27. Фізіологічні механізми та біологічне значення стресу; вегетативні показники стресу. Характеристика стадій стресу; гормони стресу та адаптації; стрес та дистрес.

Стрес – емоційний стан індивіда, який виникає в ситуаціях, що порушують усталений перебіг його життя. Цей стан полягає у неспецифічній реакції організму на вимоги, які до нього висуваються. Дослідження цієї реакції, започатковані Г. Сельє у 1936 р., спричинили створення теорії стресу.

Дистрес – зворотний бік стресу. Якщо стрес може мати позитивне значення, то дистрес – завжди негативне.Фази розвитку стресу (за Г. Сельє): Фаза виснаження; Реакція тривоги; Фаза опору.

Стрес викликають не тільки негативні події. Стресорами можуть бути і ситуації, які супроводжуються надмірним приємним хвилюванням (весілля, народження дитини, підвищення по службі, подорож).Стрес виникає тоді, коли вплив подразника (стресора) перевищує пристосувальні можливості організму і психіки.

Фізіологічний механізм стресу полягає в тому, що під дією сильного подразника в кров викидаються певні гормони. Під їх дією змінюється режим роботи серця, підвищується тиск, частота пульсу, змінюються захисні сили організму. Якщо навіть у важкій стресовій ситуації людина повністю зберігає контроль за своїми діями, вчинками, станом в цілому, то при цьому знижується адаптаційний резерв її організму, і, як наслідок, підвищується вірогідність захворювання (знижується захисна здатність організму).

Можна виділити три фізіологічних механізми стресу.

По-перше, у корі головного мозку формується інтенсивне стійке вогнище збудження, так звана домінанта, що підкорює всю діяльність організму, усі вчинки і помисли людини. По-друге, слідом за появою домінанти розвивається особлива цінна реакція – збуджується одна з глибинних структур мозку – гіпоталамус, що змушує сусідню залозу – гіпофіз – виділяти у кров велику порцію адренокортикотропного гормону (АКТГ). Під впливом АКТГ надниркові залози виділяють адреналін та інші фізіологічно активні речовини (гормони стресу), що викликають багатосторонній ефект: серце починає скорочуватися частіше і сильніше, кров'яний тиск підвищується (може розболітися голова, виникнути серцевий приступ), частішає дихання. Необхідно нейтралізувати гормони стресу, і кращий помічник тут – фізкультура, інтенсивне м'язове навантаження.По-третє, через те що стресова ситуація зберігає свою актуальність (адже конфлікт не розв'язався благополучно і якась потреба так і залишилася незадоволеною, інакше не було б негативних емоцій), до кори головного мозку знову і знову над ходять імпульси, що підтримують активність домінанти, а в кров продовжують виділятися гормони стресу. Отже, треба знизити для себе значущість цього незадоволеного бажання або ж відшукати шлях для його реалізації.

Виділяються наступні види стресів:

1) фізіологічний (викликається надмірним фізичним навантаженням);

2) психологічний (обумовлюється складними відносинами з оточуючими);

3) інформаційний (породжений надмірністю, недостатністю або безсистемністю життєво важливої інформації);

4) управлінський (висока відповідальність за наслідки прийнятих рішень);

5) емоційний (проявляється в ситуаціях загрози, небезпеки).

28. Поняття про метод, методику, техніку та процедуру психологічного дослідження. Класифікація методів. Характеристика методів збору даних про особистість (L, Q, Т-даних). Проблема підвищення надійності кожного виду даних.

Метод - це форма практичного і теоретичного освоєння дійсності, система засобів, прийомів, принципів, підхо­дів, які застосовує конкретна наука для вивчення свого предмета. Ця система поєднує як універсальні, так і при­таманні кожній науці елементи. З вибору методу почина­ється окремий акт дослідження, тому що він дає змогу виокремити предмет вивчення, сформулювати проблему, окреслити процес дослідження, оскільки метод концен­трує накопичене знання.Будь-який метод повинен бути втілений на практиці.

Мето­ди класифікують за певними критеріями (наприклад, за­гальнонаукові: спостереження, експеримент; конкретно-психологічні: поперечні зрізи, лонгітюд, клінічний метод тощо). Для вимірювання індивідуально-психологічних особливостей особистості, отримання різнобічної інформа­ції про її розвиток застосовують спеціальні психодіагностичні методи.

Дослідження у психодіагностиці підпорядковане мето­дології науки – системі принципів побудови і способів ор­ганізації наукового дослідження. Ці методологічні прин­ципи втілюють неекспериментальний, експерименталь­ний і психодіагностичний дослідницькі методи.До неекспериментального методу належать різні види (методики) спостережень, бесіди та метод вивчення продуктів діяльності. Суть експериментального методу полягає у цілеспрямованому створенні умов, які забезпе­чують активний вияв досліджуваного фактора (змінної) і реєстрацію змін, а також можливість активного втручан­ня експериментатора у ситуацію дослідження і діяльність досліджуваного. Психодіагностичний метод – спосіб дослідження, що дає змогу от­римувати точні кількісні і якісні характеристики досліджуваних ін­дивідуальних психічних властивостей особистості з дотриманням основних.

L-дані – дані, що грунтуються на реєстрації пове­дінки людини у повсякденному житті. L-дані важко зробити валідними, тому що не можна уникнути спотворень, пов'яза­них з особистістю спостерігача, діють ефект ореолу (систематичні спотворення) та інструментальні спотво­рення, зумовлені недосконалістю методик обстеження (некоректно сформульованими питаннями). Ще один недолік L-даних – великі витрати часу. Щоб підвищи­ти валідність L-даних, потрібно дотримуватись таких вимог при експертному оцінюванні:

1) визначати властивості в термінах спостережува­ної поведінки (заздалегідь домовитися, що саме фіксу­ватиметься, наприклад, як прояв тривожності, агре­сивності тощо);

2) забезпечити тривалість спостереження;

3) залучити не менше десяти експертів на одного випробовуваного;

4) рангувати випробовуваних протягом однієї зустрічі не більше ніж за однією ознакою, щоб не було ефекту наведення й експерти не повторювали свого списку.

Оцінки мають бути обов'язково формалізовані і виражені кількісно.

Т-дані – дані об'єктивних тестів (випробувань) з контрольованою експериментальною ситуацією.

Для підвищення валідності й евристичності дослі­дження корисно застосовувати такі так­тичні прийоми:

– маскування істинної мети дослідження;

– несподівана постановка завдань;

– невизначеність і нечіткість формулювання цілей дослідження для створення зони невизначеності і сти­мулювання активності випробовуваного;

– відвертання уваги випробовуваного;

– створення емоційної ситуації при тестуванні;

– використання емоційного змісту тестової ситу­ації;

– фіксація автоматизованих реакцій;

– фіксація мимовільних індикаторів (електрофізіо­логічних, біохімічних, вегетативних змін);

– фіксація фонових індикаторів (фізичного стану, рівня активності і втоми тощо).

Q-дані – дані, одержувані за допомогою опитувальників, анкет та інших стандартизованих методів.

Перевага цього каналу – висока економічність (мож­на застосовувати у групі, автоматизовано обробляти результати), проте Q-дані не вважають високонадійними.

29. Опитування (анкетування, інтерв'ю) як метод психології. Правила складання плану опитування і його проведення. Використання даних анкетування та інтерв'ю. Бесіда, її значення в роботі практичного психолога.

Опитувальні методи (інтерв'ю, анкетування) широко застосовують для отримання психологічної інформації, оскільки за короткий проміжок часу можна зібрати достатньо стандартизований значний фактичний матері­ал. Анкетування – прове­дення опитування у письмовій формі за допомогою заздалегідь підготовлених бланків. Перед опитуванням необхідно ретельно підготувати анкету, що передбачає: аналіз теми, виокремлення про­блем анкетування; розроблення пробної; пілотажне анкетування та аналіз його результатів; уточнення формулювань інструкцій і змісту питань; анкетування; узагальнення та інтерпрета­цію результатів, підготовку звіту.

За змістом (спрямованістю) питання допомагають з'ясу­вати: – особистість респондента (стать, вік, освіта, профе­сія, родинний стан). На підставі цих даних обробляють матеріал в межах підгрупи людей, за необхідності зіста­вляють подібну інформацію з різних підгруп;– факти свідомості (думки, мотиви, очікування, плани, оцінні судження респондента); – факти поведінки (реальні вчинки, дії і їх результати). Метод інтерв'ю – метод одержання інформації у процесі усного безпосереднього спілкування, який передбачає реєстрацію та аналіз відповідей на питання, вивчення особливостей невербальної поведінки опитуваних. Залежно від умов проведення і кількості опитуваних процедура інтерв'ювання може бути: одноразовою або багаторазовою; індивідуальною або груповою.Крім дослідницького інтерв'ю, за метою дослідження виокремлюють:

– діагностичне інтерв'ю, використовуване на ранніх етапах психотерапії як засіб проникнення у внутрішній світ клієнта і розуміння його проблем;

– клінічне інтерв'ю, застосовуване як терапевтична бесіда, спосіб надання психологічної допомоги в усвідо­мленні людиною внутрішніх проблем, конфліктів, прихо­ваних мотивів поведінки, шляхів саморозвитку. За формою спілкування інтерв'ю розрізняють:– вільне інтерв'ю, тобто бесіду, в якій дослідник має змогу самостійно змінювати спрямованість, порядок і структуру питань, дбаючи про необхідну ефективність процедури. – стандартизоване інтерв'ю (опитування за чітко роз­робленою, однаковою для усіх респондентів схемою).– напівстандартизоване інтерв'ю, засноване на вико­ристанні двох обов'язкових і основних питань, на які повинен відповісти кожен опитуваний.

План. Ефективність методу інтерв'ю залежить від дотримання послідовності процедур методу, зміст яких передбачає підготовчий, комунікативний та аналітичний етапи.Підготовчий етап має таку послідовність: 1) визначення предмета та об'єкта опитування, поста­новка дослідницьких завдань, вибір різновиду інтерв'ю; 2) проектування інструментарію психологічного дослі­дження (у т. ч. складання плану інтерв'ю, формулювання приблизної сукупності питань респондентам, виокремлен­ня категорій аналізу інформації, розроблення інструкцій, підготовка технічних засобів реєстрації та оброблення даних); 3) пілотажне інтерв'ювання; 4) уточнення програми дослідження, редагування питань, зміна інструкцій, аналіз помилок і невідповідно­стей, що виникли у процесі пробного інтерв'ю; 5) складання остаточного варіанта сукупності питань, способів аналізу інформації, а також текстів інструкцій респондентам. Наступним за усного опитування є комунікативний етап. Процес спілкування з респондентом, як правило, має таку структуру: 1) вступ (встановлення контакту, інформування про мету опитування, умови його проведення, формування установки на співробітництво, відповіді на питання, що виникають у респондента); 2) основна частина (докладне дослідження, здійснюва­не за заздалегідь розробленим планом); 3) завершення (зняття напруги, висловлення подяки за участь у роботі).На аналітичному етапі інтерв'ювання здійснюють оброблення та інтерпретацію, аналіз зібраної інформації, зіставлення результатів усного опитування з даними, отриманими за допомогою інших методів психологічного дослідження.