2.Ноосферизм як науково-світоглядна система

Ноосферизм науково-світоглядна, теоретична система (проблемно-орієнтований науковий комплекс), яка лише формується і покликана озброїти людство знаннями й стратегією виходу на шлях стійкого розвитку у вигляді керованої соціоприродної еволюції на базі суспільного інтелекту й освіченого суспільства.

Трохи пізніше категорія «ноосферизм» стала застосовуватись також для позначення майбутньої соціально-ноосферної організації буття людства й окремих спільнот, що могла б стати основою такої соціоприродної гармонізації, що несла б у собі початки збереження Біосфери, її розмаїтості, як самостійної геокосмічної цінності, з одного боку, і як «колиски» людського розуму, вітального базису соціальної історії людства, з іншого боку, і початку збереження й забезпечення прогресивної соціальної еволюції людства, його етнокультурної й цивілізаційної розмаїтості.

Отже, ноосферизм, у перспективі свого розвитку, є синтез всіх наук, але такий синтез, «фокусом» якого виступає ноосферогенез у майбутньому, «ноосфера майбутнього», забезпечення такого соціоприродного динамічного гомеостазу (квазігомеостазу), у якому зберігається дія гомеостатичних функцій, що гармонізують механізми Біосфери й планети Земля.

В 1991 році було введене поняття «імператив виживаності людства в XXІ столітті» або просто «імператив виживаності», який має більш чіткий зміст, ніж «екологічний імператив» М.М.Мойсеєва. «Екологічний імператив» входить у цей імператив виживаності як його частина. Фактично він торкається всіх вимірів людського буття в його єдності з буттям Біосфери й планети Земля, у більше широкому контексті - з буттям Космосу.

Взагалі ж «імператив виживаності» це єдина стратегія виходу людства з «ями» першої фази Глобальної Екологічної Катастрофи - це керована соціоприродна еволюція на базі суспільного інтелекту й освіченого суспільства, або в іншому формулюванні - керована динамічна соціоприродна (соціо-біосферна, антропо-біосферна, ноосферна) гармонія. Ноосферизм, ноосферний соціалізм, - є єдиною формою реалізації «імперативу виживаності».

3.Теоретична система ноосферизму

Теоретична система ноосферизму містить в собі наступні положення:

1. Системно-онтологічні, космогонічні й соціально-цивілізаційні підстави законів кооперації й інтелектуалізації;

2. Концепцію всесвітньо-історичного закону росту ідеальної детермінації в історії на базі суспільного інтелекту;

3. Положення про діалектику Великої Логіки Соціоприродної Еволюції й Внутрішньої Логіки Соціального розвитку;

4. Принцип Великого Еколого-Антропного Доповнення як одного з найважливіших принципів Тотальної Некласичності майбутнього буття людства, відповідно до якого рішення завдань «екологічного імперативу» (М.М.Мойсеєв) можливе тільки через рішення завдань (проблем) буття людини, установлення справедливого миру;

5. Положення про першу фазу Глобальної Екологічної Катастрофи, пережитої людством на рубежі ХХ і XXІ століть, і пов'язаних з нею Глобальних Духовної, Інформаційної й Антропологічної катастроф, що поставила межі колишнім основам буття людства - ринку, інституту приватної власності, індивідуалізму й системі ліберальних цінностей. Із цього положення випливає імператив виживаності людства на шляхах керованої соціоприродної еволюції на базі суспільного інтелекту й освіченого суспільства.

6. Систему морально-ціннісних максим переходу людства до нових форм буття.

7. Теорію суспільного інтелекту й концепцію освіченого суспільства.

8. Концепцію Синтетичної Цивілізаційної Революції, що відбувається в другій половині ХХ століття, як визрівання передумов становлення «цивілізації суспільного інтелекту й освіченого суспільства».

9. Концепцію глобальної гармонії миру, екологічного й духовного здоров'я людства, ноосферогенетичні підстави «популяціної і глобальної валеології».

10. Концепцію «Руського космізму», як концептуальної підстави ноосферизму.

11. Аналіз «компьютерогенної катастрофи людини й людської психіки».

12. Теорію фундаментальних протиріч людини як підстави некласичних соціології й людинознавства в системі ноосферизму.

13. Місце слов’янської цивілізації в логіці ноосферогенезу на Землі в XXІ столітті.

14. Концепцію ноосферної неспроможності капіталізму й капіталократії, обґрунтування сценарію можливої капіталістичної загибелі людства в XXІ столітті.

15. Положення про «антиноосферизм» фінансово-капіталістичної глобалізації за мондіалістським сценарієм.

16. Концепцію ноосферного «виміру» християнства.

17. Положення про феномен соціальної вірусології у вченні Рона Хаббарда як псевдорелігійній «науково»-технологічній системі, що несе в собі небезпеки для психіки й свідомості людини.

18. Положення про логіку діалектичного протистояння Глобальної Капіталістичної й Глобальної Соціалістичної Цивілізаційної Революцій у ХХ і XXІ століттях як особливість ноосферогенезу.

19. Положення про антиноосферну сутність «принципу богообраного народу для світового панування».

20. Концепцію якості життя в контексті ноосферизму.

Отже, Ноосферизм - це не тільки нова модель буття, соціоприродного гомеостазу, але й нова філософія, нова наукова картина світу, нова якість людини. У цій філософії розуміння природи як Самотворящої Природи, Природи-Пантакреатора, розуміння не тільки буття людини, але й Буття взагалі, як креативного буття, стає найважливішою онтологічною підставою.

У сучасній науці на підставі розширення теорії В.І.Вернадського, склалися наступні положення ноосферизму:

1. Розширення ролі життя в космогенезі видимого Всесвіту.

2. Подолання механістичної ньютоно-ейнштейнівської картини світу через органічне (або організменне) сприйняття будови світу, у якому, виражаючись сучасною кібернетичною мовою, діє величезна кількість негативних і позитивних зворотних зв'язків.

3. Особливий космо-ноосферний і одночасно проблемно-орієнтований синтез єдиної науки.

4. Зміну парадигм еволюціонізму який передбачає невипадковість ноосферного етапу в еволюції Землі й Біосфери. У цю схему системогенетичного еволюціонізму укладається й еволюційно-темпоральна схема В.А.Зубакова й «рівняння Долі» історії Всесвіту А.Е.Кулінковича.

5. Симетрійно-гармонічну спіральну картину еволюції, у якій принцип диссіметрії Пастера-Кюри-Вернадського здобуває якість фундаментальної властивості живого простору на Землі.

6. Зміна уявлень про просторово-часовий базис існування Космосу, Землі, Біосфери.

7. Антропізацію наукової картини світу й у цілому еволюціонізму. На цьому напрямку розгортання концептуальної бази Ноосферизму розширюється спектр Антропних Принципів і Принципів Доповнення, що визначає зміст поняття «Тотальна некласичність майбутнього буття людства».