53. Симптомокомплексний підхід у патопсихологічному дослідженні.

Під патопсихологічним дослідженням у сучасній патопсихології розуміють використання будь-якої діагностичної процедури з метою моделювання цілісної системи пізнавальних процесів мотивів і відносин особистості.

Патопсихологічне дослідження включає в себе ряд компонентів: бесіду з хворим, постереження, аналіз історії життя хворого, патопсихологічний експеримент, співставлення даних патопсихологічного експерименту з історією життя хворого.

За даними експериментально-психологічного обстеження патопсихолог описує притаманні хворому психологічні симптоми і кваліфікує їх з врахуванням відомих йому патопсихологічних симптомокомплексів, в склад яких входять конкретні психічні захворювання.

Патопсихологія вивчає закономірності розвитку психічної хвороби, але предметом дослідження патопсихології є певна ланка (фрагмент) в структурі симптомоутворення, тобто те що передує психопатологічним утворенням в процесі розвитку психічної

хвороби.

      Симптом – статистично значиме відхилення показника життєдіяльності організму від норми або виникнення нового, не властивого здоровому організму, явища.       Синдром – патогенетична зумовлена сукупність симптомів, ознак психічного розладу, які внутрішньо взаємопов’язані між собою. Отже, в патопсихології під синдромом розуміють патогенетично обумовлену спільність симптомів, ознак психічних розладів, внутрішніо взаємообумовлених і взаємопов'язаних.

У цьому полягає велика діагностична значущість синдромів у порівнянні з симптомами.

З виявлення симптомів і синдромів починається обстеження хворих із психічними розладами. Взяті окремо, ізольовано, ні симптоми, ні синдроми не мають нозологічної специфічності (ще не визначають конкретну психічну хворобу), оскільки практично одні і ті ж клінічні прояви можуть зустрічатися при різних нозологічних формах, тобто психічних захворюваннях або розладах. Симптом набирає відповідного значення тільки тоді, якщо розглядається у рамках синдрому. Синдром має діагностичну цінність лише тоді, коли вивчається в динаміці захворювання, у співвідношенні з таким важливим критерієм, як особливості змін особи, що виникають під час перебігу психічної хвороби.

Отже, ознаки патологiчних станiв або захворювань є симптомами (вiд грецького symptoma – збiг, ознака). А сукупнiсть симптомiв, якi об'єднанi єдиним патогенезом, називають симптомокомплексом або синдромом (вiд грецького syndromos - той, що бiжить разом). Кожен симптом може входити до складу рiзних синдромiв. Кожен синдром може виникати при рiзних захворюваннях, при цьому деякi синдроми специфiчнi для певних захворювань.

Дiагностика може здiйснюватись на синдромологiчному або нозологiчному рiвнi.

Синдромологiчна дiагностика означає встановлення синдрому, а нозологiчна дiагностика полягає у визначеннi захворювання (нозологiя - вiд грецької nosos - захворювання, logos – вчення - наука про захворювання та їх класифiкацiю).

Симптоми психiчних розладiв можуть бути продуктивними (позитивними) та негативними.

Продуктивними називають психiчнi розлади, якi проявляються у появi психiчних феноменiв, не властивих здоровiй людинi.

Негативнi симптоми полягають у втратi хворим психiчних властивостей, якi є складовою частиною психiчного функцiювання в нормi.

Наприклад, симптом депресiї – поява тужливо-пригнiченого настрою – належить до продуктивних, а симптом апатiї – збiднення емоцiйної сфери – є негативним симптомом. За ступенем тяжкостi психiчнi розлади вiдносять до психотичного або непсихотичного рiвня. Психоз – хворобливий розлад психiки, який проявляється у цiлком або переважно

неадекватному вiдображеннi реального свiту з порушеннями поведiнки, змiною рiзних сторiн психiчної дiяльностi. Як правило психоз супроводжується появою продуктивних симптомiв – галюцинацiй, маячних iдей, психомоторних чи афективних розладiв. Усвiдомлення захворювання при психозi, як правило, вiдсутнє. Розлади непсихотичного рiвня вiдрiзняються вiдносною збереженостю здатностi до адекватного вiдображення реальностi, впорядкованiстю поведiнки, тим, що хворий усвiдомлює наявнiсть

хворобливих змiн власної психiчної дiяльностi.