Тема: «головні гипотеЗи та теоРії в неоекології. Критика теорії біотичної соморегуляції» План заняття

1. Криза сучасного природознавства та теорія біотичної саморегуляуції.

2. Історія розвитку життя та теорія біотичної саморегуляції.

3.Різнотлумачення терміну «біота».

4.Теорія біотичної регуляції та теорія компенсації.

5.Регулювання цивілізацій і екологічна криза.

6. Перспективи та можливі сценарії виживання людства.

1. Криза сучасного природознавства та теорія біотичної саморегуляції

У сучасному природознавстві спостерігається досить рідке й цікаве явище - криза світогляду, викликана екологічною ситуацією. Ознаки кризи світогляду - невизнання істотної частини наукових даних і засилля кількісних оцінок в обґрунтуванні власних переконань, ідеалізація застарілих норм поведінки - найбільш яскраво проявляються у прихильників теорії біотичної регуляції (на базі робіт В.Г.Горшкова). Дискусія на сторінках журналу «Суспільні науки й сучасність» прихильників теорії біотичної регуляції й прихильників концепції біотичної компенсації (роботи B.C.Голубєва, A.M. Тарко й ін.) чітко виявила позиції кожної сторони й стала досить жорсткою за формою. Але оскільки учасники, намагаючись обмежити дискусійне поле питаннями порушення стійкості біосфери, обрали мірою об'єктивності своїх поглядів кількісну оцінку недотримання дії принципу Ле Шателье в біосфері, продуктивність такої дискусії сумнівна.

А. Ле Шателье, областю наукових інтересів якого були фізико-хімічні процеси й металознавство, сформулював загальний закон зсуву термодинамічної рівноваги: зовнішній вплив, що виводить систему з термодинамічної рівноваги, викликає в ній процеси, що прагнуть послабити результати цього впливу.

Таким чином, предмет дискусії - невизнання рівноважності біосферних процесів на планеті, стабільності складу й властивостей живої речовини планети поза антропогенним впливом, неправомірність вичленовування людства з історично сформованої біосфери, і подання його впливу зовнішнім по відношенню до планетарної системи життя, а ступінь «порушеності» стану біотичної «стійкості», яка інтерпретується як адекватна термодинамічній рівновазі абіотичних систем. Тут у наявності відторгнення найсуттєвішої частини знайдених людством знань і, таким чином, базові положення обох теорій відповідають провідній ознаці кризи світогляду.

2. Історія розвитку життя та теорія біотичної саморегуляції

Важливою науковою інформацією є сучасна геохронологічна шкала і співставлена з нею історія розвитку живих організмів (табл.1.).

Геохронологічна шкала й історія розвитку живих організмів показують не тільки те, що жива речовина планети виявилася здатною «в основних рисах змінити характер теплових основ астрономічного клімату й формувати речовину біосфери» (Вернадський), але й що:

1) зміни кліматичних характеристик і біохімії середовищ визначили змінюваність пануючих груп тварин і рослин;

Таблиця 1.

Сучасна геохронологічна шкала

Ера	Період	Епоха	Вік, роки	Груп тварин	Групи рослин
Кайнозойська (сучасна)	Четвертинний	Сучасна епоха, Голоцен Льодовикова (Плейстоцен)	104 2*106	Панування Людини Поява Людини
	Третинний	Пліоцен Міоцен Олігоцен Палеоцен	7*106 26*106 38*106 65*106	Адаптивна реакція ссавців Поява собак и ведмедів Поява людиноподібних мавп і свиней Коні, парнокопитні, слони	Адаптивна реакція квіткових рослин Поява клітинних рослин Велика кількість саговникових і хвойних
Мезозойська (середния)		Крейда Юра Тріас	135*106 195*106 225*106	Зникнення мамонтів і динозаврів. Поява сучасних риб і плацентарних ссавців. Домінування динозаврів, поява птахів і ссавців, велика кількість комах. Поява динозаврів, адаптивна реакція плазунів	Домінування квіткових рослин
Палеозойська (древня)		Перм Карбон Девон Силур Ордовік Кембрій	210*106 330*106 400*106 440*106 500*106 570*106	Адаптація реакцій плазунів, поява жуків, зникнення трилобітів Поява плазунів і комах. Адаптивна реакція земноводних Поява земноводних і павукоподібних. Адаптивна реакція риб Поява щелепноротих (великороті); перші коралові рифи. Поява хребетних-безщелепних; велика кількість трилобітів, молюсків і ракоподібних Поява усіх типів безхребетних та голкошкірих. Окремі організми	Поява хвойних Велика кількість деревовидних папоротників Перші папоротнико-подібні Перші спорові судинні рослини
Археозойська		Докембрій	1000*106 2000*106 3000*106 3500*106	Примітивні багатоклітинні Примітивні еукаріоти Синьо-зелені водорості (прокаріоти), бактерії Виникнення життя

2) швидкість цих процесів обумовлена сукупним впливом живих істот, кожна з яких підлегла прагненню до життєвих благ і перетворює середовище мешкання в процесі своєї життєдіяльності;

3) протягом усього простежуваного геологічного часу змінені умови навколишнього середовища виступали причиною загибелі «перетворювачів», нових форм життя, нового змісту поняття «жива речовина планети»;

4) перетворювальна діяльність у середовищі мешкання й прагнення до життєвих благ не є специфічною людською якістю, ці риси властиві нам, як і всім формам біосферного життя;

5) сукупна життєдіяльність організмів у своєму стихійному розвитку формує середовище мешкання, але не має регулятивних властивостей, тому стихійний розвиток біосферного життя на планеті гибельний для існуючих вищих форм життя, включаючи людство;

6) формування середовищ мешкання й адаптивна здатність живих організмів до змінених умов навколишнього середовища дозволяють говорити про коеволюцію видів, але не дозволяють виділити одну або кілька форм планетарного життя, самодостатніх і консервативних відносно біосферних умов існування.

У світлі геохронологічної шкали розвитку живих організмів негативні наслідки життєдіяльності співтовариств у навколишньому середовищі виступають закономірними кризовими явищами. Спостережувані негативні біохімічні й структурні зрушення в географічному середовищі, що тягнуть втрату здоров'я й добробуту (насамперед, криза людства) з біотичної точки зору незворотні. Отже, поліпшення умов середовища може бути тільки результатом нашої цілеспрямованої діяльності.