об'єднувальна категорія. Це поняття відображає ті ситуації, коли правоздатність і дієздатність нероздільні у часі, органічно об'єднані.
Правозда́тність — це передбачена нормами права здатність (можливість) індивіда мати суб'єктивні юридичні права і виконувати суб'єктивні юридичні обов'язки. Правоздатність виникає з моменту народження і припиняється зі смертю особи.
Дієзда́тність — це здатність своїми діями набувати для себе цивільних прав і самостійно їх здійснювати, а також здатність своїми діями створювати для себе цивільні обов'язки, самостійно їх виконувати та нести відповідальність у разі їх невиконання[1].
Деліктозда́тність —здатність особи нести юридичну відповідальність за шкоду, заподіяну її протиправними діями.
Поняття джерела права їх співвідношення з поняттям форм права.
Проблема співвідношення форми права та джерела права є одним з дискусійних питань теорії права. В юриспруденції склалися такі підходи до розуміння терміна «джерела права»:
- джерела виникнення права як соціального явища, сила, що творить право (правоутворююча сила);
- пам' ятки історії, літератури, судові справи та звичаї, що існували історично та мали значення для чинного на той час права;
- певний вид діяльності державної влади з утворення правових норм;
- матеріали, взяті за основу того чи іншого законодавства;
способи зовнішнього виразу, існування та перетворення прав.
Термін «джерело права» вперше було введено у науковий обіг ще за часів Давнього Риму. Тіт Лівій у праці «Римська історія» назвав Закони ХІІ таблиць «джерелами всього публічного і приватного права», оскільки вони вважалися давньоримськими правознавцями витоками чинного на той час права. Таке розуміння джерела права відповідає первинному лінгвістичному значенню слова «джерело», під яким розуміється те, що дає початок чому-небудь, звідки походить що-небудь.
Юридичні джерела (форми) права — вихідні від держави або визнані нею офіційно-документальні форми вираження і закріплення норм права, які надають їм юридичного, загальнообов'язкового значення.
Юридичні джерела (форми) права |
||||||
Нормативно-правовий акт |
Правовий прецедент |
Нормативно-правовий договір |
Правовий звичай |
Правова доктрина |
Релігійно-правова норма |
Міжнародно-правовий акт |
Загальносоціальні джерела права -- економічні, соціальні, політичні, морально-культурні та інші — породжують або об'єктивно зумовлюють виникнення правових норм. Юридичні (спеціально-соціальні) джерела права (нормативно-правовий акт, правовий прецедент, правовий договір, правовий звичай, правова доктрина, релігійно-правова норма, міжнародний-право-вий акт) виступають як офіційна форма вираження і закріплення правових норм.
