4. Протипожежні вимоги до проектування будівель і споруд
Відповідно до статті 10 Закону України про пожежну безпеку:
Виробничі, жилі, інші будівлі та споруди, устаткування, транспортні засоби, що вводяться в дію чи в експлуатацію після завершення будівництва, реконструкції або технічного переоснащення, а також технологічні процеси та продукція повинні відповідати вимогам нормативних актів з пожежної безпеки.
Забороняється впровадження нових технологій, випуск пожежонебезпечної продукції без попередньої експертизи (перевірки) проектної та іншої документації на відповідність нормативним актам з пожежної безпеки. Фінансування таких робіт може провадитися лише після одержання позитивних результатів експертизи.
Проектні організації зобов'язані здійснювати авторський нагляд за додержанням проектних рішень з пожежної безпеки при будівництві, реконструкції, технічному переоснащенні та експлуатації запроектованих ними об'єктів.
На машини, механізми, устаткування, транспортні засоби і технологічні процеси, що впроваджуються у виробництво, а також на продукцію, в стандартах на які містяться вимоги щодо пожежної безпеки, повинен бути сертифікат, що засвідчує безпеку їх використання, виданий в установленому порядку.
Забороняється застосування в будівництві та на виробництві матеріалів і речовин, на які немає даних щодо пожежної безпеки.
Проектування, реконструкція, технічне переоснащення та будівництво об'єктів іноземними юридичними особами здійснюються відповідно до вимог законодавства України.
Початок роботи новостворених підприємств, впровадження нових технологій, передача для виробництва зразків нових пожежонебезпечних машин, механізмів, устаткування та продукції, оренда будь-яких приміщень здійснюються після видачі відповідного дозволу органом державного пожежного нагляду, крім випадків вчинення певних дій щодо провадження господарської діяльності або видів господарської діяльності на підставі декларації відповідності матеріально-технічної бази вимогам законодавства.
Дозвіл ( 150-2001-п ) видається урядовим органом державного нагляду у сфері пожежної безпеки та територіальними органами державного пожежного нагляду в Автономній Республіці Крим, областях, містах Києві та Севастополі, районах, містах, районах у містах безоплатно.
Експертиза проектів будівництва на відповідність вимогам нормативних актів з питань пожежної безпеки проводиться відповідно до статті 31 Закону України "Про регулювання містобудівної діяльності" ( 3038-17 ).
БІЛЕТ 22
1.Державні міжгалузеві та галузеві нормативні акти про охорону праці
Державнi мiжгалузевi та галузевi нормативнi акти про охорону працi - це правила, стандарти, норми, положення, iнструкцiї та iншi документи, яким надано чиннiсть правових норм, обов'язкових для виконання.
Опрацювання та прийняття нових, перегляд i скасування чинних державних мiжгалузевих та галузевих нормативних актiв про охорону працi проводяться органами державного нагляду за охороною працi за участю iнших державних органiв i професiйних спiлок у порядку, визначеному Кабiнетом Мiнiстрiв України.
Стандарти, технiчнi умови та iншi нормативно-технiчнi документи на засоби працi i технологiчнi процеси повиннi включати вимоги щодо охорони працi i погоджуватися з органами державного нагляду за охороною працi.
У разi вiдсутностi в нормативних актах про охорону працi вимог, якi необхiдно виконати для забезпечення безпечних i нешкiдливих умов працi на певних роботах, власник або уповноважений ним орган зобов'язаний вжити погоджених з органами державного нагляду за охороною працi заходiв, що забезпечать безпеку працiвникiв.
2. Вирішення питань з охорони праці при розробці буд генпланів ????????
3 Організаційні та технічні методи захисту людини від ураження електричним струмом ?
Основні організаційні заходи і засоби щодо попередження електротравм регламентуються ДНАОП 0.00-1.21-98 Правила безпечної експлуатації електроустановок споживачів, за якими відповідальність за організацію безпечної експлуатації електроустановок покладається на власника.
Згідно з чинними вимогами власник повинен:
- призначити відповідального за справний стан і безпечну експлуатацію електроустановок (далі — відповідальний за електрогосподарство);
- створити і укомплектувати відповідно до потреб електротехнічну службу;
- розробити і затвердити посадові інструкції працівників електротехнічної служби та інструкції з безпечного виконання робіт в електроустановках з урахуванням їх особливостей;
- створити на підприємстві такі умови, щоб працівники, на яких покладено обов'язки з обслуговування електроустановок, відповідно до чинних вимог, своєчасно здійснювали їх огляд, профілактичні роботи.
Технічні:
Ізоляція струмовідних частин. Забезпечує технічну працездатність електроустановок, зменшує вірогідність потраплянь людини під напругу, замикань на землю і на корпус електроустановок, зменшує струм через людину при доторканні до неізольованих струмо-відних частин в електроустановках, що живляться від ізольованої від землі мережі за умови відсутності фаз із пошкодженою ізоляцією.
Призначення блоківок безпеки: унеможливити доступ до неізольованих струмовідних частин без попереднього зняття з них напруги, попередити помилкові оперативні та керуючі дії персоналу при експлуатації електроустановок, не допустити порушення рівня електробезпеки та вибухозахисту електрообладнання без попереднього відключення його від джерела живлення.
Попереджувальні сигнали використовують з метою забезпечення надійної інформації про перебування електрообладнання під напругою, про стан ізоляції та пристроїв захисту, про небезпечні відхилення режимів роботи від номінальних тощо.
Виконання електричних мереж, ізольованих від землі.
Захисне розділення електричних мереж. Зі збільшенням протяжності і розгалуженості мережі зменшується паралельна робота ізоляторів (накопичення дефектів) і збільшується ємкість. Розділення такої протяжної мережі на окремі, електрично не зв'язані між собою частини за допомогою трансформаторів з коефіцієнтом трансформації, рівним одиниці, сприяє підвищенню опору ізоляції та зменшенню ємкості, і, як результат, призводить до підвищення рівня безпеки.
Застосування малих напруг. До малих напруг належать напруги 42 В і менше змінного струму частотою 50 Гц і 110 В і менше постійного струму. Напруга до 42 В змінного і до 110 В постійного струму застосовується в приміщеннях з підвищеною небезпекою електротравм, особливо небезпечних і поза приміщеннями для живлення ручного електрифікованого інструменту, ручних переносних ламп, світильників місцевого освітлення з лампами розжарювання, в яких конструктивно не виключена можливість контакту сторонніх осіб зі струмовідними частинами, світильників загального освітлення з лампами розжарювання при висоті підвісу світильників меншій 2,5 м.Напруга до 12 В змінного струму повинна застосовуватись для живлення від мережі переносних світильників в особливо небезпечних умовах щодо електротравматизму.
Вирівнювання потенціалів. Застосовується з метою зниження можливих напруг дотику (Ц^от, В) і кроку при експлуатації електроустановок або потраплянні людини під ці напруги за інших обставин. Вирівнювання потенціалів досягається за рахунок навмисного підвищення потенціалу опорної поверхні, на якій може стояти людина, до рівня потенціалу струмовідних частин, яких вона може торкатись.
Захисне заземлення, занулення, захисне відключення.
4. Визначення вогнестійкості будівельних конструкцій та шляхи її підвищення
На розвиток пожежі у будівлях та спорудах значно впливе здатність окремих будівельних елементів чинити опір впливу теплоти, тобто їх вогнестійкість.
Вогнестійкість — здатність будівельних елементів та конструкцій зберігати свою несучу здатність, а також чинити опір нагріванню до критичної температури^утворенню наскрізних тріщин та поширенню вогню. Вогнестійкість конструкцій та елементів будівель характеризується межею вогнестійкості.
Межа вогнестійкості — це час (у годинах) від початку вогневого стандартного випробування зразків до виникнення одного з граничних станів елементів та конструкцій (втрата несучої та тегоюізолюючої здатності, щільності). Межі вогнестійкості та максимальні межі розповсюдження вогню визначаються шляхом дослідження у спеціальних печах під відповідним навантаженням.
Межа розповсюдження вогню -— максимальний розмір пошкоджень, см, яким вважається обвуглення або вигорання матеріалу, що визначається візуально, а також оплавлюванням термопластичних матеріалів.
Будівля може належати до того чи іншого ступеня вогнестійкості, якщо значення меж вогнестійкості і меж розповсюдження вогню усіх конструкцій не перевищує значень вимог СНиП 2.01.02-85 (табл. 4.1).
Протипожежні перешкоди. При проектуванні і будівництві промислових підприємств передбачаються заходи, які запобігають поширенню вогню шляхом:
— поділу будівлі протипожежними перекриттями на пожежні відсіки;
— поділу будівлі протипожежними перегородками на секції;
— влаштування протипожежних перешкод для обмеження поширення вогню по конструкціях, по горючих матеріалах (гребені, бортики, козирки, пояси);
— влаштування протипожежних дверей і воріт;
— влаштування протипожежних розривів між будівлями. Протипожежна перешкода — конструкція у вигляді стіни, перегородки, перекриття або об'ємний елемент будівлі, призначені для запобігання поширенню пожежі у прилеглих до них приміщеннях протягом нормованого часу.
БІЛЕТ 23
Електромагнітні високочастотні (ВЧ) і надвисокочастотні (НВЧ) випромінювання
Вплив електромагнітних випромінювань на людину
Широке застосування сьогодні для телебачення, зв'язку, радіонавігації, телекерування, телесигналізації і радіолокації одержала радіоапаратура, що працює в діапазоні високих (ВЧ), ультрависоких (УВЧ) і надвисоких частот (НВЧ). Першоджерелом електромагнітних коливань у радіотехнічних пристроях є генератори ВЧ і НВЧ.
Електромагнітна енергія вимірюється в Вт/м2 (мВт/см2, мкВт/ см2) і випромінюється в навколишній простір, у першу чергу, антенним пристроєм. Крім цього, джерелами електромагнітних полів (ЕМП) у робочих приміщеннях радіолокаційних станцій, радіотехнічних майстерень, лабораторій і радіоцентрів можуть бути окремі вузли НВЧ генераторів (магнетрони, лампи біжучої хвилі, клістрони), з'єднані елементи модуляторів з генераторами, лінії передач від генератора до антени, катодні виводи магнетронів, вентиляційні щілини, щілини у хвилеводних трактах і коаксіальних лініях та інш.
Під час експлуатації і ремонту установок з генераторами електромагнітної енергії можливий вплив ЕМП на обслуговуючий персонал, а також на працівників інших об'єктів, що знаходяться в зоні випромінювання спрямованих антен радіолокаційних станцій.
На робочих місцях інтенсивність ЕМП залежить від потужності джерела випромінювання і відстані від джерела випромінювання до робочого місця. В табл. 5.1 наведено прийнятий на сьогодні розподіл радіохвиль за діапазонами.
На відстані близько 1/6 довжини хвилі у джерела електромагнітного випромінювання переважають поля індукції (зона індукції), а за її межами переважають поля випромінювання (зона випромінювання). Безумовно, що коли робоче місце розташоване в зоні індукції, працівник буде піддаватися впливу електричних і магнітних полів, що періодично змінюються.
Випромінювання високих частот зумовлює в організмі зміну умовно-рефлекторної діяльності (гальмування умовних і безумовних рефлексів), падіння кров'яного тиску, уповільнений пульс. Постійний вплив опромінення і особливо надвисоких частот (НВЧ) може призвести до стійких функціональних змін у центральній нервовій і серцево-судинній системах.
Коли людина потрапляє в зону випромінювання, енергія ЕМП частково поглинається тілом людини. Під дією ВЧ полів у тканинах виникають ВЧ струми, що супроводжуються тепловим ефектом. Електромагнітні поля при тривалому впливі можуть викликати підвищену стомлюваність, дратівливість, головний біль чи сонливість, порушення сну, зниження кров'яного тиску, зміну температури тіла та ін.ш., пов'язаних з розладом центральної нервової і серцево-судинної систем. Поля НВЧ, особливо сантиметрового і міліметрового діапазонів, викликають також зміни в крові, помутніння кришталика (катаракта), погіршення нюху, а в окремих випадках - трофічні явища: випадіння волосся, ламкість нігтів та ін.ш.
Порушення органів людини, зумовлені впливом ЕМП, є оборотними, якщо припинити опромінення; але варто враховувати, що оборотність функціональних зрушень не є безмежною і, зазвичай, визначається інтенсивністю опромінення, тривалістю впливу, а також індивідуальною особливістю організму. Тому профілактика професійних захворювань повинна передбачати, поряд з розробкою технічних засобів захисту, організаційні заходи.
Нормування електромагнітних випромінювань радіочастотного діапазону
Стандартом ГОСТ 12.1.006-84 ССБТ "Электромагнитные поля радиочастот. Допустимые уровни на рабочих местах и требования к проведению контроля" встановлені допустимі рівні впливу ЕМП радіочастот. Електромагнітні поля радіочастот варто оцінювати в діапазоні частот 60 КГц-300 МГц - напруженістю електромагнітної складової поля; у діапазоні частот 300 МГц-300 ГГц - поверхневою густиною потоку енергії випромінювання (далі густина потоку енергії (ГПЕ) випромінювання) і створюваного цим потоком енергетичного навантаження (ЕН).
Енергетичне навантаження являє собою сумарний потік енергії, яка проходить через одиницю поверхні, що опромінюється за час дії Т і виражається добутком ГПЕ Т.
Можуть бути допущені рівні вище зазначених, але не більше, ніж у два рази у випадках, коли час впливу ЕМП на персонал не перевищує 50 % тривалості робочого дня.
Напруженість ЕМП у діапазоні частот 60 кГц-300 МГц на робочих місцях персоналу протягом робочого дня не повинна перевищувати встановлених гранично допустимих рівнів (ГДР).
Гранично допустимі величини ГПЕ ЕМП у діапазоні частот 300 МГц-300 ГГц на робочих місцях персоналу варто визначати, виходячи з допустимої ЕН на організм з урахуванням часу впливу за формулою:
де: ГПЕ - гранично допустимі значення ГПЕ, Вт/м2 (мВт/см2, мкВт/см2); ЕНгду- нормативна величина ЕН, яка дорівнює: 2Втгод/ м2 (200 мкВт год/см2) для усіх випадків опромінення, крім опромінення від обертових і скануючих антен; 20 Вт год/м2 (2000 мкВт год/ см2) для випадків опромінення від обертових і скануючих антен з частотою обертання чи сканування не більше ніж 1 Гц і шпаруватістю не менше 50; Т - час перебування в зоні опромінення за робочу зміну, год. (без урахування режиму обертання чи сканування антен).
Максимальне значення ГПЕг не повинно перевищувати 10 Вт/м2 (1000 мкВт/см2).
Санітарними правилами передбачена обов'язкова періодичність перевірки на робочих місцях рівня ГПЕ, створюваного джерелами НВЧ опромінення. Перевірки повинні бути не рідше одного разу за рік.
Захист від впливу електромагнітних полів
Основними шляхами при розробці засобів захисту від впливу ВЧ і НВЧ полів є:
1) Зменшення ГПЕ випромінювання безпосередньо від самого джерела, є найефективнішим засобом захисту обслуговуючого персоналу, що регулює, настроює й проводить випробування передавачів радіолокаційних станцій і генераторів НВЧ. Для цього замість антени підключають погоджене з вихідним каскадом передавача навантаження - еквівалент антени (поглинач потужності). В еквіваленті антени генеруюча енергія цілком поглинається, не порушуючи режим роботи генератора НВЧ. Поглинаючі елементи еквівалентів антен виконують клинчастої, східчастої або конусоподібної форми. Випромінювання НВЧ енергії в простір при застосуванні еквівалентів антен зменшується більше, ніж на 50дБ, тобто в 100000 разів порівняно з випромінюванням за допомогою антени;
2) Зменшення інтенсивності ЕМП у робочій зоні НВЧ може здійснюватись шляхом екранування джерел випромінювання металевими суцільними і сітчастими екранами. Інтенсивність випромінювання може бути знижена також за допомогою поглинаючих покриттів. Електромагнітне поле в металевому екрані наводить вихрові струми, що створюють ЕМП, протилежне екрану. Товщину суцільного металевого екрана вибирають з конструктивних міркувань, тому що глибина проникнення електромагнітної ВЧ і НВЧ енергії невелика. Екран товщиною 0,01 мм послабляє енергію поля на 50 дБ (у 100000 разів). Саме тому, як матеріал екрана застосовують фольгу.
3) Поглинаючі екрани (покриття ) застосовуються у випадках, коли відбита електромагнітна енергія від внутрішніх поверхонь суцільних металевих екранів може істотно порушити режим роботи НВЧ генератора. Тому поглинаючі покриття повинні по можливості цілком поглинати енергію. Це досягається відповідним підбором діелектричної і магнітної проникності поглинаючого матеріалу. Як поглинаючі покриття застосовують гумові килимки з конічними шипами В2Ф-2, В2Ф-1, що поглинають електромагнітну енергію в діапазоні 0,8-4 см; магнітоелектричні пластини ХВ-0,8, ХВ-2,0, ХВ-3,2, ХВ-10,6 - поглинаються хвилі 0,8-10,6 см; поглинаючі покриття на основі поролону ВРПМ, поглинають хвилі в діапазоні 0,8-3 см. Для послаблення щільності потоку потужності НВЧ випромінювання на 20-30 дБ (102-103 разів) застосовують сітчасті металеві екрани. Стики між металевими листами повинні з'єднуватися електрично надійно пайкою чи зварюванням по всьому периметру, а знімні чи рушійні частини екранів (двері, оглядові вікна) повинні мати електричний контакт із нерухомою частиною екрана;.
4) Екранування робочого місця передбачають у тих випадках, коли зниження інтенсивності випромінювання безпосередньо біля джерела чи його екранування зумовлює технічні ускладнення. Екранування робочого місця виконують у вигляді незамкненого екрана чи спеціальної кабіни, звідки керують роботою чи настроюванням установки.
5) Індивідуальні засоби захисту від ЕМП НВЧ використовують спеціальний одяг - комбінезони, халати, каптури. Матеріалом для цього одягу служить бавовняна тканина з тонкими металевими нитками, що утворюють сітку. Тканина арт.4381 здатна послабляти потужність випромінювання в діапазоні 0,8-10 см на 20-38 дБ. Для захисту очей застосовують захисні окуляри ОРЗ-5. Скло окулярів покрите тонкою прозорою плівкою двоокису олова БиО2. Оправа - пориста гума із запресованою металевою сіткою. Скло послаблює потужність у діапазоні 3...150 см не менше, ніж на 25 дБ, оправа - на 20 дБ. Світлопрозорість скла не менше 74 %.
Фактори оцінки міри ураження людини електричним струмом
Ступінь ураження електричним струмом в основному залежить від електричного опору тіла людини, який, своєю чергою, залежить від:
– стану шкіри (цілості, чистоти та вологості);
– площі контакту електродів та щільності контакту з електродами;
– значення і роду електричного струму і прикладеної напруги;
– частоти струму;
– часу проходження струму;
– загального стану нервової системи людини.
Електричний опір людського організму визначається шкіряним покровом, м’язовою тканиною, кровоносною системою, внутрішніми органами, нервами.
Найвищим є опір рогового шару шкіри, в якому немає кровоносних судин. Він має дуже високий питомий опір (близько 108 Ом/см) і його можна розглядати як діелектрик. Опір ділянки мережі, яка представлена шаром шкіри, має не тільки активну складову, але внаслідок того, що роговий шар шкіри є діелектриком, має й ємнісну складову. У місці контакту тіла людини з металевою струмопровідною частиною між роговим шаром шкіри і провідною ділянкою тіла утворюється ніби конденсатор, електрична ємність якого пропорційна поверхні контакту і обернено пропорційна товщині рогового шару шкіри (діелектрика). Ємність у загальному незначна, тому нею нехтують, а беруть до уваги лише опір внутрішньої частини мережі.
Опір тіла людини залежить від стану шкіри (товщини, вологості) і навколишнього середовища (вологості, температури, швидкості руху повітря, тиску). Так, у людини з сухою неушкодженою шкірою загальний електричний опір становить 800–1000 Ом, а із зволоженою або пошкодженою шкірою він знижується до 106–108 Ом. Опір внутрішніх органів (без врахування верхнього шкіряного рогового шару – епідермісу) становить – 400–800 Ом, тому при розрахунках електричний опір людини прийнято визначати як 1000 Ом.
Опір людини не є величиною постійною: він зменшується із збільшенням напруги і часу дії струму, що пояснюється пробоєм верхнього шару шкіри; із збільшенням поверхні і площі контактів струм збільшується, оскільки при цьому збільшується прогрівання і потовиділення в місцях контактів, а також при зволоженні і забрудненні шкіри. У табл. 4.1 наведено дані про характер дії струму на організм людини.
Струм, мА |
Характер дії струму |
|
|
змінного з частотою 50 Гц – 60Гц |
постійного |
До 0,5 0,6–1,5 2–3 5–10 12–15
20–25 50–58
90–100 |
Не відчувається Легке тремтіння пальців Сильне тремтіння пальців Судомні скорочення Руки важко відірвати від електродів Сильні болі Параліч рук. Утруднене дихання Параліч дихання
За тривалості понад 3 с – параліч серця |
Не відчувається Не відчувається Не відчувається Відчуття нагрівання Посилення нагрівання
Ще більше нагрівання Судомні скорочення Утруднене дихання Параліч органів диханн |
Як видно з таблиці, змінний струм промислової частоти 50–60 Гц сильніше вражає людину, ніж постійний, тому що густина струму є більшою за рахунок ємнісних складових в електричному опорі людини, а амплітудне значення змінного струму більше, ніж постійного.
Із збільшенням частоти, починаючи приблизно від 1000 Гц, небезпека ураження зменшується. Струм високої частоти, починаючи від сотень кілогерц, викликає тільки опік, але не вражає внутрішні органи, тому що має місцевий поверхневий ефект.
На ступінь ураження людини значно впливає тривалість дії струму на організм. З часом збільшується прогрівання шкіри в місцях контакту з ефектродами, зменшується опір, що веде до збільшення струму, який проходить через людину. Час, протягом якого електричний струм може спричинити смерть людини, не перевищує часток секунди. Безпечний час дії знаходиться в межах 0,01 с для змінного струму частотою 50–60 Гц, а для постійного стру-
му – 0,02–0,05 с.
На ступінь ураження впливає також шлях струму в тілі людини, який визначає величину струму, що проходить через серце. Найнебезпечніший шлях вздовж осі тіла, наприклад, “рука–нога” або “рука–рука”.
Треба зауважити, що електричний струм у тілі проходить по шляху з найменшим електричним опором (нервових тканинах, кровоносних судинах тощо), оминаючи тканини з поганою електропровідністю (жир, м’язи), тому неможливо точно сказати, який шлях струму в тілі людини є найбезпечнішим.
Встановлено, що ступінь ураження електричним струмом залежить від фізичного і психічного стану людини.
Величина напруги, прикладеної до тіла людини, залежить від виду дотику: одно- або двополюсного. Але треба зауважити, що напруга порядку 27–500 В, яка застосовується в силових і освітлювальних електроустановках, є небезпечною для людини. В електричних установках напругою вищою за 1000 В однополюсний дотик при будь-якому режимі нейтралі дуже небезпечний тому, що із тілом людини утворюється електрична мережа через землю і нейтраль джерела живлення або через ємність мережі відносно землі і через опір ізоляції інших фаз.
Білет 21
Визначення та основні завдання виробничої санітарії та гігієни праці.
У виробничому оточенні на людину діють шкідливі виробничі фактори навколишнього середовища, які при визначених умовах можуть призвести до захворювання або зниження працездатності працюючого. Організм людини реагує на найрізноманітніші подразнювальні фактори умов праці, несприятливі умови розрізнення знарядь праці, відчуває несприятливий вплив на органи слуху, нюху, дихання, сприймання.
Виробнича санітарія - система організаційних, гігієнічних і санітарно-технічних заходів та засобів запобігання впливу шкідливих виробничих чинників на працівника.
Завданнями виробничої санітарії є:
- усунення із виробничої сфери шкідливих виробничих факторів, що несприятливо впливають на здоров'я працюючих;
- розробка заходів щодо санітарно-технічної охорони праці, гігієни і здорового режиму праці і відпочинку працюючих;
- проведення лікувально-профілактичних заходів для попередження професійних захворювань;
- розробка нових і удосконалення засобів колективного індивідуального захисту, які зменшують вплив шкідливих виробничих факторів на людину;
- розробка нормативно-технічної документації, у якій встановлюються вимоги виробничої санітарії, спрямованої на поліпшення умов праці працюючих.
- Рішення цих завдань забезпечує створення здорових і безпечних умов праці, поліпшення і збереження загального рівня здоров'я працюючих.
Гігієна праці – це галузь практичної й наукової діяльності, що вивчає стан здоров'я працівника під впливом умов праці й на цій основі обґрун-товує заходи і засоби збереження та зміцнення здоров'я працюючого, профілактики несприятливого впливу умов праці. Основними завданнями гігієни праці є, зокрема, такі : 1)вивчення впливу на людину небезпечних і токсичних речовин, що викидаються в навколишнє середовище внаслідок технологічних проце-сів, роботи устаткування, та розроблення заходів захисту від них; 2)вивчення впливу шуму, вібрації, іонізуючого випромінювання на організм людини і розроблення заходів захисту від цих чинників; 3)вивчення освітленості робочих місць та розробка заходів і засобів з його нормалізації; 4)розробка методів і засобів контролю умов праці; 5)розробка та впровадження індивідуальних засобів захисту; 6)розробка та обґрунтування вимог до санітарно-побутового забезпечення працівників.
Електромагнітні поля, їх дія на людину. Нормування електромагнітних полів.
Нормування:
Допустимі рівні ЕМП на робочих місцях при роботі з джерелами електромагнітних випромінювань (ЕМВ) установлюються відповідно до вимог ГОСТу 12.1.006-84 ССБТ "Электромагнитные поля радиочастот. Допустимые уровни на рабочих местах и требования к проведению контроля на рабочих местах", що поширюється на діапазони частот 60 кГц - 300 ГГц.
У ближній зоні, яка має фізичне значення при частотах до 300 МГц, нормуються напруженості електричної і магнітної складових полів.
У дальній зоні в діапазоні частот 300 МГц - 300 ГГц, у якому, як правило, і перебуває персонал, що обслуговує джерела ЕМВ із довжиною хвилі менше метра, нормується густина потоку енергії та енергетичне навантаження.
У діапазоні частот 60 кГц — 300 МГц гранично допустима напруженість ЕМП на робочих місцях протягом робочого дня не може перевищувати наступних значень:
для електричних полів:
f, МГц 0,06-3 3-30 30-50 50-300
Е,В/м 50 20 10 5
для магнітних полів:
f,МГц 0,06-1,5 30-50
Н,А/м 5 0,3
Електромагнітне поле — це поле, яке описує електромагнітну взаємодію між фізичними тілами.
3.Причини виникнення пожежі: необхідні умови.
Горіння – це фізико-хімічний процес взаємодії горючої речовини з киснем повітря, внаслідок чого виділяється тепло і випромінюється світло.
Для успішного проведення протипожежної профілактики на підприємствах важливо знати основні причини пожеж. На основі статистичних даних можна зробити висновок, що основними причинами пожеж на виробництві є:
— необережне поводження з вогнем;
— незадовільний стан електротехнічних пристроїв та порушення правил їх монтажу та експлуатації;
— порушення режимів технологічних процесів;
— несправність опалювальних приладів та порушення правил їх експлуатації;
— невиконання вимог нормативних документів з питань пожежної безпеки.
Дуже часто пожежі на виробництві спричинені необережним поводженням з вогнем. Під цим, як правило, розуміють паління в недозволених місцях та виконання так званих вогневих робіт. Вогневими роботами вважають виробничі операції, пов'язані з використанням відкритого вогню, іскроутворенням та нагрівом деталей, устаткування, конструкцій до температур, що здатні викликати займання горючих речовин і матеріалів, парів легкозаймистих рідин. До вогневих робіт належать: газо- та електрозварювання, бензино- та газорізання, паяльні роботи, варки бітуму та смоли, механічна обробка металу з утворенням іскор.
Процес горіння потребує поєднання трьох компонентів:
- речовини, що здатна горіти;
- джерела запалювання, з відповідним запасом енергії;
- окислювача – найбільш бурхливе горіння відбувається у чистому кисні.
Горючі речовини можуть перебувати у трьох агрегатних станах:
- рідкому;
- твердому;
- газоподібному.
Якщо речовина утворила з повітрям горючу суміш, вона стає готовою до горіння і становить велику небезпеку, бо не потребує потужного й тривалого джерела вогню, а запалюється від малопотужної іскри.
Важливою характеристикою горючої суміші є процентне співвідношення горючої речовини й кисню у повітрі.