2.5 Аналіз виробничого потенціалу підприємства

Життєдіяльність відповідної економічної системи багато в чому визначається наявністю і використанням власного потенціалу.

Будь яка виробнича система (підприємство, галузь) складається із сукупності матеріальних і нематеріальних ресурсів. Комбінація цих ресурсів (факторів виробництва) визначається в кожному окремому випадку залежно від конкретних завдань, що стоять перед організацією, і формує її виробничий потенціал, що визначає можливість їх вирішення.

Виробничий потенціал – це система економічних відносин, яка виникає між господарюючими суб’єктами на макро- і 51акрорівнях з приводу отримання максимально можливого виробничого результату, який може бути отриманий при найбільш ефективному використанні виробничих ресурсів, при наявному рівні техніки і технологій.

Виробничий потенціал підприємства включає сукупність фінансових, матеріальних, нематеріальних, інтелектуальних, інформаційних, технологічних, інноваційних та інших ресурсів, що забезпечують господарську діяльність підприємства [46].

Виробничо-господарські показники підприємства представлено в таблиці 2.1.

Таблиця 2.1 – Виробничого-господарські показники діяльності ТОВ Рукавична фабрика «Славутич»

Показники	2011	2012	2013
Об’єм виробництва, пар	206000	208000	216000
Собівартість, грн./пару	2,150	2,150	2,150
Балансовий прибуток, грн..	151050	152880	158760
Середньооблікова чисельність персоналу	11	11	11
В т.ч. промислово-виробничого персоналу	7	7	7
Середньомісячна заробітна плата ПВП, грн.	1750	1750	1750
Продуктивність праці на день пар/чол..	106	108	113
Витрати на 1 грн. товарної продукції, коп..	0,75	0,75	0,75

Підприємство з кожним роком працює більш ефективно, про що свідчить ріст об’ємів виробництва продукції, продуктивність праці промислово-виробничого персоналу. Інші показники залишаються сталими. Данні свідчать про стабільність діяльності організації. Можна зробити висновок, що фабрика має фінансовий і виробничий потенціал.

На даний момент на фабриці працює 11 чоловік. Проведемо аналіз персоналу підприємства використовуючи наступні якісні характеристики: статева ознака (рисунок 2.5), вік (рисунок 2.6), стаж роботи (рисунок 2.7) і рівень освіти (рисунок 2.8).

Рисунок 2.5 – Структура персоналу за статевою ознакою

Рисунок 2.6 – Структура персоналу за віковим складом

Рисунок 2.7 – Структура персоналу за стажем роботи

Рисунок 2.8 – Структура персоналу за рівнем освіти

Проаналізувавши всі гістограми, можна зробити висновок, що в основному на виробництві працюють жінки, що пояснюється тим, що в’язання та шиття вважається суто жіночою справою. Чоловіки займають місце майстрів та директора фірми. За віком та стажем роботи, можна зробити висновок, що на виробництві працюють досвідчені робітники (середній вік працівників становить 38 років), які знають свою праву. Всі функціональні посади займають люди з вищою освітою, а робочий персонал весь має повну середню професійну освіту.

В управлінні персоналом ТОВ «Рукавична фабрика «Славутич» використовуються наступні групи методів:

1. адміністративно-організаційні методи управління:

• Регулювання взаємовідносин співробітників за допомогою положень про структурні підрозділи та посадових інструкцій;

• Використання власної мотивації (видання приказів, віддача приказів, розпоряджень) при управлінні поточною діяльністю організації.

2. Економічні методи управління:

• Матеріальне стимулювання праці робітників: преміальні по результатам праці, використання для певних категорій працівників відрядної оплати праці.

3. Соціально-психологічні методи управління:

• Розвиток у співробітників почуття приналежності до компанії за допомогою широкого використання логотипу компанії та забезпечення співробітників фірмовим робочим одягом;

• Стимулювання за допомогою гарантованого надання соціальних гарантій, організації свят для співробітників та їх сімей [18].

Фабрика використовує оплату праці як важливіший засіб стимулювання добросовісної роботи. Індивідуальні заробітки робітників визначаються їх особистим трудовим вкладом, якістю праці, результатами виробничої діяльності фірми. В якості бази використовується тарифна система оплати праці.

Тарифна частина заробітної плати формується наступним чином:

1. Посадові оклади керівництва, спеціалістів й службовців встановлюються директором на основі штатного розкладу у відповідності до посади і кваліфікації робітника.

2. При оплаті праці робочих використовується:

• Почасова оплата згідно з окладами, утвердженими в штатному розкладі, розмір яких залежить від важкості виконуваної роботи і тарифних розрядів;

• Відрядна оплата праці за фактично виконану роботу [10].

Преміювання робітників здійснюється щомісячно і має на меті заохочування праці. Основною умовою начислення премії є бездоганне виконання трудових функцій й обов’язків, передбачених законодавством, правилами внутрішнього розпорядку, посадовими інструкціями і технічними правилами.

Проведений аналіз оплати праці й преміювання показує, що розмір заробітної плати співробітників залежить від результатів їх трудової діяльності. За кожне порушення трудової дисципліни і технології виробництва до робітника застосовується санкція у вигляді позбавлення премії або її частини.

Розподіл оплати праці на постійну та преміальну частини у 2012-2013 роках приведено в таблиці 2.2.

Таблиця 2.2 – Структура фонду оплати праці ТОВ «РФ «Славутич»

Показник	2012 рік, грн.	2013 рік, грн.
Оклад	317058	318750
Преміальні частина оплати праці: У грошовому вираженні У процентному вираженні	40392 11,3%	56250 15%
Всього	357450	375000

Як видно з таблиці, доля преміальної частини у 2013 році зросла на 13,7% і склала 15% від заробітної плати. Це говорить про те, що доволі значна частина заробітної плати начисляється робітникам за добросовісне виконання своїх обов’язків.

Висновки до розділу 2

За результатами проведеного дослідженні можна зробити наступні висновки:

Забезпеченість підприємств засобами індивідуального захисту залишається вкрай незадовільною і складає близько 45%. Це говорить про безвідповідальність керівників і про недостатнє фінансування безпеки праці.

Ринок характеризується низькою конкурентоспроможністю багатьох засобів індивідуального захисту вітчизняного виробництва та виробництва країн СНД порівняно з європейськими та, як наслідок цього, труднощі українських виробників у виході на ринки Європи та Америки.

Недостатній рівень контролю якості засобів індивідуального захисту з боку держави привів до появи товарів з низьким рівнем захисних можливостей, що завдає шкоди населенню.

Характеризуючи галузь роботи підприємства, можна сказати, що рівень технологічного оснащення схожих підприємств знаходиться на дуже низькому рівні. Обладнання застаріле й не відповідає сучасним вимогам. Повна або часткова модернізація виробництва є типовим проектом в легкій промисловості.

Аналізуючи діяльність підприємства, можна сказати, що вона є сталою, але продукція не є конкурентоздатною. Обладнання працює не на повну потужність, бо його стан є критичним і потребує заміни.

Структура управління фабрики є лінійною, що пояснюється невеликими розмірами організації та кількістю працюючих. Аналіз кадрового потенціалу показав, що плинність кадрів на підприємстві низька, всі працюючі мають великий досвід роботи на своїх посадах, а рівень премій в заробітній платі говорить про те, що всі робітники виконують покладені на них задачі з повною відповідальністю.

Продукція виготовляється з високоякісної сировини, що поставляється перевіреними постачальниками. Усі постачальники є давніми партнерами підприємства і їм немає гідної альтернативи на ринку. Зв'язки з ними давно налагоджені, всі постачання ведуться пунктуально і в зазначені терміни, якість продукції, що ними постачається, відповідає всім вимогам. Робота з ними контролюється фахівцем зі збуту і постачання. Головними конкурентами на ринку є середні фірми, що виготовляють аналогічну продукцію. Головною їх перевагою є виготовлення продукції різної щільності та х напиленням ПВХ на долонній стороні. Головними споживачами готової продукції є будівельні фірми, заводи та аграрний сектор, де постійно потрібен захист рук працівників.

Фабрика має як сильні (можливість розширення виробництва, високий досвід роботи в галузі, налагоджені зв’язки з постачальниками та покупцями) так і слабкі сторони (застарілість обладнання, часті простої через потребу в поточному та середньому ремонті, однотипність продукції).

Але досягнення вищих показників організації неможливе без стратегічних заходів в сфері технічного переоснащення. Технічне переозброєння і нові технології дозволять підвищити якість і споживчі властивості виробів, збільшити обсяг реалізованої продукції та зменшити кількість браку, що сприятиме завоюванню гідного місця на ринку. Тож, організація розглядає можливість модернізації виробництва.