42. Державний та міжнародний види кредитів. Їх загальна характеристика.

Державний кредит — це сукупність кредитних відносин, в яких позичальником виступає держава. Суб'єкти такого кредиту, з одного боку, держава в особі уряду та окремих державних ор­ганів; з іншого боку — населення, а також окремі господарюючі суб'єкти, і насамперед, інституціональні інвестори.

Об'єктом державного кредиту в сучасних умовах виступають гроші. Часто за допомогою цього кредиту держава вилучає значну частку грошей з обігу і таким чином регулює грошову масу.

Функціями державного кредиту є позички і казначейські зобов'язання.

Як економічна категорія державний кредит поєднує в собі фінансові та кредитні відносини. Як ланка фінансової системи він обслуговує формування і використання централізованих грошових фондів держави.

Функції державного кредиту:

РозподільнаРегулюючаКонтрольна

Сутність регулюючої функції проявляється в тому, що вступаючи в кредитні відносини держава впливає на стан грошового обігу, рівень відсоткових ставок на ринку грошей і капіталів на виробництво і зайнятість.

Міждержавний або міжнародний кредит — це позика, яку надає одна країна іншій, або коли держава отримує позику в міжнародній фінансово-кредитній установі (наприклад, у Сві­товому банку, МВФ) чи якомусь об'єднанні кредиторів (напри­клад у Паризькому клубі)

Економічний зміст міжнародного кредиту можна розглядати як відносини між суб´єктами міжнародної економічної діяльності з приводу надання, використання та повернення позики. Безумовно, що головною метою будь-якого кредиту є отримання прибутку шляхом пересування капіталу з менш прибуткового економічного простору в більш прибутковий.

Значення міжнародного кредиту в розвитку світової економіки полягає в тому, що завдяки кредиту відбувається перерозподіл капіталів між країнами у відповідності до потреб і можливостей більш прибуткового застосування.

Суб´єктами кредитування зазвичай виступають: банки, приватні фірми, урядові кредитні установи, міжнародні кредитні установи та міжнародні організації, транснаціональні корпорації, страхові компанії.

В сучасних умовах міжнародний кредит виконує такі функції:

• забезпечення перерозподілу фінансових та матеріальних ресурсів між країнами;

• сприяння більш ефективному використанню фінансових та товарних ресурсів;

• сприяння накопиченню фінансових та матеріальних засобів та їх раціональне використання;

• прискорення процесу реалізації товарів, розширення сфери і напрямків міжнародної торгівлі;

• забезпечення сприяння удосконалення методів конкурентної боротьби на світовому ринку;

• сприяння вирішенню програм структурної перебудови економіки окремих країн;

• зниження платоспроможності країн-постачальників та підвищення рівня їхньої заборгованості кредиторам.

43. Комерційний, банківський та споживчий види кредитів. Їх особливості та роль в ринковій економіці.

Комерційний кредит — продаж товару з відстрочкою пла­тежу. За терміном дії цей кредит є короткостроковим. Його мета полягає у прискоренні реалізації товарів, а формою організації виступає вексель.

Об'єктом даної форми кредиту виступає товар, а суб'єктами —~ функціонуючі підприємці.

Важливою особливістю комерційного кредиту є те, що відсо­ток за ним, як правило, нижчий, ніж за банківським кредитом. Прискорюючи процес руху товарів, цей кредит сприяє розвитку виробництва. Разом з тим комерційний кредит дає змогу покуп­цеві маневрувати своїми фінансовими ресурсами, оскільки поку­пець отримує від постачальника відстрочку в платежах. Така форма кредиту дає змогу ввести в обіг новий платіжний документ — вексель.

В Україні ця форма кредиту розвинута ще слабо. Це обумовлено багаторічною забороною на підприємницьку діяльність і повною від­сутністю в господарському обороті векселя як форми організації ко­мерційного кредиту.

Так, тільки останніми ро­ками розроблено правові основи введення в обіг податкових век­селів для оформлення податку з доданої вартості під час увезення товарів на митну територію України, підготовлено нормативний документ Міністерства фінансів про введення в обіг казначейсь­ких векселів, розроблено і впроваджуються інші нормативні ак­ти, що стосуються вексельного обігу.

Банківський кредит — це кредит, що видається банком. Його об'єктом виступає грошовий капітал, що передається пози­чальникові в тимчасове користування на умовах платності, тер­міновості й повернення. Форма його оранізації - кредитна угода.

Суб'єктами даної форми кредиту є, насамперед, підприємці, хоча ними можуть бути і представники інших верств населення.

. Він не є односпрямованим і в певному розу­мінні не є обмеженим. Останнє обумовлено тим, що позичковий капітал, який формується банками, тільки в незначній частині представлений власним капіталом позичкового капіталіста. Його основна частина представлена залученими коштами, і тому банк може надавати в позику ресурси, отримані не тільки від інших господарюючих суб'єктів, а й від населення.

Банківський кредит тісно пов'язаний з комерційним креди­том. Він розширює можливості останнього шляхом обліку вексе­лів, їхньої застави, акцептування, авалювання та інших операцій.

Споживчий кредит — продаж: товарів у кредит або позика на купівлю товарів і оплату послуг.

Суб'єктами цього кредиту є банки, спеціальні установи коме­рційного кредиту, господарюючі суб'єкти, пов'язані з обслуговуванням населення, і саме населення. Об'єктом споживчого кре­диту виступають як товари, так і гроші. Формою організації спо­живчого кредиту є кредитна угода або кредитна картка, яка теж з'являється внаслідок укладення відповідної угоди.

Споживчий кредит пов'язаний з проблемами, що виникають під час реалізації товарів і послуг.

Забезпеченням споживчого кредиту виступає товар, наданий у кредит, або регулярно одержуваний споживачем прибуток, на­приклад у вигляді заробітної плати. Річ, надана в кредит у випад­ку порушення умов кредитування, може бути вилучена у його власника і продана з торгів.

Споживчий кредит належить до числа дорогих, що означає високу процентну ставку. Зазвичай вона коливається в межах 15—ЗО %, але може бути й вищою.

В Україні споживчий кредит розвинутий ще дуже слабко. Причини цього криються як у слабкій насиченості ринку товара­ми і низькою купівельною спроможністю населення через по­стійне падіння їх доходів, так і в нерозвиненій системі організа­цій, які забезпечують його функціонування.